Постанова 4811 № 442/2982/17

Справа № 442/2982/17 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І. Провадження № 22-ц/811/2656/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Жукровської Х.І., з участю: відповідача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки, які перебувають у спільній частковій власності, в с т а н о в и в: У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила: припинити право спільної часткової власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 з господарськими спорудами та на земельну ділянку; розділити в натурі житловий будинок, загальною площею 195,4 кв.м. з господарськими спорудами та земельну ділянку, загальною площею 910,0 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться за адресою: будинок АДРЕСА_1 таким чином: - виділити ОСОБА_3 і визнати за нею право приватної власності на відокремлені частини житлового будинку, як на окреме домоволодіння, та господарські споруди, що відповідають розміру 1/2 частки кожної із сторін у спільному майні, яке складається із наступних приміщень: коридор літ. «1-1» площею 7,5 кв.м., кімната літ. «1-2» площею 20,6 кв.м., кімната літ. «1-3» площею 17,6 кв.м., кімната літ. «1-4» площею 15,8 кв.м., коридор літ. «1-5» площею 5,9 кв.м., кухня літ. «1-6» площею 8,2 кв.м., санвузол літ. «1-7» площею 4,6 кв.м., підвал літ. І і ІІ площею 10,8 кв.м. і 14,1 кв.м., огорожа «1», колодязь «к1», сходи «а1», загальною площею 105,1 кв.м., житловою площею 54,0 кв.м., та на подвір`ї: колодязь навпроти кімнати літ. «1-4»; - виділити ОСОБА_3 і визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій розміщений захід до відокремленої частки житлового будинку, що передається ОСОБА_3 в результаті його поділу в натурі зі сторони розташування кімнат: літ «1-3», «1-4», «1-5» та «1-6» на плані житлового будинку позначеного літ. «А-ІІ», загальною площею 45,5 кв.м.; - виділити ОСОБА_1 і визнати за нею право приватної власності на інші відокремлені приміщення частини житлового будинку, а саме: 2-й поверх будинку та господарські споруди, що відповідають розміру 1/2 частки кожної із сторін у спільному майні та на подвір`ї: колодязь навпроти кімнат літ. «1-3» і «1-2», підвал навпроти кімнати літ. «1-3» і гараж навпроти кімнати літ. «1-2»; - виділити ОСОБА_1 і визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій відповідно розміщений захід до відокремленої частки житлового будинку, що передається ОСОБА_1 в результаті його поділу в натурі зі сторони розташування кімнат: літ. «1-2», «1-3», кухні літ. «1-6» та санвузлу літ. «1-7» на плані житлового будинку, позначеного літ. «А-ІІ», загальною площею 45,5 кв.м. Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя склав у їхню з відповідачкою користь заповіт, яким заповів їм у рівних частках житловий будинок АДРЕСА_1 , і 28.06.1995 року державним нотаріусом Другої Дрогобицької державної нотаріальної контори видано кожному з них свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину цього будинку, і, відповідно, здійснено державну реєстрацію права власності на успадковане нерухоме майно, однак, в подальшому, відповідачка здійснила переобладнання в будинку, без порушення несучих стін та без втручання у зовнішню конструкцію, внаслідок чого загальна площа будинку становить 195,4 кв.м., а житлова площа 117,4 кв.м. Зазначає, що запропонований нею поділ будинку відповідає фактичному користуванню будинком та господарськими спорудами, якими є: 2 колодязі, підвал, гараж, огорожа, хвіртки, і відповідно до якого позивач пропонує поділити земельну ділянку, на якій знаходиться будинок, оскільки у зв`язку з переходом права власності на частину будинку, до власника будинку переходить й право власності на земельну ділянку, відповідно до частки в будинку. Покликається на те, що оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ будинку та земельної ділянки в натурі, що унеможливлює укладення договору, тому просить провести поділ вказаного нерухомого майна в судовому порядку. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, вказавши на проведення поділу будинку та земельної ділянки відповідно до наявних у справі висновків експертиз. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2020 року позов задоволено частково. Припинено право спільної часткової власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 з господарськими спорудами та на земельну ділянку, яка передана на праві приватної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель гр. ОСОБА_5 (на даний час ОСОБА_6 ) та ОСОБА_3 Поділено в натурі житловий будинок, загальною площею 195,4 кв.м., з господарськими спорудами та земельну ділянку, загальною площею 751 кв.м., яка передана на праві приватної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель гр. ОСОБА_5 (на даний час ОСОБА_6 ) та ОСОБА_3 , згідно державного акту на право власності на землю IV-ЛВ №052503 від 12.02.1998 року, і знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_3 і визнано за нею право приватної власності на відокремлені частини житлового будинку, як на окреме домоволодіння та господарські споруди, що відповідає розміру 1/2 частки кожної із сторін у спільному майні, згідно запропонованого варіанту висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №350 від 26.06.2019 року. Виділено ОСОБА_3 і визнано за нею право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій розміщений захід до відокремленої частки житлового будинку, що передається ОСОБА_3 в результаті його поділу в натурі, згідно запропонованого варіанту висновку експерта земельно-технічної експертизи №21/20-20м від 03.03.2020 року. Виділено ОСОБА_1 і визнано за нею право приватної власності на відокремлені частини житлового будинку, як на окреме домоволодіння та господарські споруди, що відповідає розміру 1/2 частки кожної із сторін у спільному майні, згідно запропонованого варіанту висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №350 від 26.06.2019 року. Виділено ОСОБА_1 і визнано за нею право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій розміщений захід до відокремленої частки житлового будинку, що передається ОСОБА_1 в результаті його поділу в натурі, згідно запропонованого варіанту висновку експерта земельно-технічної експертизи №21/20-20м від 03.03.2020 року. Стянуто з ОСОБА_1 в дохід держави 10510 грн. судового збору за подання позову до суду. Судові витрати з ОСОБА_3 , як особи, яка звільнена від сплати судового збору, покладено за рахунок державних асигнувань. Повернуто ОСОБА_3 понесені нею витрати за проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 8580 грн., як такі, що сплачені помилково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені за проведення будівельно-технічної експертизи, в розмірі 4290 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, понесені за проведення земельної експертизи в розмірі 3750 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 інші витрати, понесені за проведення будівельно-технічної експертизи, в розмірі 1256 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відхилення від ідеальних частин, які належать співвласнику 1/2 ідеальної частини ОСОБА_3 , згідно запропонованого варіанту висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №350 від 26.06.2019 року, в розмірі 28632 грн. 50 коп. Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.06.1995 року, виданого державним нотаріусом Другої Дрогобицької державної нотаріальної контори, позивач та відповідач є співвласниками в рівних частках будинку за адресою: АДРЕСА_1 , позначеного в довідці-характеристиці під літ «А-1», який в цілому складається з чотирьох кімнат, житловою площею 76,6 кв.м., і двох кухонь, до будинку відносяться господарські прибудови: огорожа літ. «№1» та колодязь літ «К», згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2017 року, позивачем проведено державну реєстрацію права власності на 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 186,8 кв.м., та житловою площею 76,6 кв.м., разом з тим, в позовних вимогах позивач просить розділити житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 195,4 кв.м., що на 8,6 кв.м. більше від зареєстрованого права власності 186,6 кв.м., тобто право власності співвласників на житловий будинок у зазначених розмірах (195,4 кв.м.) відповідно до позовних вимог не зареєстроване, відтак, будинок такої площі не може бути поділений між співвласниками будинку. Зазначає, що нею на відповідній частині будинку на другому поверсі, на місці тераси у вигляді плити-перекриття, яка в плані будинку другого поверху взагалі не відображалась під літерою і не зазначались її розміри та не проводилось грошової оцінки, добудовано житлову кімнату, площею 9,3 кв.м., позначену на теперішньому плані під літ. «1-12», внаслідок чого збільшилась загальна та житлова площа будинку, але цю добудову вона зробила за власний рахунок, без згоди позивача, оскільки цією добудовою не порушуються її права, а тому вона є її (відповідача) власністю і не змінює розміру часток співвласників, тому площу цієї добудови не можна було враховувати при поділі будинку. Крім того, зазначає, що не можна було включати при поділі будинку такі господарські будівлі та споруди, як сарай під літ. «Б» та погріб під літ. «пг», оскільки такі споруди у склад спадщини не включались, а були побудовані відповідачкою, тому є її власністю і не можуть враховуватись при поділі між співвласниками, до того ж сарай під літ. «Б» не є капітальною спорудою і може бути демонтований. У зв`язку з цим, апелянт вважає висновок судової будівельно-технічної експертизи №350 від 26.06.2019 року, який покладений судом в основу реального поділу будинку, неналежним доказом, оскільки названі вище добудова і господарські споруди були включені експертом до об`єктів спільної часткової власності сторін, що суперечить правовстановлюючим документам, і, відповідно, експертом неправильно визначено розмір і вартість часток, належних кожному із сторін, як співвласникам будинку. Окрім того, апелянт просить врахувати, що висновок експерта складений на підставі документів (технічного паспорту на будинок від 12.02.2019 року та довідки №303 від 14.02.2019 року, виданих КП ЛОР «Дрогобицьке БТІ та ЕО), які не були витребувані експертом, а на вимогу експерта заново виготовлені позивачем, ще й під час того, як провадження у справі було зупинене у зв`язку з проведенням цієї ж судової експертизи. Звертає увагу, що в порушення вимог ч.4 ст.72 ЦПК України, висновок судової будівельно-технічної експертизи №350 від 26.06.2019 року складено судовим експертом Панасюк Ю.В., а роз`яснення в судовому засіданні 15.01.2020 року надано іншим судовим експертом Сенейко І.Б. Також апелянт наголошує на допущення експертом арифметичних помилок при обчисленні вартості частки відповідача, що призвело до неправильності визначення грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки, окрім того, експертом запропоновано лише один варіант поділу будинку без вказівки на неможливість виготовлення іншого варіанту розподілу об`єкта дослідження. Апелянт звертає увагу, що у розпорядження експерта були надані документи, зокрема, інвентаризаційна справа, з порушенням встановленого процесуальним законом порядку щодо вирішення судом питання про витребування документів у судовому засіданні, позаяк, такі процесуальні дії вчинялись під час зупинення провадження у справі. На переконання апелянта, сукупність всіх допущених порушень робить висновок експертизи недопустимим доказом для вирішення даної справи. Наголошує, що визначальним при поділі будинку в натурі є не порядок користування будинком, який склався між співвласниками будинку, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників будинку, тому, з огляду на зазначене, експерт міг запропонувати інший варіант поділу будинку, відповідно до якого відповідачці можна було б виділити одне з двох підвальних приміщень, зокрема, приміщення «ІІ» площею 14,1 кв.м., що є технічно можливим. Також апелянт вважає неналежним доказом висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи за заявою позивача, оскільки експертом протиправно змінено геометричні розміри земельної ділянки у трьох межах: точки А-Б (42,9 м на 40,95 м), точки Б-В (42,5 м на 40,95 м), точки Г-Д (22,9 м на 22 м), масштабування, кути, конфігурацію земельної ділянки, які не відповідають державному акту на право власності на землю серії ІV-ЛВ №052503 від 12.02.1998 року, що не дозволяє правильно визначити межі земельної ділянки і фактично унеможливить здійснення реєстрації новоутвореної ділянки відповідача за наслідками спірного поділу із зміненою конфігурацією в ДЗК. Просить врахувати, що при здійсненні земельно-технічної експертизи експерт взяв за основу висновок судової будівельно-технічної експертизи №350 від 26.06.2019 року, який є неналежним та недопустимим доказом. Зазначає, що окрім допущених порушень щодо оцінки доказів, суд неправильно провів розподіл судових витрат, зокрема, неправильно визначив їх розмір і відніс до судових витрат такі витрати, які процесуальним законом не передбачені, а в резолютивній частині рішення навіть не конкретизував виділене сторонам в результаті поділу в натурі майно, відіславши до висновку експерта, що є недопустимим. В судове засідання апеляційного суду позивач не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України розгляд справи проведено у її відсутності. Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_5 (а.с.52 т.1)) є співвласниками у рівних частках, по 1/2 частині кожна із них, житлового будинку, загальною площею 186,8 кв.м., житловою площею 76,6 кв.м., що по АДРЕСА_1 , який вони набули у власність в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 28.06.1995 року Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою (а.с.12-13 т.1). У вказаному свідоцтві про право на спадщину за заповітом зазначено (а.с.12 т.1), що успадкований будинок розташований на земельній ділянці площею 910 кв.м., позначений в довідці-характеристиці під літ. «А-І», в цілому складається з чотирьох кімнат, житловою площею 76,6 кв.м., і двох кухонь. До будинку відносяться господарські прибудови: огорожа літ. №1, колодязь літ. «К». Згідно з державним актом на право власності на землю серії ІV-ЛВ №052503 від 12.02.1998 року (а.с.35 т.1), позивачу ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0751 га, призначена для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована у АДРЕСА_1 . З досліджених апеляційним судом матеріалів інвентаризаційної справи (в оригіналі), окремі копії документів з яких містяться в справі і досліджувались судом першої інстанції, встановлено, що в успадкованому сторонами житловому будинку проведені перепланування та добудови, внаслідок чого змінилась кількість приміщень та функціональне призначення окремих із них, а також змінилась площа будинку: як загальна площа, так і житлова площа. Так, з експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку встановлено, що станом на 21.02.2017 року загальна площа будинку становить 195,4 кв.м., а житлова площа 117,4 кв.м., окрім того, наявні внутрідворові споруди: колодязь (бетонний), металеві ворота, замощення (бетонне), погріб («пг») та сарай («Б»), які були споруджені вже після державної реєстрації спадкового нерухомого майна, зокрема, сарай та погріб у 2000 році (арк.73-75 інвентаризаційної справи), в акті поточних змін, які зареєстровані станом на 21.02.2017 року, наявні відомості про добудову (арк.76 інвентаризаційної справи). Разом з тим, зміни у правовстановлюючі документи на будинок після проведених у ньому перепланувань (переобладнань), зокрема, щодо збільшення площі будинку, внесені не були. Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 №55 (далі Інструкція). Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Зазначені положення узгоджуються з положеннями статей 316, 317, частини першої та другої статті 376 ЦК України. Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак, виключає це майно із цивільного обороту. Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України. За змістом частини першої статті 376 ЦК України, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній. Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України). У розумінні частини першої статті 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.222009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року №295 (далі ДБН), відповідно до якого реконструкція це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій. Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції). За змістом частини першої статті 376 ЦК України, правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Таким чином, за змістом статей 357, 376 ЦК України, пункту 3 ДБН, власник може самостійно здійснювати такі переобладнання об`єкта нерухомого майна, які не підпадають під ознаки реконструкції або перебудови, не суперечать закону, не порушують прав та охоронюваних інтересів інших осіб. Ураховуючи наведені вище норми матеріального права й те, що успадкований сторонами житловий будинок втратив тотожність із тим, який сторони отримали у власність згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.06.1995 року, зокрема, змінився у своїй площі внаслідок проведених у ньому перепланувань та добудов, у зв`язку з чим відбулось збільшення житлової площі будинку із 76,6 кв.м. до 117,4 кв.м., а загальної площі із 186,8 кв.м. до 195,4 кв.м., відтак, має місце реконструкція будинку, проведення якої не було здійснене у встановленому законом порядку і право власності на реконструйований будинок в існуючих площах сторонами не оформлено, тому правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_3 позовних вимог про поділ цього будинку немає. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про поділ будинку, не підлягає задоволенню й вимога позивача про поділ земельної ділянки, яка є похідною від вирішення питання поділу будинку, а також не можуть бути враховані, як докази, наявні у справі висновки експертів (експертиз), а саме: висновок судової будівельно-технічної експертизи від 26.06.2019 року №350 (а.с.98-123 т.1) та висновок експерта №21/20-20я за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 03.03.2020 року (а.с.244-249 т.1), і, відповідно, витрати, понесені на проведення цих експертиз, не підлягають відшкодуванню особам, які їх понесли. Суд першої інстанції наведених вище норм матеріального права та обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, не врахував, належної правої оцінки доказам, які подали сторони в обгрунтування своїх вимог та заперечень, не дав, що призвело до помилкових висновків суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про поділ будинку та земельної ділянки, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та з урахуванням звільнення позивача, яка є інвалідом другої групи (а.с.14-15 т.1), від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 12000 грн. (а.с.43 т.2) підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з перебуванням суддів із складу колегії у відпустці в період з 13 по 21 жовтня 2021 року включно, повний текст постанови складений 22 жовтня 2021 року. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 22 жовтня 2021 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М.Копняк А.В. Ніткевич