Ухвала КАС ВС № 320/1569/21

УХВАЛА 25 жовтня 2021 року м. Київ справа № 320/1569/21 адміністративне провадження № К/9901/36961/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №320/1569/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №63406950 від 26 жовтня 2020 року. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що при відкритті виконавчого провадження Відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та прийнято до виконання виконавчий документ не за місцем реєстрації та проживання Позивача, чим порушено його права у виконавчому провадженні. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, адміністративний позов задоволено. 11 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №320/1569/21. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця. За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Відповідач, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження судових рішень, та необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20, акцентує увагу на витягах з цієї постанови, зокрема релевантних джерелах права, які застосовано Судом, а обґрунтування касаційної скарги зводиться до погодження з окремою думкою судді, викладеною до постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №380/7750/20. Отже, вказані доводи та аргументи заявника зводяться до довільного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України, тому посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, є безпідставними. Водночас, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20 надав оцінку правильності тлумачення положень статті 24 Закону №1404-VІІІ в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця. Таким чином, ураховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20, проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ, тому враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України у відкритті провадження необхідно відмовити. Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 287, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №320/1569/21.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко В.М. Соколов Судді Верховного Суду