Постанова 4851 № 520/18210/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2021 р.Справа № 520/18210/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В.) від 16.03.2021 року (повний текст складено 17.03.21 року) по справі № 520/18210/2020 за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів, Харківської обласної прокуратури третя особа Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними дій , скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: - визнати протиправними дії Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) щодо підготовки, проведення та оформлення результатів іспитів у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора заступником керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області ОСОБА_1 , що відбулась 21.10.2020 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24.11.2020 року №23 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосовані закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", прийняте стосовно заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Харківської обласної прокуратури від 23.12.2020 року №3569к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області та з органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.12.2020; - поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області з 30.12.2020, або на рівнозначній посаді у відповідній окружній прокуратурі у разі її утворення; - стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації та наказ про звільнення є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Вважає, що оскільки рішення про звільнення є незаконним, позивач підлягає поновленню на посаді із стягненням середнього заробітку на час вимушеного прогулу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) щодо підготовки, проведення та оформлення результатів іспитів у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора заступником керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області Колесником С.О., що відбулась 21.10.2020 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24.11.2020 року №23 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосовані закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", прийняте стосовно заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Харківської обласної прокуратури від 23.12.2020 року №3569к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області та з органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.12.2020. Поновлено позивача в органах прокуратури на посаді заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області з 30.12.2020, або на рівнозначній посаді у відповідній окружній прокуратурі у разі її утворення. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення судом рішення про поновлення. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітку, що підлягає виплаті у межах суми стягнення за один місяць. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Офісом Генерального прокурора та Харківською обласною прокуратурою подано апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанціїобставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, простять скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують, що звільнення позивача відбулося на підставі та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. Так, Законом України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" запроваджено реформування системи органів прокуратури. Позивач було подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію у встановлений строк за визначеною формулою, у зв`язку з чим, його було допущено до проходження атестації. За результатами іспиту у формі анонімного тестування на знання та вміння у застосуванні закону, позивачем здобуто 65 балів, що є меншим прохідного балу для успішного складання іспиту і його не допущено до проходження наступного етапу атестації. В зв`язку з чим, кадровою комісією правомірно прийнято оскаржуване рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, що мало наслідком видання спірного наказу про звільнення позивача з посади. Вказують, що звільнення позивача є законним, оскільки таке звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" було передбачено пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ. На думку відповідачів норми Закону №113-ІХ є спеціальними та такими, що мають пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Представник позивача надав письмові відзиви на апеляційні скарги, в яких просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянтів підтримав вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційних скарг та просив відмовити в їх задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач з грудня 2015 року обіймав посаду заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №4 Харківської області відповідно до наказу прокурора Харківської області від 14.12.2015 року №3469. 19.09.2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-ІХ (далі Закон №113-ІХ), який, окрім іншого, передбачав обов`язкове проходження атестації діючими працівниками органів прокуратури України. 03.10.2019 року Генеральним прокурором України винесено наказ №221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі Порядок №221). Цей Порядок встановив правила та процедуру проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом №113-ІХ. Поряд з іншими нормами, Порядком №221 було передбачено, що для проходження атестації працівник прокуратури повинен подати заяву за формою, передбаченою додатком 2 до цього Порядку. Сторонами не заперечувалось, що позивачем у встановлений строк і за визначеною формою було подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. За результатами проходження 21.10.2020 першого етапу атестації позивач набрав 65 балів, внаслідок чого рішенням четвертої кадрової комісії №23 від 24.11.2020 визнано таким, що не успішно пройшов атестацію за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. На підставі вказаного рішення наказом керівника Харківської обласної прокуратури від 23.12.2020 року №3569к позивача було звільнено з органів прокуратури. Відповідно до оскаржуваного наказу, який виданий на підставі статті9, пункту 2 частини другої статті41 Закону України Про прокуратуру, підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-ІХ позивача звільнено з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру. Позивач, вважаючи протиправними рішення про неуспішне проходження ним атестації та наказ про звільнення, звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади не відповідає критерію законності та обґрунтованостівнаслідок відсутності підстав для звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури через ненастання події, з якою пов`язано можливість застосування положень п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України Про прокуратуру, а саме, відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду.На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що звільнення позивача було незаконне, в зв`язку з чим, він підлягає поновленню на попередній посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійсненняпрокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначеноЗаконом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII(далі - Закон № 1697-VII). Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 16 Закону № 1697-VII,незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 1697-VІІ, прокурор зобов`язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію. Згідно зі ст.15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів від 27.04.2017, прокурор повинен здійснювати службовіповноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально.Постійно підвищуватисвій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу,відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов`язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки,знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей,здатності вчасно і якісно виконувати службові обов`язки та завдання. 25.09.2019 року набрав чинності Закон № 113-ІХ, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.Положення Закону № 113-ІХ на день ухвалення рішення у цій справі є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались. За приписами п. 7 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" цього Закону, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Згідно з п. 13 розд. II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бутипідставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Згідно п. 6 розділу I Порядку № 221, атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Порядок № 221 є чинним, у встановленому законом порядку протиправним не визнаний. Пунктом 10 розділу II Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестацїї. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Відповідно до п. 9 розділу І Порядку № 221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку. Згідно з п. 10 розділу І Порядку № 221, заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що позивач скористався своїм правом та відповідно до вимог Закону № 113-ІХ та Порядку № 221 та подав заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в окружну прокуратуру та про намір пройти атестацію. Отже, позивач був обізнаний щодо умов та процедури проведення атестації, визначеними у Порядку № 221, у тому числі з можливими наслідками непроходження відповідного її етапу, а також добровільно надав персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, його буде звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697. Така згода є усвідомленням, що у разі ненабрання прохідного балу унаслідок складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, кадровою комісією буде прийнято рішення про неуспішне проходження атестації. Відповідно до п. 1 розділу II, п. 2 розділу III Порядку № 221, після завершення строку на подання заяви, вказаної у п. 9 розділу І цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генерального прокурора України (Офісу Генерального прокурора). Кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). Кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в один день. У цьому випадку, кадрова комісія формує графік складання вказаних іспитів із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестувань, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспитів. До складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки допускаються прокурори, які за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрали кількість балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, встановлений упункті 4розділу ІІ цього Порядку. Судом встановлено, що на веб-сайті Офісу Генерального прокурора було розміщено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та на загальні здібності та навички. Правомірність включення до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та на загальні здібності та навички позивачем не оскаржувалось. Пунктом 3 розділу II Порядку № 221 визначено, що тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів. Відповідно до п. 4 розділу II Порядку № 221 прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів. Згідно п. 5 розділу II Порядку № 221, прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь у атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Як свідчать матеріали справи, за наслідками складання іспиту позивач набрав 65 балів, що є менше прохідного для успішного складання іспиту. Ці результати відображені у відповідній відомості, у якій позивач поставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність (т. 1 а.с. 128). У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора відсутні. З приводу доводів позивача про звернення його до кадрової комісії із заявами про перенесення дати складання іспити через незадовільний стан роботи, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається із протоколу четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 30.10.2020 № 7, комісією розглянуто заяви ОСОБА_1 про перенесення дати складання іспиту через незадовільний стан здоров`я, а також про повторне проходження тестування (т. 1 а.с. 183-190). За результатами розгляду комісією встановлено, що до початку складання іспиту до кадрової комісії заяви про перенесення дати іспиту з документами, що підтверджуються поважність причин неявки прокурора, не надходило. Позивачем заяву направлено поштовим зв`язком 19.10.2020 року. Водночас, у встановлену дату - 21.10.2020, час та місце, позивач з`явився для проходження відповідного етапу атестації та не склав його успішно. Під час проходження тестування зі скаргами на незадовільний стан здоров`я не звертався. За місцем проведення тестування пройшов температурний скринінг. У зв`язку із цим четвертою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), прийнято рішення про відмову у перенесенні дати проходження тестування, а також про відмову у призначенні нового дня для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Пунктом 17 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ, пп. 7, 8 розділу І Порядку № 221 визначено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. При цьому, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до Порядку №

221. Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення кадрової комісії відповідає вимогам встановленим Порядком № 221, зокрема, мітить підстави та обґрунтування його прийняття, а також посилання на нормативно-правові акти. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що четвертою кадровою комісією на підставі п. п. 13, 16, 17 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ, п. 6 розділу І, п.п. 4, 5 розділу II Порядку № 221 прийнято законне і мотивоване рішення від24.11.2020 року №23 про неуспішне проходження позивачем атестації. Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. Підпунктом 2 пункту 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами. Як зазначалось, за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування із використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивач набрав 65 балів, що призвело до прийняття рішення про неуспішне проходження ним атестації. З матеріалів справи вбачається, що на підставі вищевказаного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, його було звільнено з посади та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача у зв`язку з відсутністю процедур ліквідації, реорганізації або скорочення, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації. На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюються, якщо інше не встановлено законом (ст. 82 ЦК України). Згідно з ч. 3 ст. 81 ЦК України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. Органи прокуратури відносяться до юридичних осіб публічного права. Виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури (п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України). Статтею 4 Закону № 1697-VІІ зазначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до п. 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ звільнення прокурорів за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених пп. 1-4 п. 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ. При цьому, такої умови як прийняття уповноваженими органами чи особами рішень про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, скорочення кількості прокурорів вказаним пунктом не передбачено. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував доводи відповідачів щодо зменшення кількості прокурорів, яке відбулося не у зв`язку з рішенням Генерального прокурора, а на підставі внесення Законом №113-ІХ змін до ст. 14 Закону №1697, чинна редакція якої передбачає, що загальна чисельність прокурорів становить не більше 10000 осіб, замість попередньої редакції цієї норми, яка встановлювала загальну кількість працівників прокуратури - 15 000 осіб. Тому звільнення позивача відбувалося, зокрема, і в межах скорочення кількості прокурорів. Підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності до п.п. 2 п. 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ. При цьому, до набрання чинності Законом № 113-ІХ у ч. 3 ст. 16 Закону №1697 було вказано, що повноваження прокурора на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом. Після набрання чинності Законом № 113-ІХ займенник цим було вилучено з тексту норми, чим відбулося скасування заборони на передбачення підстав та порядку звільнення прокурорів в інших законах, окрім Закону № 1697. Отже, порядок звільнення прокурорів, який було передбачено в п. 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ, відповідає положенням Закону України Про прокуратуру. Таким чином, чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ, у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Посилання суду на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17, колегія суддів вважає помилковим, оскільки судове рішення прийнято за іншими фактичними обставинами, ніж ті, що по даній справі. Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що посилання у наказі про звільнення на положення п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Зміст поняття юридичної визначеності, на яку посилається суд в оскаржуваному рішенні, повною мірою викладено у документі Мірило правовладдя підготованому Європейською комісією За демократію через право Венеційська комісія) у 2016 році. Серед принципів, які становлять зміст юридичної визначеності, вказано: 1) доступність законодавства, 2) доступність судових рішень, 3) передбачуваність актів права, 4) сталість і послідовність приписів права, 5) легітимні очікування, 6) унеможливлення зворотної дії, 7) принципи nullumcrimensinelege та nullumpoenasinelege, 8) resjudicata. Зокрема, відповідно до п. 58 Мірила правовладдя, передбачуваність означає, що приписи права також мають бути передбачуваними за своїми наслідками: їх має бути сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб`єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними. Пункт 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ сформульований відповідно до вказаних вимог. Враховуючи, що позивач має вищу юридичну освіту та значний стаж роботи у галузі права,він міг усвідомлювати зміст та значення правових норм Закону № 113-ІХ, які регулюють його статус. Крім того, звільнення прокурорів, що не пройшли атестацію, відбувалось однаково та не створювало для прокурорів стану невизначеності, в якому б вони не могли передбачати наслідки своїх дій. Конституцією України (ст. 24) гарантовано рівність конституційних прав і свобод громадян. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Рівність перед законом означає рівну для всіх громадян обов`язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов`язках, привілеях чи обмеженнях, які у цьому законі встановлені. Відповідні державні органи і особи повинні керуватися конкретним законом, а всі індивіди, на яких поширюється дія цього закону, є рівними щодо застосування його до них. Будь-які винятки можуть встановлюватись тільки законом, якщо Конституція це допускає. Такі винятки повинні мати публічно-правовий характер і слугувати публічним інтересам, виступати гарантіями здійснення цими особами суспільно корисних і важливих державних функцій, професійної діяльності в інтересах всіх членів суспільства. Закон № 113-ІХ та Порядок визначають процедуру атестації прокурорів та слідчих, встановлюють рівні умови її проходження та наслідки неуспішного проходження, а саме звільнення з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1967-VII (п. 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ). Ураховуючи викладене, поновлення позивача, який неуспішно пройшов атестацію, та без успішного її проходження, на посаді в органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію. Таким чином, колегія суддів зазначає, що захист прав позивача у спосіб поновлення на посаді в органах прокуратури не відповідає вимогам Закону № 113-ІХ. Проходження служби в органах прокуратури має особливий характер, виходячи з її місця та функцій в системі державних органів (зокрема, протидія корупції, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та забезпечення швидкого, повного, неупередженого розслідування кримінальних проваджень, у тому числі резонансних, тощо). У зв`язку із запровадженням Законом № 113-ІХ першочергових і тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації прокурорів, подальша робота цих прокурорів в органах прокуратури можлива виключно у разі успішного проходження атестації. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог. Натомість, відповідачі, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довели правовірність звільнення позивача з посади. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувані рішення та наказ, відповідачі діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування оскаржуваних наказів, підстави для їх задоволення також відсутні. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у їх задоволенні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Харківської обласної прокуратури задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі №520/18210/2020 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 21.10.2021 року