Постанова 4814 № 532/416/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/416/21 Номер провадження 22-ц/814/2346/21Головуючий у 1-й інстанції Шарова-Айдаєва О. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Хіль Л. М. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2021 року у складі судді Шарової-Айдаєвої О. О. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: В лютому 2021 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 30.03.2007 та наявність заборгованості, яка виникла станом на 14.01.2021 у сумі 22 286,24 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 13 192,86 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 5571,86 грн, заборгованості за нарахованими відсотками - 969,69 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 2551,83 грн, просив про стягнення з відповідача вказаної заборгованості з покладенням на нього понесених по справі судових витрат у розмірі 2270 грн. Позов мотивовано тим, що 30.03.2007 між сторонами укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами цього договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Проте, своїх зобов`язань за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість. Заочним рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 30.03.2007 в сумі 18 764,72 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» частину понесених витрат на сплату судового збору в сумі 1 911,34 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично отримані позичальником кошти підлягають поверненню банку, в іншій частині відсутні належні та допустимі докази погодження відповідачем умов кредитування щодо розміру процентної ставки по кредиту, тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення договору) про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу та, посилаючись на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення відсотків задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач не повернув його, суд не мав жодних підстав вважати, що кошти, які відповідач вносив на рахунок платіжних карток слід вважати як повернення саме кредитних коштів, а не сплату відсотків та комісії за їх користування, оскільки відповідач цього не заперечив, а своїми діями підтвердив сплату відсотків за користування коштами Банку. Вказує на помилковість висновків суду щодо відсутності домовленості сторін про сплату процентів, оскільки в Анкеті-заяві позичальника зазначена базова процентна ставка за кредитним договором у розмірі 3,0% на місяць. Зазначає, відповідач до Банку із заявою про розірвання кредитного договору не звертався, а продовжував користуватися кредитними коштами та здійснював погашення кредиту, що свідчить про прийняття ним умов укладеного договору. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. По справі встановлено, що 30.03.2007 шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, термін дії якого збігається з терміном дії картки, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Надана відповідачу кредитна картка за цим договором неодноразово перевипускалась банком, остання має термін дії до 09/22 (а.с. 11). Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 14.01.2021 виникла заборгованість в сумі 22 286,24 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 13 192,86 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 5571,86 грн, заборгованості за нарахованими відсотками - 969,69 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 2551,83 грн. Відмовляючи у задоволенні позову банку в частині стягнення процентів за кредитом, суд першої інстанції, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, виходив з того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують конкретних запропонованих відповідачу умов кредитування, а у анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, тому їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору. Проте, суд першої інстанції невірно застосував правові висновки Верховного Суду, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і Витяг з Умов та Правил, які містяться в матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. У справі, яка переглядається апеляційним судом, таких обставин не встановлено. Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2007 року ОСОБА_1 підписав заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку та своїм підписом засвідчив, що разом з Пам`яткою клієнта ці документи становлять укладений із банком договір про надання банківських послуг Кредитка «Універсальна 30 днів пільгового періоду». На відміну від справи № 342/180/17 у цій справі з боку відповідача не надходило заперечень щодо непогодження між сторонами наданих банком Умов та Правил, тому застосування судом першої інстанції вказаного правового висновку Великої Палати Верховного Суду до спірних правовідносин не є правильним. Крім того, у самій анкеті-заяві від 30.03.2007, що підписана позичальником ОСОБА_1 , зазначено розмір погодженої сторонами базової відсоткової ставки за кредитним лімітом на момент підписання договору - 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році (а.с. 13 зворот), на що суд першої інстанції належної уваги не звернув. Таким чином, висновки місцевого суду про недоведеність факту домовленості сторін про розмір відсотків за користування кредитними коштами не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам, яким суд першої інстанції належної правової оцінки не дав. За правилами статей 2, 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як а підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 77, частина перша статті 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України) . Згідно частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Договір може укладатися в порядку, встановленому статтею 634 ЦК України, шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Беручи до уваги, що відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, користувався кредитними коштами та частково погашав кредит, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 станом на 18.01.2021, тим самим визнавав взяті на себе зобов`язання, не заперечував у суді наданих позивачем Умов та Правил, та заборгованості, що виникла станом на 14.01.2021, не спростував, заявлені АТ КБ «ПриватБанк» вимоги про стягнення з відповідача процентів за кредитом підтверджено належними доказами, тому такі вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат по справі, які покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи розмір задоволених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», за правилами частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених судових витрат за сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 5 675грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом в сумі 969,69 грн та за простроченими відсотками в сумі 2551,83 грн. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 5 675 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору. В іншій частині заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна Л. М. Хіль