Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3532/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2021 р. Справа № 520/3532/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/3532/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом допризначення у зв`язку з наданням додаткових документів - протиправною; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що викладене у відповіді №200-0220-8/27190 від 23.02.2021 з доданим рішенням № 204450006196 від 05.02.2021 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо перерахунку пенсії шляхом допризначення у зв`язку з наданням додаткових документів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 05.02.2021 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням заробітної плати в міському окрузі Певек в Певекському гірничо-збагачувальному комбінаті в період з 11.04.1983 по 25.09.1985, зазначеної в архівній довідці МКУ "Чаунський архів" міського округу Певек Російської Федерації № 02-01/ж-114/2-151 від 03.03.2020, архівній довідці МКУ "Чаунський архів" міського округу Певек Російської Федерації № 02-01/ж-114/2-151 від 03.03.2020, та виплатити її з урахуванням отриманих сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 05.02.2021 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням заробітної плати в Чукотському автономному окрузі на підприємстві ТОВ "Артіль стрателів Чукотка" (код 05059950) в період з 03.09.1987 по 03.09.1990, зазначеної в довідці ТОВ "Артіль стрателів Чукотка" (код 05059950) №79 від 25.08.2020, довідці (сума в заробітках) ТОВ "Артіль стрателів Чукотка" (код 05059950) №46 від 29.01.2020, та виплатити її з урахуванням отриманих сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 позов залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 та прийняти нове судове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що з 24.12.2019 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пенсія за віком призначена з 24.12.2019, стаж роботи зарахований по 28.02.2020, заробітна плата врахована за період з 01.06.2001 по 31.10.2002, з 01.03.2004 по 31.01.2010, з 01.06.2011 по 31.12.2011, з 01.05.2012 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 31.05.2014, з 01.04.2016 по 31.11.2016, з 01.09.2017 по 31.10.2017, з 01.04.2018 по 29.09.2020 на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу. На підставі наданих документів страховий стаж позивача склав 31 рік 07 місяців 5 днів, в тому числі на підставі довідок зарахований спірний період з 11.04.1983 по 02.09.1985 та з 03.09.1987 по 11.095.1990. 30.01.2021 ОСОБА_1 через відкритий сервіс веб-порталу в особистому кабінеті на офіційному сайті Пенсійного фонду звернувся з заявою про призначення/перерахунок пенсії шляхом її підписання електронно-цифровим підписом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. У документах наданих відповідачу зазначено, що в період з 11.04.1983 по 25.09.1985 позивач працював у міському окрузі Певек в Певекському гірничо-збагачувальному комбінаті на посаді проходчика та на посаді машиніста бульдозера з повним робочим, що відноситься до розділу 1, підрозділу 1 "а" списку №2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10. У наступному з 03.09.1987 по 03.09.1990 Чукотському автономному окрузі на підприємстві ТОВ "Артіль старателів Чукотка" на посаді машиніста бульдозера з повним робочим, що відноситься до розділу 1, підрозділу 1 "а" списку №2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10. Зарахування відповідного періоду роботи на підприємстві Певекського гірничо-збагачувальному комбінаті та ТОВ "Артіль старателів Чукотка" до пільгового стажу за списком №2, що дало б йому змогу користуватися пільгами, встановленими Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці". До даної позовної заяви було подано наступні документи: довідка №79 від 25.08.2020, архівна довідка №02-01/ж-114/1-151 від 03.03.2020, архівна довідка (сума в заробітках) №02-01/ж-114/1-151 від 03.03.2020, довідка №46 від 29.01.2020 та супровідний лист, довідка №Ж-1з від 18.02.2020, архівна довідка №01-05/ж-02 від 17.02.2020 та наказ №218-к від 04.09.1985, особова картка. Представником позивача 17.02.2021 направлено адвокатський запит з проханням направити копію рішення №204450006196 від 05.02.2021 та направити копію протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 05.02.2021. 03.03.2021 засобами поштового зв`язку було отримано відповідь №200-0220-8/27190 від 23.02.2021 з доданим рішенням №204450006196 від 05.02.2021 та протоколом/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 05.02.2021. З листа №200-0220-8/27190 від 23.02.2021, встановлено повідомлення наступного змісту: на заяву ОСОБА_1 від 30.01.2021 щодо проведення перерахунку пенсії відділом перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області направлено запит до Пенсійного фонду Російської Федерації по Чукотському АО щодо проведення перевірки наданих заявником довідок. Після отримання відповіді буде вирішено питання щодо проведення відповідного перерахунку. Позивач, вважаючи вищевказане дії протиправними, звернувся до суду із цим позовом. Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення своїх законних прав та інтересів внаслідок дій відповідача, що є предметом даного позову та також те, що позивачем обрано спосіб захисту, який не передбачено ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України, проголошено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Частиною 1 статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Разом з цим, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Згідно із пунктом 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, відділом персоніфікованого обліку такі документи для підтвердження заробітної плати: індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. При цьому, як видно із затвердженої форми довідки (додаток 1) вона має містити інформацію про суму заробітної плати з розшифруванням (грн.); посилання на нарахування страхових внесків. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1). Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку. Отже, при обчисленні пенсії може бути врахована заробітна плата, за умови надання та підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, при цьому у такій (довідці) має бути зазначено суму заробітної плати, місцезнаходження та адреси підприємства, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам та вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок). Колегія суддів звертає увагу, що законодавець не пов`язує обрахунок страхового стажу з безапеляційним здійсненням нарахування пенсії із заробітної плати за період роботи (період стажу) без отримання підтверджуючих заробітну плату документів. Тобто наявність документів (трудова книжка, довідка тощо), які підтверджують трудовий стаж дають підстави для його зарахування, а от для здійснення обрахунку пенсій за цей період стажу відбуватиметься лише за наявності документів/довідки затвердженої форми, що підтверджує суму заробітної плати з розшифруванням; з посиланням на нарахування страхових виплат та з зазначенням назв первинних документів та їх місцезнаходження, з метою проведення перевірки як того вимагає Закон. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, учасником якої є Україна визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Обчислення пенсії проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж Отже, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Позивачем надані довідки №46 від 29.01.2020 ТОВ "Артіль старателів Чукотка" та архівної довідки МКУ "Чаунский архів" міського округу Певек Російської Федерації №02-01/ж-114/2-151 віл 03.03.2020 (заробітна плата з 11.04.1983 по 02.09.1985 року та з 03.09.1987 по 11.05.1990) Проте, у цій довідці відсутні суми заробітної плати з розшифруванням (грн.) як і відсутнє посилання на виплату страхових внесків, а її форма взагалі не відповідає затвердженій. Листом за вих. №2000-0305-10/16155 від 03.02.2021 управління відправило запит на мовою оригіналу: "Государственное учреждение - Отдел Пенсионного фонду Росийской Федерации по Чукотскому автономному округу" зі змісту довідки мовою оригіналу: "Отдел пересчета пенсий №1 управления пенсионного обеспечения главного управления Пенсионного фонду Украины в Харковской области просит произвести проверку достоверности сумм заработной платы, указанной в справках о заработной плате от 03.03.2020 №02-01/Ж-114/2-151, выданой МКУ "Чаунский архив" городского округа ПЕВЕК, а также от 29.01.2020 №46, выданой ООО "Артель старателей, Чукотка", ОСОБА_2 ", однак відповіді не надійшло. Доказів, які б підтверджували факт подання довідки (додаток 1 Положення) протягом трьох місяців з моменту звернення до пенсійного органу, суду не надано. Разом з тим колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень. Зазначена норма кореспондує з положеннями попередньої редакції Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. У рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 суд розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 12.06.2018 у справі №800/587/17. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення своїх законних прав та інтересів внаслідок дій відповідача, що є предметом даного позову та також те, що позивачем обрано спосіб захисту, який не передбачено ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Доводи наведені у апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 по справі № 520/3532/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич