Ухвала КЦС ВС № 2-5986/11

Ухвала 20 жовтня 2021 року м. Київ справа № 2-5986/11 провадження № 61-17357св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Фонду Державного майна України, відповідач - ОСОБА_1 , особа, яка не брала участі у розгляді справи - дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на рішення апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Доценко Л. І., Заїкін А. П. від 11 червня 2014 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2011 року заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Фонду Державного майна України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування 8/10 000 частин будівельного санаторію імені Горького, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивач мотивував тим, що спірний об`єкт є державною власністю, котрий незаконно був відчужений на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2004 року, укладеного між дочірнім підприємством «Клінічний санаторій ім. Горького ЗАТ лікувально- оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в особі головного лікаря Подуляка А. Д. та ЗАТ лікувально- оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в особі Колесника Е. О. Посилаючись на те, що правочин є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально та не породжує прав та обов`язків, з підстав статті 387 ЦК України позивач просив суд витребувати спірне майно у відповідача, набуте за договором дарування від 16 лютого 2006 року та повернути у власність держави, так як ЗАТ лікувально- оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не мало права на відчуження об`єкту санаторію ім. Горького. Одночасно просив суд визнати право власності на 8/10 000 частин будівель санаторію ім. Горького за державою в особі Фонду державного майна України. Судові рішення, ухвалені по справі Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суд першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні відомості в якому стані знаходиться спірне майно та які саме будівлі і споруди становлять 8/10 000 частин спірного об`єкту. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Одеси задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2014 року скасовано. Позовні вимоги заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Фонду Державного майна України до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_1 на користь Фонду Державного майна України 8/10 000 частин будівель санаторію імені Горького, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 16 лютого 2006 року за № 9954726 в цілому складається з: їдальні, позначеної в схематичному плані літ. А, Т; лікувального корпусу - літ. Б, З, Г,Ч; житлового корпусу - літ. Д,З,О,П; бювету - літ. Е, насосних - літ. Е1, Е2, Ш; клубу - літ. Ж, житлового - літ. Х, Ц, И, аптеки - літ. К; літнього будиночку - літ. У, Л; адміністративного корпусу - літ. М; грязелікарні - літ. Н, житлового корпусу - літ. Р,С,Ф, котельної - літ. Щ,Ю, гаражу - літ. Э, Ъ,Ь; підсобного - літ. Я, Э5, спуску у сховище - літ. Ы; складу - літ. Ъ, Э1, акумуляторної - літ. Я2; туалету - літ. Я1; складу - літ. Э2, Э3; трансформаторної - літ. Э4, ЦЗ; житлового - літ. У1, У2, УЗ, У4, житлового - літ. ЦІ, Ц»; трансформатору - IV, свердловини - I; танцмайданчику - II, резервуару - 111; загальною площею 14449,0 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 117 698 кв.м. В решті позову відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки майно від держави вибуло внаслідок нікчемного правочину, оскільки правочин суперечить статті 657 ЦК України, так як нотаріально не був посвідчений та в подальшому неодноразово спірне майно було відчужено, тому вимоги позивача підлягають задоволенню. Вимоги позивача щодо визнання права власності на спірний об`єкт є зайвими, оскільки майно передане до статутного фонду ЗАТ є державною власністю та додаткового підтвердження не потребує. Узагальнені доводи вимог касаційної скарги 17 листопада 2020 року, особа, яка не брала участі у справі, - дочірнє підприємство «Клінічний санаторій ім. Горького» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулося через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року № 522/9482/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 2-691/11, від 23 жовтня 2019 року в справі № 2-688/11; постановах Верховного Суду України від 30 січня 2012 року, 29 жовтня 2014 року (справи № 6-152цс14, № 6-164цс14), 17 грудня 2014 року, 23 грудня 2014 року, 25 березня 2015 року, 22 квітня 2015 року, 29 квітня 2015 року, 13 травня 2015 року, 01 липня 2015 року, 16 вересня 2015 року, 17 лютого 2016 року в справі № 6-2407цс15; ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року у справі № 522/10265/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України). Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу 18 січня 2021 року Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», у якому просить закрити касаційне провадження, оскільки оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 2-5986/11 з Київського районного суду м. Одеси. Зазначена справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суди встановили, що 08 квітня 2004 року між ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (продавець) та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця» (покупець) у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу № 5113167/2004-12-а. Згідно умов зазначеного договору продавець зобов`язується передати покупцю майно: будівлю їдальні (літера Т), резервуаар для води га 100м? (літер ІІІ), електропідстанцію (літера IV), танцювальний майданчик (літ ІІ), зовнішню тепломережу 124 п.м., мережу водопроводу 168 п.м., систему водовідведення 112 п.м., асфальтне покриття 330 кв.м., одноповерхові будівлі літ. Х, Ц, У1,У 2, У 3, У 4, У 5, Ц1, Ц2, И, яке розташоване в АДРЕСА_1. У подальшому між ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ «Марс» укладено договір купівлі-продажу 179/100 частин будівель санаторію ім. Горького, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . У подальшому ТОВ «Марс» на підставі договору дарування від 06 серпня 2004 року № 10686 посвідченого нотаріусом Іллічівою Н. А. подарувало ОСОБА_2 8/10000 частин будівель санаторію ім. Горького. У подальшому на підставі договору дарування від 16 лютого 2006 року ОСОБА_2 подарував 8/10000 частин будівель санаторію ім. Горького ОСОБА_1 . Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор вказував на те, що спірне майно, а саме 8/10000 частин будівель санаторію ім. Горького вибуло з державної власності незаконно, а саме на підставі не нотаріально посвідченого договору, та на даний час безпідставно перебуває у власності ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в касаційному перегляді осіб, які не брали участі у справі. Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Право на оскарження судових рішень учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, передбачено частиною першою статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права касаційного оскарження судового рішення, є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Водночас питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення. Аналогічного по суті висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19). Звертаючись до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, заявник зазначив, що згідно свідоцтва про право власності на будівлі клінічного санаторію ім. Горького від 05 червня 2008 року за № 434, яке видане ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності про об`єкт нерухомого майна, будівлі клінічного санаторію ім. Горького стосовно яких зазначається в рішеннях суду належить на праві приватної власності ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Оскаржувана постанова апеляційного суду від 11 червня 2014 року порушує його права, оскільки апеляційний суд фактично припинив його право власності на вказане нерухоме майно. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі № 504/2457/15-ц від 07 квітня 2020 року дійшла висновку про те, що судове рішення про задоволення позову стосується особи щодо якої ухвалено це рішення і не визначає права чи обов`язки інших осіб. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Водночас такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18). Оскільки задоволення позову заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Фонду Державного майна України не є безумовною підставою для припинення права власності ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на спірне майно та внесення змін до реєстру прав власності, тому рішення апеляційного суду не стосується його прав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Ураховуючи те, що після відкриття касаційного провадження встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права та інтереси ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не порушуються, наявні підстави для закриття касаційного провадження у справі. За таких обставин касаційне провадження у зазначеній справі необхідно закрити. Керуючись статтею 260, пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження у справі № 2-5986/11 (провадження № 61-17357св20) за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Фонду Державного майна України до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності за касаційною скаргою дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на рішення апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2014 року. Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов