Постанова 4850 № 200/5001/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року справа №200/5001/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача Тітової О.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 р. у справі № 200/5001/21 (головуючий І інстанції суддя Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 27 квітня 2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Маріупольської міської ради (далі - відповідач), в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення від 25.09.2019 року № 7/45-4422 "Про повторний розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 »", зобов`язати протягом одного місяця розглянути клопотання та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція нежитлової будівлі - магазину продовольчих товарів) (т. 1 а.с. 1-17). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року позовні вимоги задоволено. Рішення Маріупольської міської ради Донецької області ід 25.09.2019 року № 7/45-4422 "Про повторний розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 " - визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Маріупольську міську раду Донецької області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція нежитлової будівлі - магазину продовольчих товарів). Вирішено питання судових витрат (т. 2 а.с. 35-39). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що земельна ділянка, яка знаходилась у користуванні позивача площею 0, 0063 га для функціонування магазину по АДРЕСА_1 21.02.2017 була сформована у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України як об`єкт цивільних прав. Апелянт посилається на рішення Верховного Суду у справі № 852/2328/16 від 22.05.2020, постанову Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18 та постанову Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 265/5399/16-ц. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення представника позивача, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач на підставі договору дарування від 25 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.О за № 1936 отримала у дар від ОСОБА_2 нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 33-34). Вказана нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0063 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є Маріупольська міська рада Донецької області, наданої у користування дарувальнику за цільовим призначенням для роздрібної торгівлі у неспеціалізованих магазинах (функціонування магазину), на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між Маріупольською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 22 березня 2012 року строком на 5 років. 18 серпня 2015 року ОСОБА_1 зверталась до Маріупольської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду для реконструкції магазину, площею 0,0305 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Маріупольської міської ради від 8 квітня 2016 року № 7/6-256 ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0305 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів) за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2 вказаного рішення, термін дії спливає через 12 місяців з дати його прийняття (т. 1 а.с. 46). ОСОБА_1 отримала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів) за адресою: АДРЕСА_1 , але з заявою про його затвердження не зверталась і питання залишилося не вирішеним. (т. 1 а.с. 47). 20 грудня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Маріупольської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкції нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів), площею 0,0305 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 242). Рішенням Маріупольської міської ради від 25 вересня 2019 року № 7/45-4422 «Про повторний розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0305 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів) за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з необхідністю коригування містобудівного розрахунку в частині організації проїзду до магазину крізь прибудинкову територію житлового будинку або надання згоди співвласників житлового будинку (т. 1 а.с. 244). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Стаття 140 Конституції України передбачає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Стаття 143 Конституції України встановлює, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Частина друга статті 144 Конституції України передбачає, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Позивач на підставі договору дарування від 25 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.О за № 1936 отримала у дар від ОСОБА_2 нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 33-34). За змістом статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок будівля або споруда розміщені на земельній ділянці наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Унормуванням частини першої статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. При цьому, частиною другою цієї статті передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Приписами частини першої статті 116 Земельного кодексу України занотовано: громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частина друга цієї статті передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Стаття 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. За змістом частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. При цьому, частиною четвертою цієї статті передбачено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, а відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Частина друга статті 124 Земельного кодексу України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частиною другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Частина перша статті 134 Земельного кодексу України встановлює, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Земельні торги за правилами частин першої, другої статті 135 Земельного кодексу України проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу. За унормуванням частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи. З матеріалів справи вбачається, що у позивача в користуванні перебуває земельна ділянка площею 0, 0063 га для функціонування магазину по АДРЕСА_1 до 21.02.2017. Позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0305, до якої включено земельну ділянку площею 0,0063 га, тобто фактично відводиться вільна земельна ділянка від забудови площею 0, 0242 га. Таким чином, правові підстави для передачі позивачу в оренду земельної ділянки, площею 0,0305 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом формування нової земельної ділянки поза процедурою земельних торгів у відповідності до ст. 134 Земельного кодексу України у відповідача були відсутні. Враховуючи наведене, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,0305 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів) буде порушенням чинного законодавства. Тобто, приймаючи рішення від 25 вересня 2019 року № 7/45-4422 «Про повторний розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 » відповідач, відмовивши у наданні дозволу на розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0305 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів) за адресою: АДРЕСА_1 , діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.05.2020 у справі № 265/5399/16-ц. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України). Так, дійсно у спірному рішенні відповідач не зазначив підставою відмови ст. 134 Земельного кодексу України. Разом з тим, відмова є вірною з урахуванням наведеного вище. Суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 310, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 р. - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 р. у справі № 200/5001/21 - скасувати. Прийняти нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 жовтня 2021 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді А.А. Блохін І.В. Геращенко