Постанова 4876 № 904/3353/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.10.2021 м. Дніпро Справа № 904/3353/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А. розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 по справі № 904/3353/21 (суддя Ніколенко М.О.), повний текст рішення складено 18.06.2021 за позовом: Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград, Дніпропетровської області до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», м. Дніпро про стягнення вартості недостачі вантажу у сумі 16094,27 грн, - ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» або позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця» або відповідач) про стягнення вартості недостачі вантажу у сумі 16094,27 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача вартість недостачі вантажу у сумі 16094,27 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга мотивована незаконністю прийнятого судом першої інстанції рішення з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність в оскаржуваному рішенні суду висновків чи обґрунтування судом відмови в прийнятті доводів відповідача по справі. На думку апелянта, встановлені в рішенні суду обставини ненадання відповідачем актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправності вагонів є передчасними, оскільки для підтвердження технічної несправності вагону (контейнера), крім комерційного акту, складається акт про технічний стан вагона (контейнера) форми ГУ-106. На підтвердження технічної несправності вагонів відповідач посилався на наявні в матеріалах справи акти про технічний стан вагонів (контейнерів) ГУ-106 станції Енергодар №№ 6, 7, 8, 10-15, 17-18, 22, які судом не було враховано. Позивачем не надано до матеріалів справи достовірних доказів як вини відповідача в нестачі вантажу так і вартості нестачі вантажу. Хибне уявлення позивача про обставини, які мають значення для справи, полягає в тому, що отримані або створені ним докази (довідки про вартість вантажу) не мають правових підстав. З урахуванням наведеного апелянт просить апеляційний господарський суд скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у задоволенні позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи позивача по справі. ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача, оскільки рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог чинного законодавства України та з урахуванням всіх фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень. Позивач вважає безпідставними доводи апелянта про те, що факт технічної несправності вагонів підтверджується актами про технічний стан вагонів форми ГУ-106, які не були враховані судом. Так, на момент передачі відправником залізниці вагонів, позивач вжив всіх заходів для запобіганню втрати вугілля, вантаж був завантажений у комерційно та технічно справні вагони, зауважень з боку перевізника щодо технічного стану вагонів не було, витікання (просипання) вантажу не було, що свідчить про правильне навантаження, маркування, кріплення та зважування вантажу. Залізницею прийнято вагони на станції відправлення без зауважень, про що складено акти форми ГУ-106, в яких зазначено, що у технічному відношенні вагони справні. Не було зауважень з боку залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження. На підтвердження кількості відправленого вантажу позивач надав суду оригінали залізничних накладних, якими було засвідчено у двосторонньому порядку загальну масу нетто у вагонах. У довідках про вартість вугільної продукції, які складено в чіткій відповідності до положень ст. 115 Статуту залізниць України, є посилання на залізничні накладні, що складені у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, а тому інформація щодо кількості та вартості відправленого вантажу не дублюється. Позивач з посиланням на норми положень Цивільного та Господарського кодексів України, а також Статуту залізниць України та зазначає про встановлену для перевізника презумпцію вини за втрату вантажу, оскільки за збереження вантажу залізниця відповідає з моменту його прийняття до перевезення та до моменту видачі вантажоотримувачу, якщо тільки не доведе, що втрата чи нестача вантажу виникла не з її вини. З урахуванням зазначеного ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» заперечує в повному обсязі проти задоволення апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні та залишити законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції в силі.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, і визначені відповідно до них правовідносини. 25.02.2020 між ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (замовником) та АТ «Укрзалізниця» (перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір), предметом якого є організація та здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника… Відповідно до п. 1.9. договору код платника є номером договору з замовником (8127810) та використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору. ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (вантажовідправник) відповідно до Технічних умов, завантажило вугілля кам`яне у вагони та передало вказаний вантаж для перевезення АТ «Українська залізниця», відповідно до залізничних накладних: - № 46615787 загальна маса нетто у вагоні № 53125787 складає 69000 кг; - № 46384905 загальна маса нетто у вагоні № 60728847 складає 69700 кг; - № 47090840 загальна маса нетто у вагоні № 67177766 складає 69000 кг; - № 45223765 загальна маса нетто у вагоні № 60653672 складає 69000 кг; - № 45223765 загальна маса нетто у вагоні № 67706432 складає 69000 кг; - № 45223765 загальна маса нетто у вагоні № 60925062 складає 69000 кг; - № 45177649 загальна маса нетто у вагоні № 65159055 складає 71000 кг; - № 45177649 загальна маса нетто у вагоні № 60926102 складає 70000 кг; - № 45252111 загальна маса нетто у вагоні № 62536651 складає 70000 кг; - № 45252111 загальна маса нетто у вагоні № 60703543 складає 69000 кг; - № 45131174 загальна маса нетто у вагоні № 60354982 складає 69000 кг; - № 45584802 загальна маса нетто у вагоні № 60461274 складає 70000 кг. Згідно даних, зазначених у залізничних накладних (п. 20), вугілля кам`яне г-газове. Вантаж в твердому стані, маркований V-подібними смугами і ущільнений у вигляді трапецієподібної шапки за допомогою катка. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3.1. гл. 14 Додатка 3 до СМГС. Залізниця прийняла вказане вугілля у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на станціях Ароматна, Богуславський Придніпровської залізниці для перевезення і зобов`язалась доставити його на станцію Енергодар Придніпровської залізниці на адресу ДТЕК «Запорізька ТЕС». Після прибуття вагонів на станцію призначення - Енергодар Придніпровської залізниці, працівниками залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу кам`яного вугілля, про що складено комерційні акти Форми ГУ-22: № 476906/889 від 01.07.2020, № 476906/792 від 21.06.2020, № 476906/1040 від 17.07.2020, №476906/1204 від 21.08.2020, № 476906/1205 від 21.08.2020, № 476906/1213 від 21.08.2020, №476906/1201 від 20.08.2020, № 476906/1202 від 20.08.2020, № 476906/1215 від 22.08.2020, № 476906/1216 від 22.08.2020, № 476906/1192 від 18.08.2020, № 476906/1248 від 04.09.2020, в яких зазначено, що всі вагони у технічному відношенні справні. Відповідно до комерційних актів форми ГУ-22: - № 476906/889 недостача у вагоні № 53125787 складає 2100 кг; - № 476906/792 недостача у вагоні № 60728847 складає 2400 кг; - № 476906/1040 недостача у вагоні № 67177766 складає 950 кг; - № 476906/1204 недостача у вагоні № 60653672 складає 2000 кг; - № 476906/1205 недостача у вагоні № 67706432 складає 900 кг; - № 476906/1213 недостача у вагоні № 60925062 складає 950 кг; - № 476906/1201 недостача у вагоні № 65159055 складає 800 кг; - № 476906/1202 недостача у вагоні № 60926102 складає 1800 кг; - № 476906/1215 недостача у вагоні № 62536651 складає 1100 кг; - № 476906/1216 недостача у вагоні № 60703543 складає 1400 кг; - № 476906/1192 недостача у вагоні № 60354982 складає 1450 кг; - № 476906/1248 недостача у вагоні № 60461274 складає 2150 кг. При цьому, у зазначених вагонах маються воронкоподібні поглиблення у вантажі. У місці воронки маркування відсутнє. Наявне нещільне прилягання кришок люків до армованих листів проміжної балки, зазори. На деталях вагонів сліди просипання вантажу вугілля. На момент огляду течі вантажу немає. Вагон без дверей, люки закриті. У технічному відношенні вагони справні, про що складено акти форми ГУ-106. Відсутній вантаж уміститися міг. За даними довідок про вартість вугільної продукції: - фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною № 46615787, складає 1583,84 грн з урахуванням ПДВ; - фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною № 46384905, складає 1815,07 грн з урахуванням ПДВ; - фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною № 47090840, складає 1765,28 грн з урахуванням ПДВ; - фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною № 45223765, складає 1763,57 грн з урахуванням ПДВ; - фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною № 45177649, складає 1732,64 грн з урахуванням ПДВ; - фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною № 62536651, складає 1088,14 грн з урахуванням ПДВ; - фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною № 45131174, складає 1737,42 грн з урахуванням ПДВ; - фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що перевозилось у вагонах за накладною № 45679081, складає 1780,52 грн з урахуванням ПДВ. З урахуванням зазначеного, позивачем розраховано вартість втраченого вантажу наступним чином: 1) у вагоні № 53125787: 69000 кг х 1% = 690 кг (об`єм норми природної втрати); 2100 кг - 690 кг : 1 000 кг = 1,41 т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 1,41 т х 1583,84 грн = 2233,21 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля); 2) у вагоні № 60728847: 69700 кг х 1% = 697 кг (об`єм норми природної втрати); 2400 кг - 697 кг : 1000 кг = 1,703 т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 1,703 т х 1761,71 грн. = 3091,06 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля); 3) у вагоні № 67177766: 69000 кг х 1% = 690 кг (об`єм норми природної втрати); 950кг-690кг: 1000кг = 0,26т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 0,26 т х 1 765,28 грн. = 458,97 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля); 4) у вагоні № 60653672: 69000 кг х 1% = 690 кг (об`єм норми природної втрати); 2000 кг - 690 кг : 1000 кг = 1,31 т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 1,31 т х 1763,57 грн. = 2310,28 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля); 5) у вагоні № 67706432: 69000 кг х 1% = 690 кг (об`єм норми природної втрати); 900кг-690кг: 1 000кг = 0,21 т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 0,21 т х 1763,57 грн. = 370,35 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля); 6) у вагоні № 60925062: 69000 кг х 1% = 690 кг (об`єм норми природної втрати); 950 кг - 690 кг : 1000 кг = 0,26 т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 0,26 т х 1763,57 грн. = 458,53 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля); 7) у вагоні № 65159055: 71000 кг х 1% = 710 кг (об`єм норми природної втрати); 800 кг - 710 кг : 1000 кг = 0,09 т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 0,09 т х 1732,64 грн = 155,94 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля); 8) у вагоні № 60926102: 70000 кг х 1% = 700 кг (об`єм норми природної втрати); 1800 кг - 700 кг : 1000 кг = 1,1 т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 1,1 т х 1732,64 грн. = 1905,90 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля); 9) у вагоні № 62536651: 70000 кг х 1% = 700 кг (об`єм норми природної втрати); 1100 кг - 700 кг: 1000 кг = 0,4 т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 0,4 т х 1088,14 грн = 435,26 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля); 10) у вагоні № 60703543: 69000 кг х 1% = 690 кг (об`єм норми природної втрати); 1400 кг - 690 кг : 1000 кг = 0,71 т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 0,71 т х 1088,14 грн = 772,58 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля); 11) у вагоні № 60354982: 69000 кг х 1% = 690 кг (об`єм норми природної втрати); 1450 кг - 690 кг: 1000 кг = 0,76 т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 0,76 т х 1737,42 грн = 1320,44 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля); 12) у вагоні № 60461274: 70000 кг х 1% = 700 кг (об`єм норми природної втрати); 2150 кг - 700 кг : 1000 кг = 1,450 т (об`єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 1,450 т х 1780,52 грн = 2581,75 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля). Всього вартість недостачі вантажу, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку складає 16094,27 грн. З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензіями про відшкодування вартості нестачі вантажу від 29.09.2020 № 8/5217, від 05.10.2020 № 8/5384, від 12.11.2020 № 8/6317, від 12.11.2020 № 8/6314, від 04.12.2020 № 8/6743, але відповідач претензії відхилив посилаючись на те, що відправник самостійно визначав придатність рухомого складу та здійснював завантаження вагонів у непридатні для перевезення даного виду вантажу. На думку відповідача, саме наявність у вагонах певних зазорів призвело до втрати вантажу, що підтверджується комерційними актами та актами про технічний стан вагону форми ГУ-106. Відповідач вважає відсутніми підстави для покладення на нього відповідальності за виявлену нестачу вантажу та відшкодування його вартості, оскільки позивачем не доведена достовірними доказами та відсутня вина відповідача у втраті вантажу, що і є предметом спору по даній справі.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та поясненнях на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підтверджується складанням транспортної накладної. Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення. Як зазначалося вище ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (відправник) за залізничними накладними зі станцій відправлення Ароматна та Богуславський Придніпровської залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці здійснило відправлення вагонів на адресу ДТЕК «Запорізька ТЕС» (одержувач) з вугіллям кам`яним марки г-газове. Г (Г1)Р (0-200). Маса нетто вантажу у кожному вагоні зафіксована у відповідних залізничних накладних. Після прибуття вагонів на станцію призначення - Енергодар Придніпровської залізниці, працівниками залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України було проведено перевірку стану вантажу та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній, про що складено відповідні комерційні акти. Відповідно до комерційних актів форми ГУ-22: - № 476906/889 недостача у вагоні № 53125787 складає 2100 кг; - № 476906/792 недостача у вагоні № 60728847 складає 2400 кг; - № 476906/1040 недостача у вагоні № 67177766 складає 950 кг; - № 476906/1204 недостача у вагоні № 60653672 складає 2000 кг; - № 476906/1205 недостача у вагоні № 67706432 складає 900 кг; - № 476906/1213 недостача у вагоні № 60925062 складає 950 кг; - № 476906/1201 недостача у вагоні № 65159055 складає 800 кг; - № 476906/1202 недостача у вагоні № 60926102 складає 1800 кг; - № 476906/1215 недостача у вагоні № 62536651 складає 1100 кг; - № 476906/1216 недостача у вагоні № 60703543 складає 1400 кг; - № 476906/1192 недостача у вагоні № 60354982 складає 1450 кг; - № 476906/1248 недостача у вагоні № 60461274 складає 2150 кг. При комерційному огляді у зазначених вагонах виявлено: навантаження на рівні бортів. V-подібне маркування поздовжними смугами. Воронкоподібні поглиблення у вантажі, а також нещільні прилягання кришок люків до армованого листа проміжних балок, наявні зазори (нещільне прилягання кришок люків до армованих листів проміжної балки). У місці воронки маркування відсутнє. На деталях вагонів наявні сліди просипання вантажу вугілля. На момент огляду течі вантажу немає. Вагони без дверей, люки закриті. У технічному відношенні вагони справні, про що складено акти форми ГУ-106. Відсутній вантаж у вагоні уміститися міг. Комісійне зважування маси вантажу вугілля кам`яного у вагонах здійснювалось на справних 150-Т тензометр вагонних вагах вантажоодержувача приписаних до залізниці. Відомостей щодо непридатності рухомого складу для перевезення вантажу та з приводу того, що причиною виникнення незбереження вантажу є не визначення вантажовідправником придатності вагонів до перевезення вантажу, вказані комерційні акти не містять. Належність оформлення комерційних актів та їх дійсність сторонами не заперечується. Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Як зазначалося вище, завантаження вантажу у спірні вагони здійснювалось вантажовідправником - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», про що свідчить відмітка у графі 28 залізничних накладних. Після завантаження вантажовідправником вугілля у вагони, останні виставлено для відправлення їх одержувачу вантажу. Всі зазначені у спірних накладних вагони перевірено працівниками залізниці в комерційному та технічному відношенні. Залізниця, оглянувши подані до перевезення вагони за спірними залізничними накладними, прийняла їх до перевезення. Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності комерційних або технічних несправностей залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до комерційного і технічного стану вагонів на час їх прийняття до перевезення. Тобто, залізниця підтвердила, що вагони за вказаними накладними придатні до перевезення вантажу навалом у вагонах відкритого типу, як в комерційному так і в технічному стані. Таким чином, залізниця взяла на себе відповідальність за збереження вантажу під часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу. Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 314 ГК України зазначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Згідно з ч. 1 ст. 23 вищевказаного закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. За змістом п. «е» ч. 1 ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало. За приписами ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам. Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Згідно зі ст. 31 Статуту та п.п. 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Згідно з п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із шапкою). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Згідно з п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом № 411 від 20.12.1996 Міністерства транспорту України, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України. З огляду на викладене, в разі завантаження вантажу (вугілля кам`яного) у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник (залізниця, відповідач) був зобов`язаний відмовитись від прийняття вагонів у рухомий склад. У даному конкретному випадку, в розгляді конкретного спору, обставини справи свідчать про безспірний факт прийняття відповідачем вагонів до рухомого складу без жодних заперечень і здійснення перевезення. При цьому відповідач мав усі можливості запобігти втраті вантажу, оскільки був достаменно обізнаний з наявністю зазорів на власних вагонах, можливістю втрати вантажу при перевезенні та методами усунення виявлених зазорів під час здійснення вантажних операцій відправником. Натомість, колегія суддів вважає необхідним ще раз наголосити на тому, що вантаж у спірних вагонах був прийнятий до перевезення відповідачем. Приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця. Згідно зі ст. 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитися від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталася внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю. У даному випадку, матеріали справи не містять доказів наявності несправностей на спірних вагонах в технічному відношенні, які б призвели до втрати вантажу на шляху їх слідування. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно того, що втрата вантажу у спірних вагонах відбулась не з вини залізниці, а внаслідок навантаження вантажовідправником вугілля у непридатні в комерційному відношенні для перевезення вагони, про що свідчать відповідні акти про технічний стан вагона (контейнера) форми ГУ-106, оскільки вказані акти містять лише припущення щодо можливої втрати вантажу внаслідок наявності зазорів та нещільного прилягання люків до армувальних листів проміжних балок. В той же час, комерційні акти містять відомості про те, що на момент огляду течі вантажу не має, люки закриті. При цьому в комерційних актах № 476906/1204 від 21.08.2020, № 476906/1205 від 21.08.2020, № 476906/1213 від 21.08.2020 зафіксовано, що вантаж потоптаний, що не виключає його втрату через дії третіх осіб (крадіжку). За змістом ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Під час надання оцінки вказаним обставинам, апеляційний суд, у відповідності до наведеної вище статті ГПК України, виходить із того, що докази, надані на підтвердження такої обставини, є менш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Згідно з ч. 3 ст. 917 ЦК України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу. Оскільки вантажі у вагони відкритого типу (у даному випадку, напіввагони), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд вагонів та встановити, що вказані вагони є непридатними для перевезення вантажу того виду, що були у нього завантажені відправником, та відмовитись від приймання вантажу до перевезення. Спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справних вагонах, що встановлене комерційними актами. Встановлені комерційними актами обставини, а саме наявні поглиблення у навантаженні, свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення. Відтак, з огляду на те, що перевезення вантажу відбувалось у технічно справних вагонах, придатних для цієї господарської мети (перевезення вугілля кам`яного, марки г-газове), апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме відповідач повинен нести відповідальність за втрату вантажу позивача у спірних вагонах. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 905/96/17 та в постанові від 13.03.2019 у справі № 905/748/17, в яких втрата вантажу відбулася за таких самих обставин. Отже, доводи відповідача про підтвердження ним технічної несправності вагонів з посиланням на наявні в матеріалах справи акти про технічний стан вагонів (контейнерів) ГУ-106 станції Енергодар №№ 6, 7, 8, 10-15, 17-18, 22, колегія суддів відхиляє, як такі, що спростовані вищенаведеним. Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача стосовно не надання позивачем до матеріалів справи достовірних доказів вартості нестачі вантажу з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. В силу норм ч.ч. 1, 2 ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. За змістом п. 2.7 роз`яснення № 04-5/601 від 29.05.2002 Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним бухгалтером. Отже, доводи апелянта про те, що створені позивачем довідки про вартість вантажу не мають правового значення для розрахунку вартості втраченого вантажу колегія суддів відхиляє, оскільки визначення вартості втраченого вантажу на підставі довідки не суперечить правилам розрахунку. При цьому, відповідач не ставить під сумнів правильність здійсненого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу. З урахуванням всього вищенаведеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення у повному обсязі позовних вимог ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу, у сумі 16094,27 грн. Заперечення апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються як необґрунтовані.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного відповідачем судового рішення, колегією суддів не виявлено, а тому його слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат. У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати за її подання у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача по справі - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». У зв`язку з перебуванням у відпустці та у відрядженні судді Паруснікова Ю.Б. постанова підписується після усунення цих обставин. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 по справі № 904/3353/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков Судді: Л.М. Білецька Т.А. Верхогляд