Ухвала КАС ВС № 640/13833/20

УХВАЛА 25 жовтня 2021 року м. Київ справа № 640/13833/20 адміністративне провадження № К/9901/37881/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі №640/13833/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не нарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 42 019,45 грн.; зобов`язати Офіс Генерального прокурора нарахувати та сплатити позивачу вихідну допомогу при звільнені в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 42 019,45 грн.; стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача, з 21 листопада 2019 року по день винесення судового рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати належної позивачу вихідної допомоги при звільненні в розмірі 210 097,25 грн скасовано. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати належної позивачу вихідної допомоги при звільненні відмовлено повністю. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року залишено без змін. У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження. Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Дослідивши подану касаційну скаргу на предмет відповідності наведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У касаційній скарзі представник відповідача зазначає підставу касаційного оскарження пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме необхідність відступити від висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах. На обґрунтування зазначених посилань, касатор зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково, на його думку, застосований висновок Верховного Суду викладений у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19 та у постанові від 25 лютого 2021 у справі №640/8451/20 та у постанові від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20. Зазначає, що до спірних правовідносин має бути застосований правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16. Щодо посилань на вказану постанову, Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновку суду апеляційної інстанції у цій справі та наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди. Таким чином, касатор не навів належних обґрунтувань можливості відступлення від висновків Верховного Суду, що були застосовані судом апеляційної інстанції у цій справі. А отже підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України відсутня. Крім того, представник відповідача зазначає підставу відкриття касаційного провадження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме посилається на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах. Проте, Верховний Суд наголошує, що правовий висновок щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» викладався у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19 та у постанові від 25 лютого 2021 у справі №640/8451/20 та у постанові від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20. У згаданих постановах, Верховний Суд зокрема у пункті 43 вказав, що: «незалежно від наявності наказу прокуратури (щодо зміни формулювання причини і підстави звільнення з «пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII» на «пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України»), відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованим законодавством коштів, в тому числі і вихідної допомоги». Отже, касатор не навів у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, інші її аргументи зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з`ясування обставин справи судом першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 169, 328, 330, 332 КАС України, у х в а л и в : Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі №640/13833/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії повернути скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддяМ.В. Білак