Постанова 4857 № 140/2066/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/2066/21 пров. № А/857/14050/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Гінди О. М., Курильця А. Р., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 140/2066/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДА-ВОЛИНЬ" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- суддя в 1-й інстанції Денисюк Р. С., час ухвалення рішення 30.04.2021 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю ПОДА-ВОЛИНЬ звернувся в суд з позовом до відповідача - Поліської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16 лютого 2021року № UA204120/2021/000059/1. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Поліської митниці Держмитслужби від 16 лютого 2021 року № UA204120/2021/000059/1 про коригування митної вартості товарів. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, поданих до митного оформлення, в наданих документах було встановлено розбіжності, а саме: заявлено вартість товару 12000 євро, а в експортній МД загальна вартість товару задекларовано 54284 грн, що більше вартості товару заявленої митниці. Зазначає, що позивачем не дотримано вимог ст.53 МК України, оскільки у графі 15 зазначено Нідерланди, однак МД надано Республіки Польща, яка є стороною зовнішньоекономічної операції. Подані митниці документи та інвойс не містять умов поставки згідно з умовами ІНКОТЕРМС, а враховуючи, що продавець товару не є його виробником товар міг поставлятися з будь-якого складу, порту Європи. Крім того, фактура від 09 лютого 2021 року містить запис, що оплата повинна бути здійснена відразу після отримання, хоча згідно з поясненнями позивача товар оплачено 28 січня 2021 року та 01 лютого 2021 року. Звертає увагу, що надані платіжні документи позивачем не містять посилання на специфікацію або інвойс, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати оплату саме за оцінюваний товар. У зв`язку з наведеним митним органом зроблено висновок, що надані позивачем товари містять розбіжності та невідповідності щодо вартості та обставин поставки товару, а тому декларанту було запропоновано додатково надати: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до частини шостої статті 53 МК України, однак вказані документи не були надані. Таким чином, вважає, що у відповідача були наявні достатні підстави вважати про надання декларантом неточних та неповних відомостей щодо числових значень складових митної вартості оцінюваного товару, у зв`язку із чим Поліською митницею правомірно було прийнято оскаржуване рішення. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовну відмовити. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву та зазначив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Звертає увагу, що доводи апелянта про те, що експортна декларація видана Польською Республікою, а не Нідерландами ніяким чином не свідчить про будь-які невідповідності чи порушення зі сторони ТОВ «ПОДА-Волинь», перш за все тому, що і Польська Республіка, і Нідерланди є країнами-членами Європейського Союзу, видані однією державою-членом документи, офіційно визнає інша держава-член. Оскільки обидві країни є членами Європейського Союзу, тобто усі директиви видані Радою Європейського Союзу поширюються і на ці країни. Крім того, в країнах Європейського Союзу існує практика, яка надає можливість оформляти експортні декларації в одні із країн-членів Європейського Союзу, адже на такі країни поширюються норми одного законодавства. Також зазначає, що до митного оформлення, і безпосередньо до суду першої інстанції надавалися платіжні доручення про оплату за імпортований товар, які без будь-яких сумнівів підтверджують здійснення оплати, надані до митного оформлення платіжні доручення є виписками з інтернет-банкінгу ІBAN отримувача (Нідерландської компанії) узгоджується із номером ІBAN зовнішньоекономічного контракту. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Представник відповідача (апелянта)- Федченко О. О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Представник позивача Крючков В. О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодився з доводами апеляційної скарги відповідача, і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 20 січня 2021 року між компанією Van Ommen Magazijininrichting (продавець) та ТзОВ ПОДА-ВОЛИНЬ (покупець) було укладено контракт №340/21, відповідно до якого покупець купує товар згідно зі специфікацій, які є невід`ємними частинами цього контракту (а.с. 31- 34). Загальна сума контракту становить - 12000,00 євро. Відповідно до пункту 4.1 контракту вартість товару включає вартість пакування та вартість завантаження на транспортний засіб, наданий покупцем. Пунктом 5.1 контракту пepeдбaчено, щo oплaтa за товар пpoвoдитьcя в євpo, шляxoм банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах попередньої оплати частинами. Згідно з пунктом 6.1 контракту умови поставки зазначаються у рахунках-фактурах до Специфікацій контракту за системою Інкотермс-2020. 15 лютого 2021 року декларантом позивача було подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію типу ІМ 40ДЕ №UA204120/2021/016881 та пакет документів для митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: металоконструкції з чорних металів, багатополичні стелажі для складання і постійного встановлення в складах, в роздрібному вигляді; складські стелажі консольного типу, бувші у користуванні, розміром 5000*1200 мм 15 шт та розміром 5000*2600 мм 30 шт., у якій митна вартість товару була визначена за основним методом у розмірі 12000 євро, що не заперечується сторонами. Разом з тим, 16 лютого 2021 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA204120/2021/000059/1. У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки документи, подані декларантом до митного оформлення товару за МД №UA204120/2021/016881 містять розбіжності та неточності, зокрема: 1) в інвойсі №20215421 від 09 лютого 2021 року не вказані умови поставки, умови оплати та не вказано кількості товару у штуках; 2) при умові поставки FCA не додані витрати на страхування; 3) у МД відсутній документ, що підтверджує країну походження товару. Митниця володіє інформацією, яка призвела дo виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, МД від 17 грудня 2020 року № UA100070/2021/438515 2,10 USD/кг. Згідно зі ст.54 МК України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VIІ ГАТТ/СОТ від 1994 року. Відповідно до ст.53 та 54 МК України імпортеру було запропоновано подати додаткові документи, такі як: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Вказані документи не були надані. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці. Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаної митними органами митної вартості (МД від 17 грудня 2020 року № UA100070/2021/438515) та числове значення митної вартості товару у валюті фактури за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення становить 20583,67 євро та в національній валюті України 693260,06 грн, рівень митної вартості товару становить 2,10 дол. США/кг (а.с. 21-22). Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00218. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про визначення митної вартості товарів від 16 лютого 2021 року № UA204120/2021/000059/1 (а.с. 23-24). 16 лютого 2021 року позивачем подано нову митну декларацію № UA204120/2021/017447, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (у графі 48 МД відстрочення платежів визначено по 17 травня 2021 року) (а.с. 26-27). Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся в суд з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість, разом з тим, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, а тому визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 16 лютого 2021 року № UA204120/2021/000059. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно із ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом ч.2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України). Згідно з ч.2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Із положень ч.1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. За приписами ч.2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з ч.3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Частини 1, 2 статті 55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України). Згідно з положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч.8 статті 57 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме: металоконструкції з чорних металів, багатополичні стелажі для складання і постійного встановлення в складах, в роздрібному вигляді; складські стелажі консольного типу, бувші у користуванні та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Як стверджується матеріалами справи, до митної декларації №UA204120/2021/016881 від 15 лютого 2021 року декларантом було додано, зокрема: контракт № 340/21 від 20 січня 2021 року; специфікацію до контракту від 20 січня 2021 року; рахунок-фактуру № 20215421 від 09 лютого 2021 року; автотранспортну накладну від 09 лютого 2021 року; банківські платіжні документи № 12 від 28 січня 2021 року та №9 від 01 лютого 2021 року; рахунок на оплату вартості перевезення товару від 11 лютого 2021 року; договір про перевезення від 08 лютого 2021 року; копію митної декларації країни відправлення № 21PL412020E0141746 від 10 лютого 2021 року. Матеріалами справи підтверджується, що 15 лютого 2021 року митним органом відповідно до статей 53, 54 МК України зобов`язано декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. На запит митного органу позивач листом від 15 лютого 2021 року № 15/02 надав митному органу лист від компанії-відправника та додаткові письмові пояснення, в яких вказав, що ніяких невідповідностей у поданих товаросупровідних немає. Всі числові значення у поданих товаросупровідних документах узгоджуються між собою та відповідають одне одному, тому будь-які сумніви зі сторони TOB ПОДА-ВОЛИНЬ виключаються. Щодо надання документів про страхування товару, то зазначив, що такі не може надати, оскільки страхування товару не здійснювалось. Крім того, до такого повідомлення було долучено лист від компанії-відправника № 15/02/21, у якому вказано, яким чином відбувається ціноутворення товару, які характеристики беруться до уваги, a отже, всі надані до митного оформлення документи є автентичними, не містять ніяких сумнівів у їх достовірності. У зв`язку з чим просив прийняти до уваги всі подані документи і визнати заявлену ними митну вартість товару (а.с. 40-41). Колегія суддів погоджуєтьсяз висновком суду першої інстанції про те, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але наявність лише такої інформації без підтвердження такої аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем не було визнано митну вартість імпортованих позивачем товарів у зв`язку з ненаданням додаткових документів, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, не можна погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Однак, посилання Поліської митниці Держмитслужби в оскаржуваному рішенні на необхідність коригування митної вартості у зв`язку із наявністю розбіжностей та неточностей у поданих документах, а саме те, що в інвойсі №20215421 від 09 лютого 2021 року не вказані умови поставки, умови оплати та не вказано кількості товару у штуках є безпідставним, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, а саме: контракту від 20 січня 2021 року №340/21, укладеного між компанією Van Ommen Magazijininrichting (продавець) та ТзОВ ПОДА-ВОЛИНЬ (покупець), рахунку-фактури від 09 лютого 2021 року, вбачається, що позивачем придбано товар (складські стелажі….) за ціною 12000 євро. Оплата за вказаний товар проведена позивачем у зазначеній сумі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученням в іноземній валюті № 12 від 28 січня 2021 року та № 9 від 01 лютого 2021 року. Згідно з умовами контракту, продавець продає, а покупець купує товар згідно зі специфікаціями, які є невід`ємними частинами цього контракту. Умови доставки товару зазначаються у рахунках-фактурах до специфікацій контракту за системою Інкотермс 2020. Умови поставки FCA Інкотермс-2020, що перекладається франко перевізник (з зазначенням пункту доставки). Тобто, термін "франко-перевізник" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання тоді, коли товар випущений в митному режимі експорту, завантажений на транспортний засіб перевізника вказаного покупцем у вказаному місці. Умови поставки FCA Інкотермс 2020 визначають права і обов`язки сторін з міжнародного контракту купівлі-продажу, вказують необхідні для перевезення і митного оформлення дії, коли і де продавець передає товар покупцеві, a також які ризики і витрати несе кожна зі cтopiн. Разом з тим, відповідно до пункту 4.1 контракту від 20 січня 2021 року №340/21, сторони обумовили, що вартість товару включає у себе також вартість пакування та вартість його завантаження на транспортний засіб, наданий покупцем. Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що ціна, визначена в інвойсі включає в себе усі необхідні платежі. Згідно з пунктом 5.1 згаданого вище контракту оплата за придбаний товар проводиться в євро шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах попередньої оплати частинами. Таким чином, надані платіжні доручення в іноземній валюті № 12 від 28 січня 2021 року та №9 від 01 лютого 2021 року підтверджують оплату товару згідно з рахунком-фактурою від 09 лютого 2021 року № 20215421 та чітко відповідають умовам контракту. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що зовнішньоекономічний контракт № 340/21 від 20 січня 2021 року укладався на конкретну поставку товару, загальна вартість контракту становить - 12000,00 євро, тобто вартість товару, що поставлявсь по рахунку №20215421. У пункті 5 контракту чітко передбачені всі формальності з приводу оплати та поставки товару. Згідно з наданою специфікацією № 340/21 від 20 січня 2021 року, яка є невід`ємною частиною контракту № 340/21 від 20 січня 2021 року, у ній зазначені умови поставки FCA, кількість товару у штуках та його вартість. Таким чином, доводи митного органу щодо розбіжностей у поданих документах, зокрема, не зазначення в інвойсі №20215421 від 09 лютого 2021 року умов поставки, умов оплати та не вказано кількості товару у штуках і їх вплив на правильність визначення митної вартості є безпідставним. Суд першої інстанції правильно зауважив про те, що зазначення умов поставки, кількості товару та його вартості у специфікації до зовнішньоекономічного контракту, яка є невід`ємною його частиною, а не у рахунку-фактурі №20215421 від 09 лютого 2021 року не є порушенням умов контакту та не свідчить про наявність розбіжностей у поданих документах. На підтвердження витрат, пов`язаних з транспортуванням товару до місця ввезення в Україну надано договір-заявку №08.02.2021 від 08 лютого 2021 року, рахунок на оплату від 11 лютого 2021 року № 223/6854, довідку про транспортні витрати від 11 лютого 2021 року № б/н. Щодо твердження митного органу про ненадання документів, які підтверджують страхування товару, то колегія суддів їх не приймає, оскільки згідно з вимогами пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування надаються в разі здійснення страхування. Як вбачається з матеріалів справи, при поставці товару по рахунку-фактурі від 09 лютого 2021 року № 20215421 страхування товару не здійснювалось, відповідно такі документи не могли бути надані позивачем для митного оформлення. Вказана обставина підтверджується і довідкою про транспортні витрати від 11 лютого 2021 року № б/н, у якій значиться, що страхові витрати відсутні (а.с.39). Колегія суддів зазначає, що відповідачем у рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових, однак однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Подані документи у своїй сукупності не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, яка підлягає сплаті за товар, у документах наявні. Крім того, матеріали справи містять усі документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару в розмірі 12000 євро. Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Матеріали справи містять усі документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару в розмірі 12000 євро з врахуванням понесених витрат на транспортування. При цьому, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач митну вартість товару визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. П.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, передбачає, що у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів. Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим, а тому відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Щодо митної декларації МД № UA100070/2020/438515 від 17 грудня 2020 року рівень митної вартості товару становить 2,10 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. Крім того, в поданих до митного оформлення документах, ціна товару визначена за одиницю, тоді як митний орган в оскаржуваному рішенні посилався на митні декларації, де визначено митну вартість товарів не за одиницю товару, а за кілограм. Таким чином, подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі неправильно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, разом з тим використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, оскільки позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість, разом з тим, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, а тому визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 16 лютого 2021 року № UA204120/2021/000059. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції та не приймає до уваги додаткові зауваження висловлені митним органом до документів, поданих до митного оформлення, оскільки такі не були покладені в основу оскаржуваних рішень. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328,329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 140/2066/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. М. Гінда А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 25 жовтня 2021 року.