Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/2435/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/2435/20 Провадження № 22-ц/4820/1021/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Філіпчук О.В. за участю: представника позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/2435/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана його представником ОСОБА_4 , на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2021 року (суддя Вдовичинський А.В.). Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів. В обґрунтування позову зазначала, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 22.07.2005 по 11.05.2016. Між подружжям 27.08.2011 було укладено шлюбний договір, відповідно до якого його предметом є врегулювання майнових відносин під час перебування у шлюбі, зареєстрованому 22.07.2005 та після нього. Вказувала, що під час шлюбу ними було придбано земельну ділянку площею 0,0970 га, кадастровий номер 3223187700:04:005:0009, розташовану на території Старобезрадичівської сільської ради, АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу і подальша державна реєстрація права власності була проведена на відповідача. Посилалась на те, що 03.07.2011 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого, ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_2 отримала позику у сумі 42 000 доларів США. На підтвердження укладеного договору позики, позивачем було видано розписку. Позивач вказувала, що відповідач надав згоду на укладення договору позики, про що власноручно написав у розписці. Відповідно до умов договору вказана позика бралась на будівництво приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2020 задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 42000 доларів США, що становить 1 009 491 грн. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2020 року ОСОБА_2 виконано та борг повернуто позикодавцю повністю, про що останнім видано відповідну розписку від 01.04.2020. Враховуючи викладене вище, позивач, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути з відповідача на свою користь 1/2 частину сплачених за договором позики від 03.07.2011 коштів у розмірі 504745,5 грн та стягнути судові витрати по справі. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину сплачених за договором позики від 03.07.2011 коштів у розмірі 504 745,50 грн, 5047,45 грн судового збору, 12000,00 грн витрат на правову допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що договір позики на суму 42000 доларів США був розірваний через використання позивачем коштів не за призначенням, а для власних потреб та не в інтересах сім`ї. Вважає, що ОСОБА_2 , повернувши кошти ОСОБА_5 за договором позики, виконала свої особисті зобов`язання. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають у обох із подружжя, відповідно, оскільки позивач борг за договором позики погасив одноосібно, то у неї виникло право на зворотну вимогу (регрес) 1/2 частини заборгованості з відповідача. Проте повністю погодитись з такими висновками не можна. Встановлено, що сторони з 22.07.2005 проживали в зареєстрованому шлюбі. 03.07.2011 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого, ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_2 отримала позику у сумі 42 000 доларів США на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 13). На підтвердження укладеного договору позики позивачем було видано розписку (а.с. 13). Відповідач по справі ОСОБА_3 , як чоловік ОСОБА_2 , надав згоду на укладення договору позики, та зазначив про відсутність претензій матеріального та морального характеру до майна, яке буде побудовано за особисті кошти дружини, про що власноручно написав у розписці. Між подружжям 27.08.2011 було укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лихолат О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 445 (а.с. 106-107), предметом якого є врегулювання майнових відносин під час перебування у шлюбі, зареєстрованому сторонами 22.07.2005 та після його розірвання. Відповідно до п. 2.6 зазначеного шлюбного договору сторони домовились, що: розпоряджатимуться майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності за взаємною згодою; будь-який договір щодо такого майна або з їх використанням, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює права та обов`язки для іншої сторони, якщо майно (грошові кошти), одержані за договором, використовуватимуться в інтересах сім`ї (а.с. 14-15). Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2016 шлюб між сторонами було розірвано, рішення набрало законної сили 24.05.2016 (а.с.7). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2020 по справі № 127/33153/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про розірвання договору позики та стягнення коштів позов було задоволено. Розірвано договір позики від 03 липня 2011 року укладений у формі розписки між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 42000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.11.2019 становить 1 009 491 грн та судовий збір в сумі 4802 грн 50 коп; повернуто позивачу 4802 грн 50 коп судового збору. За змістом цього рішення суду, ОСОБА_5 , звертаючись до суду з вказаним позовом, вказував, що позика надавалась саме з метою будівництва житлового будинку та за інших умов позика ОСОБА_2 надана не була б. Половина отриманих 03 липня 2011 року в позику коштів були використані не на будівництво будинку, тобто не за цільовим призначенням, а тому має місце істотне порушення умов договору позики, що слугує підставою для розірвання договору позики. Крім того, судовим рішенням встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 до суду було подано заяву про визнання позову, в якій вона визнала, що дійсно має місце істотне порушення умов договору, що є підставою для його розірвання та повернення коштів позивачу, внаслідок чого вона не заперечує проти задоволення позову. Також, вказала у заяві про те, що вона не може підтвердити використання позичених коштів за призначенням, а отже умови договору порушено, що і є підставою для його розірвання. Таке визнання позову було прийнято судом і ухвалено рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 . Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішення суду у справі № 127/33153/19 ОСОБА_2 було виконано та борг повернуто позикодавцю повністю, про що останнім видано відповідну розписку від 01.04.2020 (а.с.19). Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором використане в інтересах сім`ї. Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України вказує на те, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладений другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 569/2255/17 (провадження № 61-6203св19), від 04 грудня 2019 року у справі № 235/5555/16-ц (провадження № 61-28858св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 2-2093/10 (провадження № 61-34656св18). Колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених рішенням суду у справі № 127/33153/19 обставин, належних та допустимих доказів на підтвердження використання отриманих ОСОБА_2 коштів за договором позики в інтересах сім`ї позивачем не надано і матеріали справи таких не містять, а сама по собі згода чоловіка позичальника на укладення нею договору позики не є достатньою підставою для виникнення у подружжя солідарного обов`язку щодо повернення боргу. За таких обставин, позивач не набула права на зворотну вимогу (регрес) до відповідача. Відповідно до ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про використання позивачем коштів не в інтересах сім`ї є обґрунтованими і заслуговують на увагу. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. А тому, з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з відмовою в позові, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7571 грн 18 коп, сплаченого ним при подачі апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником ОСОБА_4 , задовольнити. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 7571 грн 18 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай