Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/11159/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11159/20 пров. № А/857/11718/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, головуючий суддя - Качур Р.П., ухвалене о 16:15 год. у м. Львові, повний текст якого складено 14.06.2021 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: В листопаді 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного (Відповідач-1), МО України (Відповідач-2), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані 28 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з 01.08.2018 року по дату винесення рішення суду, у розмірі не менше 335 036,00 грн; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу незаконно відрахованого грошового забезпечення за останній місяць військової служби в сумі 4541,53 грн; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2017 та 2018 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 та 2018 роки та грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період служби; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу: - грошову компенсацію за невикористані 28 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, у розмірі не менше 11036,48 грн; - компенсацію середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з 01.08.2018 по дату винесення рішення суду, у розмірі не менше 335036,00 грн; - незаконно відраховане грошове забезпечення за останній місяць військової служби в сумі 4541,53 грн; - індексацію грошового забезпечення за період з 2017 року по 2018 рік; - грошову допомогу на оздоровлення за 2017 та 2018 роки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2017 та 2018 роки та грошову компенсацію за неотримане речове майно за весь період служби; зобов`язати відповідача-2 здійснити фінансування Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного для виконання рішення суду у цій справі; зобов`язати відповідача-2 здійснити контроль за виконанням рішення суду у цій справі. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що станом на момент звільнення відповідач не провів із позивачем розрахунків щодо виплати: грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за весь період служби; грошової допомоги на оздоровлення за 2017 та 2018 роки; матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 та 2018 роки та грошової компенсації за не отримане речове майно за весь період служби. Також вважає, що відповідачем в порушення вимог Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 964 від 12.07.2006 року, здійснено часткове відрахування таких витрат у сумі 4541,53 грн. із заробітної плати позивача. Вважав, що така бездіяльність відповідача є протиправною і порушує його законні права та інтереси, відтак він звернувся із цим позовом до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026 м. Львів вул. Героїв Майдану 32; код за ЄДРПОУ 08410370) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 2017 по 2018 роки; зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026 м. Львів вул. Героїв Майдану 32; код за ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 2017 по 2018 роки; у задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції: позивач - частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, а відповідач - частково скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що у випадку звільнення з військової служби у нього виникло право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2017 - 2018 роках додаткову відпустку, як учаснику бойових дій. НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач втратив право на грошове забезпечення, у зв`язку з достроковим розірванням контракту, а таке забезпечення підлягає відшкодуванню за кошти позивача, то відсутні підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 2017 по 2018 роки. В судовому засіданні представник відповідача - НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного підтримав подану апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги позивача заперечив, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у поданій апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.09.2015 року має статус учасника бойових дій (а.с. 23). Позивача, старшого солдата військової служби за контрактом, відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного Збройних Сил України № 58-КС від 15.08.2017 року зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного (а.с. 84). 15 серпня 2017 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (а.с. 86). Відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного Збройних Сил України (по особовому складу) № 82-КС від 01.08.2018 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "Ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку з систематичним невиконанням контракту) (а.с. 88). Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного Збройних Сил України (по стройовій частині) № 195 від 02.08.2018 позивача виключено зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та зобов`язано старшого солдата ОСОБА_1 відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного за період з 15.08.2017 року по 02.08.2018 року в сумі 128182,17 грн (а.с. 89). У довідці-розрахунку № 1166 від 01.08.2018 року позивач зробив відмітку "з розрахунком не згідний, зарплата мені виплачувалася за мою службу" (а.с. 90). Відповідно до відомості на виплату готівки № 36 за серпень 2018 року ОСОБА_1 виплачено 4 541,53 грн (а.с. 141). Згідно з рапортом від 10.08.2018 року ОСОБА_1 просить прийняти від нього грошові кошти в сумі 4541,53 грн за витрати, понесені навчальним закладом під час його навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, які прийнято відповідачем, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 236 від 10.08.2018 (а.с. 142, 143). Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 08 квітня 2020 року у справі № 451/1729/18 відмовлено у задоволенні позову Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі. Постановою Львівського апеляційного суду від 08.09.2020 року рішення Радехівського суду Львівської області скасовано, а провадження у справі закрито. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.02.2021 року справу за позовом Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі передано до Львівського окружного адміністративного суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 451/1729/18 позовну заяву Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного залишено без розгляду. Позивач вважав, що відповідач протиправно не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані 28 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій; індексацію грошового забезпечення за 2017, 2018 роки; компенсацію середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні; не нарахував та не виплатив незаконно відраховане, на думку позивача, грошове забезпечення за останній місяць служби; грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2017, 2018 роки; грошову компенсацію за неотримане речове майно за весь період служби. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що статус слухача денної форми навчання обумовлює право курсанта на визначені ч. 6 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відпустки - канікулярні та додаткові для лікування або за сімейними обставинами, проте не на додаткову відпустку учаснику бойових дій. У свою чергу, таке право на додаткову відпустку може бути реалізовано учасником бойових дій шляхом звернення до місця, де військовослужбовець безпосередньо проходив військову службу. Ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за 2017, 2018 роки є протиправною. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення. Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. В той же час, згідно з ч. 6 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, щороку надаються канікулярні відпустки: зимова - тривалістю до 14 календарних днів та літня - 30 календарних днів. Тривалість таких відпусток не залежить від вислуги років. У разі наявності навчальної заборгованості у курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, канікулярна відпустка надається їм після ліквідації заборгованості в межах строків, установлених графіком навчального процесу. При цьому тривалість літньої відпустки не може бути меншою ніж 15 календарних днів. Курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, крім канікулярних відпусток, зазначених в абзаці першому цього пункту, можуть надаватися додаткові відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або за сімейними обставинами в порядку, передбаченому пунктами 9-11 цієї статті. Матеріалами справи підтверджено, що у період з 15.08.2017 року по 01.08.2018 року ОСОБА_1 був слухачем денної форми навчання Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Таким чином, позивач не мав права на додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, оскільки таке право на додаткову відпустку може бути реалізовано учасником бойових дій шляхом звернення до місця, де військовослужбовець безпосередньо проходив військову службу, відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими. Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 2017 по 2018 роки, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон №2011-XII). Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону №1282-XII). Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону №1282-XII). Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. (абз. 8 п. 4 Порядку №1078). Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. На підставі аналізу наведених положень законодавства суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. З матеріалів справи, зокрема, із карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2017, 2018 роки слідує, що позивачу за період з 2017 по 2018 рік не нараховувалася та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, відтак висновки суду попередньої інстанції про протиправність дій відповідача в цій частині є правомірними. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №380/11159/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 22.10.2021 року.