Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 924/276/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2021 року Справа №924/276/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючий суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. без виклику представників сторін; розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 липня 2021 року, суддя Смаровоз С.В., м. Хмельницький, повний текст складено 15 липня 2021 року, у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ" до Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича про стягнення 126 471,03 грн. та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ" про стягнення 9 570,50 грн. Клопотання про відвід суддів не заявлялось. ВСТАНОВИВ: 22 березня 2021 року, ТОВ "МТМ" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ФОП Поліщука В.В. про стягнення 62 301,00 грн. - заборгованості по орендній платі за період з 06 лютого 2020 року по 22 січня 2021 року; 62 301,00 грн. - неустойки, за невиконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення, за користування приміщенням за весь період прострочення, а також 1 869,03 грн. - 3% річних. 12 квітня 2021 року, ФОП Поліщук В.В. звернувся до Господарського суду Хмельницької області з зустрічною позовною заявою до ТОВ "МТМ" про стягнення 9 164,62 грн. - заборгованості (за період лютий-грудень 2018 року), 296,00 грн. - інфляційних втрат (за період з 18 листопада 2020 року по 12 квітня 2021 року) та 109,88 грн. - відсотки за користування грошовими коштами (за період з 18 листопада 2020 року по 12 квітня 2021 року). 13 липня 2021 року, рішенням Господарського суду Хмельницької області було частково задоволено первісний позов ТОВ "МТМ" та стягнуто з підприємця на користь товариства 103 838,7 грн. - неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном, 2 270,00 грн. - судового збору, у решті первісного позову відмовлено. Також, рішенням було відмовлено у задоволенні зустрічного позову ФОП Поліщука В.В. про стягнення 9 570,5 грн. ФОП Поліщук В.В. у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний -задоволити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки після набрання законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року по справі №924/87/20, яким зобов`язано ФОП Поліщука В.В. повернути об`єкт оренди, вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення заборгованості по орендній платі (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року по справі №910/11131/19). Також, вважає такою, що не може бути задоволена, вимогу ТОВ "МТМ" про стягнення неустойки у відповідності до ч.2 ст. 785 ЦК України, так як вона невірно обрахована і до її складу включено ПДВ, що є протиправним (аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного суду від 20 листопада 2020 року у справі №916/1319/19). Вказує, зокрема і на те, що стягуючи 103 838,7 грн. - неустойки за ч.2 ст. 785 ЦК України, суд, в порушення ч.2 ст. 237 ГПК України, вийшов за межі позовних вимог, так як розмір заявлених штрафних санкцій складав лише 62 301,00 грн., а інша вимога про стягнення 62 301,00 грн. - нарахованої орендної плати за аналогічний період. Крім того, ТОВ "МТМ" не виконувало Договору оренди №6 в частині надіслання орендарю відповідних рахунків, які є підставою сплати орендної плати (п.4.3. Договору), тому, з аналогічних підстав, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "МТМ" до ФОП Поліщука В.В. у справі про стягнення орендної плати за Договором оренди №6 за період січень - квітень 2019 року. Також, не погоджується з покладенням на нього усього судового збору по первісному позову у розмірі 2 270,00 грн. при частковому задоволенні цих позовних вимог ТОВ "МТМ" на 82,10%. Відшкодування б мало відбуватись пропорційно задоволених вимог. Переходячи до своїх доводів і вимог в частині розгляду зустрічного позову про стягнення 9 570,50 грн., ФОП Поліщук В.В. зазначає, що через визнання недійсним Договору оренди №6 від 12 лютого 2018 року в частині оренди бетонної площадки, де розмір орендної плати становив 864,00 грн. з ПДВ, у ТОВ "МТМ" з`явився обов`язок по поверненню коштів, сплачених з моменту укладення відповідної угоди, так як нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України) Підтвердження здійснених у 2018 році орендних платежів у повному обсязі можна встановити за висновками про наявність таких оплат, викладених у тексті рішення від 22 липня 2020 року у справі №924/87/20, наявність яких товариством не заперечується. ТОВ "МТМ", у своєму відзиві на апеляційну скаргу, вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, оскільки заявлені позовні вимоги у розмірі 9 570,50 грн. безпідставні. Неповернення нерухомого майна з оренди у визначений договором строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 785 ЦК України, при задоволенні яких суд обґрунтовано врахував додатково правову позицію, що міститься, зокрема, у: постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15; постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц; постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №910/11131/19. У своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "МТМ" вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, натомість рішення суду першої інстанції прийняте у чіткій відповідності до норм матеріального і процесуального права. Господарський суд Хмельницької області, відмовляючи відповідачу у задоволенні зустрічних позовних вимог у розмірі 9 570,50 грн., вірно зазначив, що вони заявлені, як безпідставні, посилаючись при цьому на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року по справі №924/87/20, яке залишено без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року, в якій апеляційний господарський суд зазначив, що дії та поведінка з боку відповідача, при виконанні господарських та договірних зобов`язань, носять відверті ознаки недобросовісного наймача, зокрема у п.8.32 цієї постанови, встановлено наявність вини відповідача у несвоєчасному підписанні акту приймання-передачі за договором. Неповернення нерухомого майна з оренди у визначений договором строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 785 ЦК України, при задоволенні яких суд обґрунтовано врахував додатково правову позицію, що міститься, зокрема, у: постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15; постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц; постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №910/11131/19. 09 серпня 2021 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито провадження за скаргою ФОП Поліщук В.В. та призначено розглядати її без виклику сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. 19 серпня 2021 року, ТОВ "МТМ" надіслало відзив на апеляційну скаргу. Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що: 12 лютого 2018 року, між ТОВ "МТМ", як орендодавцем, та ФОП Поліщук В.В., як орендарем, було укладено Договір оренди №6, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування з 12 лютого по 31 грудня 2018 року нерухоме майно (складські приміщення та бетонні площадки) за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56, площею 324 м2, з яких площа складського приміщення - 216 м2, а площа бетонної площадки - 108 м2 з орендною платою у 6 264,00 грн. за місяць, з яких 5400,00 грн. - плата за оренду складського приміщення, 864,00 грн. - плата за оренду бетонної площадки. (а.с.8) Орендодавець зобов`язаний щомісячно виставляти орендарю рахунок за орендну плату та комунальні послуги (п.5.3 договору). Відповідно до п.п.7.1,7.2 Договору №6, об`єкт, що орендується, повинен бути переданий орендодавцю по закінченню терміну оренди або розриву договору в належному технічному та санітарному стані за актом приймання-передачі, в стані не гіршому, ніж був на момент передачі в оренду. Оплата за оренду об`єкта здійснюється орендарем включно до дня підписання акту приймання-передачі. Пунктом 8.1 Договору №6 передбачено, що у випадку закінчення терміну дії договору оренди або розриву договору орендар зобов`язаний звільнити об`єкт протягом 30 днів. 12 лютого 2018 року, згідно акту приймання-передачі майна в оренду, ТОВ "МТМ" передало, а ФОП Поліщук В.В. прийняв у тимчасове платне користування нерухоме майно: складські приміщення та бетонні площадки, за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56, загальною площа 324 м2, з яких площа складського приміщення - 216м2, а бетонної площадки - 108 м2. 14 січня 2020 року, рішенням Господарського суду Хмельницької області, у справі №924/460/19, було відмовлено у позові ТОВ "МТМ" до ФОП Поліщука В.В. про витребування орендованого приміщення: складські приміщення та бетонні площадки, площа яких складає 216 м2 та 108 м2 відповідно, які розташовані по вул. Прибузька, 56, що у м. Хмельницькому з незаконного володіння орендаря - ФОП Поліщука В.В. шляхом його виселення, з підписанням акту приймання-передачі; про стягнення 59 406,97 грн. - орендної плати за січень-вересень та 15 днів жовтня 2019 року, 59 406,97 грн. - неустойки за невиконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення та користування приміщенням за весь час прострочення, 1 406,24 грн. - 3% річних. В подальшому, 22 липня 2020 року, рішенням Господарського суду Хмельницької області залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року, у справі №924/87/20, було: - частково задоволено первісний позов ТОВ "МТМ" до ФОП Поліщука В.В. та зобов`язано ФОП Поліщука В.В. звільнити і передати ТОВ "МТМ" частину об`єкту нерухомості (складські приміщення) площею 216 м2, розташованого за адресою: м. Хмельницькому, вул. Прибузька, 56/1 шляхом складення акту приймання передачі та відмовлено в частині позовних вимог щодо звільнення та передачі по акту приймання передачі бетонної площадки, площею 108 м2, яка розташованої за адресою: м. Хмельницькому, вул. Прибузька, 56/1, а також стягнуто з ФОП Поліщука В.В. на користь ТОВ "МТМ" 71 131,00 грн. - заборгованості по орендній платі, 71 131,00 грн. - неустойки, 1 206,68 грн. - 3% річних, в решті суми первісного позову відмовлено; - частково задоволено зустрічний позов ФОП Поліщука В.В. до ТОВ "МТМ" і визнано недійсним Договір оренди №6 від 12 лютого 2018 року, укладений між ТОВ "МТМ" та ФОП Поліщуком В.В. в частині передачі в оренду бетонної площадки площею 108 м2, розташованої за адресою: вул. Прибузька, 56/1, у м. Хмельницькому, на майбутнє. В решті вимог у зустрічному позові - відмовлено. (а.с.14-32) 22 січня 2021 року, між ФОП Поліщуком В.В., як орендарем, та ТОВ "МТМ", як орендодавцем, в присутності державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було складено та скріплено підписами, печатками обох сторін Акт повернення-приймання орендованого майна, відповідно до якого було здійснено примусове повернення/приймання частини об`єкту нерухомості (складське приміщення) та складено акт про те, що орендар, згідно наказу про примусове виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 14 грудня 2020 року №924/87/20, повернув орендодавцю у примусовому порядку орендоване ним нерухоме майно (об`єкт оренди), який включає: складське приміщення загальною площею 216 м2, місце розташування якого: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56/1. (а.с. 33-34) 22 березня 2021 року, ТОВ "МТМ" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ФОП Поліщука В.В. про стягнення 62 301,00 грн. - заборгованості по орендній платі за 24 дні (06-29 включно) лютого, березень - грудень 2020 року та 22 дні (01-22 включно) січня 2021 року; 62 301,00 грн. - неустойки, за невиконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення, за користування приміщенням за весь період прострочення, а також 1 869,03 грн. - 3% річних, з підстав невиконання відповідачем судових рішень у справі №924/87/20 в частині повернення нерухомого майна. (а.с.1-4) 12 квітня, ФОП Поліщук В.В. звернувся до Господарського суду Хмельницької області з зустрічною позовною заявою до ТОВ "МТМ" про стягнення 9 164,62 грн. - заборгованості (за період лютий-грудень 2018 року), 296,00 грн. - інфляційних втрат (за період з 18 листопада 2020 року по 12 квітня 2021 року) та 109,88 грн. відсотки за користування грошовими коштами (за період з 18 листопада 2020 року по 12 квітня 2021 року), з тих підстав, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року по справі №924/87/20, яке набрало законної сили, визнано недійсним Договір оренди №6 від 12 лютого 2018 року в частині оренди бетонної площадки, де розмір орендної плати становив 864,00 грн. з ПДВ., а тому сплати відповідачем орендної плати за бетонну площадку за період з моменту укладення договору оренди по грудень 2018 року, включно, у розмірі 9 164,62 грн. підлягає поверненню. (а.с.61-66) 13 липня 2021 року, рішенням Господарського суду Хмельницької області було частково задоволено первісний позов ТОВ "МТМ" до ФОП Поліщука В.В. про стягнення 126 471,03 грн. та стягнуто з підприємця на користь товариства 103 838,7 грн. - неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном, 2 270,00 грн. - судового збору, у решті первісного позову відмовлено. Також, рішенням було відмовлено у задоволенні зустрічного позову ФОП Поліщука В.В. до ТОВ "МТМ" про стягнення 9 570,5 грн. (а.с.144-147) Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з огляду на наступне. Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою. Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує з способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. За ч.1 ст. 759 ГПК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Згідно ч.ч.1,2 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч.2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі. Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Як встановлено з матеріалів справи, 12 лютого 2018 року, між ТОВ "МТМ" та ФОП Поліщук В.В. було укладено Договір оренди №6, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування з 12 лютого по 31 грудня 2018 року нерухоме майно (складські приміщення та бетонні площадки) за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56, площею 324 м2, з яких площа складського приміщення - 216 м2, а площа бетонної площадки - 108 м2 з орендною платою у 6 264,00 грн. за місяць, з яких 5400,00 грн. - плата за оренду складського приміщення, 864,00 грн. - плата за оренду бетонної площадки. Згідно з п.п.7.1, 7.2 Договору №6, об`єкт, що орендується, повинен бути переданий орендодавцю по закінченню терміну оренди або розриву договору в належному технічному та санітарному стані за актом приймання-передачі, в стані не гіршому, ніж був на момент передачі в оренду. Оплата за оренду об`єкта здійснюється орендарем включно до дня підписання акту приймання-передачі. Рішенням господарського суду від 22 липня 2020 року по справі №924/87/20 встановлено, що Договір оренди №6 був укладений строком по 31 грудня 2018 року (п.9.1 Договору), сторонами він не продовжувався, тому припинив свою дію з 01 січня 2019 року і з 01 січня 2019 року у відповідача виник обов`язок повернути позивачу орендовані нежитлові приміщення. Одночасно, судом було встановлено, що неповернення відповідачем позивачу нерухомого майна з оренди у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків та стягнуто з Поліщука В.В. 71 131,00 грн. - однократного розміру плати за користування об`єктом оренди - складськими приміщеннями площею 216 м2 за період січень-грудень 2019, січень 2020, 5 днів лютого 2020 та 71 131,00 грн. - неустойки за неповернення об`єкту оренди, що в сукупності становить подвійну плату за користування річчю за час прострочення та відповідає приписам ч.2 ст.785 ЦК України. З матеріалів справи №924/276/21 вбачається, що лише 22 січня 2021 року, ФОП Поліщуком В.В., як орендарем, передано ТОВ "МТМ", як орендодавцю, за Актом повернення-приймання орендованого майна було примусово передано, орендоване майно: об`єкт нерухомості (складське приміщення) загальною площею 216 м2, місце розташування якого: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 56/1. Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неповернення відповідачем позивачу нерухомого майна з оренди у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 785 ЦК України за період з 06 лютого 2020 року по 22 січня 2021 року, включно. У своїй апеляційній скарзі підприємець вважає, що стягуючи неустойку у розмірі більшому ніж заявлено у позовній заяві, суд першої інстанції фактично порушив ч.2 ст.237 ГПК України та вийшов за межі позовних вимог. За його переконанням, суд повинен був окремо вирішити спір в частині стягнення 62 301,00 грн. - несплаченої орендної плати, відмовивши за безпідставністю, та розрахувати неустойку за ч.2 ст.785 ЦК України у межах заявлених 62 301,00 грн., з чим судова колегія не погоджується. Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що за своєю правовою природою заявлені суми є подвійною платою за користування річчю за час прострочення. При цьому, суд вірно посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, де наголошено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (провадження №12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц (провадження №61-18064св18)). Тобто, незважаючи на те, що позивач у позові зазначив про необхідність стягнення однократного розміру плати за користування об`єктом оренди, а також неустойки (фактично в однократному розмірі орендної плати), з урахуванням наведеного вище, за користування об`єктом оренди після закінчення строку дії договору, з урахуванням висновків суду про недійсність Договору оренди №6 від 12 лютого 2018 року в частині передачі в оренду бетонної площадки, суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 103 838,70 грн. - неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном (з 06 лютого 2020 року по 22 січня 2021 року), що в сукупності становить подвійну плату за користування річчю за час прострочення та відповідає приписам ч.2 ст. 785 ЦК України. При цьому, ФОП Поліщук В.В., звертаючись до суду апеляційної інстанції не врахував, що місцевим господарським судом було зменшено розмір заявленої до стягнення неустойки на 20 763,30 грн. та відмовлено в цій частині позовних вимог, що фактично є ПДВ, який входив до складу заявлених 124 602,00 грн. У даному випадку, судом враховано позицію, відображену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року по справі №916/1319/19 з приводу того, що при розрахунку розміру неустойки згідно з ч.2 ст. 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном (при розрахунку судом враховано розмір орендної плати за складське приміщення, який сторони визначили у договорі без урахування ПДВ). Також, вірно та обґрунтовано судом відмовлено у стягненні з відповідача 1 869,03 грн. - 3% річних, посилаючись на ст. 625 ЦК України, оскільки стягнення з відповідача орендної плати, а також нарахованих на цю плату сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат зумовлено правовим регулюванням, за яким з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії Договору, стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст. 785 ЦК України) (правові висновки, відображені в постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №910/11131/19). Тому, під час розгляду первісного позову, суд дійшов вірного висновку про його задоволення лише в частині стягнення 103 838,70 грн. - неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном. Щодо судового збору, то дійсно не було здійснено розподілу судових витрат в залежності від пропорційності задоволення позовних вимог за первісним позовом, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, та сплачені ТОВ "МТМ" 2 270,00 грн. у повному обсязі покладено на ФОП Поліщука В.В. Проте, як вбачається, первісний позов було задоволено на 82,10%, а тому з ФОП Поліщука В.В. слід стягнути 1 863,67 грн., змінивши в цій частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 липня 2021 року. З приводу зустрічного позову ФОП Поліщука В.В. до ТОВ "МТМ" про стягнення 9 164,62 грн. - заборгованості (за лютий-грудень 2018 року), 296,00 грн. - інфляційних втрат (з 18 листопада 2020 року по 12 квітня 2021 року) та 109,88 грн. (з 18 листопада 2020 року по 12 квітня 2021 року), колегія суддів зазначає, що дійсно в матеріалах справи є докази оплати ФОП Поліщук В.В. починаючи з 06 лютого 2018 року оренди складських приміщень у тому числі і за оренду бетонної площадки, площею у 108 м2, що складало по 864,00 грн. в місяць та становить за вказаний період 9 164,62 грн. Рішенням Господарського суду Хмельницької області 22 липня 2020 року, у справі №924/87/20, яке набрало законної сили, визнано недійним Договір оренди №6 від 12 лютого 2018 року в частині передачі в оренду бетонної площадки площею 108 м2, розташованої по вул. Прибузька, 56/1, у м. Хмельницькому. Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. З цього приводу, Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 07 лютого 2019 року, по справі №924/778/17, дійшов висновку, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним з моменту укладення, а зобов`язання за цим договором - припинятися на майбутнє. Таким чином, господарський сул першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ФОП Поліщука В.В. про стягнення 9 164,62 грн. - заборгованості за період лютий-грудень 2018 року, а також нарахованих на цю суму інфляційних втрат та відсотків за користування грошовими коштами в зазальному розмірі у 9 570,5 грн., тому рішення в цій частині слід залишити без змін. Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Тому, інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані. Пункт 2 ч.1 ст. 275 ГПК України, передбачено, що суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення. Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Враховуючи зазначене, виходячи з встановлених обставин справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ФОП Поліщук В.В. підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 13 липня 2021 року слід змінити в частині розміру стягнення з ФОП Поліщук В.В. судового збору за подання первісного позову ТОВ "МТМ". Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ч.9 ст. 129, ст.282 ГПК України, у зв`язку з відмовою в її задоволенні по суті спору, покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича - задоволити частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 липня 2021 року у справі №924/276/21 - змінити в частині сягнення з фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича судового збору за подання первісної позовної заяви та викласти п.2 резолютивної частини рішення в редакції: "Стягнути з фізичної особи-підприємця Поліщука Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ" (місто Хмельницький, вулиця Прибузька, будинок 56, ідентифікаційний код 31359793) 103 838,7 грн. - неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном, 1863,67 грн. - відшкодування судового збору." В іншій частині рішення залишити без змін. Господарському суду Хмельницької області - видати відповідні судові накази. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на підставі п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України. Матеріали справи №924/276/21 повернути Господарському суду Хмельницької області. Головуючий суддя Дужич С.П. Суддя Саврій В.А. Суддя Миханюк М.В.