Постанова 4855 № 320/9713/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9713/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА Іменем України 12 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Коротких А.Ю., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.07.2018 № 2461/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року позов задоволено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуваний наказ є правомірним. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19.06.2018 ОСОБА_2 звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якій просила: - провести перевірку правомірності проведених реєстраційних дій державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» ОСОБА_1; - скасувати рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40912306 про державну реєстрацію прав власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1544163380000 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019), прийняте 03.05.2018 державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» ОСОБА_1; Відповідачем 26.07.2018 прийнято наказ за № 2461/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким вирішено: 1) скаргу ОСОБА_2 від 19.06.2018 задовольнити повністю; 2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.05.2018 № 40912306, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області ОСОБА_1, на підставі якого у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 25978376; 3) анулювати доступ державному реєстратору комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зокрема, виконання п. 3 цього Наказу було покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Вказаний Наказ від 26.07.2018 № 2461/5 прийнято на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19.07.2018 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 19.06.2018, зареєстрованої Міністерством юстиції України 19.06.2018 за № С-14251. Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу порушено норми чинного законодавства, зокрема в частині обов`язкового надсилання суб`єкту оскарження копії скарги з додатками, повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги по суті, що призвело до порушення законодавчо визначених прав заінтересованої особи подати письмові пояснення по суті скарги та до не забезпечення об`єктивного розгляду скарги у сфері державної реєстрації. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до ч. 1, 2 статті 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 N 755-IV (далі - Закон N 755-IV) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: - на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення); - на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Згідно із ч. 3 статті 34 Закону N 755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Відповідно до ч. 4 статті 34 Закону N 755-IV днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України чи його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення із скаргою, зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. Відповідно до ч. 6 статті 34 Закону N 755-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: відмову в задоволенні скарги; задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення <...>. За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть прийняти мотивоване рішення, в якому передбачити шляхи для задоволення скарги. Відповідно до пункту 3 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (далі - Порядок) розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. Відповідно до п. 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Використання прислівника "обов`язково" свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника, суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) та заінтересованих осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані. З огляду на це, неповідомлення скаржника та / або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням. Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Способи повідомлення визначені у п. 10 Порядку № 1128, відповідно до якого cуб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги). Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги. Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідачем на адресу державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області ОСОБА_1, а саме на адресу: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 93, був оформлений лист вих. 2/с-14251/19к від 10.07.2018, у тексті якого зазначено, що Міністерство у зв`язку зі скаргою ОСОБА_2 від 19.06.2018 (що зареєстрована в Міністерстві 19.06.2018 за №С-14251) направляє ОСОБА_1 копію такої скарги. Також в листі зазначено, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації буде опубліковано в підрозділі «Засідання Комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» за посиланням з офіційного сайту Мін`юсту (https://minjust.gov.ua/). Жодних доказів фактичної відправки поштою або кур`єром цього листа за наведеною у ньому адресою, а також документальні докази на підтвердження достовірності адреси адресата станом 10.07.2018 відповідач до суду не подав. Також відповідач не надав суду доказів відправки повідомлення та копії скарги позивачці за іншою адресою (зокрема, адресою місця проживання). Посилання скаржника на те, що вказаний лист був направлений простою поштовою кореспонденцією, а тому докази направлення надати неможливо, колегія суддів відхиляє. Неспроможність органу державної влади підтвердити вчинення юридично значимих дій, не може вважатися обставиною, що свідчить про фактичне вчинення таких дій. При цьому, позивачем заперечується будь-яких повідомлень від відповідача. В порушення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідач наведені обставини жодними засобами доказування не спростував. Окрім того, 16.05.2018 ОСОБА_1 була звільнена з посади державного реєстратора в КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області, а тому відповідно не могла бути обізнаною про обставину надходження кореспонденції на її ім`я за попереднім місцем роботи. Щодо тексту розміщеного на офіційному сайті Мін`юсту, за посиланням: https://minjust.gov.ua/, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість встановити жодних ідентифікуючих відомостей, окрім таких як: про персону скаржника - ОСОБА_2 та короткої інформації про тип та адресу об`єкта нерухомого майна. Відтак, обставину розміщення відповідачем на своєму сайті оголошення про засідання комісії 19.07.2018 з приводу, зокрема розгляду скарги ОСОБА_2 від 19.06.2018, не можна також вважати належним способом повідомлення суб`єкта оскарження (позивачки), оскільки із вказаного оголошення неможливо встановити, з приводу чого подана зазначена скарга, які саме реєстраційні дії (рішення) та якого суб`єкта є предметом оскарження. Із наведеного оголошення неможливо встановити, що скарга стосується рішень, дій чи бездіяльності саме позивача. Тобто, зазначеним вище вимогам оголошення відповідача не відповідає, а тому воно не може вважатися «належним» за ознакою змісту. Інших доказів повідомлення позивача про розгляд скарги матеріали справи не містять. Відтак, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем на спростування доводів позовної заяви не було надано жодних доказів належного сповіщення позивачки про обставини подання та зміст скарги на рішення про державну реєстрацію, дату, час і місце розгляду такої скарги. Неналежне повідомлення позивача про розгляд скарги на його дії, позбавило її права, зокрема, заперечити подану скаргу та навести доводи на спростування її мотивів. Наведене безумовно є вагомою обставиною, що впливає на правомірність оскаржуваного рішення, оскільки є об`єктивною перешкодою у розгляді скарги. Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", і "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Lelas v. Croatia", і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Lelas v. Croatia"). Враховуючи вищевказану позицію Європейського суду з прав людини, розгляд скарги з порушенням встановленої законом процедури є неналежним виконанням відповідачем своїх повноважень та здійсненням їх не у спосіб, передбачений законом. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, оскільки оскаржуване рішення прийняте із суттєвим, грубим порушенням процедури. Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 по справі № 815/1684/17. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя А.Ю. Коротких Повний текст постанови складений 19.10.2021.