Постанова 4857 № 380/9118/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9118/21 пров. № А/857/15763/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М.. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 380/9118/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відсоткового зменшення пенсії з 90% до 70% від грошового забезпечення та обмеження виплати нарахованої суми пенсії максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки № 5801-7181/5807 від 23.10.2020 року виданої ГУ ДСНС України у Львівській області, виходячи з розміру 90% грошового забезпечення без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат та висновків суду, зазначених у судовому рішенні. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% від грошового забезпечення та обмеження виплати нарахованої суми пенсії максимальним розміром при проведенні перерахунку з 01.04.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки № 5801-7181/5807 від 23.10.2020 року виданої ГУ ДСНС України у Львівській області, виходячи з розміру 90% грошового забезпечення без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат та висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення суду. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що зменшення розміру основної пенсії у відсотках є протиправним, оскільки відсоткове значення розміру пенсії встановлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовується до призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. Що стосується обмеження пенсії максимальним розміром, то суд першої інстанції вказав, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року у справі № 7-рп/2016 року, відповідне положення в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яке передбачало обмеження пенсії максимальним розміром, визнано неконституційним. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що діяв виключно в межах чинного законодавства України, оскільки, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 виходячи із 70 % грошового забезпечення керувався чинною нормою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Щодо обмеження пенсії максимальним розміром зазначив, що нормами Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», які неконституційними не визнавались, передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, для осіб, яким пенсія призначена на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Тому, відповідач застосував ці норми при призначенні пенсії позивачу та обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами доходів громадян. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 року у справі № 1340/3776/18, яке набрало законної сили 28.12.2020 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», розміру пенсії з 01.01.2018 року, виходячи з розрахунку 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», розмір пенсії виходячи з розрахунку 90 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року, за виключенням виплачених сум. На виконання вищезазначеного судового рішення, відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі № 380/11012/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно з наданою Головним управлінням ДСНС України у Львівській області довідкою від 23.10.2020 № 5801-7181/5807 про грошове забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року, на підставі довідки від 23.10.2020 року № 5801-7181/5807 про грошове забезпечення, виданої Головним управлінням ДСНС України у Львівській області, з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, та провести виплату пенсії із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат. На виконання вказаного судового рішення, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача, виходячи із 70% грошового забезпечення та обмеження пенсійних виплат 10-ма прожитковими мінімумами. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Що стосується зменшення розміру пенсії у відсотковому відношенні до грошового забезпечення з 90 відсотків до 70 відсотків, апеляційний суд зазначає наступне. Частиною 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Апеляційний суд встановив те, що позивачу пенсія призначена 24.09.2011 року, у розмірі 90 % від грошового забезпечення. У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Так, на момент виникнення спірних правовідносин вказана вище стаття передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2019 року, ухваленому за результатами розгляду справи № 240/5401/18, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року. Отже для перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Таким чином, відповідач при перерахунку пенсії позивача неправомірно зменшив відсоткове відношення розміру пенсії до грошового утримання, а саме з 90 відсотків до 70 відсотків. Що стосується обмеження пенсії максимальним розміром, то апеляційний суд зазначає наступне. Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які, зокрема, перебували на військовій службі. Стаття 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що призначення і виплата пенсій, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом здійснюються органами Пенсійного фонду України. Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому, у вказаному рішенні Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Згідно з пунктами 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Це виключає можливість органу державної влади, у тому числі парламенту, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб відтворювати положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, крім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким певний акт (його окремі положення) було визнано неконституційним, у подальшому змінені в порядку, передбаченому розділом XIII Основного Закону України. Конституційний Суд України в пункті 7 рішення № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року вже висловив правову позицію, згідно з якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй». З огляду на те, що положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано Конституційним Судом України неконституційним, воно втратило чинність з дня ухвалення такого рішення, а саме з 20.12.2016 року, тому внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 року до частини сьомої зазначеної статті зміни є нереалізованими, оскільки частина 7 статті 43, після рішення Конституційного Суду України, у Законі № 2262-XII відсутня. Крім цього, вказані зміни, по своїй суті є повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому ці зміни, не створюють підстав для обмеження пенсії максимальним розміром. Крім того, апеляційний суд вважає, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром, на підставі норм Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», є неправильним, оскільки цей закон є загальним, водночас, спеціальним законодавчим актом, який визначає порядок, умови та норми пенсійного забезпечення військовослужбовців є Закон № 2262-XII, у якому норми щодо обмеження пенсії максимальним розміром відсутні, оскільки визнані неконституційними. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача, а тому вимога позивача про перерахунок та виплату пенсії, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» без обмеження її максимальним розміром з 01.04.2019 року підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року в справі № 380/9118/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова складена 22.10.2021 року