Постанова 4804 № 242/2864/20

Єдиний унікальний номер 242/2864/20 Номер провадження 22-ц/804/2446/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 жовтня 2021 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П. суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В. за участі секретаря судового засідання Кіпрік Х.В. розглянувши відкрито в залі судових засідань Донецького апеляційного суду в м. Бахмут справу що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державного нотаріусу Другої державної нотаріальної контори Селидівського міського нотаріального округу Давидової Світлани Миколаївни про зобов`язання вчинити певні дії, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 18 червня 2021 року, повне рішення складено 22 червня 2021 року, головуючий у суді першої інстанції Хацько Н.В., В С Т А Н О В И В: В позові пред`явленому до суду 06 липня 2020 року ОСОБА_1 виклав вимоги до ОСОБА_2 про зобов`язання виключно до наступного опалювального сезону 2020 року забезпечити та завести у сарай при даній квартирі половину норми вугілля, тобто 1 475кг для опалення та підтримання у задовільному стані квартири АДРЕСА_1 , співвласниками якої є позивач та відповідач. Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 18 червня 2021 року в позовні ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження отримання відповідачем безоплатного вугілля за 2 півріччя 2019 року вагою 2 950кг. Також, згідно висновків суду, відсутній обов`язок співвласника житла забезпечувати іншого співвласника вугіллям на утримання в належному стані спільного майна. З рішенням суду не погодився позивач, який в апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення та просив задовольнити позов. Обґрунтовував свої вимоги тим, що він як співвласник майна має право на половину отриманого іншим співвласником вугілля для опалення їхньої власності. В решті доводи апеляційної скарги є тотожними позову. Суд апеляційної інстанції заслухавши суддю-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, за відсутності учасників справи, повідомлених про час та місце слухання справи належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідно до інформації що відображена на «корінці № 53005», третій співвласник квартири ОСОБА_3 , безоплатно отримав вугілля вагою 2 950кг на 2 півріччя 2019 року /а.с.2/. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер /свідоцтво про смерть а.с.40/. Згідно довідки від 23 лютого 2021 року в квартирі АДРЕСА_1 наявне пічне опалення та/або кухонне вогнище на твердому паливі /а.с.49/. Згідно відповіді на запит від 19 лютого 2020 року Друга державна нотаріальна контора Селидівського міського нотаріального округу повідомила про обов`язкову частину ОСОБА_1 в частці майна що передалось в спадщину /а.с.3/. В свідоцтві про право власності на житло від 07 березня 2000 року № НОМЕР_1 власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 /а.с.4/. Відмовляючи в позові суд виходив з того, що позивач не бере участь в утриманні квартири та жодним чином не підтверджено хто саме розпорядився вугіллям відповідно до корінця № НОМЕР_2 , оскільки в ній йдеться про об`єм вугілля що належало спадкодавцю, а інші данні отримання вугілля після його смерті відсутні. У сторін які беруть участь в справі у суді першої інстанції не виник спір з приводу обставин щодо належності їм квартири на праві спільної часткової власності та розміру часток, і зазначені обставини не були предметом апеляційного оскарження і не можуть бути предметом перевірки в апеляційному суді. Перевіривши оскаржуване рішення апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог законодавства щодо законності і обґрунтованості рішення. При розгляді справи в суді встановлено, що позивач жодних витрат на утримання квартири не поніс, оскільки взагалі не мав доступу до квартири, також не підтверджено обставини з приводу того, які фактичні витрати на утримання спірного житла було здійснено. Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі без встановлення відповідних фактів. Стаття 5 ЦПК України проголошує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За змістом статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо понесених витрат їх виду та розміру, вимоги позивача щодо часткової компенсації таких витрат не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Стаття 360 ЦК України, не передбачає обов`язку щодо одного співвласника про забезпечення в майбутньому іншого співвласника вугіллям на утримання в належному стані їх спільного майна. Нових доказів які б давали підстави для задоволення позову в повному обсязі, у досліджені яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено, або їх не подання було зумовлено поважними причинами, позивачем апеляційному суду не надано. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові, з огляду на що, колегія апеляційного суду на підставі статті 375 ЦПК України вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 18 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 жовтня 2021 року. Судді: