Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 923/1131/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1131/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Головея В.М., Разюк Г.П. секретар судового засідання: Глущенко Т.А. за участю представників учасників справи: від позивача: Ковальчук І.М., ордер ВТ № 1016926 від 25.08.2021р.; від відповідача: Жук Ю.В., ордер ХС №136456 від 27.09.2021р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від „20" серпня 2021р. про забезпечення позову у справі № 923/1131/21 за позовом Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" до Фізичної особи-підприємця Безобразової Олени Валентинівни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, - головуючий суддя - Немченко Л.М. місце прийняття ухвали: Господарський суд Херсонської області Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 21.10.2021 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року Акціонерне товариство "ГІДРОСТАЛЬ" звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Безобразової Олени Валентинівни в якій просило суд: - поновити АТ "Гідросталь" строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визначення недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна; - визнати договір купівлі-продажу комплексу водноспортивна станція за адресою проспект Дніпровський, 46-а м.Нова Каховка , укладений 25.12.2008 року між ВАТ «Новокаховський завод «УКРГІДРОМЕХ» та Безобразовою Оленою Валентинівною недійсним; - визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006 за адресою проспект Дніпровський, 46-а м.Нова Каховка , укладений 11.02.2009 року між ВАТ «Новокаховський завод «УКРГІДРОМЕХ» та Безобразовою Оленою Валентинівною недійсним; - витребувати у Безобразової Олени Валентинівни на користь Акціонерного Товариства «ГІДРОСТАЛЬ» комплекс водноспортивна станція за адресою проспект Дніпровський, 46-а м.Нова Каховка та скасувати державну реєстрацію права власності; - витребувати у Безобразової Олени Валентинівни на користь Акціонерного Товариства «ГІДРОСТАЛЬ» земельну ділянку площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006 за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка та скасувати державну реєстрацію права власності. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з метою з`ясування наявності матеріально-технічних цінностей та активів підприємства, розпочався внутрішній аудит, при проведенні якого виявлено, що 18.12.2018 року підприємство придбало у власність земельну ділянку площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006, надану для розміщення та обслуговування водноспортивної станції, яка належала підприємству на підставі Договору купівлі-продажу від 23.11.2017 року. При проведенні подальшого аудиту було з`ясовано, що дане нерухоме майно було відчужено підприємством. Так, 25.12.2008 року було укладено договір купівлі-продажу між ВАТ «Новокаховський завод «УКРГІДРОМЕХ», директором якого на той період був ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 , на комплекс водноспортивної станції за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка . Пізніше відповідачем було проведено реконструкцію даного об`єкту і станом на сьогоднішній день, вона володіє майном на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.12.2011 року, виданого на підставі рішення Новокаховської міської ради. З метою отримання копії рішення про видачу свідоцтва про право власності після реконструкції направлено запит до міської ради. Крім того, 11.02.2009 року було укладено договір купівлі-продажу між ВАТ «Новокаховський завод «УКРГІДРОМЕХ», директором якого на той період був ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 , на земельну ділянку за аналогічною адресою площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006, надану для розміщення та обслуговування водноспортивної станції. Пізніше відповідачем на підставі зазначеного договору купівлі-продажу було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ950420 від 03.04.2009. Дані правочини з боку Позивача вчинялися Проскуровою Ларисою Євгенівною , яка діяла на підставі довіреності від 25.12.2008 року №5693, як зазначено в тексті самих договорів купівлі-продажу. Підставою для укладення спірних правочинів слугував Протокол засідання правління від 31.01.2008 року, де одним з питань порядку денного зазначено про відчуження об`єкту комплексу водноспортивної станції. З даного питання прийнято рішення продати комплекс (питання земельної ділянки не ставилося) та запросити у Наглядової ради Товариства відповідний дозвіл на продаж, що підтверджується копією протоколу. Станом на лютий 2008 року до складу Наглядової ради входили: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Підставою для укладення спірних договорів стали протоколи засідання Наглядової ради ВАТ «Новокаховський завод Укргідромех» від 05.02.2008 року та 07.02.2008 року. Даними протоколами було надано дозвіл: -продати водноспортивну станцію за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка за 230 040,00 грн -продати земельну ділянку площею 0,8321 га за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка за 667 809,60 грн -договори купівлі продажу уповноважили підписати заступника голови Правління Проскурову Л.Є. -голову правління ОСОБА_2 уповноважили видати довіреній особі відповідну довіреність для укладення договорів купівлі-продажу. Однак, як зазначає позивач, ані 05.02.2008 року, ані 07.02.2008 року засідання Наглядової ради не відбувалося. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не є громадянами України, станом на зазначені дати не перебували на території України, та не підписували зазначених протоколів. Посилаючись на ст.ст. 203,204, ч.1 ст.215, 241 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що підстави заявленого позову про визнання Договорів купівлі-продажу недійсними зводяться до того, що вказаний правочин є таким, що вчинено керівником позивача з перевищенням повноважень. Разом з позовною заявою Акціонерним товариством "ГІДРОСТАЛЬ" надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" до Фізичної особи-підприємця Безобразової Олени Валентинівни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна шляхом: накладення заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006 за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка та іншим особам розпоряджатися у будь-який спосіб нерухомим майном; накладення заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження об`єкту нерухомого майна комплекс водноспортивна станція за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка та іншим особам розпоряджатися у будь-який спосіб нерухомим майном. Заява про забезпечення позову обґрунтована аналогічними обставинами, які наведені в позовній заяві. Додатково позивач зазначив, що у разі не забезпечення позову до набрання рішенням законної сили, нічого не завадить відповідачу скористатись можливістю відчуження спірного майна, що утруднить виконання можливого рішення суду, а то і зробить його неможливим. Крім того, позивач наголошує, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи те, що позовні вимоги стосуються витребування майна з чужого незаконного володіння, при цьому, в умовах вільного розпорядження відповідачем цим майном, вона має можливість відчужувати його на власний розсуд, незважаючи на вирішення справи судом. Також, позивач просив прийняти до уваги обґрунтованість і адекватність вимог щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позов і предметом позовної заяви (зокрема, вибраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) ті імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 20.08.2021 у справі №923/1131/21 відмовлено у задоволені заяви Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" про забезпечення позову. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження свого припущення щодо можливості відчуження відповідачем вказаного нерухомого майна, а тому вказані припущення не можуть визнаватися судом як достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом, про який просить заявник. Не погодившись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство "ГІДРОСТАЛЬ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 20.08.2021 по справі №923/1131/21; забезпечити позов Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" до Фізичної особи-підприємця Безобразової Олени Валентинівни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна шляхом: накладення заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006 за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка та іншим особам розпоряджатися у будь-який спосіб нерухомим майном; накладення заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - комплекс водноспортивна станція за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка та іншим особам розпоряджатися у будь-який спосіб нерухомим майном. Зокрема, скаржник зазначає, що предметом заявленого позову є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 6510700000:05:022:0006 та комплекс, водноспортивна станція, які знаходяться за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка, яке всупереч інтересам власника (позивача) без його відмова та без достатніх правових підстав було відчужено керівником підприємства. Апелянт наголошує, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи те, що позовні вимоги стосуються витребування майна з чужого незаконного володіння, при цьому, в умовах вільного розпорядження відповідачем цим майном, вона має можливість відчужувати його на власний розсуд, незважаючи на вирішення справи судом. Також, скаржник просить прийняти до уваги обґрунтованість і адекватність вимог щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позов і предметом позовної заяви (зокрема, вибраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) ті імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо реалізації об`єктів, які є предметом спору, та дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог. На думку скаржника, місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги доводи заявника про реальну нічим не обмежену можливість продати відповідачем предмет спору, відтак, дійшов помилкових висновків про не доведення позивачем підстав забезпечення позову та відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від „20" серпня 2021р. про забезпечення позову у справі № 923/1131/21; призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" на 21 жовтня 2021 року о 12:30 год. 28.09.2021 від Фізичної особи-підприємця Безобразової Олени Валентинівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив апеляційну скаргу АТ "ГІДРОСТАЛЬ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Херсонської області від 20.08.2021 у справі №923/1131/21 без змін. 18.10.2021 від представника Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" - адвоката Ковальчук Ірини Миколаївни надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» (e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 тел.. НОМЕР_1 ). Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 заяву представника Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" адвоката Ковальчук Ірини Миколаївни про проведення судового засідання, призначеного на 21 жовтня 2021р. о 12:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; ухвалено судове засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». В судовому засідання 21.10.2021 в режимі відеоконференції представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача висловив заперечення проти її задоволення. Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. У серпні 2021 року Акціонерне товариство "ГІДРОСТАЛЬ" звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Безобразової Олени Валентинівни в якій просило суд: - поновити АТ "Гідросталь" строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визначення недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна; - визнати договір купівлі-продажу комплексу водноспортивна станція за адресою проспект Дніпровський, 46-а м.Нова Каховка , укладений 25.12.2008 року між ВАТ «Новокаховський завод «УКРГІДРОМЕХ» та Безобразовою Оленою Валентинівною недійсним; - визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006 за адресою проспект Дніпровський, 46-а м.Нова Каховка , укладений 11.02.2009 року між ВАТ «Новокаховський завод «УКРГІДРОМЕХ» та Безобразовою Оленою Валентинівною недійсним; - витребувати у Безобразової Олени Валентинівни на користь Акціонерного Товариства «ГІДРОСТАЛЬ» комплекс водноспортивна станція за адресою проспект Дніпровський, 46-а м.Нова Каховка та скасувати державну реєстрацію права власності; - витребувати у Безобразової Олени Валентинівни на користь Акціонерного Товариства «ГІДРОСТАЛЬ» земельну ділянку площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006 за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка та скасувати державну реєстрацію права власності. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з метою з`ясування наявності матеріально-технічних цінностей та активів підприємства, розпочався внутрішній аудит, при проведенні якого виявлено, що 18.12.2018 року підприємство придбало у власність земельну ділянку площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006, надану для розміщення та обслуговування водноспортивної станції, яка належала підприємству на підставі Договору купівлі-продажу від 23.11.2017 року. При проведенні подальшого аудиту було з`ясовано, що дане нерухоме майно було відчужено підприємством. Так, 25.12.2018 25.12.2008 року було укладено договір купівлі-продажу між ВАТ «Новокаховський завод «УКРГІДРОМЕХ», директором якого на той період був ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 , на комплекс водноспортивної станції за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка . Пізніше відповідачем було проведено реконструкцію даного об`єкту і станом на сьогоднішній день, вона володіє майном на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.12.2011 року, виданого на підставі рішення Новокаховської міської ради. З метою отримання копії рішення про видачу свідоцтва про право власності після реконструкції направлено запит до міської ради. Крім того, 11.02.2009 року було укладено договір купівлі-продажу між ВАТ «Новокаховський завод «УКРГІДРОМЕХ», директором якого на той період був ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 , на земельну ділянку за аналогічною адресою площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006, надану для розміщення та обслуговування водноспортивної станції. Пізніше відповідачем на підставі зазначеного договору купівлі-продажу було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ950420 від 03.04.2009. Дані правочини з боку Позивача вчинялися Проскуровою Ларисою Євгенівною , яка діяла на підставі довіреності від 25.12.2008 року №5693, як зазначено в тексті самих договорів купівлі-продажу. Підставою для укладення спірних правочинів слугував Протокол засідання правління від 31.01.2008 року, де одним з питань порядку денного зазначено про відчуження об`єкту комплексу водноспортивної станції. З даного питання прийнято рішення продати комплекс (питання земельної ділянки не ставилося) та запросити у Наглядової ради Товариства відповідний дозвіл на продаж, що підтверджується копією протоколу. Станом на лютий 2008 року до складу Наглядової ради входили: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Підставою для укладення спірних договорів стали протоколи засідання Наглядової ради ВАТ «Новокаховський завод Укргідромех» від 05.02.2008 року та 07.02.2008 року. Даними протоколами було надано дозвіл: -продати водноспортивну станцію за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка за 230 040,00 грн -продати земельну ділянку площею 0,8321 га за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка за 667 809,60 грн -договори купівлі продажу уповноважили підписати заступника голови Правління Проскурову Л.Є. -голову правління ОСОБА_2 уповноважили видати довіреній особі відповідну довіреність для укладення договорів купівлі-продажу. Однак, як зазначає позивач, ані 05.02.2008 року, ані 07.02.2008 року засідання Наглядової ради не відбувалося. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не є громадянами України, станом на зазначені дати не перебували на території України, та не підписували зазначених протоколів. Посилаючись на ст.ст. 203,204, ч.1 ст.215, 241 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що підстави заявленого позову про визнання Договорів купівлі-продажу недійсними зводяться до того, що вказаний правочин є таким, що вчинено керівником позивача з перевищенням повноважень. Разом з позовною заявою Акціонерним товариством "ГІДРОСТАЛЬ" надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" до Фізичної особи-підприємця Безобразової Олени Валентинівни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна шляхом: накладення заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006 за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка та іншим особам розпоряджатися у будь-який спосіб нерухомим майном; накладення заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - комплекс водноспортивна станція за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка та іншим особам розпоряджатися у будь-який спосіб нерухомим майном. Заява про забезпечення позову обґрунтована аналогічними обставинами, які наведені в позовній заяві. Додатково позивач зазначив, що у разі не забезпечення позову до набрання рішенням законної сили, нічого не завадить відповідачу скористатись можливістю відчуження спірного майна, що утруднить виконання можливого рішення суду, а то і зробить його неможливим. Крім того, позивач наголошує, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи те, що позовні вимоги стосуються витребування майна з чужого незаконного володіння, при цьому, в умовах вільного розпорядження відповідачем цим майном, вона має можливість відчужувати його на власний розсуд, незважаючи на вирішення справи судом. Також, позивач просив прийняти до уваги обґрунтованість і адекватність вимог щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позов і предметом позовної заяви (зокрема, вибраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) ті імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України). Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу. При цьому, судова колегія зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав. Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як було встановлено вище, предметом позову у даній справі є вимоги, як немайнового характеру, а саме: визнання договору купівлі-продажу комплексу водноспортивна станція за адресою проспект Дніпровський, 46-а м.Нова Каховка, укладений 25.12.2008 року між ВАТ «Новокаховський завод «УКРГІДРОМЕХ» та Безобразовою Оленою Валентинівною недійсним та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006 за адресою проспект Дніпровський, 46-а м.Нова Каховка, укладений 11.02.2009 року між ВАТ «Новокаховський завод «УКРГІДРОМЕХ» та Безобразовою Оленою Валентинівною недійсним, так і вимоги майнового характеру, а саме витребування у Фізичної особи-підприємця Безобразової Олени Валентинівни спірного нерухомого майна. Оскільки в даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами як немайнового характеру, так і майнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18. Так, в даному випадку заявник просив суд застосувати такі види заходу забезпечення позову, як накладення заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на спірне нерухоме майно, а також накладення заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження спірного об`єкту нерухомого майна. Підставою для вжиття запобіжних заходів, на яку посилається заявник, в даному випадку є твердження про те, що оскільки спірний об`єкт нерухомості неправомірно став предметом цивільного обігу, наразі він може бути відчужений відповідачем іншим фізичним або юридичним особам. Дослідивши предмет та підстави позову, а також доводи заяви про забезпечення позову та докази на підтвердження обставин, з якими заявник пов`язує необхідність застосування визначених ним заходів забезпечення позову судова колегія зазначає таке. Як вже було наголошено, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17). Щодо такого виду забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на спірне нерухоме майно, а також заборона державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження спірного об`єкту нерухомого майна, судова колегія зазначає, що вказаний вид є співмірним із позовними вимогами у даній справі та їх обґрунтуванням, оскільки предметом спору у даній справі є визнання договорів купівлі-продажу такого майна недійсним в зв`язку з тим, що об`єкт нерухомості, який є предметом такого договору, неправомірно став власністю відповідача. З урахуванням викладеного судова колегія погоджується із твердженням позивача про те, що оскільки наразі такий об`єкт знаходиться у приватній власності за спірним договором, будь-які заборони щодо здійснення повноважень власника такого об`єкту на нього не розповсюджуються, таке свідчить про можливість реалізації відповідачем його прав, як власника в частині розпорядження спірним майном та відповідно це може призвести до відчуження спірного об`єкту майна. Тобто, з огляду на предмет позову, вирішенням якого може бути припинення права власності Фізичної особи-підприємця Безобразової Олени Валентинівни на спірний об`єкт нерухомості та підстави такого припинення, судова колегія вважає обґрунтованими посилання заявника щодо можливості реалізації Фізичною особою-підприємцем Безобразовою Оленою Валентинівною своїх повноважень власника, наслідком чого, у разі задоволення позову у даній справі, виконання рішення суду буде неможливим. З огляду на вказане судова колегія вважає такий вид забезпечення позову як заборона державним реєстраторам, реєстраційним службам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на спірне нерухоме майно, а також заборона державним реєстраторам, реєстраційним службам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження спірного об`єкту нерухомого майна - обґрунтованим та співмірним із предметом та підставами позову у даній справі. При цьому вищевказаного судом першої інстанції враховано не було, з огляду на що колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає висновки суду першої інстанції в цій частині передчасними, а тому ухвала суду підлягає скасуванню із частковим задоволенням вимоги позивача про заборону державним реєстраторам, реєстраційним службам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006 за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка; накладення заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - комплекс водноспортивна станція за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка. Часткове задоволення заяви позивача в даному випадку пов`язане з тим, що неможливо встановлювати заборону будь-якому невизначеному колу осіб здійснювати будь-які дії без конкретизації останніх та тільки на період розгляду справи в суді. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі позивача частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Херсонської області від 20.08.2021 року про забезпечення позову у справі № 923/1131/21 не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову у справі № 923/1131/21. Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідних апеляційних скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 20.08.2021 року у справі №923/1131/21- скасувати.

3. Заяву Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" про забезпечення позову у справі № 923/1131/21 - задовольнити частково. Заборонити державним реєстраторам, реєстраційним службам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,8321 га кадастровий номер 6510700000:05:022:0006 за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка. Заборонити державним реєстраторам, реєстраційним службам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна щодо відчуження об`єкту нерухомого майна - комплекс водноспортивна станція за адресою проспект Дніпровський, 46-а м. Нова Каховка. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено „25" жовтня 2021 року Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя В.М. Головей Суддя Г.П. Разюк