Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 642/2881/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 р.Справа № 642/2881/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Гордіна Л.Я. представника позивача: Єрьоменка Р.Т. представника відповідача: Грєнкова І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 24.06.21 року по справі № 642/2881/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Сучасне місто" про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до Комунального підприємства «Сучасне місто» (надалі також відповідач, КП «Сучасне місто»), в якому просив зобов`язати відповідача продовжити договір тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності № 2508/Т5/20 від 19.05.2020. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20.05.2021 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Сучасне місто» про зобов`язання вчинити певні дії передано до Харківського окружного адміністративного суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Сучасне місто» про зобов`язання вчинити певні дії. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з додержанням норм процесуального права, оскільки спір у цій справі не є публічно-правовим і вимога щодо продовження договору тимчасового користування майном прямо пов`язана із захистом цивільного права позивача та має приватноправовий характер. Уважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. У судовому засіданні позивач та його представники вимоги апеляційної скарги підтримали, представник відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, представників позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно з частиною статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства. За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які склалися між сторонами, не є публічно-правовим спором і не підпадають під визначення справи адміністративної юрисдикції; компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу влади, оскільки в межах правовідносин, що склались між сторонами, існує спір про зобов`язання відповідача продовжити договір тимчасового користування майном, який безпосередньо пов`язаний із захистом позивачем свого цивільного права, що має приватноправовий характер, а відповідач є юридичною особою, яка не здійснює владних управлінських функцій, та в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не є суб`єктом владних повноважень рішення, дії чи бездіяльність якого можуть бути оскаржені до адміністративних судів. Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції з огляду на таке. В ухвалі від 24.06.2021 Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що вимоги заявлено до комунального підприємства, тобто підприємства, яке діє на основі комунальної власності, та є юридичною особою, яка не здійснює владних управлінських функцій, а тому в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не є суб`єктом владних повноважень рішення, дії чи бездіяльність якого можуть бути оскаржені до адміністративних судів. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Колегія суддів зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спір про зобов`язання відповідача продовжити договір тимчасового користування майном безпосередньо пов`язаний із захистом позивачем свого цивільного права, що має приватноправовий характер. Разом з тим, судом першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження у справі не з`ясовано суб`єктний склад учасників, відсутність у відповідача повноважень на здійснення владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також предмет спору та характер спірних правовідносин. Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що документів на підтвердження юридичного статусу відповідача матеріали справи не містять та судом першої інстанції не витребовувалися та, відповідно, не надавалася оцінка. Водночас, під час судового засідання у суді апеляційної інстанції позивач та його представники наголошували, що з відповідними заявами зверталися до Харківської міської ради, проте відповіді на свої звернення отримували від комунального підприємства. Отже, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим. Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, оскільки суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних. Згідно із статтею 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 по справі № 642/2881/21 скасувати. Справу № 642/2881/21 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 23.10.2021 року