Постанова 4814 № 541/1677/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/1677/18 Номер провадження 22-ц/814/2165/21Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М. секретар Ряднина І.В. імена (найменування) сторін: позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, ухвалене 05 липня 2021 року у складі судді Городієвського О.А. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки у спільному майні подружжя,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і остаточно визначившись з позовними вимогами просив поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на: - 17/50 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_1 ; - 8/25 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_1 ; - 17/20 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_2 ; - 17/20 частин земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:072:0095, розташованої в АДРЕСА_2 ; - 3/20 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_2 ; - 3/20 частин земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:072:0095, розташованої в АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_3 з кадастровим номером 5310900000:50:060:0047; - земельну ділянку площею 0,1818 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_3 з кадастровим номером 5310900000:50:060:0048; - житловий будинок літ «А-1» площею 59,1 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_3 ; - незавершене будівництво житлового будинку та споруди що розташовані в АДРЕСА_3 ; - автомобіль «Мерседес Е 250», д.н.з НОМЕР_1 , 2013 року випуску. В обґрунтування позовних вимог вказував, що 11 січня 2002 року між ним та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області про що складено відповідний актовий запис № 1 від 11.01.2002 року. Зазначав, що сімейне життя з відповідачем не склалося та з 21.07.2018 року шлюбні стосунки з ОСОБА_2 не підтримує, тому звернувся в суд з метою поділу майна подружжя. Також просив стягнути судові витрати з відповідача. У вересні 2018 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву. Вказувала, що окрім переліку майна зазначеного у позовній заяві ОСОБА_1 , поділу також підлягає автомобіль «Mercedes-Benz Е 250», д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску; автомобіль «Renault Kango», д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску; гідравлічний листозгин МВ7 63Т-2500, гідравлічна ріжуча машина МS7 6-2500 та кошти, які перебувають на рахунках в банках відкриті на ім`я ОСОБА_1 . Уточнивши позовні вимоги відповідно до заяви від 22.04.2019 року ОСОБА_2 просила постановити рішення про визнання права власності на Ѕ частину спірного майна, що є об`єктом спільної сумісної власності без поділу майна в натурі, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 ухилявся від оціночних експертиз, що позбавляє можливості провести розподіл майна, виходячи з рівності часток співвласників у майні подружжя. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на наступне майно: - 3/20 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_2 вартістю 307173 грн.; - 17/20 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_2 вартістю 1740646 грн.; - 17/20 частин земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:072:0095, розташованої в АДРЕСА_2 вартістю 624434 грн.; - 3/20 частин земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:072:0095, розташованої в АДРЕСА_2 вартістю 110194 грн.; - автомобіль «Mercedes-Benz Е 250», д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску вартістю 527774 грн. 05 коп.; - земельну ділянку площею 0,1818 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_3 з кадастровим номером 5310900000:50:060:0048 вартістю 416867 грн.; - гідравлічний листозгин МВ7 63Т-2500 вартістю 304175 грн.; - гідравлічну ріжучу машину МS7 6-2500 вартістю 343850 грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності на наступне майно: -17/50 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_1 вартістю 249153 грн.; -8/25 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_1 вартістю 234497 грн.; - земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_3 з кадастровим номером 5310900000:50:060:0047 вартістю 332675 грн.; - житловий будинок літ «А-1» та незавершене будівництво житлового будинку літ. «Д-2» та споруди що розташовані в АДРЕСА_3 вартістю 4246575 грн.; - автомобіль «Renault Kango», д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску, вартістю 112990 грн. 26 коп.; Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільній сумісні власності. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 29811 грн. 12 коп. Не погодившись з рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає частковому задоволенню. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду не в повній мірі відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, що 11 січня 2002 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Миргород Миргородського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №

1. Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 21 лютого 2019 року їх шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей та одну повнолітню доньку, які проживаю з ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 сплачує на їх утримання аліменти. Місцевим судом встановлено і це визнається сторонами, що до об`єктів спільної сумісної власності відносяться: - 3/20 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_2 вартістю 307173 грн.; - 17/20 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_2 вартістю 1740646 грн.; - 17/20 частин земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:072:0095, розташованої в АДРЕСА_2 вартістю 624434 грн.; - 3/20 частин земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:072:0095, розташованої в АДРЕСА_2 вартістю 110194 грн.; - 17/50 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_1 вартістю 249153 грн.; - 8/25 частин комплексу нежитлових будівель, розташованих в АДРЕСА_1 вартістю 234497 грн.; - земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташована в АДРЕСА_3 з кадастровим номером 5310900000:50:060:0047 вартістю 332675 грн.; - земельна ділянка площею 0,1818 га для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_3 з кадастровим номером 5310900000:50:060:0048 вартістю 416867 грн.; - житловий будинок літ «А-1» та незавершене будівництво житлового будинку літ. «Д-2» та споруди, що розташовані в АДРЕСА_3 вартістю 4246575 грн.; - автомобіль «Renault Kango», д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску, вартістю 112990 грн. 26 коп.; - автомобіль «Mercedes-Benz Е 250», д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску вартістю 527774 грн. 05 коп. Окрім цього, місцевим судом вірно встановлено, що 20 червня 2018 року ОСОБА_1 уклав договір поставки № 200618, та у відповідності з додатком до якого, предметом постачання є гідравлічний листозгин МВ7 63Т - 2500 вартістю 304 175 грн. та гідравлічна ріжуча машина МS7 6-2500 вартістю 343 850 грн (а.с. 165-170), які суд визначив як спільне майно подружжя. ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду в наведеній частині вказує на те, що ним було повернуто постачальнику листозгин та ріжучу машину, а тому подружжя не набуло права спільної сумісної власності на це майно. Як на доказ повернення спірного обладнання апелянт посилається на виписку по банківському рахунку у відповідності до якого у серпні 2018 року йому було повернуто кошти за обладнання на загальну суму 259 210 грн., яка ним була приєднана до апеляційної скарги. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Вказана виписка по рахунку ОСОБА_1 суду першої інстанції не надавалася без поважних причин, а тому в силу ст. 367 ч. 3 ЦПК України не приймаються колегією суддів. Окрім цього, ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено і накладено арешт на гідравлічний листозгин МВ7 63Т та гідравлічну ріжучу машину МS7 6-2500 ( т. 2 а.с. 150-151). У відповідності до постанови Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про закінчення виконавчого провадження від 16.10.2020 року державним виконавцем ухвала суду про забезпечення позову фактично виконана, тобто обладнання арештовано (т. 2 а.с. 183). Сторонами дії державного виконавця не оскаржувались. Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про поділ гідравлічного листозгину та гідравлічної ріжучої машини, які є спільною сумісною власністю подружжя. Згідно з ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України та ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо), самостійного заробітку (доходу), якщо інше не встановлено законом або договором. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Способи та порядок поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначені ст. 71 СК України. Відповідно до ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що спільне майно подружжя підлягає поділу між сторонами, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини. Проте, ухвалюючи рішення про поділ майна подружжя, місцевий суд не призначив компенсацію у зв`язку з присудженням неоднакового розміру частки майна із спільної сумісної власності, обґрунтовувавши це тим, що ОСОБА_2 доведено факт погіршення стану нерухомого майна - житла, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , яке судом виділено саме їй. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду. З наявних в матеріалах справи доказів не вбачається за можливе встановити факт демонтажу металевих конструкцій ОСОБА_1 та внаслідок цього зменшення вартості будинку, що суперечить вимогам ст. 81 ЦПК України. Окрім цього, вартість житлового будинку, незавершеного будівництва житлового будинку та споруди, що знаходиться в АДРЕСА_3 визначалося у відповідності до висновку експерта від 13.05.2021 року, тобто експерт оцінював нерухоме майно після того, як зі слів ОСОБА_2 її колишній чоловік ОСОБА_1 демонтував металеві конструкції. Отже, доводи ОСОБА_2 щодо погіршення її колишнім чоловіком спільного майна є неспроможними. Посилання суду першої інстанції щодо завищеної оцінки експертом вартості нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 є припущенням. Разом з тим, це не призвело до невірного вирішення питання, оскільки суд в основу рішення поклав висновок експерта № 60/49/01-21 від 13.05.2021 року, яким оцінено вказане домоволодіння у 4 246 575 грн., саме ця вартість майна і врахована судом при розподілі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу суду, що згідно Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 03 серпня 2021 року, вартість незавершеного будівництва та земельної ділянки 1000 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , становить 7 499 217,57 грн. (а.с. 161-163). Довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 03 серпня 2021 року не приймається апеляційним судом як доказ, згідно зі ст. 367 ч. 3 ЦПК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Апелянтом заявлені вимоги щодо стягнення компенсації у зв`язку з присудженням неоднакового розміру частки майна із спільної сумісної власності і такі вимоги підлягають задоволенню. Місцевим судом вірно встановлено, що загальна вартість майна, що підлягає поділу становить 9 551 003 грн. 76 коп. ОСОБА_1 судом виділено майна на суму 4375113 грн. 50 коп. ОСОБА_2 виділено майна на загальну суду 5175890 грн. 26 коп. Таким чином, стягненню підлягає грошова компенсація у зв`язку з присудженням неоднакового розміру частки майна із спільної сумісної власності в сумі 400 388, 38 грн. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду, викладені в оскаржуваному рішенні, або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення в частині, що згідно ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення у відповідній частині. У зв`язку зі зміною судового рішення підлягають перерозподілу судові витрати сторін згідно зі ст. 141 ЦПК України з врахуванням сплати судового збору за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 . Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п.п. 3,4, ст. 382 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 липня 2021 року змінити, стягнувши грошову компенсацію різниці у вартості виділеного майна та змінивши розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці у вартості виділеного майна у розмірі 400 388,38 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 33 211 грн. В іншій частині рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді С.А. Гальонкін Л.М. Хіль