Постанова Запорізький апеляційний суд № 310/7158/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 310/7158/21 Головуючий в 1 інст. Богомолова Л.В. Провадження № 33/807/710/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі ОСОБА_1 , його захисника адвоката Забаріна А.Ф., за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ФОП, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 31 липня 2021 року о 04 годині 40 хвилин інспекторами поліції виявлено, що по вул. Толстого, 103, в м. Бердянськ Запорізької області, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Форд» д.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: бліде обличчя, невнятна мова, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Проводилась відео фіксація на боді-камеру. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване накладення адміністративного стягнення, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою. Вказану скаргу апелянт обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні підстави для зупинки керованого ним транспортного засобу відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодних обставин про порушення ним ПДР України, які стали підставами для його зупинки. При цьому, в матеріалах справи, а саме на відеозаписі відсутній момент зупинки транспортного засобу. Апелянт вважає, що за таких обставин інспектор поліції не мав законних підстав вимагати проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння. Також, суд першої інстанції не врахував обставин, які свідчать про відсутність в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення. В матеріалах справи відсутні докази того, що він відмовився від проходження огляду. З відеозапису _0154 (02:08 хвилина) вбачається, що він надав згоду на проходження медичного огляду в медичному закладі, проте інспектор поліції повідомив, що начебто йому вже пропонувалася можливість проїхати до закладу охорони здоров`я. Інспектором поліції під час складання матеріалів, відносно нього вимоги ст. 256, ст. 268 КУпАП дотримані не були, що призвело до порушення його прав. Місцевий суд в супереч вимогам КУпАП відеозапис _0154 (02:08 хвилина) не досліджував. Також, під час судового засідання районним судом порушено його право на захист, адже його адвокату не було надано слово для виступу. Після того, як захисник апелянта підвівся з метою оголошення промови, суддя повідомила, що рішення по справі вже винесено. Просить апеляційний суд, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянта та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. Зі змісту ст. 283 КУпАП випливає, що постанова суду має бути вмотивованою. Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначених вимог закону суддя місцевого суду дотримався в повному обсязі. Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Висновки суду, викладені в постанові щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими і відповідають дослідженим доказам у справі. Так, протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.2) вказано, що 31 липня 2021 року о 4 годині 40 хвилин інспекторами поліції виявлено, що по вул. Толстого, 103, в м. Бердянськ Запорізької області, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Форд» д.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: бліде обличчя, невнятна мова, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Проводилась відео фіксація на боді-камеру. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як передбачено п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), водій зобов`язаний на вимогу працівників поліції пройти у встановленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп`яніння,впливу наркотичних або токсичних речовин. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід`ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного проступку. При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів. Так, переглядаючи матеріали справи, можливо встановити, що викладене в протоколі обвинувачення доводиться такими доказами: - направленням водія ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу (а.с.3), яким вказано, що у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння у вигляді: блідого обличчя, зіниць очей, які не реагують на світло, не внятна мова; - оптичним носієм інформації у вигляді СД-диску (а.с.4), який містить відеозаписи події, які підтверджують факт відмови водія від огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що водій не відмовлявся від проходження медичного огляду, з огляду на наступне. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103. Аналіз вказаних нормативних актів свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння співробітниками поліції огляд на місці зупинки транспортного засобу не проводиться, для проведення огляду водій відразу направляється до найближчого закладу охорони здоров`я. Переглядом відеозаписів, які містяться на оптичному носії інформації у вигляді диску встановлено, що відеозаписами під найменуваннями «0000000_00000020210731050051_0151», «0000000_00000020210731050550_0152» працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння, на що останній не надав однозначної відповіді. Отже, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що дії ОСОБА_1 свідчать про його відмову від проходження медичного огляду, тобто порушення вимог п. 2.5 ПДР України. Відеозапис під найменуванням «0000000_00000020210731054001_0154», який на думку апелянта свідчить, що він не відмовлявся від проходження огляду, на переконання апеляційного суду є безпідставним. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що водій ОСОБА_1 заявив про свою згоду пройти медичний огляд тільки після того, як працівник поліції почав стадію адміністративного розслідування, тобто складання процесуального документа протоколу. Отже, апеляційний суд вважає, що дії ОСОБА_1 після початку складання процесуального документа свідчить лише про те, що останній намагався уникнути відповідальності за скоєне правопорушення, а тому не виключає його винуватості в скоєнні порушення вимог п. 2.5 ПДР України. Посилання апелянта про порушення права на захист, оскільки працівники поліції почали процедуру складання матеріалів про адміністративне правопорушення без участі спеціаліста в галузі права, як на окрему підставу для скасування судового рішення, на думку суду апеляційної інстанції є безпідставним, з огляду на таке. Провадження у справах про адміністративні правопорушення має чотири стадії: адміністративне розслідування; розгляд справи; перегляд постанови; виконання постанови. Так, перша стадія передбачає лише те, що уповноважена особа, в даному випадку інспектор патрульної поліції з`ясовує обставини, які можуть свідчити про вчинення особою порушення правил ПДР України, після чого з`ясовує факт вчинення та обставини правопорушення, дані про порушника та в подальшому вказані обставини та данні заносить до процесуального документа протоколу. На вказані стадії, працівник патрульної поліції не приймає рішень про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому участь адвоката або іншого спеціаліста в галузі права на вказані стадії не є обов`язковою умовою в розмінні КУпАП. Щодо доводів про безпричинну зупинку, апеляційний суд зазначає таке. З відеозапису під найменуванням «2021_0731_043955» вбачається, що водій ОСОБА_1 перед перехрестям та пішохідним переходом здійснював маневр обгону іншого транспортного засобу. Так, пунктом 14.6 «а», «в» вказано, що водію забороняється здійснювати обгін на перехресті, ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м поза населеним пунктом. Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що водій в супереч вказаним вимогам здійснив маневр, який і став підставою для працівників поліції здійснити зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у поверхневому з`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем небезпеки, яка завдається суспільству вказаним діянням. Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з одночасним позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 310/7158/21