Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3181/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/3181/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф. за участю секретаря судового засідання Телеснюк І.В. за участю представників сторін від позивача Чухраєва Н.С., ордер серія АХ №1064975 від 26.08.2021 від відповідача не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Фізичної особи підприємця Ткаченко Олега Петровича, с.Геніївка, Харківська область (вх. №2716 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у справі №922/3181/21, суддя Шатерніков М.І. за позовом Фізичної особи-підприємця Ткаченко Олега Петровича, с. Геніївка, Харківська область до Державного підприємства "Благодатне", с. Благодатне, Харківська область про стягнення 2816090,77 грн. ВСТАНОВИВ: 10.08.2021 Фізична особа-підприємець Ткаченко Олег Петрович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Благодатне", в якому просить стягнути з відповідача загальну суму 2816090,77 грн, з яких: 2212882,60 грн основного боргу, 216 649,77 грн інфляційного збільшення суми заборгованості, 72 999,28 грн - 3% річних, 313559,12 грн подвійної облікової ставки НБУ. Витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу позивач також просить покласти на відповідача. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 серпня 2021 року позовну заяву ФОП Ткаченко Олега Петровича було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Поряд з цим, 12.08.2021 Фізичною особою-підприємцем Ткаченком Олегом Петровичем подано до господарського суду заяву про забезпечення позову (вх. №18911), в якій останній просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ДП "Благодатне" (код ЄДРПОУ 22994509), що обліковуються на будь-яких рахунках і знаходяться (обліковуються) на банківських рахунках ДП "Благодатне" та можуть бути виявлені державним або приватним виконавцем, в межах суми 2 909 073,49 грн. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у справі № 922/3181/21 в задоволенні заяви ФОП Ткаченко Олега Петровича про забезпечення позову (вх.№18911 від 12.08.2021) у справі №922/3181/21 відмовлено. Ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову мотивована тим, що позивачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки поведінка відповідача не може підтверджувати наявність обставин, з яким пов`язується виконання судового рішення; саме лише твердження про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, як і значна сума заборгованості. Позивач, ФОП Ткаченко Олег Петрович з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у справі №922/3181/21 та винести нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що підставами відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову судом першої інстанції було зазначено не доведеність належними та допустимими доказами вчинення відповідачем дій, спрямованих на фактичне відчуження йому майна, зокрема, грошових активів, а отже відсутність у матеріалах справи доказів вчинення відповідачем умисних дій, які спрямовані на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі. Апелянт зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судом рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду. Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен враховувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення. В свою чергу, як вважає скаржник, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не врахував фактичні обставини справи, що призвело до прийняття не правильного по суті судового рішення, чим порушив вимоги ст. 13, 74, 80 ГПК України, вимоги постанови Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19 та практику Європейського суду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2021 року сформовано колегію у складі: Радіонова О.О. головуючий суддя (доповідач), судді: Гребенюк Н.В., Зубченко І.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 (головуючий суддя-доповідач Радіонова О.О.) апеляційну скаргу позивача, Фізичної особи - підприємця Ткаченка Олега Петровича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 року у справі №922/3181/21 залишено без руху з метою усунення недоліків, протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2270 грн. У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду 22.09.2021 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків та надано платіжне доручення від 22.09.2021 №0.0.2276827669.1 на суму 2270,00 грн. Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2021, у зв`язку із відпусткою судді Зубченко І.В., змінено склад колегії суддів та сформовано наступний: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Гребенюк Н.В., Стойка О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Ткаченко Олега Петровича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у справі №922/3181/21, встановлено відповідачу строк до 08.10.2021 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на 21.10.2021 об 11:00 годині. Відповідачем, ДП «Благодатне» 13.10.2021 через канцелярію Східного апеляційного господарського суду надано відзив на апеляційну скаргу, тобто з порушенням строку на його подання. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.2 ст.161 ГПК відзив є одним із видів заяв по суті справи. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, ДП Благодатне з 07.10.2021 був обізнаний про розгляд даної справи, але не скористався своїми правами у строки встановлені судом, а подав відзив лише 13.10.2021, клопотання про поновлення відповідного строку останній не надав. Враховуючи, що відповідачем пропущено строк встановлений судом для подання відзиву на апеляційну скаргу, останній не довів поважності причин неподання відзиву, суд апеляційної інстанції залишає відзив на апеляційну скаргу відповідача без розгляду. Позивачем 20.10.2021 через канцелярію Східного апеляційного господарського суду надано відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021, у зв`язку із відпустками судді Гребенюк Н.В. та судді Стойка О.В., змінено склад колегії суддів та сформовано наступний: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф. У судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у справі №922/3181/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала місцевого господарського суду, якою відмовлено у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі, що еквівалентний ціні позову, сумі судового збору та витрат на правничу допомогу, що у загальній сумі складає 2909073,49 грн. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди сільськогосподарської техніки №30/03-20 від 30.03.2020 року, відповідно до умов якого Орендодавець передав Орендарю в тимчасове платне володіння та користування сільськогосподарську техніку, а також зобов`язувався забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язався прийняти в тимчасове володіння та користування сільськогосподарську техніку під керуванням екіпажу орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату. Проте, за даним договором у відповідача перед позивачем сформувалася заборгованість, яка не була погашена навіть частково протягом року з моменту її виникнення. Позивач зазначав, що не зважаючи на неодноразові усні звернення до відповідача в телефонному режимі, не зважаючи на звернення до відповідача у письмовому вигляді шляхом направлення вимоги про погашення заборгованості, відповідач не тільки не виконав повністю чи частково своїх зобов`язань, а й навіть не надав жодної відповіді на таку вимогу. Тобто, відповідач своїми діями умисно ігнорує будь-які законні вимоги позивача, не веде жодного діалогу чи переговорів з позивачем, не вчиняє дій, спрямованих на погашення заборгованості. Зважаючи на вказане, позивач вважає, що з урахуванням правовідносин, які склалися між сторонами, майнового характеру позовних вимог та їх суттєвого розміру, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому заявник наголошував, що відповідно до інформації з офіційного сайту Фонду державного майна України вбачається, що фінансова звітність ДП "Благодатне" за І квартал 2021 свідчить про те, що коштів на поточних рахунках відповідача у справі було достатньо для погашення у повному обсязі заборгованості за договором оренди № 30/03-20 від 30.03.2020 року, тобто боржник (ДП "Благодатне") здійснює господарську діяльність, отримує прибуток, проте не виконує своїх зобов`язань з погашення заборгованості перед позивачем. За твердженнями заявника, зазначене доводить факт витрачання боржником коштів не для здійснення розрахунків з позивачем за наявності невиконаного зобов`язання, що є достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову. За таких обставин, позивач вважає, що у суду є усі підстави вжити заходи забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективно захистити інтереси позивача. На думку позивача, застосування зазначеного заходу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача є адекватним та співрозмірним. Одночасно позивач не вбачає необхідності у наданні зустрічного забезпечення у зв`язку зі зверненням з даною заявою про забезпечення позову у порядку ст. 141 ГПК України, оскільки подання заяви про забезпечення позову спрямовано виключно на відновлення вже порушеного права заявника і застосування з боку суду зустрічного забезпечення ще більше ускладнить майновий стан останнього. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання. Так, позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні вищевказаних положень Господарського процесуального кодексу України доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову. Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Посилання скаржника на те, що невжиття заходів забезпечення може унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача є тільки його припущеннями, які не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 р. у справі № 914/1570/20. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як передбачено, ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, інфляційних сум, 3% річних та подвійної облікової ставки НБУ за договором оренди сільськогосподарської техніки №30/03-20 від 30.03.2020. Втім, як вірно зазначено господарським судом позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення відповідачем дій, спрямованих на фактичне відчуження належного йому майна, зокрема грошових активів. Також матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем умисних дій, які спрямовані на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі. Доводи заявника у даному випадку є лише його оціночними судженнями, побоюваннями, що не підтверджені належними засобами доказування, та не можуть бути прийняті судом як доказ, що свідчить про реальну загрозу невиконання рішення суду по даній справі. Господарським судом правомірно зазначено, що саме лише посилання на можливе ухилення від виконання зобов`язань за договором та наявну заборгованість, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Ткаченко Олега Петровича про вжиття заходів забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19 з огляду на те, що таку постанову прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу доказову базу, тобто, хоча й при подібному правовому регулюванні, але за іншими обставинами встановленими у зазначеній справі. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, ухвала Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у справі №922/3181/21 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Витрати по сплаті судового збору розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Ткаченко Олега Петровича, с.Геніївка, Харківська область на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у справі №922/3181/21 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.08.2021 у справі №922/3181/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч.3 ст.287 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 26.10.2021. Головуючий суддя О.О. Радіонова Суддя І.В. Зубченко Суддя Л.Ф. Чернота