Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2444/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 р.Справа № 520/2444/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунальної установи Оскільський психоневрологічний інтернат на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків, повний текст складено 23.04.21 року по справі № 520/2444/21 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Комунальної установи Оскільський психоневрологічний інтернат про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунальної установи Оскільського психоневрологічного інтернату, в якому просить суд: застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення (заборони) експлуатації будівель Комунальної установи Оскільського психоневрологічного інтернату, за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Оскіл, вул. Лісна, 1, шляхом їх знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання та зобов`язання припинити використання цих будівель до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року позов задоволено частково. Зупинено експлуатацію будівель Комунальної установи Оскільського психоневрологічного інтернату, за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Оскіл, вул. Лісна, 1, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, установлених згідно з актом Ізюмського районного відділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області №1 від 05.02.2021 року. Позов у решті вимог - залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комунальна установа Оскільський психоневрологічний інтернат подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідь на відзив на позов була оформлена не у відповідності до норм КАС України, повноваження підписанта не були підтверджені, відповідь надійшла не з офіційної електронної адереси позивача, тому відповідач її не розглядав і своїх заперечень суду не надав, проте суд першої інстанції взяв до уваги відповідь позивача, чим порушив норми процесуального права. Вказує, що законодавцем чітко визначено перелік підстав для звернення органу державного нагляду (контролю) до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, зокрема, у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів. Стверджує, що позивачем у додатках до позовної заяви надано до суду лише акт позапланової перевірки №1 від 05.02.2021 року, в якому зазначено, що виявлено 11 порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки. Позивачем не надано до суду першої інстанції Припис Ізюмського районного відділу Головного управління ДСНС у Харківській області №1 від 05.02.2021 року, в якому позивач вимагає вжити заходів щодо усунення виявлених порушень строком до 05.04.2021 року. Зауважує, що позивач, не чекаючи сплину терміну, наданого на усунення порушень, звертається до суду з вимогами повного зупинення (заборони) експлуатації будівель КУ ОПНІ, та перевищуючи свої повноваження, надані йому законом, вимагає покласти на позивача обов`язок щодо забезпечення виконання рішення суду в частині усунення порушень. Зазначає, що зміст позовної заяви та матеріали адміністративної справи не посвідчують ту обставину, що працівниками позивача дотримано вимоги ч.1 ст.8, ч.8 ст.4 Закону №877-V в частині повноважень на одержання пояснень, документів та матеріалів, які підтверджують факт реального існування виявленого порушення закону, а також реалізації права на фіксування процесу здійснення перевірки засобами аудіо- та відеотехніки. Вказує, що КУ ОПНІ за результатами перевірок представниками ДСНС України неодноразово направляв запити до головного розпорядника бюджетних коштів - ДСЗН ХОДА, але кошти у повному обсязі не надавались. У зв`язку з тим, що власником установи - Харківською обласною радою повноваження щодо управління установою делеговані ДСЗН Харківської ОДА та те, що ДСНЗ ХОДА є головним розпорядником коштів, наявні підстави для залучення у справі третьої особи - Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації. Наголошує на систематичних діях відповідача щодо приведення установи до вимог з пожежної безпеки. Стверджує, що запропоновані позивачем заходи реагування та винесене судом першої інстанції рішення не відповідає критеріям пропорційності, так як з урахуванням встановленого факту наявності порушень установлених законодавством вимог пожежної безпеки не дає підстав для висновку, що саме у такий спосіб буде досягнуто справедливого балансу між публічними інтересами та інтересами відповідача. Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 04.02.2021 року по 05.02.2021 року Ізюмським районним відділом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області проведена позапланова перевірка додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на території та у будівлях Комунальної установи Оскільського психоневрологічного інтернату, за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Оскіл, вул. Лісна, 1, за результатами якої складено Акт №1 від 05.02.2021 року. Розпорядчі документи про призначення заходу нагляду (контролю) та дії владного суб`єкта з приводу проведення заходу планового державного нагляду (контролю) відповідачем ані до суду, ані до адміністративного органу вищого рівня не оскаржені, адже доказів про протилежне до матеріалів справи не подано. У тексті Акту №1 від 05.02.2021 року викладені судження владного суб`єкта з приводу вчинення Інтернатом у будівлях за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Оскіл, вул. Лісна, 1, низки порушень у сфері цивільного захисту, пожежної безпеки, техногенної безпеки, які тягнуть за собою ризик настання негативних наслідків у вигляді пожежі, а саме: 1) не проведено вогнезахисну обробку дерев`яних елементів горищного покриття будівлі головного корпусу інтернату; 2) не виконано огорожу на покритті будівлі головного корпусу інтернату; 3) головний корпус інтернату не обладнано системою оповіщення людей про пожежу типу ОС-3; 4) не виконано захист будівель інтернату від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів; 5) на шляхах евакуації в коридорах та на сходових клітинах не демонтовані спалимі панелі; 6) захисна споруда не забезпечена первинними засобами пожежогасіння, не обладнана системою внутрішнього протипожежного водопостачання, пожежною автоматикою і сигналізацією. Акт №1 від 05.02.2021 року був підписаний директором Інтернату без жодних зауважень. Стверджуючи, що рівень стану пожежної безпеки та техногенної безпеки на об`єктах, які використовуються відповідачем у межах господарської діяльності, створює реальну загрозу життю людей та здоров`ю людей, адміністративний орган ініціював даний спір. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах заявлена владним суб`єктом вимога не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, адже спрямована на захист публічного інтересу суспільства на безпеку людей з І та II групами інвалідності, що мають психічні розлади здоров`я, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову. Щодо вимоги позову про знеструмлення (відключення джерел електропостачання), то суд першої інстанції дійшов висновку, що владним суб`єктом не надано жодних доказів про фізичні та інші параметри пристроїв (джерел) електропостачання, дислокацію цих пристроїв (джерел), об`єктивної неспроможності спричинення подією відімкнення електропостачання погіршення стану цивільного захисту, пожежної безпеки, техногенної безпеки за рахунок унеможливлення фізичної роботи електричних насосів (помп), іншого устаткування протипожежного призначення. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V. За визначенням, наведеним у ст.1 вказаного Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. За приписами ч.1 ст.3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності. Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 877-V виключно законами встановлюються, зокрема: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю). Згідно з ч.7 ст.7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Згідно п.12 ч.1 ст.67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. У відповідності до ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Частиною 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч.2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України). За наведених вище положень Кодексу цивільного захисту України підставою застосування за рішенням суду заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи (експлуатації) підприємства, його окремих об`єктів, споруд, цехів, дільниць, є виявлені в установленому порядку порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Пунктом 33 ч.1 ст.1 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. Відповідно до п.24 вищезазначеної статті, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності. Отже, настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі або надзвичайної ситуації з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню та вплив небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697, встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд. Ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах (п. 2). Таким чином, у випадку наявності підстав для застосування одного з таких заходів реагування як повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, орган контролю звертається до суду із адміністративним позовом. Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки будівель Комунальної установи Оскільського психоневрологічного інтернату, за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Оскіл, вул. Лісна, 1, було встановлено, що вони експлуатуються з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей (підтверджується Актом), а саме: - не проведено вогнезахисну обробку дерев`яних елементів горищного покриття будівлі головного корпусу інтернату; - не виконано огорожу на покритті будівлі головного корпусу інтернату; - головний корпус інтернату не обладнано системою оповіщення людей про пожежу типу ОС-3; - не виконано захист будівель інтернату від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів; - на шляхах евакуації в коридорах та на сходових клітинах не демонтовані спалимі панелі; - захисна споруда не забезпечена первинними засобами пожежогасіння, не обладнана системою внутрішнього протипожежного водопостачання, пожежною автоматикою і сигналізацією. Наявність викладених порушень підтверджується актом, підписаним без заперечень, обставини, встановлені під час перевірки, відповідачем також не заперечуються. Колегія суддів вважає, що виявлені під час проведення перевірки порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей (як персоналу об`єкту, так й іншим громадянам, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі). Під час судового розгляду справи у суді першої інстанції відповідач у спірних правовідносинах посилався на здійснення ним наступних заходів організаційно-правового характеру: - встановлення автоматичної системи пожежної сигналізації, яку за актами №49/08/18-ПС від 13.12.2018 року та № 49/08/18 перевірено на відповідність та проведено її комплексне випробування, спостереження за якою здійснюється пультом централізованого спостереження і технічно обслуговується спеціалізованою організацією за договором №111/21/ПС від 18.01.2021 року, в підтвердження чого надано акти наданих послуг; - укомплектування пожежними кранами, пожежними гідрантами, вогнегасниками, пожежними щитами, в підтвердження чого надано Договір №36/28 від 10.04.2020 року та акт наданих послуг за цим договором щодо перевірки та випробування пожежних кранів та гідрантів, Договір № 81 від 06.07.2020 року та акт наданих послуг за цим договором щодо технічного обслуговування вогнегасників, Договір №85 від 28.07.2020 року та акт приймання-передачі товару за цим договором щодо додаткового придбання пожежних кран-комплектів та покажчиків пожежних гідрантів; - проведення кожного року профілактичних електролабораторних вимірювань електрообладнання установи, в підтвердження чого надано договір №26 від 08.05.2020 року та Акт наданих робіт за цим договором. Крім того, відповідач стверджує, що за технічним станом електрообладнання та електричних мереж установи постійно стежать два штатних працівника відповідного фаху; - проведення в установі постійної роботи з персоналом щодо його дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій (зокрема пожежі), зокрема, розроблення та доведення до персоналу відповідних інструкцій, не рідше одного разу на квартал проведення інструктажу з охорони праці та пожежної безпеки на робочих місцях, проведення практичних занять, створення добровільної пожежної дружини, в підтвердження чого надано: договір № 35/28 від 10.04.20 року та акт наданих послуг, договір № 12/нк від 11.06.20 року та акт наданих послуг, договір ДПД № 041137 від 20.05.20 року, наказ директора КУ ОПНІ № 69 від 23.04.2018 року «Про затвердження інструкцій про заходи пожежної безпеки на об`єктах та в окремих приміщеннях і території КУ ОПНІ», наказ директора КУ ОПНІ від 02.01.2018 року № 29 «Про затвердження інструкцій з пожежної безпеки», Положення Про добровільну пожежну дружину КУ ОПНІ, затверджену наказом директора КУ ОПНІ № 50 від 06.03.2018 року, наказ директора КУ ОПНІ № 33 від 04.01.2021 року, наказ директора КУ ОПНІ від 04.01.21 №26 «Про організацію роботи з питань пожежної безпеки у 2021 році», наказ директора КУ ОПНІ від 04.01.21 № 17 «Про затвердження складу штабу цивільної оборони КУ ОПНІ на 2021 рік», наказ директора КУ ОПНІ від 04.01.2021 року №3; - розроблення проекту щодо захисту від попадання блискавки і вторинних її проявів. Крім того, відповідач посилається на виділення Харківською обласною радою фінансування на виготовлення та монтаж систем блискавкозахисту та на оброблення дерев`яних конструкцій горища головного корпусу протипожежними засобами, у зв`язку з чим, установа у 2 кварталі планує провести відкриті торги для визначення виконавця робіт. Проте, із наданих документів строків виготовлення та монтажу систем блискавкозахисту, а також оброблення дерев`яних конструкцій горища головного корпусу протипожежними засобами не вбачається. Так, на момент розгляду справи судом першої інстанції були не усунуті наступні порушення: не проведено вогнезахисну обробку дерев`яних елементів горищного покриття будівлі головного корпусу інтернату; не виконано огорожу на покритті будівлі головного корпусу інтернату; головний корпус інтернату не обладнаний системою оповіщення людей про пожежу типу ОС-3; не виконано захист будівель інтернату від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів; на шляхах евакуації в коридорах та на сходових клітинах не демонтовані спалимі панелі; захисна споруда не забезпечена первинними засобами пожежогасіння, не обладнана системою внутрішнього протипожежного водопостачання, пожежною автоматикою і сигналізацією. Водночас, під час апеляційного перегляду справи відповідач наголошує на частковому виконанні вимог Акту перевірки, а саме: - проведення вогнезахисної обробки дерев`яних елементів горищного покриття будівлі головного корпусу інтернату; - виконання огорожі на покритті будівлі головного корпусу інтернату; - проведення процедури закупівлі послуг з обладнання головного корпусу інтернату системою оповіщення людей типу СО-3; - укладення договору про надання послуг з облаштування установи системи захисту будівель інтернату від прямих попадань блискавки і вторинних проявів; - забезпечення захисної споруди первинними засобами пожежогасіння. Колегія суддів зазначає, що проведені Інтернатом роботи та надані відповідачем документи на підтвердження усунення виявлених під час перевірки порушень в повній мірі не доводять їх усунення. Оскільки на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, а ті порушення, які залишаються, продовжують створювати загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів вказує на те, що наявність наведених порушень вимог протипожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 15.04.2021р. по справі №320/5418/19: 1) правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні; 2) застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених ст. 70 КЦЗ, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки, та не залежить від виконання (не виконання) вимог припису органу контролю щодо усунення виявлених порушень. При цьому, законодавство не містить визначення поняття «порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей», а відтак, воно є оціночним; 3) у силу п. 3.15 ДБН В.2.5-56:2014 система протипожежного захисту - комплекс технічних засобів, що змонтований на об`єкті, призначений для виявлення, локалізування та ліквідування пожеж без втручання людини, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі; 4) згідно з п.п. 6.1, 7.1 ДБН В.2.5-56:2014 системи пожежної сигналізації, як системи протипожежного захисту, призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, запуск протидимних систем пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, дверима, воротами та завісами (екранами), відключенням або блокуванням (розблокуванням) інших інженерних систем та устатковання при сигналі "пожежа" тощо); 5) відсутність систем протипожежного захисту призводить до пізнього виявлення пожежі та оповіщення людей, які перебувають в будівлі, у зв`язку з чим первинні заходи пожежогасіння будуть неефективними, продукти горіння та чадний газ унеможливлять своєчасну та безпечну евакуацію людей з будівлі та призведуть до отруєння людей, які перебувають у ній. Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 15.04.2020 р. у справі №804/6756/17 такі порушення у стані пожежної безпеки та стані техногенної безпеки як: - приміщення не обладнані системами протипожежного захисту (автоматичною пожежною сигналізацією) та системою оповіщення про пожежу; - сигнал від контрольно-приймального приладу станції пожежної сигналізації не виведено на пульт централізованого спостереження пожежної охорони; - не складено договору на технічне обслуговування системи протипожежного захисту з організацією (суб`єктами господарювання), що мають ліцензію на провадження господарської діяльності протипожежного призначення; - плани евакуації не виконані на фотолюмінісцентній основі; - не надано сертифікатів відповідності та протоколів випробувань лабораторії (з мокрими печатками) про визначення відповідності вимогам пожежної безпеки на оздоблювальні матеріали стін (шляхів евакуації), не демонтовано горючий матеріал; - не забезпечено пристроями для самозачинення та ущільнення в притулах двері на сходові клітини; - не забезпечено відділення коридорів поверхів від сходової клітини перегородками з дверима; - дерев`яні конструкції покрівлі не оброблені вогнезахисним розчином; - люк виходу на горище не виконано протипожежним 2-го типу з нормованою межею вогнестійкості ЕІ-30; - кожен пожежний кран-комплект не рідше одного разу на шість місяців не піддавався технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування; - не забезпечено працюючий персонал засобами індивідуального захисту від вражаючих факторів, правильно оцінені судами у якості загрози життю та/або здоров`ю людей та обґрунтованості звернення до адміністративного суду з позовом про вжиття заходів реагування шляхом повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкта і заборони його експлуатації доки не буде усунено виявлених порушень. На думку колегії суддів, оскільки в будівлях Інтернату постійно мешкають та отримують соціальні послуги 398 осіб з І та II групами інвалідності, мають психічні розлади здоров`я (92 особи визнані судом недієздатними), не здатні до самообслуговування, про що зазначено самим відповідачем, тобто, які в силу свого стану не здатні на свідоме адекватне реагування в умовах надзвичайної події, а тому відсутність будь-якого компоненту безпеки є абсолютно неприпустимим та створює реальну загрози життю та здоров`ю людей, зокрема, підопічних Інтернату. Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Колегія суддів звертає увагу сторін, що поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання заявника апеляційної скарги на недоведеність факту реальної загрози життю і здоров`ю людей та погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані в адміністративному позові порушення вимог пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, а їх не усунення може призвести до невиправних наслідків - до загибелі людей або ж нанесенню шкоди їх здоров`ю у разі виникнення пожежі. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на часткове усунення порушень законодавства, встановлених актом перевірки, свідчать про те, що відповідач розпочав вживати заходи щодо усунення порушень у сфері пожежної безпеки, свідчать про добросовісність намірів відповідача щодо проведення ним робіт по усуненню порушень та вжиття відповідних заходів, проте не спростовують факту того, що порушення, виявлені за результатами проведення вищезазначеної перевірки, створюють реальну і невідворотну загрозу життю та здоров`ю людей, відповідачем не усунуто в повному обсязі. Відсутність відповідної фінансової можливості, яка необхідна для повного усунення виявлених перевіркою порушень, на яку посилається відповідач, не може бути виправданням та підставою для свідомого використання будівель, що перебувають у стані, який не відповідає вимогам правил і норм пожежної та техногенної безпеки, що, свою чергу, створює загрозу життю та здоров`ю людей, до повного усунення таких порушень. Посилання відповідача на факт виділення чи не можливість виділення коштів для усунення порушень не свідчить про факт виконання вимог щодо забезпечення життя та здоров`я громадян. Крім того, колегія суддів акцентує увагу, що належним, допустимим та достатнім доказом усунення порушень є акт перевірки з висновками про відсутність порушень, який може дійсно свідчити про такий факт, оскільки у спірних правовідносинах саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень позивачем у сфері техногенної та пожежної безпеки. Оскільки відповідачем не усунуто в повному обсязі порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що не заперечується відповідачем, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування у спірних правовідносинах заходів державного реагування. Також, колегія суддів враховує, що застосований захід реагування, а саме зупинення експлуатації будівель Комунальної установи Оскільського психоневрологічного інтернату, за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Оскіл, вул. Лісна, 1, має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення інтернатом виявлених порушень, цей захід також має спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та відповідно ризику завдання шкоди життю і здоров`ю людей. Ознак, непропорційності чи неспівмірності заявленого до застосування заходу державного реагування задекларованій адміністративним органом меті і обставинам функціонування Інтернату, судом не виявлено. Доводи апеляційної скарги про подання позивачем відповідного позову до моменту спливу терміну, наданого на усунення порушень, у відповідності до припису Ізюмського районного відділу Головного управління ДСНС у Харківській області №1 від 05.02.2021 року, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, а ті порушення, які залишаються, продовжують створювати загрозу життю та здоров`ю людей. Посилання апелянта на те, що зміст позовної заяви та матеріали адміністративної справи не посвідчують ту обставину, що працівниками позивача дотримано вимоги ч.1 ст.8, ч.8 ст.4 Закону №877-V в частині повноважень на одержання пояснень, документів та матеріалів, які підтверджують факт реального існування виявленого порушення закону, а також реалізації права на фіксування процесу здійснення перевірки засобами аудіо- та відеотехніки, не спростовують висновків суду, оскільки наявність викладених порушень підтверджується актом, підписаним без заперечень, обставини, встановлені під час перевірки, відповідачем не заперечуються. Стосовно посилання апеляційної скарги на наявність правових підстав для залучення у справі третьої особи - Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, як головного розпорядника бюджетних коштів, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. Із аналізу вказаних норм слідує, що необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки осіб, які не є стороною у справі. Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено позовні вимоги про застовування заходів реагування до Комунальної установи Оскільського психоневрологічного інтернату, який в силу ст.ст. 4, 43, 46 КАС України, є належним відповідачем по справі та наділений адміністративною процесуальною правосуб`єктністю в процесі, а також правами та обов`язками сторони, зокрема, відповідача, на якого покладається обов`язок довести свою позицію, надати заперечення тощо. Обґрунтовуючи клопотання про залучення третьої особи, Комунальна установа Оскільський психоневрологічний інтернат жодним чином не вказує та не конкретизує, яким чином та на які права, свободи, інтереси або обов`язки Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації може вплинути рішення у даній адміністративній справі. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів доходить висновку про відсутність передбачених ст.49 КАС України підстав для залучення Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації в якості третьої особи на стороні відповідача по справі та про необхідність відмови в задоволенні відповідного клопотання. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що при винесенні судом першої інстанції рішення у справі порушено норми процесуального права та не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме, відповідь на відзив на позов була оформлена не у відповідності до норм КАС України, повноваження підписанта не були підтверджені, відповідь надійшла не з офіційної електронної адереси позивача, тому відповідач її не розглядав і своїх заперечень суду не надав, проте суд першої інстанції взяв до уваги відповідь позивача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. В цьому випадку справу вирішено вірно. Крім того, колегія суддів зазначає, що зазначена обставина не може бути підставою для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, дане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 по справі № 520/2444/21 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 23.10.2021 року