Постанова 4873 № 910/4498/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" жовтня 2021 р. Справа№ 910/4498/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Дикунської С.Я. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 07.10.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/4498/21 (суддя Мандриченко О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-трейд» про визнання договору недійсним в с т а н о в и в: У березні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-трейд» про визнання недійсним договір поставки № П-1955/5/20 від 22.06.2020. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» у справі №910/4498/21 залишено без розгляду. Залишаючи позов без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем подано заперечення проти вирішення спору в Господарському суді, а у пункті 6.2.1 договору поставки № П-1955/5/20 від 22.06.2020 сторони передбачили, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть у зв`язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов`язані з виконанням, порушенням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього договору, можуть бути передані зацікавленою стороною на розгляд третейського суду та підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз». Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/4498/21, матеріали справи передати на розгляд до Господарського суду міста Києва. За доводами скаржника, не зважаючи на третейське застереження у пункті 6.2.1 договору поставки № П-1955/5/20 від 22.06.2020, спір між сторонами має бути вирішено господарським судом відповідно до гарантованого статтею 124 Конституції України, статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України права позивача на звернення до суду, а тому вирішення даного спору повинно бути безумовно здійснено у господарському суді. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/4498/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/4498/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. До Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоружівка» про усунення недоліків з доказами сплати судового збору та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.07.2021, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2021, розгляд справи призначено на 23.09.2021. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства, а ухвала місцевого господарського суду від 13.07.2021 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. з 20.09.2021 по 03.10.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2021 у справі №910/4498/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 прийнято справу №910/4498/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р. Розгляд справи №910/4498/21 призначено на 07.10.2021. У судове засідання 07.10.2021 з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-трейд». Представники Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, сторони повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Представник ТОВ «Кернел-трейд» у судовому засіданні 07.10.2021 надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти поданої апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-трейд», в якому просить визнати недійсним договір поставки № П-1955/5/20 від 22.06.2020. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 року відкрито провадження у справі № 910/4498/21 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 20.04.2021 року. Через відділ діловодства суду представником відповідача подано заперечення проти вирішення спору в Господарському суді у порядку п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Судом встановлено, що між сторонами 22.06.2020 укладено договір поставки № П-1955/5/20. Відповідно до пункту 6.2.1 договору поставки № П-1955/5/20 від 22.06.2020 сторони передбачили, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть у зв`язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов`язані з виконанням, порушенням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього договору, можуть бути передані зацікавленою стороною на розгляд третейського суду та підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» (місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8) у відповідності з його Регламентом, який є невід`ємною частиною третейського застереження. Місцезнаходження, найменування сторін, місце та дата укладення третейського застереження, є тотожними до реквізитів, зазначених у цьому договорі. Третейський суд складається з одного третейського судді. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Частиною першою статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Приписами статті 2 Закону України «Про третейські суди» визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом. Згідно з частиною п`ятою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Як встановлено у ч. 1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено правовий висновок про те, що: - у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті; - господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди; - суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору. Як вбачається зі змісту договору, та вірно зазначив суд першої інстанції, у п. 6.2.1 договору сторонами укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладена в письмовій формі, підписана сторонами та скріплена їх печатками, містить вказівку про конкретно визначений третейський суд. Обставин недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання угоди сторін про передачу даного спору на вирішення третейського суду, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 920/241/19 та постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 824/198/19. У даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» звернулося до суду із запереченням в порядку пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України та просило залишити позов у справі № 910/4498/21 без розгляду, з огляду на укладену сторонами третейську угоду у вигляді третейського застереження. У п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведений п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачає саме імперативний обов`язок суду залишити позов без розгляду не просто по факту, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, а саме, якщо будь-яка із сторін цієї угоди, зокрема і відповідач, попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору і не пізніше початку розгляду справи по суті. Тобто, фактично законодавець дає сторонам можливість як за волевиявленням всіх сторін укласти арбітражу угоду, так і за їх спільним волевиявленням розглядати справу у відповідному господарському суді України, яке виражається в тому, що одна зі сторін угоди передає спір до такого суду і жодна зі сторін вказаної арбітражної угоди не заявляє заперечень проти цього до подання своєї першої заяви щодо суті спору і до початку розгляду справи по суті. Разом з тим колегія суддів погоджується, що у сторін дійсно існує виключно правова можливість, а не обов`язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін, тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. При цьому, чинне законодавство України не позбавляє сторін права на вирішення спору саме господарським судом. Третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист. Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02.11.2004 № 15-рп/2004). Тому, в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус судів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Враховуючи вищевикладене, та те, що договір поставки № П-1955/5/20 від 22.06.2020 містить третейське застереження, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/4498/21 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/4498/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/4498/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка».

4. Матеріали справи №910/4498/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст підписано 08.10.2021. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік С.Я. Дикунська