Ухвала КАС ВС № 120/5242/20-а

УХВАЛА 25 жовтня 2021 року м. Київ справа № 120/5242/20-а провадження № К/9901/33463/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Данилевич Н. А., Калашнікової О. В., перевіривши касаційну скаргу Вінницького апеляційного суду на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницького апеляційного суду, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320,00 гривень згідно частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом № 553-IX від 13 квітня 2020 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити невиплачену суддівську винагороду на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ХІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, а саме - 564522,65 гривень за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Вінницький апеляційний суд подав касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року, з-поміж іншого, визнано неповажними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу залишено без руху, надано заявникові десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом, зокрема, зазначення підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження за період з 12 серпня 2021 року до 01 вересня 2021 року та надання відповідних доказів. На виконання вимог указаної ухвали суду касаційної інстанції скаржником подано заяву щодо поновлення строку на касаційне оскарження. Згідно з частиною третьої статті 2 цього КАС України основними засобами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник посилається на те, що в період з 12 серпня 2021 року до 01 вересня 2021 року (з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 06 серпня 2021 року про повернення касаційної скарги та її повторного подання) ним здійснювалося вивчення судової практики з питань виплати суддівської винагороди різних інстанцій шляхом пошуку судових рішень через пошукові ресурси, вивчалася, переглядалася та узгоджувалася позиція із Державною судовою адміністрацією України щодо оскаржень судових рішень, здійснювався пошук та добір нормативної бази для підготовки касаційної скарги. Посилаючись на надання нормами процесуального закону можливості у випадку повернення касаційної скарги повторно звернутися до суду касаційної інстанції, зазначає, що законодавцем не визначено конкретні строки для такого звернення. Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Положеннями частини другої статті 44 КАС України закріплено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Отже, нормами процесуального закону учасників справи зобов`язано діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №810/4224/17 від 16 жовтня 2019 року № №808/1937/17. Як зазначено в пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). З огляду на вказане, Суд дійшов висновку про те, що при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду від 06 серпня 2021 року про повернення касаційного скарги, проте, таким правом не скористався, а тому обставина, зазначена скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, не може бути підставою для поновлення такого строку. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. На підставі викладеного, керуючись статтями 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Вінницького апеляційного суду на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 120/5242/20-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді Н. А. Данилевич О. В. Калашнікова