Постанова Сумський апеляційний суд № 592/18493/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м.Суми Справа №592/18493/19 Номер провадження 22-ц/816/1271/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП - 15927», треті особи: Головне управління Державної податкової служби України у Сумській області, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП - 15927» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2021 року в складі судді Корольової Г.Ю.., постановленого в м. Суми, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду з позовом грудні 2019 року, позивач просила суд визнати за нею право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, профілакторій № 4, літера К, загальна площа 329,4 м2, місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 . Зняти арешт з об`єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення, профілакторію № 4, літера К, загальна площа 329,4 м2, місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що вона стала переможцем аукціону з продажу майна платників податків, який відбувся 30.07.2019 року та отримала право на купівлю майна що перебувало у податковій заставі та належало ТОВ «Сумське АТП - 15927», а саме: нежитлового приміщення, профілакторію № 4, літера К, загальною площею 329,4 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . 01.08.2019 року між нею та продавцем ГУ ДФС у Сумській області укладено договір купівлі - продажу майна платників податків, яке перебувало в податковій заставі та внесено грошові кошти за вказаним договором купівлі - продажу в повному обсязі в сумі 336921 грн. Вказує, що ГУ ДФС у Сумській області було виключено спірне майно із податкової застави. Зазначає, що після її звернення до державного реєстратора було встановлено, що після виникнення податкової застави у попереднього власника ТОВ «Сумське АТП - 15927» державною виконавчою службою було внесено три записи про арешт всього нерухомого майна боржника ТОВ «Сумське АТП - 15927». Вказує, що на даний час виконавче провадження не закінчене, а тому придбане нею майно знаходиться під арештом. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2021 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, профілакторій № 4, літера К, загальна площа 329,4 м2, місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 . Знято арешт з об`єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення, профілакторію № 4, літера К, загальною площею 329,4 м2, місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 . Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що Податковий кодекс України визначає пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави). Оскільки за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого остання позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, то позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Не погоджуючись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП - 15927» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), який не є самостійною юридичною особою, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Вказує, що суд першої інстанції помилково відніс даний спір до цивільної юрисдикції, оскільки виконавче провадження в межах якого було накладено арешт на нерухоме майно боржника було відкрито за виконавчими документами, виданими Господарським судом Сумської області. Крім того, сама позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець та не заперечує, що має намір використовувати спірне майно у своїй підприємницькій діяльності. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку що позивачем надано до суду належні докази, які свідчать про наявність правових підстав для зняття арешту з май на боржника, Вказує, що згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 10.02.2011 року за № 108117437 була зареєстрована податкова застава на активи платників податків згідно з Актом опису від 04.02.2011 року № 7, який містить чотири різні види найменування майна, тобто відповідно до вказаного обтяження податкову заставу безпосередньо на нежитлове приміщення профілакторій № 4 літ. К загальна площа 329,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було. Вказує, що в зазначеному акті зазначено інше майно. Вказує, що судом першої інстанції не було залучено до розгляду даної справи ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в інтересах якого було накладено арешт на спірне майно. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання не погоджується з доводами викладеними в ній та зазначає, що нею пред`явлено позов до належного відповідача - Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Вказує, що вона діє не як фізична особа - підприємець, а як фізична особа, а тому спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства. Вказує, що на день її звернення до суду з даним позовом обтяження спірного нерухомого майна за заявою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» не існувало, а тому підстав для залучення його до участі в розгляді даної справи немає. Податкова застава на спірне нерухома майно була оформлена відповідно до чинного на той час законодавства, що встановлено рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.09.2020 року по справі № 592/15773/19 за позовом ТОВ «Сумське АТП -15927» до ОСОБА_1 та ГУ ДФС у Сумській області про визнання недійсним договору купівлі - продажу майна, що набрало законної сили. Від відповідача Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що в зв`язку з тим, що заборгованість за виконавчими документами не погашено, рішення суду не виконані, а тому у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. Просить задовольнити апеляційну скаргу. Від третьої особи ГУ Державної податкової служби України у Сумській області з приводу апеляційної скарги пояснення до суду не надходили. Від АТ «Райффайзен Банк» надійшли пояснення, де банк повідомляє, що заборгованість по генеральній угоді від 12.12.2007р. за № 012/15-12/3149, укладеній з ТОВ «Сумське АТП-15927» погашена у 2011 році. У зв`язку із погашенням заборгованості на вимоги автотранспортного підприємства банком було підготовлено повідомлення до приватного нотаріуса Ворошиній Л.В. про припинення іпотечного договору від 24.04.2008р., за яким забезпеченням виступало нерухоме майно зареєстроване за № 21603051, до складу якого входило приміщення профілакторію №4 під літ «К», площею 329,0кв.м., за яким не значиться діючих /існуючих обтяжень банку. Представник ТОВ «Сумське АТП - 15927» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала та просила в її задоволенні відмовити. Представники інших учасників справи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.07.2019 року відбувся аукціон з продажу майна платника податків ТОВ «Сумське АТП - 15927», яке перебувало у податковій заставі відповідно до акту опису майна від 04.02.2011 року № 7 - нежитлового приміщення, профілакторій № 4. літера К, загальна площа 329,4 кв. м., місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 . Дозвіл на його продаж податковій службі було надано постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року у справі № 818/782/13-а, організатор аукціону Товарна біржа «Міжрегіональна товарно - промислова біржа», замовник аукціону - Головне управління Державної фіскальної служби України у Сумській області. Позивач ОСОБА_1 взяла участь у цьому аукціоні та стала його переможцем, отримавши право купити майно за 336921 грн. (а.с.16-18) Після сплати переможцем аукціону ОСОБА_1 всієї суми коштів. ГУ ДФС у Сумській області виключило придбане нею майно з податкової застави і 01.08.2019 року між продавцем ГУ ДФС у Сумській області та покупцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (а.с.14-15) Реєстрація обтяжень за ГУ Державної фіскальної служби України у Сумській області в силу податкової застави зареєстроване у реєстрі рухомого майна 10.02.2011р. При зверненні ОСОБА_1 до державного реєстратора було встановлено, що вже після виникнення податкової застави у попереднього власника ТОВ «Сумське АТП - 15927», державною виконавчою службою було внесено три записи про арешт всього нерухомого майна боржника ТОВ «Сумське АТП - 15927» - 03.10.2013, 08.12.2014 та 29.08.2019. Рішенням державного реєстрація від 14.05.2021р. № 58130662 відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення , що розташоване у АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 24.08.2008р. є проведено запис про реєстрацію обтяження: заборона на нерухоме майно, зокрема і на нежитлове приміщення, профілакторій № 4, літера К, загальна площа 329,4 кв.м., місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки АТ «Райффайзен Банк » (а.с.11-13). За повідомленням цього банку заборгованість по генеральній угоді від 12.12.2007р. за № 012/15-12/3149, укладеній з ТОВ «Сумське АТП-15927» погашена у 2011 році. У зв`язку із погашенням заборгованості на вимоги автотранспортного підприємства банком було підготовлено повідомлення до приватного нотаріуса Ворошиній Л.В. про припинення іпотечного договору від 24.04.2008р., за яким забезпеченням виступало нерухоме майно зареєстроване за № 21603051, до складу якого входило приміщення профілакторію №4 під літ «К», площею 329,0кв.м., за яким не значиться діючих /існуючих обтяжень банку. Державна реєстрація припинення іпотеки проведена 07.11.2019. 29.09.2020 року Ковпаківський районний суд м. Суми своїм рішенням відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі від 01.08.2019 року укладений між ГУ ДФС у Сумській області, боржник -платник податків ТОВ «Сумське АТП-15927» і громадянкою України ОСОБА_1 . Предметом судового розгляду були вимоги ТОВ «Сумське АТП- 15297» про визнання договору недійсним договору купівлі-продажу укладеного ОСОБА_1 щодо продажу на аукціоні проведеного товарною біржою «Міжрегіональна товарно-промислова біржа» приміщення профілакторію № 4, літера К, загальна площа 329,4 кв.м., за місцезнаходженням, АДРЕСА_1 , з підстав наявності заборони на відчуження майна, яке не було перевірено під час вчинення правочину купівлі-продажу на аукціоні. АТ «Райффайзен Банк» участі у справі не приймав. Сумський апеляційний суд постановою від 14.01.2021 року залишив вищезазначене рішення суду першої інстанції без змін. На даний час за касаційною скаргою ТОВ «Сумське АТП-15927» ухвалою Верховного Суду від 01.03.2021 року у справу № 592/15773/19 відкрито касаційне провадження, проте у задоволенні клопотання товариства про зупинення виконання рішення Ковпаківський районний суд м. Суми від 29.09.2020 року відмовлено. Ухвалою апеляційного суду від 21.10.2021р.у задоволенні клопотання ТОВ «Сумське АТП-15927» про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи судом касаційної інстанції відмовлено. Отже судові рішення, якими не було визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, яким позивач обґрунтовує своє вимоги, набрали законної сили. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з ч. 1 ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 1 статті 321 цього Кодексу встановлено право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 90 ПК України встановлено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом. Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно до ч. 1 ст. 391 цього Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом ст. 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач послався на ту обставину, що позов пред`явлено до неналежного відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), який не є самостійною юридичною особою, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Разом з цим, колегія суддів вважає вказані доводи неспроможними, оскільки зі структури Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вбачається, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) є його структурною складовою частиною. З матеріалів цивільної справи вбачається, що фактично участь у справі в суді першої інстанції з боку відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) приймав участь представник Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за довіреністю, яка видана саме Північно - Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Суми), яке є юридичною особою і до складу якого входить вищезазначений відділ. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в справі приймав участь представник належного відповідача по справі за довіреністю. Оскільки права власності позивачем на спірний об`єкт нерухомого майна набуте з підстав укладення договору купівлі -продажу, який не визнано в судовому порядку недійсним, в силу ст. 204 ЦК України є дійсним, існування накладених арештів під час проведення виконавчих дій, і у скасуванні яких в позасудовому порядку відмовлено, виникли перешкоди для проведення державної реєстрації за позивачем права власності на приміщення профілакторію №4 під літ «К», площею 329,4кв.м.,придбане на законних підставах, у зв`язку із не визнанням з боку колишнього власника ТОВ «Сумське АТП - 15297», суд першої інстанції враховуючи право позицію викладену у постанові ВС від 22.08.2018р. у справі № 826/16025/18 правильно прийшов до висновку, що задоволення позову є належним способом захисту не визнаного і оспорюваного права власності. Щодо доводів відповідача в частині того, що суд першої інстанції помилково відніс даний спір до цивільної юрисдикції, оскільки виконавче провадження в межах якого було накладено арешт на нерухоме майно боржника було відкрито за виконавчими документами, виданими Господарським судом Сумської області, а сама позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець та не заперечує, що має намір використовувати спірне майно у своїй підприємницькій діяльності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція господарських та цивільних судів, - це ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України. Так, у ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Таким чином, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, а також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; Разом з тим, відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Приватноправові відносини, що характерні для цивільного судочинства вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). За змістом договору купівлі-продажу приміщення профілакторію №4 під літ «К», площею 329,4кв.м., розташоване у АДРЕСА_1 , укладеного 01.08.2019р., позивач виступили стороною договору як фізична особа - громадянка України. Разом з цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Визначаючи юрисдикцію спору необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі. Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року по справі № 675/33/19. Оскільки позивач звернулася до суду не зі скаргою на дії державного виконавця, а з позовною заявою про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності на нього, обравши належний спосіб захисту порушеного права, то безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства,. Крім того, підставою цього позову позивачка визначила наявність арешту, накладеного на невизначене майно боржника у виконавчому провадженні, до складу якого увійшло спірне нерухоме майно, яке належить їй як фізичній особі, що перешкоджає їй в оформленні її права власності на квазане нерухоме майно. За таких умов, позов спрямовано на захист цивільних прав позивачки, пов`язаний з оформленням права власності на нерухоме майно та фактично є різновидом негаторного позову, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства. Вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлена в постанові від 22.01.2018 року по справі № 340/25/19 Також в своїй апеляційній скарзі відповідач послався на те, що згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 10.02.2011 року за № 108117437 була зареєстрована податкова застава на активи платників податків згідно з Актом опису від 04.02.2011 року № 7, який містить чотири різні види найменування майна. Однак, відповідно до вказаного обтяження податкову заставу безпосередньо на нежитлове приміщення профілакторій № 4 літ. К загальна площа 329,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було, оскільки в зазначеному акті зазначено інше майно. Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до договору купівлі- продажу майна платників податків, яке перебувало в податковій заставі від 01.08.2019 року ОСОБА_1 придбала у власність нежитлове приміщення профілакторій № 4, літера К, загальна площа 329,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За таких обставин доводи відповідача ТОВ «АТП - 15927» стосовно того, що в акті опису від 04.02.2011 року № 7 значиться інша площа вказаного нерухомого майна, а також те, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не зареєстровано податкову заставу відносно спірного майна не стосуються предмету розгляду даної справи, з огляду на те, що фактично вказані доводи стосуються незгоди позивача з договором купівлі - продажу спірного майна, на підставі якого його власником стала саме позивач. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП - 15927» залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 жовтня 2021 року. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: О.Ю. Кононенко О.І.Собина