Постанова 4854 № 400/6657/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/6657/21 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БУНКЕР ЮГ» на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУНКЕР ЮГ» до Головного управління ДПС в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 16 серпня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «БУНКЕР ЮГ» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати розпорядження № 113-р від 02.08.2021 «Про анулювання ліцензій на право оптової торгівлі пальним» Головного управління ДПС у Миколаївській області в частині анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним № 990514201900486 від 18.12.2019, що була видана позивачу, та про зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (відомості) про анулювання ліцензії і поновити у зазначеному реєстрі вказану ліцензію. Одночасно з позовом ТОВ "БУНКЕР ЮГ" подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження відповідача № 113-р від 02.08.2021 «Про анулювання ліцензій на право оптової торгівлі пальним» до набрання законної сили судовим рішенням у справі. В обґрунтування необхідності забезпечення позову ТОВ "БУНКЕР ЮГ" зазначив, що анулювання ліцензії позбавило його права на провадження одного з основних видів діяльності. Зупинення господарської діяльності ТОВ призведе до втрати прибутку та неможливості виплати заробітної плати найманим працівникам. Позивач зауважив, що контролюючий орган, саме при прийнятті рішення про видачу ліцензії, був зобов`язаний, дотримуючись принципу «належного урядування», визначити, чи є подані товариством дані достовірними. Позивач зазначив, що неможливість здійснення відповідного виду діяльності матиме своїм наслідком невиконання договірних зобов`язань, сплату штрафів, затримки з виплатою заробітної плати працівникам, підрив ділової репутації тощо. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року ТОВ "БУНКЕР ЮГ" відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріально та процесуального права, просить увалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що оскаржуване розпорядження відповідача є очевидно протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень, що є безумовною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача не залежить від вжиття заходів забезпечення позову. У випадку задоволення позовних вимог товариство вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень. Так, судом не встановлено очевидні ознаки протиправності розпорядження, оскільки право контролюючого органу анулювати ліцензію шляхом прийняття відповідного письмового розпорядження встановлено статтею 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Крім того, дію оскаржуваного розпорядження, як індивідуального акта, вичерпано його виконанням. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до вимог ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони Відповідачу здійснювати певні дії. Таким чином суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20. В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт наголошує, що роздрібна торгівля пальним можлива лише за наявності відповідних ліцензій, неправомірність анулювання яких є предметом даного позову. Тобто можливість здійснення господарської діяльності беззаперечно напряму залежить від наявності та чинності відповідних ліцензій. Анулювання ліцензії, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності підприємства, що тягне за собою такі наслідки, як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виконання зобов`язань щодо реалізації пального за вже укладеними правочинами. Оцінюючи необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС в Одеській області та погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо відмови в забезпеченні позову, судова колегія наголошує, що в даному випадку позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. Посилання ТОВ "БУНКЕР ЮГ" на можливі фінансові збитки та шкоду діловій репутації через дію розпорядження про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, не є достатніми підставами для застосування заходів забезпечення позову. Так, згідно відомостей Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ "БУНКЕР ЮГ" (код ЄДРПОУ 39849419) є допоміжне обслуговування водного транспорту. Інші види діяльності позивача, згідно КВЕД: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; вантажний морський транспорт; складське господарство; транспортне оброблення вантажів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту Тобто, господарська діяльність позивача не обмежується оптовою торгівлею пальним. Більш того, оптова торгівля пальним не є основним видом діяльності ТОВ "БУНКЕР ЮГ". Відтак відсутні підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження унеможливить діяльність ТОВ "БУНКЕР ЮГ", як суб`єкта господарювання. Судова колегія наголошує, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Колегія суддів зазначає, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19, від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 380/11600/20. Враховуючи викладене, вірними є висновки суду першої інстанції, що забезпечення позову в спосіб заявлений позивачем не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при розгляді заяви не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст.150,151,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БУНКЕР ЮГ» - залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий Н.В.Вербицька Суддя О.В.Джабурія Суддя К.В.Кравченко