Постанова 4851 № 520/3710/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 р. Справа № 520/3710/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 17.06.21 року по справі № 520/3710/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головне управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд: - скасувати постанову про накладення штрафу № 008 від 17.02.2021 року. В обґрунтування позову зазначив, що під час проведення перевірки характеристик продукції фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відповідач встановив порушення встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, отже до позивача не можливо застосувати адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", оскільки п. 2 ч. 2 ст. 44 цього Закону містить виключення щодо застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу у випадках, передбачених ч. 3 ст. 29 Закону України "Про держаний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції". На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2021р. у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови відмовлено в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає, що Харківським окружним адміністративним судом при винесені рішення від 17.06.2021 року у справі №520/3710/21 було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи. При винесенні рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: частину 2 статті 24, частину 3 статті 29, пункт 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Неправильним застосуванням норм матеріального права, згідно з частиною 2 статті 317 КАС України, вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відтак, позивач вважає, що Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 року у справі №520/3710/21 підлягає скасуванню. Вказує, що приміщення в якому проводилася перевірка (адреса: АДРЕСА_1 ) не являється магазином та іншим торговельним об`єктом, а продукція яка знаходилася в даному приміщенні, зокрема перчатки Intertool, size 10, модель SP-0012 у кількості 1 пара була придбана для власних потреб ОСОБА_1 як фізичної особи, а не для надання на ринку. Зазначає, що приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не належить до жодного з торговельних об`єктів (визначених в Порядку) або до складського приміщення суб`єкта господарювання. На фасаді приміщення відсутні будь-які вивіски з написом «Магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Зазначає, що у приміщенні взагалі не зберігається товар для продажу. Так, при перевірці виявлено усього 1 пару перчатки Intertool, size 10, модель SP-0012. У поясненнях, наданих під час проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 зазначив, що це його особисте майно, а не товар для продажу. В приміщенні відсутні цінники на товар. Отже, ФОП ОСОБА_1 не пропонує товар для продажу у зазначеному приміщенні. Посилається на те, що не дослідивши обставин справи, а саме: чи є приміщення за адресою: АДРЕСА_1 магазином, чи здійснює позивач реалізацію товару у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , чи були перчатки Intertool, size 10, модель SP- 0012 предметом продажу, суд дійшов хибного висновку про те, що позивач ввів зазначену продукцію в обіг. Зазначає, що майно, а саме перчатки Intertool, size 10, модель SP-0012 є особистою власністю ОСОБА_1 , воно було придбане та використовується для особистих потреб позивача, а не з метою продажу. Вказує, що ФОП ОСОБА_1 не може бути притягнуто до відповідальності за пунктом 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», оскільки останній довів, що не вводив продукцію, а саме перчатки Intertool, size 10, модель SP-0012 в обіг. Зазначає. що відповідач не надав жодного доказу, що позивачем здійснювалась реалізація продукції перчатки Intertool, size 10, модель SP-0012 у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . а також того, що зазначене майно не відповідає встановленим вимогам, крім формальної невідповідності. Враховуючи викладене, відповідачем не було доведено правомірності постанови про накладення штрафу від 17.02.2021 року №008. На підставі вищезазначеного просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 року у справі №520/3710/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови у повному обсязі. Розподілити судові витрати відповідно до законодавства. Позивачем заявлено, що він надасть докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Також від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , до суду надійшли письмові пояснення по справі. Від Головного управління Держпраці у Харківській області, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується з мотивами та підставами зазначеними в апеляційній скарзі. Вказує, що позивачем не надано до суду жодного обґрунтованого твердження, яке б ставило під сумнів правомірність складення Постанови №

008. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, пояснення учасників справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Основним видом його діяльності є роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах. ОСОБА_1 здійснює продаж робочого одягу та засобів індивідуального захисту. У період з 28 січня 2021 року по 02 лютого 2021 року на підставі наказу Головного Управління Держпраці у Харківській області від 27.01.2021 № 103 та направлення на проведення перевірки від 27.01.2021 № 05/03-137 посадовими особами Головного Управління Держпраці у Харківській області проведено планову перевірку характеристик продукції ФОП ОСОБА_1 . Згідно з направленням на проведення перевірки від 27.01.2021 № 05/03-137 предмет перевірки засоби індивідуального захисту - засоби захисту від ураження електричним струмом (захисні рукавички, які захищають від ураження електричним струмом, килими діелектричні, боти гумові формові діелектричні); засоби захисту рук (захисні рукавчики, які захищають від механічних ушкоджень, хімічних речовин, теплових випромінювань); засоби захисту очей та обличчя (захисний щиток, екрани для обличчя, окуляри, маски та щитки для зварювання, які тримаються руками, або такі, що кріпляться до голови): засоби захисту від падіння з висоти (оснащення, призначене для попередження падання), що знаходиться в розповсюджувача/виробника за адресою: АДРЕСА_1 , магазин "СПЕЦОДЯГ" та в інтернет магазині за посиланням https: proinosafc.cotn.ua. Підставою для проведення перевірки був секторальний план державного ринкового нагляду на 2021 рік. За результатами проведення перевірки складено акт перевірки характеристик продукції від 02 лютого 2021 року № 05/03/0037. Також, за результатами планової перевірки характеристик продукції прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 03.02.2021 № 05-03/028 та № 05-03/029. Посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області 03 лютого 2021 року складено протокол № 008 про виявлене(і) порушення вимог Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції". Посадовими особами Головного Управління Держпраці у Харківській області 17 лютого 2021 року винесено постанову про накладення штрафу №008. Згідно з постановою про накладення штрафу від 17.02.2021 № 008 за результатами розгляду справи, акту перевірки характеристик продукції від 02.02.2021 № 05-03/0037, протоколу про виявлені порушення вимог Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" № 008 від 03.02.2021 встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вводить продукцію в обіг, яка не відповідає встановленим вимогам (перчатки Intertool, size 10. модель SP-0012) порушив вимоги п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам. Постановою про накладення штрафу від 17.02.2021 № 008 накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51000 грн. (п`ятдесят одна тисяча гривень). Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погоджуючись із винесеною постановою, звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів. Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, серед іншого: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог. Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та направлення видаються і оформлюються невідкладно (ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23-1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду видає наказ, який має містити предмет перевірки (найменування виду (типу), категорії та/або групи продукції), найменування та адресу об`єкта, де розміщується продукція. На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою відповідного органу. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів, планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду. Постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з питань праці ( в подальшому Положення № 96). Пунктом 1 Положення визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Пунктом 7 Положення № 96 встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до пп. 21 п. 4 Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний ринковий нагляд у межах своєї відповідальності. Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», термін «введення в обіг», «розповсюдження», «розповсюджувач» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності». Введення в обіг - надання продукції на ринку України в перший раз; розповсюдження - надання продукції на ринку після введення її в обіг; розповсюджувач - будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка надає продукцію на ринку (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати: будь-який суб`єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію; будь-який суб`єкт господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію. Згідно із ч. 6 ст. 8 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", суб`єкти господарювання зобов`язані зберігати документацію, визначену в частині п`ятій цієї статті, протягом строку, встановленого відповідним технічним регламентом, а якщо такий строк технічним регламентом не встановлено: виробник - протягом десяти років з дня введення ним відповідної продукції в обіг; уповноважений представник, імпортер або розповсюджувач - протягом десяти років з дня одержання ним відповідної продукції. У разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію ( ч. 7 ст. 8 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"). Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», посадові особи, які здійснюють контроль продукції, мають право проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та вибіркові обстеження зразків продукції. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності. Секторальний план ринкового нагляду охоплює види продукції відповідно до сфер відповідальності органів ринкового нагляду та визначає належність цих видів продукції до певного ступеня ризику. Під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції. Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції (ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»). Згідно із. ч. ч. 1-3 ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду (частина 1 статті 24 Закону). Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом «а» пункту 2 частини першої цієї статті: на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам (у тому числі ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених підпунктом «б» пункту 2 частини першої цієї статті, об`єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо). Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг. Під час перевірки характеристик продукції на підставі, визначеній в абзаці третьому підпункту «б» пункту 2 частини першої цієї статті, орган ринкового нагляду також проводить перевірку умов зберігання відповідної продукції. Частиною 3 статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлено, що орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність: знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті; не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); усунення формальної невідповідності (згідно з частиною третьою статті 29 цього Закону); тимчасової заборони надання продукції на ринку. Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів) (частина 2 статті 30 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», органами ринкового нагляду у випадках, передбачених Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», можуть також застосовуватися обмеження введення в обіг або розповсюдження продукції. Пунктом 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлено, що до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону та частиною третьою статті 29 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що до особи не може бути застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», у випадках виявлення під час перевірки характеристик продукції порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю. Судовим розглядом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 51000 грн. за те, що позивачем введено в обіг Перчатки Intertool, size 10, модель SP-0012, які не відповідають пунктам 49, 50, 51 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 № 761 та вимогам ч. 7 ст. 23, п.п. «а» п. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Проте, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови не враховано, що під час перевірки позивачем повідомлено перевіряючим, що перчатки Intertool, size 10, модель SP-0012, які знаходяться в приміщенні магазину «СПЕЦОДЯГ» придбані для власних потреб, а не для введення в обіг і розповсюдження, а надані зразки не продаються та не являються товаром, що підтверджується Додатком до вимоги від 28.01.2021 р., яка вручена ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Колегія суддів зазначає, що відповідач не надано до суду доказів вчинення позивачем дій направлених на продаж, розповсюдження (надання продукції на ринку) у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (фото стелажів, вітрин для розміщення товару, цінників на товар, тощо). До суду не надано матеріали фотофіксації, здійсненої під час проведення перевірки, з яких би вбачався факт здійснення позивачем реалізації та дій направлених на реалізацію товару, а саме перчаток Intertool, size 10, модель SP-0012. Тобто, Головним управлінням Держпраці в Харківській області не надано до суду доказів того, що товар перчатки Intertool, size 10, модель SP-0012 були предметом продажу (реалізації) . Крім того, колегія суддів зазначає, що як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 використовується як офісне, а не торговельне та ФОП ОСОБА_1 здійснює продаж засобів індивідуального захисту в інтернет-магазині. Проте доказів реалізації (дій направлених на реалізацію) позивачем Intertool, size 10, модель SP-0012 в інтернет - магазині (скріншот сторінки сайту з обраним товаром, доказ оплати (електронна квитанція тощо) відповідачем не надано. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову не дослідив чи були перчатки Intertool, size 10, модель SP- 0012 предметом продажу. Судом не було досліджено доказів на підтвердження зазначених обставин, оскільки відповідач, на якого відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, зазначені докази суду не надав. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивач ввів зазначену продукцію в обіг. Враховуючи вищенаведене, відсутність будь-яких доказів того, що позивачем було введено в обіг перчатки Intertool, size 10, модель SP- 0012 інші доводи сторін не впливають на вирішення справи по суті. Колегія суддів зазначає, що обов`язковою ознакою введення товару в обіг є вчинення дій по розповсюдженню товару, але в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації (дій направлених на реалізацію) перчаток Intertool, size 10, модель SP- 0012 відповідачем не доведено, навіть з урахуванням положень ч. 7 ст. 8 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції". Доказів введення в обіг чи розповсюдження позивачем будь яким способом вищезазначеного товару (перчаток Intertool, size 10, модель SP- 0012) відповідачем до суду не надано. Враховуючи вищенаведене доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу № 008 від 17.02.2021 року є необгрунтованими. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до п.п.1,2 3, 4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставами для скасування оскарженого судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно оригіналу квитанції № 0.0.2043100431.1 від 09.03.2021р, яка міститься в матеріалах справи (а.с.15), сплатив судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп. При подачі апеляційної скарги, згідно квитанції № 0.0.2193222322.1 від 13.07.2021р., яка міститься в матеріалах справи (а.с.134), сплачено судовий збір в сумі 1362 грн. 00 коп. Всього, з урахуванням того, що позов задоволено, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 2270 грн. Стосовно заявлених вимог позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., понесених позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., понесених позивачем під час апеляційного розгляду справи, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі по тексту - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За змістом ч.ч.7,9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Як вбачається з матеріалів даної справи, на підтвердження понесених витрат позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 09/03-21 від 09.03.2021; копію додатку №8 від 09.03.2021 до Договору про надання правової допомоги № 09/03- 21 від 09.03.2021; копію акту виконаних робіт № 8 від 14.04.2021 до Договору про надання правової допомоги № 09/03-21 від 09.03.2021; квитанцію № 8 від 14.04.2021; копію акту виконаних робіт № 8 від 15.07.2021 до Договору про надання правової допомоги № 09/03-21 від 09.03.2021; квитанцію № 8/1 від 15.07.2021. Згідно акту виконаних робіт № 8 від 14.04.2021 до Договору про надання правової допомоги № 09/03-21 від 09.03.2021 виконавцем надані наступні послуги: - робота з клієнтом по наданню правової допомоги : співбесіда по обставинам звернення до адвоката за правовою допомогою; надання юридичної консультації і роз`яснень з питань наявності/відсутності підстав для скасування постанови про накладення штрафу № 008 від 17.02.2021 - 30хв. ; - ознайомлення з матеріалами справи наданими клієнтом; з`ясування та розробка правової позиції по складанню адміністративного позову про скасування постанови про накладення штрафу № 008 від 17.02.2021 - 30 хв.; - підготовлено адміністративний позов до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови про накладення штрафу № 008 від 17.02.2021 - 2 год. 30 хв.; - підготовлено відповідь на відзив Головного управління Держпраці у Харківській області на адміністративний позов у справі № 520/3710/21 - 1 год. 30 хв. Вартість зазначених послуг становить 10000 грн. Згідно акту виконаних робіт № 8 від 15.07.2021 до Договору про надання правової допомоги № 09/03-21 від 09.03.2021 виконавцем надані наступні послуги: - підготовлено апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2021р. у справі № 520/3710/21 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови про накладення штрафу № 008 від 17.02.2021 - 5 год. Вартість зазначених послуг становить 10000 грн. Колегія суддів зазначає, що вищевказані документи є належними доказами, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що приписами ч.ч. 5-7 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 року по справі №200/10535/19-а, від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Від Головного управління Держпраці у Харківській області до суду надійшли клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги в порядку ст. 139 КАС України, в яких зазначає, що адвокатом не надано обґрунтованих доводів та підстав формування грошової суми за зазначену роботу. Вказує, що відсутні будь які докази, які підтверджували, що адвокат затратив саме 30 хвилин на роботу із клієнтом та 30 хвилин на ознайомлення з матеріалами справи. Наприклад, відсутня відмітка про знаходження на робочому місці, пояснення свідків тощо. Зазначає, що проаналізувавши відповідь на відзив на відзив Управлінням Держпраці було встановлено, що складена адвокатом відповідь на відзив містить п`ять аркушів, що повторює суть адміністративного позову. Адвокат у відповіді на відзив не навів нових аргументів, доказів, та посилань на норми права аніж ті, що вже були викладені в позовній заяві. Звертає увагу, що адміністративний позов та відповідь на відзив за справою №520/3710/21 є ідентичними із адміністративними позовами та відповідями на відзиви за справами №520/3718/21, №520/3714/21, №520/3709/21, №520/3712/21, №520/3713/21, №520/3717/21, №520/3715/21, що перебувають у провадженні Харківського окружного адміністративного суду та відображені в автоматизованій системі документообігу суду. Тобто, адвокатом було продублювано текст адміністративних позовів та відповідей на відзиви щодо восьми окремих проваджень, що підкреслює завищення затраченого часу на роботу із клієнтом, ознайомлення із матеріалами справи, складання позову та відповіді на відзив за справою №520/3710/21. Зазначає, що види наданих послуг є подібними діями представника, що не вимагають докладання професійних правових зусиль. Така позиція відповідача співпадає з правовою позицією Верховного суду в рішенні по справі №810/4749/15 від 12 вересня 2018 року. Також вказує, що підтвердження того, що саме 5 годин затрачено адвокатом на підготовку апеляційної скарги відсутні. Апеляційна скарга повторює суть адміністративного позову Головного управління Держпраці у Харківській області. Адвокатом не наведено нових аргументів, доказів та посилань на норми права, окрім тих, які були раніше викладені в позовній заяві по справі №520/3710/21. Враховуючи вищевикладене, заявлена вартість послуг адвоката є завищеною та неаргументованою. Також звертає увагу суду на той факт, що Головне управління Держпраці у Харківській області є державною установою, яка фінансується з Державного бюджету України та внесена до реєстру неприбуткових установ та організацій. Таким чином, суд, при вирішенні питання про компенсування витрат на професійну правничу допомогу повинен врахувати майнове становище Управління Держпраці та відмовити у задоволенні клопотання. На підставі вищезазначеного просить відмовити в повному обсязі у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ФОП ОСОБА_1 . Щодо посилань відповідача на необхідність підтвердження фактично відпрацьованих адвокатом годин певними засобами доказування, а саме, відміткою про знаходження на робочому місці, фото-скрін монітору з відміткою про початок та закінчення роботи, поясненнями свідків , колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів зазначає, що підписані (погоджені) сторонами договору (ФОП ОСОБА_1 та адвокатом) акти виконаних робіт № 8 від14.04.2021 та № 8/1 від 15.07.2021р. до Договору про надання правової допомоги № 09/03-21 від 09.03.2021 є первинними документами, містять інформацію про час, витраченим адвокатом на надання послуг, тобто є належними доказами в розумінні вимог КАС України. Відповідно до ч.5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Нормами діючих нормативно-правових актів та договором про надання професійної правничої допомоги від 09.03.2021 р. не передбачена необхідність підтвердження фактично відпрацьованих адвокатом годин такими засобами доказування, як відміткою про знаходження на робочому місці, фото-скрін монітору з відміткою про початок та закінчення роботи, поясненнями свідків. Таким чином доводи апелянта про відсутність доказів в підтвердження використаного адвокатом часу на виконання послуг є помилковими. Так, з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, колегія суддів зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії. Посилання скаржника на те, що Головного управління Держпраці у Харківській області є державною установою та фінансується з Державного бюджету України, не можуть бути підставою для надання будь-яких привілей стороні у справі лише з огляду на те, що вона є державним органом та не є обставиною, що звільняє відповідача від відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Проте, колегія суддів зазначає, що такі послуги як робота з клієнтом по наданню правової допомоги : співбесіда по обставинам звернення до адвоката за правовою допомогою; надання юридичної консультації і роз`яснень з питань наявності/відсутності підстав для скасування постанови про накладення штрафу № 008 від 17.02.2021; ознайомлення з матеріалами справи наданими клієнтом; з`ясування та розробка правової позиції по складанню адміністративного позову про скасування постанови про накладення штрафу № 008 від 17.02.2021; підготовка адміністративного позову за своїм змістом є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складення адміністративного позову. Дослідивши подані позивачем докази, колегія суддів вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката з професійної правничої допомоги позивачу у розмірі 10000,00 грн., понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, та у розмірі 10 000,00 грн., понесених під час апеляційного розгляду справи, є суттєво завищеним та таким, що не є співмірним із складністю справи з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка до написання тексту позовної заяви, відповіді на відзив на позовну заяву та апеляційної скарги не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до визначеної вартості послуг адвоката, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги не є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру. З огляду на вищевикладене, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та співмірність витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, та в розмірі 5000,0 грн., понесених під час апеляційного розгляду справи, що підтверджується належними доказами, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Враховуючи вищенаведене, доводи позивача про те, що ним було надано всі належні та допустимі докази понесених під час розгляду справи судових витрат на професійну правничу допомогу у зазначених розмірах, колегія суддів з урахуванням наведених вище висновків вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи з урахуванням співмірності підтверджуються витрати позивача на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн., що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Враховуючи те, що ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, дане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 по справі № 520/3710/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу № 008 від 17.02.2021 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2270 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору.. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 25.10.2021 року