Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/2694/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/2694/19 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В. Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б, Павицької Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 274/2694/19 за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2021 року, яке ухвалено суддею Корбут В.В. в м. Бердичів встановив: Позивач у травні 2019 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла в зв`язку з невиконанням умов договору б/н, укладеного між сторонами 14.01.2009, за яким відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Оскільки належним чином зобов`язання відповідачем не виконувались, станом на 18 квітня 2019 року виникла заборгованість в розмірі 74902,48 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27864,23 грн, простроченим тілом кредиту в сумі 16 698,36 грн, заборгованості за пенею в розмірі 26 296,91 грн. та штрафів: 500 грн. (фіксована частина) та 3542,91 грн. (процентна складова), які позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.01.2009 станом на 18.04.2019 в сумі 16000,00 грн. та 410,35 грн. судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення - яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині незадоволених позовних вимог щодо заборгованості по тілу кредиту, штрафів та пені. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що банк надав відповідачу кредит, який останній не повернув, а тому підстав для відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту та пені не було, оскільки позивач мав право їх нараховувати за користування кредитними коштами і прострочення виконання зобов`язання. Крім того, судом не прийнято до уваги погоджену сторонами та підписану відповідачем 14.01.2009 Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», відповідно до якої сторони погодили розмір відсоткової ставки 3% на місяць (36% річних) та відповідальність у вигляді пені та штрафів за порушення строків платежів. Наведені дії, на думку апелянта, свідчать про згоду відповідача з умовами кредитування. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що 14 січня 2009 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений договір, що підтверджується Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка містить його анкетні дані та підпис (а.с.35). Позивач посилався на те, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором та станом на 18 квітня 2019 року має заборгованість у загальному розмірі 74902,48 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27864,23 грн, простроченим тілом кредиту в сумі 16 698,36 грн, заборгованості за пенею в розмірі 26 296,91 грн. та штрафів: 500 грн. (фіксована частина) та 3542,91 грн. (процентна складова). Задовольняючи частково вимоги банку лише в частині заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 16000,00 грн. та відмовляючи у задоволенні решти вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку пені та штрафів, що передбачені договором, оскільки банком не доведено під час розгляду справи прийняття відповідачем саме цих умов, як складової частини спірного кредитного договору в частині права банку здійснювати такі нарахування. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення всієї суми простроченого тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що Банк не надав під час розгляду справи доказів про отримання відповідачем коштів у більшому розмірі ніж кредитний ліміт в сумі 16000,00 грн. Проте повністю з таким висновок суду погодитись неможливо виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Спірний договір укладений між сторонами шляхом підписання Заяви, у якій зазначено, що вона разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить договір про надання банківських послуг. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки відповідач належним чином не виконував передбачені договором умови щодо своєчасного погашення кредиту, станом на 18 квітня 2019 року виникла заборгованість за договором, розмір якої, згідно з наданим позивачем в суді першої інстанції розрахунком, за тілом кредиту становить 27 864,23 грн. та простроченим тілом кредиту - 16 698,36 грн. Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за тілом кредитом, оскільки дані кошти відповідачем отримані та використані, проте в добровільному порядку банку повністю не повернуті. Разом з тим, районний суд безпідставно стягнув заборгованість в розмірі встановленого кредитного ліміту 16000,00 грн. не врахувавши наступне. З матеріалів справи слідує, що Банком на підтвердження обґрунтування позову, суду першої інстанції, крім розрахунку заборгованості, надав виписку по рахунку, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована (а.с.191-199 т.1). Також до позовної заяви була надана довідка про зміну кредитного ліміту з 250 грн до 16000,00 грн (а.с.200 т.1) та довідка про видачу шести кредитних карток за договором, строк дії останньої до 31 жовтня 2020 року (а.с.201 т.1). Крім того, згідно наданої Банком виписки по рахунку вбачається, що 29 вересня 2017 року відповідач в межах кредитного договору скористався послугою «Миттєва розстрочка» та 30 вересня 2017 року - послугою «Миттєва розстрочка» (використання кредитних коштів понад встановлений ліміт), придбавши відповідні товари. Дані операції, з урахуванням несвоєчасної оплати відповідачем заборгованості, призвели до збільшення боргу за тілом кредиту та пояснюють розмір заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту на загальну суму 44 562,59 грн. Таким чином висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення суми заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту в розмірі 44562,50 грн. є помилковим. Також колегія суддів не погоджується із рішенням суду в частині відсутності підстав для стягненні пені та штрафів виходячи з наступного. Під час розгляду справи було встановлено, що спірний договір укладений між сторонами шляхом підписання заяви, у якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить договір про надання банківських послуг. Долучена до матеріалів справи довідка про умови кредитування від 14.01.2009, яка підписана відповідачем, свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо відсоткової ставки, яка визначена у розмірі 3% на місяць (36% річних) та відповідальності у вигляді пені та штрафів за порушення строків платежів. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач належним чином не виконувала передбачені договором умови щодо своєчасного погашення кредиту, сплати пені та штрафів, у зв`язку з чим виникла заборгованість, розмір якої, згідно з наданим позивачем в суді першої інстанції розрахунком, станом на 18.04.2019 становить 74902,48 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27864,23 грн, простроченим тілом кредиту в сумі 16 698,36 грн, заборгованості за пенею в розмірі 26 296,91 грн. та штрафів: 500 грн. (фіксована частина) та 3542,91 грн. (процентна складова) Вирішуючи спір, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафів, не врахувавши вищевказані обставини справи. Доказів на підтвердження тієї обставини, що дана довідка стосується іншого кредитного договору, матеріали справи не містять, а тому суд безпідставно не прийняв її до уваги. Разом з тим, вирішуючи вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача нарахованої пені та штрафів, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають лише штрафи, а саме 500 грн. штрафу (фіксованої частини) та 2228,13 грн. штрафу (процентної складової: 5% від суми заборгованості 44562,59грн). Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначені обставини не врахував, у зв`язку із чим дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача на користь Банку суми штрафів в розмірі 2728,13 грн. За таких обставин, рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат підлягає зміні, шляхом збільшення розміру заборгованості з 16000,00 грн до 47290,72 грн та понесених судових витрат з урахуванням пропорційності задоволених вимоги (63,1%) з 410,35 грн до 1212,15 грн. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»задовольнити частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2021 рокув частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договоромб/н від 14.01.2009 станом на 18.04.2019 та судових витрат змінити, збільшивши розмір заборгованості з 16000,00 грн до 47290,72 грн та судових витрат з 410,35 грн до 1212,15 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді