Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/8876/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8876/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 (головуючий суддя Луніна О.С.) в адміністративній справі №160/8876/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася 03.06.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича від 01.04.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65006155. Позов обґрунтовано тим, що у заяві стягувача та у виконавчому написі нотаріуса №4592 від 09.03.2021 року, виданому приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, вказано дві адреси боржника, а саме: - адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 та - адреса проживання: АДРЕСА_2 . Стягувач ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», скориставшись правом, наданим йому ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», надав перевагу зазначеному у виконавчому написі місцю проживання боржника, а саме: АДРЕСА_3 , що перебуває у виконавчому окрузі, у якому здійснює діяльність приватний виконавець Мельник Ю.А. Висновок щодо адреси місця проживання боржника зроблений приватним виконавцем на підставі виконавчого документа виконавчого напису №4592 від 09.03.2021 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В., в якому зазначена та ж адреса, що і у заяві стягувача. Зазначення у виконавчому написі, серед іншого, місце проживання чи перебування фізичної особи боржника відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковою вимогою до виконавчого документа. Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обов`язку приватного виконавця вимагати від стягувача документи на підтвердження інформації, що зазначена у виконавчому документі. Позивач фактично не погоджується з інформацією, зазначеною у виконавчому документі, однак на час вирішення даного судового спору виконавчий напис №4592 від 09 березня 2021 року є чинним та позивачем не надано судового рішення, що набрало законної сили, яким даний напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 року позов задоволено: - визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича від 01.04.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65006155. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідачем під час розгляду справи не доведено наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 09.03.2021 року №4592 у межах виконавчого округу м. Києва, оскільки не надано до суду належних та достовірних, достатніх доказів, що свідчили б про проживання позивача у м. Києві та/або про наявність у боржника майна на території міста Києва. Згідно з відомостями Єдиного реєстру приватних виконавців України діяльність приватного виконавця Мельника Ю. А. поширюється на місто Київ. Отже, дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва щодо прийняття до примусового виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка проживає та отримує доходи у Дніпропетровській області є протиправними, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2021 року № 65006155 підлягає скасуванню. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що оскільки в заяві про примусове виконання рішення та в самому виконавчому документі виконавчому написі №4592 від 09.03.2021, виданому приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, вказано місцем проживання боржника АДРЕСА_4 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Ю.А. був зобов`язаний відкрити виконавче провадження. Вказує на те, що норма Закону України «Про виконавче провадження» є диспозитивною, згідно з якою у стягувача є право вибору пред`явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації або ж за місцем проживання боржника. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає провадженню у справі. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4592, про стягнення з ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Цибульківка, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , яка є боржником за кредитним договором 1218/7233DCLRKPT від 29 серпня 2014 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 33308489, правонаступником усіх прав якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 83 від 28 лютого 2018 року є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи 35234236, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 02/1082019-ФА від 02.10.2019 є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», ідентифікаційний код юридичної особи 42642578, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс. 301, заборгованість за кредитним договором 1218/7233DCLRKPT від 29 серпня 2014 року. Строк платежу за кредитним договором № 1218/7233DCLRKPT від 29 серпня 2014 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12 жовтня 2019 року по 05 лютого 2021 року. Сума заборгованості складає 11 023,08 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10532,12 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 490,96 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату зі стягувача в розмірі 500грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню 11 523,08 грн. (а.с.13) 31.03.2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мельника Ю.А. із заявою про примусове виконання вище вказаного виконавчого напису нотаріуса, у якій зазначено адресу проживання боржника: АДРЕСА_2 . (а.с.15) На підставі вказаної заяви, 01.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Ю. А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №65006155 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» заборгованість в розмірі 11523,08 грн. (а.с.16-17) Вважаючи постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивачка звернулася до суду; позов задоволено. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 року, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів (п.3 ч.1 ст.3 ЗУ №1404-VIII) Частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб). Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною (ч.1, 2, ст. 5 ЗУ №1404-VIII). Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних (ч.5 ст.18 ЗУ №1404-VIII). Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (ч.1, 2 ст.24 №1404-VIII). Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини 9 статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. 02.06.2016 прийнятий Закон України №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ЗУ №1403-VIII). Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. За змістом частини 1 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (ч.1, 2, 6 ст.25 ЗУ №1403-VIII). Слід взяти до уваги, що за визначеннями, поданими у статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Частиною 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. За змістом статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5942-VI від 20.11.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що 31.03.2021 Верховний Суд розглянув справу №380/7750/20, спірні правовідносини якої є подібними до тих, які є предметом в цій справі. За наслідками розгляду справи №380/7750/20 Верховний Суд ухвалив постанову від 31.03.2021, у якій висловив правову позицію, суть якої полягає у тому, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної ситуації у справі № 380/7750/20, визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця. Слід також взяти до уваги, що 15.07.2021 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду - розглянув справу №380/9335/20, спірні правовідносини якої також є подібними до тих, які є предметом в цій справі. За наслідками розгляду справи №380/9335/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 15.07.2021, у якій дійшов висновку про правильність висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20 та не вбачав підстав для відступлення від вказаної правової позиції. Крім того, аналізуючи положення статей 9, 18 Закону України «Про виконавче провадження», положення статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №380/9335/20 дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини 2 статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись. Також, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №380/9335/20 дійшов висновку, що відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною 1 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку, не з`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд також наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень. Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» в сукупності з іншими положеннями цього Закону, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №380/9335/20 констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця. Матеріалами справи підтверджується, що зареєстрованим місцем проживання позивачки є: АДРЕСА_1 , при цьому, ця інформація міститься у паспорті громадянина України. З приводу "адреси проживання", яку повідомив стягувач (ТОВ "Фінансова компанія «АЛАНД»), то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за наданими документами жодного підтвердження вірогідності цієї інформації немає. Тобто об`єктивних даних, на основі яких можна було б стверджувати, що позивачка проживала у місті Києві (хоча б на дату відкриття виконавчого провадження), чи має майно на території цього виконавчого округу, відповідач (на підтвердження правомірності спірної постанови) до суду не надав. Крім того, з матеріалів виконавчого провадження №65006155 вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2021 року, направлялась також приватним виконавцем Мельником Ю.А. на адресу реєстрації боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с.53) Отже, адреса місця реєстрації боржника була зазначена як у заяві стягувача, кредитному договорі, так і у виконавчому написі, та при відкритті виконавчого провадження, тому інформація про місце реєстрації позивачки була відома відповідачу. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, прийнявши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивачки у справі), яке не є її (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що позивачка має чи будь-коли мала (зокрема, на дату винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивачки) в іншому виконавчому окрузі, що є підставою для скасування такої постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст. 241-245, 250, 272, 287, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 ст. 328 КАС. В силу пункту 2 частини 5 ст. 328 КАС постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно статті 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 08.10.2021. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова