Ухвала КАС ВС № 420/2399/21

УХВАЛА 25 жовтня 2021 року м. Київ справа № 420/2399/21 адміністративне провадження № К/9901/36923/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №420/2399/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИЛИЛЛЕР" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, У С Т А Н О В И В: Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 судом з`ясовано такі обставини. Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖИЛИЛЛЕР" звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2021, яке прийнято в порядку письмового провадження, позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головним управлінням ДПС в Одеській області 11.06.2021 через службу кур`єрської доставки надіслано до суду апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому скаржник зазначав, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримав 13.05.2021. Фактично ж до суду апеляційної інстанції зазначена апеляційна скарга надійшла лише 10.08.2021, тобто через два місяці з дати прийому поштового відправлення кур`єрською службою, у зв`язку з цим у суду виникли сумніви щодо направлення апеляційної скарги саме 11.06.2021. При цьому судом встановлено, що копія поштового відправлення кур`єрської служби доставки не містить даних про те, що саме було у ньому надіслано. Крім того, в зазначеному відправлені в графі 9 "получил" відсутня дата отримання та підпис працівника суду, а в графі 14 "особые отметки" в місці для печатки відсутня печатка особи чи організації, яка здійснювала кур`єрську доставку. В той же час і апеляційна скарга не містить вихідного номеру та дати її реєстрації в податковому органі. У зв`язку з вищевикладеним, судом апеляційної інстанції наведені причини визнано неповажними, внаслідок чого ухвалою від 19.08.2021 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України для надання можливості скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги та зазначити інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. У межах встановленого ухвалою від 19.08.2021 строку відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано продовженням процесуальних строків у зв`язку з запровадженням на території України карантину, проте судом апеляційної інстанції наведені причини визнано неповажними, оскільки останнім не наведено доводів та не надано доказів, які б свідчили про те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся саме через карантинні обмеження. Також судом визнано безпідставними посилання відповідача на продовження процесуальних строків у зв`язку із карантинними обмеженнями, оскільки положеннями пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом (тобто, 06 серпня 2020 року), в той час як оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 05.05.2021. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частин першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 4 частин першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Таким чином відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже державні органи, які діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 19.08.2021 надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліку апеляційної скарги, проте, у встановлений судом апеляційної інстанції строк, відповідачем недолік апеляційної скарги усунуто не було. Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся у зв`язку з тим, що первинна апеляційна скарга була повернута через невиконання вимог процесуального закону, судом же апеляційної інстанції не враховано доводів про вжиття заходів щодо сплати судового збору та реалізації права на повторне звернення з апеляційною скаргою у найкоротший строк, проте такі обґрунтування не відповідають дійсності, оскільки предметом касаційного оскарження є ухвала суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка постановлена за результатами первинного звернення до суду апеляційної інстанції, до того ж і не спростовують мотивів, покладених судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваного судового рішення, як і не свідчать про порушення процесуальних норм при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження. Водночас касаційна скарга не містить жодних аргументів щодо необґрунтованого відхилення саме тих доводів, які наводилися суду апеляційної інстанції, як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідно ж до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд У Х В А Л И В :

1. Відмовити Головному управлінню ДПС в Одеській області, утвореному на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №420/2399/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИЛИЛЛЕР" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду С.С.Пасічник В.П.Юрченко В.В.Хохуляк