Постанова 4824 № 761/12226/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7608/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2021 року м. Київ Справа № 761/12226/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка подана представником Музичук Лесею Василівною, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Фролової І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Білої Ірини Володимирівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов`язання включити кредиторські вимоги до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра», встановив: У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» Білої І.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій щодо невключення в Реєстр акцептованих вимог кредиторів, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила: - визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключения в Реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» кредиторських вимог ОСОБА_1 ; - зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 168 322 166,75 гривень, серед яких: 59 618 048,20 гривень - сума незаконно списаної курсової різниці; 22 893 330,50 гривень - сума індексу інфляції; 12838 297,50 гривень - три відсотки річних; 72 972 490,55 гривень - сума спричинених збитків, як такі, що підлягають задоволенню згідно до восьмої черговості вимог кредиторів (або до іншої відповідної черговості вимог кредиторів). Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» із заявою про включення кредиторських вимог ОСОБА_1 до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Комерційний банк «Надра» на загальну суму 484 430 607,49 гривень. 28 січня 2016 року ОСОБА_1 в особі її повноважного представника ОСОБА_4 , який діє за довіреністю від її імені, дізналась, що їй відмовлено у прийнятті вказаної заяви. Зазначає, що будь-яких пояснень стосовно вказаної відмови та будь-якого письмового підтвердження такої відмови станом на момент подання цієї позовної заяви позивачу не надано. Зазначає, що 09 лютого 2016 року зверталась із вказаним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва. 25 лютого 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва було закрито провадження у адміністративній справі № 826/2065/16 в частині заявлених позовних вимог, про що винесено відповідну ухвалу. Керуючись викладеним, позивач звернулася із позовом в частині кредиторських вимог у порядку цивільного судочинства. Позивач дізналась про закриття провадження стосовно її адміністративного позову в частині заявлених нею кредиторських вимог з ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року № 826/2065/16, яка була їй вручена 12 березня 2020 року разом із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року № 826/2065/16. Вказаним рішенням та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва підтверджено право позивача на частину заявлених нею позовних вимог у адміністративному судочинстві. Оскільки права позивача були порушені, а також нею було понесено збитки, вона звернулася до суду з відповідним позовом. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення в Реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» кредиторських вимог ОСОБА_1 . Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 168 322 166,75 грн., серед яких: 59 618 048,20 грн. - сума незаконно списаної курсової різниці; 22 893 330,50 грн. - сума індексу інфляції; 12 838 297,50 грн. - три відсотки річних; 72 972 490,55 грн. - сума спричинених збитків, як такі, що підлягають задоволенню згідно до восьмої черговості вимог кредиторів (або до іншої відповідної черговості вимог кредиторів). Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1682 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Музичук Л.В. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції всупереч ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зобов`язав Уповноважену особу внести зміни до реєстру кредиторів на момент, коли ліквідаційний баланс затверджено і ліквідаційна процедура банку вважається завершеною. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника. Представник Фонду в судовому засіданні зазначав про те, що на момент розгляду справи ліквідаційна процедура ПАТ «КБ «Надра», відповідно до вимог статті 53 вказаного Закону вважається завершеною, активи Банку реалізовано, кошти одержані від реалізації, спрямовані на задоволення вимог кредиторів, непродані активи відсутні. Тобто, ліквідаційна процедура банку знаходиться на етапі внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи, що є останнім етапом ліквідаційного процесу. Проте, суд першої інстанції, всупереч вказаним обставинам зобов`язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» кредиторські вимоги позивача на суму 168 322 166,75 грн. до реєстру, якого вже немає, оскільки ліквідаційна процедура завершена. Судом не досліджено належним чином повноваження Фонду, Уповноваженої особи та Банку при здійсненні задоволення вимог кредиторів. Вказує, що суд першої інстанції посилається на те, що права позивача як кредитора Банку були порушені відповідачами в результаті їх незаконних та безпідставних дій. Однак, Фондом не порушувались права позивача, оскільки Фонд гарантування не приймав вимог кредиторів і дане твердження підтверджується матеріалами справи, зокрема заявою позивача, яка не була адресована Фонду. Звертає увагу на те, що Фонд лише затверджує Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього на підставі інформації, що надається Уповноваженою особою, відтак, згідно з положеннями спеціального Закону Фонд не міг відмовити позивачу у прийнятті її кредиторських вимог, оскільки не був наділений такими повноваженнями при здійсненні виведення ПАТ «КБ «Надра» з ринку, що також не досліджено судом першої інстанції. Стверджує, що Уповноважена особа у даній справі є неналежним відповідачем, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року по справі № 910/8132/17. Зазначає, що позивач оскаржує дії саме Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не як суб`єкту владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку запобігання втрати майна та грошових коштів, формування ліквідаційної маси, організації продажу майна та активів банку тощо, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів, а тому відповідачем у ній справі фактично є ПАТ «КБ «Надра» (в особі уповноваженої особи Фонду), а не сама уповноважена особа Фонду, як помилково вказанов позовній заяві. Посилається на те, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків випадках, встановлених цим Законом. Фонд гарантування не здійснює самостійно виведення банку ринку, а делегує частину своїх повноважень уповноваженій особі на здійснення тимчасової адміністрації/ліквідації банку. Однак, судом першої інстанції доводи представника Фонду залишено без уваги та зобов`язано Фонд гарантування здійснити дії, які не відносяться до його повноважень. Судом першої інстанції не досліджено належним чином порядок складання, затвердження та внесення змін до реєстру кредиторів. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що банк є ліквідованим, а ліквідаційна процедура є остаточно завершеною лише після внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про те, що банк припинений, а не з моменту затвердження ліквідаційного балансу. Законом про систему гарантування Фонд та/або Уповноважена особа вносять зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів протягом усієї процедури ліквідації банку, тобто аж до дати внесення відомостей про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. При цьому, якщо Банк уже припинено і в Єдиному державному реєстрі, проте судове рішення про включення кредиторських вимог було ухвалене до вказаного припинення, то відповідно зміни до реєстру акцептованих вимог також мають бути внесені. Вказує, що представник Фонду чітко підтвердив у своїй апеляційній скарзі, що позивач заявила свої кредиторські вимоги в порядку статті 45 Закону про систему гарантування Уповноваженій особі Фонду. Відповідно, оскільки Уповноважена особа ПАТ "КБ "Надра" є працівником Фонду, і вона всупереч статті 45 Закону про систему гарантування не прийняла вимоги позивача, то позивач подала відповідний позов до особи, яка не прийняла (не акцептувала) її кредиторські вимоги. Отже, права позивача щодо неакцептування її кредиторських вимог були порушені працівником Фонду, відповідальність за якого зокрема, згідно наведених вище норм Закону про систему гарантування, покладено і на Фонд. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що Уповноважена особа не є належним відповідачем у справі, вважає безпідставними. Враховуючи норми статей 45, 49 Закону про систему гарантування, кредитори заявляють свої вимоги або до ФГВФО, або до Уповноваженої особи ФГВФО відповідного банку. Вказана норма абсолютно не містить жодного положення про те, що вказані вимоги мають заявлятись кредиторами безпосередньо до банку. Позивач заявив свої позовні вимоги не до Уповноваженої особи Фонду як окремого суб`єкта і фізичної особи, а як до представника ПАТ "КБ "Надра", тобто фактично і до Фонду і до Банку. Відповідно заявлені позивачем позовні вимоги в контексті спірних правовідносин заявлені до належного відповідача. Зазначає, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні встановлено всі наведені повноваження відповідачів з огляду на вказані норми закону і зобов`язано їх внести відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра", включивши до реєстру кредиторські вимоги позивача. Будь-які інші особи, крім відповідачів, не наділені Законом про систему гарантування вкладів повноваженнями стосовно включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів. В судовому засіданні представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Музичук Л.В. підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити. Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у березні 2011 року позивач ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра» , в якому просила стягнути з ПАТ «КБ «Надра» на свою користь 485 594 013 грн. 75 коп., з яких: - 166 200 895 грн. 10 коп. - основний борг, який складається з 63 873 973 грн. 20 коп. (курсова різниця) + 101 867 602 грн. 41 коп. (списане тіло кредиту) + 459 319 грн. 49 коп. (списані проценти по кредиту); - 35 790 110 грн. 56 коп. - три відсотки річних від прострочення невиконання грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України; - 65 378 232 грн. 67 коп. - сума індексу інфляції за період прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України; - 16 620 089 грн. 51 коп. - 10% пеня за неправильне списання коштів з рахунку відповідно до пункту 3.1. ст. 3 Договору банківського рахунку № 590 від 07.07.2006; - 201 604 685 грн. 91 коп. - сума збитків (упущеної вигоди) з 09.04.2008 по 11.06.2015 включно. В обґрунтування зазначених вимог вказувала, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 09.12.2010 вона набула право вимоги на повернення коштів ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» з його банківського рахунку, відкритого у гривнях і тройських унціях золота за договором банківського рахунку від 07.07.2006 № 590, укладеного між зазначеним товариством та ПАТ «КБ «Надра» й пов`язаними правовідносинами в повному обсязі. Згідно з випискою з банківського рахунку ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» ПАТ «КБ «Надра» 20.03.2008 здійснив операції з купівлі-продажу банківського металу за декількома договорами від 20.03.2008, за якими ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» продало ПАТ «КБ «Надра» тройські унції золота загальною кількістю 113 320 тройських унцій та загальною вартістю 583 069 758 грн. 40 коп. Відповідно до вказаних банківських виписок, частина отриманих товариством грошових коштів у розмірі 101 867 602 грн. 41 коп. була направлена на погашення кредитної заборгованості ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» перед ПАТ «КБ «Надра» за кредитним договором № 26/5/2006/959-к/53 від 28.07.2006. Проте, 08 квітня 2008 ПАТ «КБ «Надра» в односторонньому порядку без укладення договорів зворотного викупу скасував операції з продажу банківського металу, які відбулися 20 березня 2008 та здійснив виправні проводки на банківських рахунках товариства, списавши з цих рахунків 583 069 758 грн. 40 коп., які були отримані товариством від продажу 113 320 тройських унцій золота, та одночасно поновив позичкову заборгованість ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» перед ПАТ «КБ «Надра». Внаслідок односторонньої відмови банку від операцій з продажу банківських металів (золота) від 20.03.2008, списання грошових коштів у розмірі 583 069 758 грн. 40 коп. станом на 08.04.2008 та зниження на цю дату облікового курсу НБУ на золото, вона - ОСОБА_1 , як правонаступник товариства за договором цесії, втратила грошові кошти в заявленому розмірі, які просила стягнути з товариства. ПАТ «КБ «Надра» зверталось до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива», ОСОБА_1 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, вказуючи на те, що укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором факторингу, в якому фактором виступила ОСОБА_1 , в той час як відповідно до норм статей 1077, 1079 ЦК України між указаними сторонами договір факторингу не міг бути укладений, а тому на підставі статей 203, 215 ЦК України цей договір є недійсним. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2014 року провадження у справі за зустрічним позовом ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива», ОСОБА_1 про визнання договору відступлення права вимоги, в частині вимог до ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» у зв`язку з ліквідацією вказаної юридичної особи - закрито. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2014, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа: ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» про стягнення грошових коштів, - відмовлено. Зустрічний позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним задоволено - визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 09.12.2010 № 1, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива». Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2014 року. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа: ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» про стягнення грошових коштів - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, - відмовлено. Постановою Верховного Суду України від 06 липня 2015 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2014 року та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа: ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» про стягнення грошових коштів, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва. За наслідком нового розгляду справи рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року зазначене рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про стягнення грошових коштів - відмовлено з інших підстав. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 липня 2017 року було частково задоволено касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та виключено з мотивувальної частини рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року висновок про те, що право ОСОБА_1 є порушеним у зв`язку з неправомірністю дій ПАТ «КБ «Надра». В іншій частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року - залишено без змін. ( а.с. 132- 135, т. 3). Ухвалою Верховного Суду України від 30 жовтня 2017 року було відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра», третя особа - ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» про стягнення грошових коштів за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду. Як встановлено із матеріалів справи, а саме із оголошення про ліквідацію та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» : «Відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року №113, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно із яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05 червня 2015 року по 04 червня 2016 року включно... Вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку за адресою: вул. Артема, буд. 15, м. Київ, 04053». В іншому оголошенні Фонд зазначив: «Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомляє, що інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «Надра» опубліковано в газеті «Голос України» 12 червня 2015 року №103 (6107)». 10 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» із заявою про включення кредиторських вимог ОСОБА_1 до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Комерційний банк «Надра» на загальну суму 484 430 607,49 гривень. Враховуючи, що Фонд приймав кредиторські вимоги з 12 червня 2015 року по 13 липня 2015 року (включно), позивач ОСОБА_1 заявила свої кредиторські вимоги 10 липня 2015 року, тобто вчасно. Вказані кредиторські вимоги були вручені Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний банк «Надра» Білій Ірині Володимирівні 13 липня 2015 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення в Реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ «Надра» кредиторських вимог ОСОБА_1 та про зобов`язання відповідачів включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ «Надра» кредиторські вимоги ОСОБА_1 на загальну суму 484 430 607 грн. 49 коп. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог - 168 322 166 грн. 75 коп.) позивач вказувала, що 28 січня 2016 року дізналась, що їй відмовлено у прийнятті вказаної заяви, будь-яких пояснень стосовно вказаної відмови та будь-якого письмового підтвердження такої відмови станом на момент подання цієї позовної заяви позивачу не надано. 09 лютого 2016 року вона зверталась із вказаним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, однак ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року було закрито провадження у адміністративній справі № 826/2065/16 в частині заявлених позовних вимог. Задовольняючи позовні вимог ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням від 04 лютого 2021 року, суд першої інстанції виходив з того, що у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2017 року зроблено висновок про те, що оскільки у ПАТ «КБ «Надра» було введено тимчасову адміністрацію, то лише це стало перепоною у відновленні порушеного права позивача шляхом стягнення з банку належних їй грошових коштів в судовому порядку. Верховний Суд України зазначив, що право позивачки було порушене в результаті порушення банком статей 1071, 1073 Цивільного кодексу України. І це право має бути відновлене лише у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме - шляхом включення відповідних кредиторських вимог позивачки до акцептованого реєстру кредиторів банку. Згідно із ч. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; (пункт 2 частини другої статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIIІ); 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Відповідно до ч. 8 ст. 49 Закону вбачається, що вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем сума кредиторських вимог підтверджується фактичними даними, первинними документами та преюдиціальними судовими рішеннями, однак не включивши вимоги позивача до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Комерційний банк «Надра», відповідачі безпідставно та незаконно визнали їх погашеними. З висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо невключення в Реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» кредиторських вимог ОСОБА_1 та зобов`язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму заборгованості 59 618 048,20 грн., як такі, що підлягають задоволенню згідно до восьмої черговості вимог кредиторів (або до іншої відповідної черговості вимог кредиторів), - колегія суддів погоджується, оскільки висновки суду у цій частині відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам. Доводи апеляційної скарги представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що Фонд не є належним відповідачем, оскільки правовідносини склались між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра», колегія суддів відхиляє, оскільки, ухвалюючи судові рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про стягнення грошових коштів, суди апеляційної та касаційної інстанції зазначили про відсутність правової можливості відновити порушене право позивача шляхом стягнення з банку грошових коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки в банку введено тимчасову адміністрацію, а на даний період часу банк перебуває в стадії ліквідації. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1764 від 28.09.2020 року були відкликані повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Надра», делеговані Білій І.В., та вирішено, що визначені Законом повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ КБ «Надра» до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ КБ «Надра» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - здійснювати Фондом безпосередньо. ( а.с. 188-188, т. 4). Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів. Відповідно до пункту 12 частини 5 статті 12 Закону, Фонд визначає порядок складання та затверджує реєстр акцептованих вимог кредиторів. Згідно із частиною 3 статті 49 Закону, реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. В пункті 17 ч. 1 ст. 2 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Відповідно до статті 16 вказаного Закону, працівники Фонду під час виконання покладених на Фонд функцій перебувають під захистом, закону: працівники Фонду не несуть відповідальність за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду. Відповідно до п. 8 розділу ІІ Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3711 від 21.08.2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1104/30972 від 07.09.2017 року, будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів, що надійшли після визначеного Законом строку, підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу процедури ліквідації. Відповідно до п. 1 розділу VII Положення, підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону), за яким, зокрема, виникають: зобов`язання банку перед кредиторами, що виникли до дня початку процедури ліквідації. Таким чином, виходячи з правового статусу та повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладу фізичних осіб, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про належність визначених ОСОБА_1 у даному позові відповідачів. Як встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року, що набуло законної сили, 07 липня 2006 року між ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» та ПАТ «КБ «Надра» укладено договір банківського рахунку № 590, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в українських гривнях та в золоті (тройських унціях золота). Крім того, 28 липня 2006 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Інвестиційна перспектива» укладено договір кредитної лінії № 26/5/2006/959-к/53, відповідно до якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію в розмірі 33 000 тройських унцій золота, видача яких здійснюється окремими траншами протягом шести місяців - з 28.07.2006 до 29.01.2007. Протягом строку з 28.07.2006 по 05.02.2008 сторонами вносилися зміни і доповнення до договору від 28.07.2006, відповідно до яких у межах кредитної лінії банк надавав позичальнику кредит у сумі 73 000 тройських унцій на строк до 30.05.2008, який повинен був погашатися за рахунок продажу золота з депозитних рахунків боржника та його майнового поручителя (т. 1, а.с. 48, 72). Відповідно до п. 1.2 договору кредитної лінії № 26/5/2006/959-К/53 видача кредитних коштів здійснювалася окремими траншами після подачі позичальником заявок на їх видачу та підписання сторонами окремих додаткових угод до цього договору. Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором позичальник передає в заставу майнові права за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного з позичальником, та договором банківського вкладу (депозиту), укладеного банком з майновим поручителем. Додатковими угодами, а саме: від 28.07.2006 № 1 ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» надано банком транш у сумі 33 000 тройських унцій; від 28.07.2006 № 2 збільшено розмір кредиту до 43 000 тройських унцій та надано транш в сумі 10 000 тройських унцій; від 16.08.2006 № 3 відкрита кредитна лінія на 1 500 тройських унцій; від 11.09.2006 № 4 відкрита кредитна лінія на 43 000 тройських унцій та надано транш у розмірі 40 000 тройських унцій; від 09.10.2006 № 5 в межах кредитної лінії надано транш в розмірі 1 155,84 тройських унцій; від 10.10.2006 № 6 в межах кредитної лінії надано транш в розмірі 20 000 тройських унцій; від 13.10.2006 № 7 в межах кредитної лінії надано транш у розмірі 33 950 тройських унцій; від 26.01.2007 № 8 строк кредитної лінії у сумі 43 000 тройських унцій продовжено до 30.07.2007; від 31.01.2007 № 9 надано транш в розмірі 5 165,68 тройських унцій; від 07.03.2007 № 10 в межах кредитної лінії надано транш у розмірі 5 000 тройських унцій; від 13.03.2007 № 11 збільшено кредитну лінію до 73 000 тройських унцій та надано транш в розмірі 30 000 тройських унцій; від 27.07.2007 № 12 кредитну лінію в розмірі 73 000 тройських унцій подовжено до 25.12.2007. Також, додатковою угодою від 27.07.2007 № 13 продовжено до 25.12.2007 строк дії користування кредитними траншами, наданими за додатковими угодами № 5, 7, 9 та №

11. Додатковою угодою від 25.12.2007 № 14 встановлено до 30.05.2008 строк користування кредитними траншами, наданими за додатковими угодами № 5, 7, 9 та №

11. Додатковою угодою від 05.02.2008 № 15 внесено зміни, за якими в межах кредитної лінії банк надав ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» кредитний транш у сумі 28 980 915 грн. 46 коп. строком до 30.05.2008. За договором від 09.12.2010 ОСОБА_1 отримала право вимоги на повернення коштів ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» з банківських рахунків у гривнях та тройських унціях золота, відкритих за договором банківського рахунку від 07.07.2006 № 590, укладеного між ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» та ПАТ «КБ «Надра». Згідно з випискою ПАТ «КБ «Надра» з розрахункового рахунку цього товариства банком проведені операції з продажу банківського металу за договорами купівлі-продажу від 20 березня 2008, за якими ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» продало банку тройські унції золота у кількості 113 320 унцій вартістю 583 069 758 грн. 40 коп. Відповідно до виписок банку частину грошових коштів у розмірі 101 867 602 грн. 41 коп. було направлено на погашення кредитної заборгованості ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» перед ПАТ КБ «Надра» за кредитним договором від 28.07.2006. 08 квітня 2008 ПАТ КБ «Надра» в односторонньому порядку без укладення договорів зворотного викупу скасував операції з продажу банківського металу, які відбулися 20.03.2008 та здійснив «виправні проводки» на банківських рахунках ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива», списавши з рахунку товариства 583 069 758 грн. 40 коп., отриманих товариством від продажу 113 320 тройських унцій золота, і поновив позичкову заборгованість цього товариства перед банком за кредитним договором. Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2014 року та у задоволенні зустрічного позову ПАТ "КБ "Надра" до ТОВ "Компанія "Інвестиційна перспектива", ОСОБА_1 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним відмовлено. У вказаному рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку, що договір від 09.12.2010 № 1 є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним. Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 за договором відступлення права грошової вимоги від 09.12.2010 з моменту його укладення набула відповідних прав та обов`язків за договором банківського рахунку та має право вимагати від банку належного виконання зобов`язання за цим договором. Згідно із частинами 1, 3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Частина 1 статті 1068 ЦК України визначає, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку. Відповідно до частини 2 статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунку клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. Пунктом 4.12 Положення про здійснення операцій з банківськими металами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.08.2003 № 325, передбачено, що порядок оформлення заяв про купівлю або продаж банківських металів, а також платіжних доручень на переказ банківських металів визначається нормативно-правовими актами Національного банку України, що регулюють порядок та умови торгівлі іноземною валютою та порядок виконання банківських документів на переказ в іноземній валюті та банківських металах. З матеріалів даної справи судом встановлено, що заяви товариства про продаж банківських металів та перерахування коштів відсутні. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року встановлено, що правомірність правочинів з купівлі-продажу банківських металів від 20.03.2008, на підставі яких відбулося зарахування коштів на банківський рахунок товариства та їх списання з рахунку, у передбаченому законом порядку не спростована. Так, законодавством не встановлено нікчемності договору купівлі-продажу банківських металів у разі відсутності заяви про їх купівлю (продаж) або відсутності письмового чи іншого договору. Крім того, сторони не оспорювали у встановленому законом порядку правомірність вчиненого правочину. Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Такими письмовими підтвердженнями є виписки з особових рахунків клієнтів, які призначаються для видачі або надсилання клієнтам (п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 № 254). Висновком № 7557/10-10 експертного економічного дослідження, складеного 24 вересня 2010 року експертом КНДІСЕ Ільковою Н.В. по заяві ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива», підтверджено, що відповідно до банківських виписок, 08 квітня 2008 року ВАТ КБ «Надра» проведені виправні проводки з метою відміни ( розірвання) продажу банківського металу 20 березня 2008 року та поновлення позичкової ( кредитної) заборгованості станом на 20 березня 2008 року. Згідно з поясненнями ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива», ВАТ КБ «Надра не вказано причини, договорів чи інших підстав для проведення таких виправних проводок та відновлення позичкової ( кредитної) заборгованості. На дослідження експерту також не надано жодних документів, які б надавали правові підстави для здійснення відповідних операцій 08 квітня 2008 року з відміни продажу банківського металу 20 березня 2008 року, оскільки для відміни вказаного продажу банківського металу необхідно здійснити його зворотну купівлю. Відповідно до банківських виписок ВАТ КБ «Надра», загальна вартість тройських унцій золота, проданих 20 березня 2008 року, складає 583 069 758,4 грн. Загальна вартість тройських унцій золота, повернутих ВАТ КБ «Надра» на банківський рахунок ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» 08 квітня 2008 року в результаті відміни господарських операцій з первинного продажу банківського металу шляхом виправних проводок, складає 523 451 710,2 грн. Отже, відповідно до банківських виписок, внаслідок проведення господарських операцій з повернення банківського металу 08 квітня 2008 року виникла заборгованість ПАТ КБ «Надра» перед ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» у розмірі 59 618 048 грн. 20 коп. (583 069 758,4 грн. - 523 451 710,2 грн.). Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у постанові від 06 липня 2015 року у даній справі № 6-301 цс15 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра», третя особа ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» про стягнення грошових коштів, за зустрічним позовом ПАТ КБ «Надра» до ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива», ОСОБА_1 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, «відповідно до частини третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунку клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. При ухваленні оскаржуваного рішення суди не встановили жодної із підстав, передбачених у статті 1071 ЦК України, для списання коштів з рахунка товариства. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення. Судами не встановлено, що правомірність правочинів з купівлі-продажу банківських металів від 20 березня 2008 року, на підставі яких відбулося зарахування коштів на банківський рахунок товариства та їх списання з рахунку, у передбаченому законом порядку спростована. Згідно із частиною першою статті 1073 ЦК України в разі безпідставного списання грошових коштів банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.». Отже, як постановою Верховного Суду України від 06 липня 2015 року, так і рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року, що набуло законної сили, у справі № 761/3009/13 не встановлено жодної із підстав, передбачених у статті 1071 ЦК України, для списання банком коштів з рахунку ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива». Внаслідок списання ПАТ КБ «Надра» коштів з рахунку товариства у банку виникла заборгованість перед товариством у розмірі 59 618 048 грн. 20 грн. Таким чином, враховуючи чинність договору відступлення права вимоги ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива» на користь ОСОБА_1 від 09.12.2010 року, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно встановлено, що внаслідок проведення господарських операцій з повернення банківського металу - 113 320 тройських унцій золота виникла заборгованість ПАТ КБ "Надра" перед позивачем у розмірі 59 618 048 гривень 20 копійок. Вказані кошти не були повернуті банком, а також не повернуті як станом на дату заявлення позивачем кредиторських вимог до банку, так і станом на момент розгляду справи. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання неправомірними дій відповідачів щодо невключення зазначених кредиторських вимог на суму 59 618 048 грн. 20 грн. до Реєстру акцептованих кредиторських вимог ПАТ КБ «Надра» та зобов`язання відповідачів включити зазначені кредиторські вимоги ОСОБА_1 до Реєстру. Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що суд безпідставно зобов'язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» кредиторські вимоги позивача до реєстру, якого вже немає, - колегія суддів відхиляє, оскільки ліквідаційна процедура ПАТ КБ «Надра» не завершена, адже банк є ліквідованим, а ліквідаційна процедура є завершеною лише після внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про те, що банк припинений, а не з моменту затвердження ліквідаційного балансу. Відповідно до частини 3 статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно з ч. 5 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» «Не пізніше наступного робочого дня після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення банку Фонд оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення ліквідаційної процедури банку та припинення банку як юридичної особи». Відповідно до п.4. 30 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року №2, у разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі банку на день початку процедури ліквідації банку/затвердження акцептованих вимог кредиторів, ці зобов`язання також включаються до проміжного ліквідаційного балансу. Згідно з пунктами 4.31, 4.33 розділу V Положення Фонд в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) зобов`язаний (зобов`язана) подати проміжний ліквідаційний баланс на погодження виконавчої дирекції Фонду у строк не пізніше 10 робочих днів після настання дати, на яку він складений. Рішення про погодження проміжного ліквідаційного балансу неплатоспроможного банку, затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів приймаються виконавчою дирекцією Фонду. Відповідно до п. 1 розділу VIIПоложення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3711 від 21.08.2017 року, підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону), за яким, зокрема, виникають: зобов`язання банку перед кредиторами, що виникли до дня початку процедури ліквідації. Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів. Враховуючи положення зазначених норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення у вищевикладеній частині. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, оскаржуване рішення у вищевикладеній частині ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, та зобов`язуючи відповідачів включити до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ «Надра крім кредиторських вимог ОСОБА_1 на суму заборгованості банку у розмірі 59 618 048,20 грн., також і суму індексу інфляції - 22 893 330,50 грн. ; три відсотки річних - 12 838 297,50 грн. ; та суму спричинених збитків - 72 972 490,55 грн., суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем сума кредиторських вимог підтверджується фактичними даними, первинними документами та преюдиціальними судовими рішеннями, тому заявлені ОСОБА_1 вимоги мають бути включені до загального реєстру у повному обсязі. Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не у повному обсязі відповідають обставинам справи. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кредитором є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань. Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог ( а.с. 193- 215, т. 4), внаслідок проведення господарських операцій з повернення банківського металу 113 320 тройських унцій золота у ПАТ КБ «Надра» виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 59 618 048 грн. 20 коп., на яку позивачем нараховані три відсотки річних та інфляційні збитки відповідно до положень ст. 625 ЦК України за період з 09 квітня 2008 року по 11 червня 2015 року, а саме: 3 % річних за вказаний період становлять 12 838 297,50 грн., інфляційні втрати , виходячи із сукупного індексу інфляції за вказаний період 138,4%, - 22 893 330 грн. 50 коп. Тому позивач, крім суми основної заборгованості 59 618 048 грн. 20 коп., просить включити до кредиторських вимог також суми інфляційних втрат - 22 893 330 грн. 50 коп., трьох відсотків річних - 12 838 297,50 грн., а також суми спричинених збитків - 72 972 490 грн. 55 коп. З матеріалів справи встановлено, що з позовними вимогами до ПАТ КБ «Надра» про стягнення суми боргу в розмірі 59 618 048 грн. 20 коп., а також нарахованих на цю суму трьох процентів річних та інфляційних збитків ОСОБА_1 вперше звернулась до суду 02 березня 2011 року. Однак, станом на час введення в ПАТ КБ Надра» тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації судове рішення про стягнення з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 59 618 048 грн. 20 коп., а також нарахованих на цю суму трьох процентів річних , інфляційних збитків за період з 09 квітня 2008 року по 11 червня 2015 року, а також про стягнення суми збитків 72 972 490 грн. 55 коп. - ухвалено не було. Постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в ВАТ Комерційному банку «Надра» в банку призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік до 10.02.2009 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців. Згідно з постановою Правління Національного банку України № 60 від 10.02.2010 року в ПАТ «КБ «Надра» було продовжено тимчасову адміністрацію на один рік з 11.02.2010 року до 11.02.2011 року. Постановою Правління Національного банку України №280 від 12.08.2011 року з 13 серпня 2011 року припинена тимчасова адміністрація та повноваження тимчасового адміністратора в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра». Рішенням Адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 серпня 2011 року ПАТ «Комерційний банк «Надра» включено до учасників Фонду - свідоцтво учасника Фонду № 085 від 12 серпня 2011 року. Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ( редакції , що була чинною станом на час призначення в КБ «Надра» тимчасової адміністрації в 2009 році ), з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов`язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Після закінчення дії мораторію неустойка ( штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов`язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов`язаннями та зобов`язаннями щодо сплати податків і зборів ( обов`язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом. На підставі постанови Правління НБУ від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, на здійснення якої призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 23 квітня 2015 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 85 щодо продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. до 05 червня 2015 року включно. Відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І.О. строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно. Згідно з ч.ч. 5, 6 статті 36 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами. Відповідно до п.п. 2-4 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції на час початку процедури ліквідації ПАТ КБ «Надра», з дня призначення уповноваженої особи Фонду, яка виконує функції з ліквідації банку, зокрема: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси ; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку. Таким чином, враховуючи, що на час введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації ПАТ КБ «Надра» у 2015 році судове рішення про стягнення з банку на користь позивача вищевказаних коштів ( трьох відсотків річних та інфляційних втрат) було відсутнє, а нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» заборонено нарахування відсотків та застосування індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку після введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації, то правові підстави для включення суми трьох процентів річних, нарахованих позивачем за період з 09 квітня 2008 року по 11 червня 2015 року на суму 12 838 297 грн. 50 коп., інфляційних втрат за цей самий період на суму 22 893 330 грн. 50 коп., до кредиторських вимог ОСОБА_1 - відсутні. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права - ч. 5 ст. 36 , ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для включення до кредиторських вимог ОСОБА_1 суми інфляційних втрат - 22 893 330 грн. 50 коп., трьох відсотків річних - 12 838 297,50 грн. Заявляючи позовні вимоги про включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ «Надра» кредиторські вимоги ОСОБА_1 в сумі завданих збитків - 72 972 490 грн. 55 коп., позивач свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, адже позивач могла одержати доходи із незаконно списаних коштів, якби відповідні права ОСОБА_1 не були порушені банком. Розрахунок упущеної вигоди позивач здійснювала відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України, згідно з якою, якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Позивач зазначала, що розрахунок збитків не може бути меншим від доходів, одержаних банком у формі процентів від надання кредиту самому товариству та подібним йому клієнтам. Згідно з довідкою АА № 353785 з ЄДРПОУ та згідно з інституційним сектором економіки за КІСЕ, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвестиційна перспектива» є приватною не фінансовою корпорацією. Безпідставно списані з розрахункового рахунку гроші, які стягуються відповідно до статей 1073 та 1074 ЦК України у цьому спорі, були використані банком для отримання доходу, зокрема при наданні кредиту під процент самому ж ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива», яке є приватною нефінансовою корпорацією. Тому з метою повного відшкодування збитків позивачем взята офіційно опублікована статистична інформація НБУ по середньозважених процентних ставках за кредитами, наданими у гривні, для нефінансових корпорацій за період з 09 квітня 2008 року по 31 травня 2015 року. Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц , «кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.» У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача» Отже, при обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов`язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на позивача. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц зроблено висновок, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Разом з тим, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач послалась лише на розрахунок упущеної вигоди, зроблений на підставі ч. 3 ст. 22 ЦК України, виходячи з припущень про те, що кошти, які були списані з рахунку ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива», були передані банком у кредит іншим особам, і в тому числі самому ТОВ «Компанія «Інвестиційна перспектива», та розрахована сума упущеної вигоди є сумою відсотків, які мав би отримати банк від наданих у кредит зазначених коштів. Однак жодних обґрунтованих доводів, а тим більше - доказів , які б підтверджували, що саме позивач, як фізична особа, могла і повинна була отримати визначені нею доходи; що зазначена сума упущеної вигоди 72 972 490 грн. 55 коп. не є абстрактною, а дійсно була б отримана позивачем, нею не надано. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що вона могла і повинна була отримати зазначені нею доходи у розмірі 72 972 490 грн. 55 коп.; вказана сума не підтверджена конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Розрахунок упущеної вигоди на вказану суму, проведений позивачем, виходячи з правового статусу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвестиційна перспектива» як приватної нефінансової корпорації, - не може бути прийнятий до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до договору № 1 про відступлення права вимоги від 09.12.2010 року право вимоги повернення коштів з поточного рахунку за договором банківського рахунку від 07.07.2006 року, відкритого ТОВ Компанія «Інвестиційна перспектива» в ПАТ КБ «Надра», перейшло до ОСОБА_1 як до фізичної особи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про включення до Реєстру акцептованих кредиторських вимог суми збитків ( упущеної вигоди) у розмірі 72 972 490 грн. 55 коп. Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, враховуючи відсутніми підстави для включення суми інфляційних втрат - 22 893 330 грн. 50 коп., трьох відсотків річних - 12 838 297,50 грн., суми збитків (упущеної вигоди) - 72 972 490 грн. 55 коп. до кредиторських вимог ОСОБА_1 та задоволення позовних вимог у цій частині, то оскаржуване рішення суду підлягає зміні шляхом виключення зазначених нарахувань із суми кредиторських вимог ОСОБА_1 та визначення, що загальна сума кредиторських вимог позивача становить 59 618 048 гривень 20 коп. В іншій частині оскаржуване рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року необхідно залишити без змін з вищевикладених підстав. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка подана представником Музичук Лесею Василівною, - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року - змінити в частині визначення розміру кредиторських вимог ОСОБА_1 та визначити, що загальна сума кредиторських вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» становить 59 618 048 гривень 20 коп. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 23 жовтня 2021 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.