Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14569/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/14569/20 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, зупинення виконавчих проваджень,- В С Т А Н О В И В: В грудні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №206095 від 18.05.2020 року та зупинення виконавчих проваджень №ВП63316248 та №ВП63316414 до розгляду справи по суті. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням суду ФОП подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ФОП здійснює підприємницьку діяльність за кодом ВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт" та 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна" (а.с.13). ФОП є власником автомобіля DAF CF 85/430//MEILLER MHPS. 24.04.2020 року, за результатом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складено акт №219262 стосовно автомобіля DAF CF 85/430//MEILLER MHPS під керуванням ОСОБА_2 .. Водій ОСОБА_2 з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився. В акті зафіксовано порушення, передбачене ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», т.т.н. б/н від 24.04.2020 р., а саме: ч.1 абз.15 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Згідно розрахунку плати за проїзд б/н від 24.04.2020 р. до акту №027826 від 24.04.2020 р. до сплати належить 189,54 євро плати за проїзд з перевищенням нормативів. На підставі акту відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №206095 від 18.05.2020 року (а.с.16) на суму 17000 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника. При цьому, суд не прийняв до уваги доводи позивача про те, що начебто перевізником станом на 24.04.2020 р. виступав не він, а ОСОБА_2 (орендар), оскільки згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, чого в даному випадку вчинено не було. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон) передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на: забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб`єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності; забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту; розвиток та удосконалення нормативно-правової бази діяльності автомобільного транспорту; визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту; визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту; захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування; захист національного ринку транспортних послуг та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту; створення рівних умов для роботи всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції; забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці; раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів; охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах. Відповідно до ст.6 Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів. Згідно із ст.48 Закону у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Положеннями статті 60 Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, відповідно до абз.15 ч.1 ст.60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. З матеріалів справи вбачається, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Укртрансбезпеки заходів державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатом якої складено акт №219262 стосовно автомобіля DAF CF 85/430//MEILLER MHPS. В акті зафіксовано порушення, передбачене ст.60 Закону, а саме ч.1 абз.15 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано суду довідку №036461 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.04.2020 року; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинне до 17.04.2021 року. Крім того, справа містить результати зважування від 24.04.2020 року, згідно яких перевищення навантаження на одиночну вісь склало 1,59 тон. Наведені обставини у сукупності свідчать про доведеність факту перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.15 ст.60 Закону, що свідчить про наявність правових підстав для притягнення ФОП до відповідальності шляхом винесення спірної постанови. Колегія суддів зазначає про виконання відповідачем вимог ч.2 ст.77 КАС України, за якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим, представником позивача всупереч положень ч.1 статті 77 КАС України, за якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, не було доведено відсутність факту перевищення нормативних вагових параметрів. Також слід зазначити, що положення абз.15 ч.1 ст.60 Закону передбачають можливість здійснювати перевезення з порушенням (не дотриманням) відповідних габаритно-вагових норм за наявності відповідного дозволу (на перевезення з перевищенням ваги), разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не надано жодних доказів, як наявності вказаного дозволу, так і здійснення будь-яких дій щодо його отримання, а також доказів дотримання встановлених діючим законодавством вагових обмежень при перевезенні вантажу без вказаного дозволу. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги посилання ФОП на ту обставину, що перевізником станом на 24.04.2020 р. виступав не позивач, а ОСОБА_2 (водій), оскільки згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому, відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. З огляду на не доведеність факту нотаріального посвідчення вищевказаного договору оренди транспортного засобу, а також відсутність належних доказів того, що в даному випадку надання послуг з перевезення (а не керування автомобілем) здійснювалося не власником автомобіля - ФОП, колегія суддів приходить до висновку, що перевізником, в розумінні діючого законодавства та в контексті спірних правовідносин, є саме ФОП, а тому відповідачем було правомірно його притягнуто до відповідальності. Доводи ФОП з приводу перевезення вантажу щебеню, який є подільним вантажем та може переміщуватися при русі по осям транспортного засобу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з аналізу п.22.5 Правил дорожнього руху вбачається, що чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами, тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.