Ухвала КАС ВС № 640/27815/20

УХВАЛА 25 жовтня 2021 року м. Київ справа № 640/27815/20 адміністративне провадження № К/9901/36096/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - Києво-Святошинський відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області, про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просив: визнати неправомірним наказ начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 жовтня 2020 № 621; визнати неправомірним наказ начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 жовтня 2020 № 290 о/с; зобов`язати начальника Головного управління Національної поліції в Київській області поновити ОСОБА_1 на службі в Києво-Святошинському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Київській області; зобов`язати начальника Головного управління Національної поліції в Київській області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2020 року до дня поновлення на роботі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Національної поліції в Київській області від 09 жовтня 2020 року. Поновлено позивача на службі в Києво-Святошинському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Київській області на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Києво-Святошинського відділу поліції з 14 жовтня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 жовтня 2020 року по 09 червня 2021 року в сумі 107107,85 гривень. 30 вересня 2021 року Головне управління Національної поліції України в Київській області засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України. Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. У касаційній скарзі як на підставу для відкриття касаційного провадження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що судами не враховано постанову Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 320/3085/20, однак не зазначив норму права у подібних правовідносинах, яку не враховано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - Києво-Святошинський відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області, про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур