Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/3480/20

Справа № 128/3480/20 Провадження № 22-ц/801/2226/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 рокуСправа № 128/3480/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М., за участю секретаря Француза М. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі № 127/505/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області, постановлену у цій справі 09 вересня 2021 року у м. Вінниці суддею цього суду Сичуком М. М., В С Т А Н О В И В: В грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») звернулось до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі № 127/505/14-ц, мотивуючи її тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним № 54/МК/2007/19-980 від 21 грудня 2007 року. На виконання цього рішення 08 травня 2014 року видано виконавчі листи, виконавчі провадження з виконання яких закінчені. 04 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ДІППРОФІНАНСГРУП» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N18070_А_3, за умовами якого право вимоги до позичальників за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 54/МК/2007/19-980 від 21 грудня 2007 року, перейшло до ТОВ «ФК`ДНІПРОФІНАНСГРУП». 20 серпня 2020 року між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_А102, за умовами якого право вимоги до позичальників за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 54/МК/2007/19-980 від 21 грудня 2007 року, перейшло до ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП». 26 серпня 2020 року між ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено Договір про відступлення прав вимоги № Б/Н, за умовами якого право вимоги до позичальників за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 54/МК/2007/19-980 від 21 грудня 2007 року, перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС». Відповідно до офіційної інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на день подання заяви оригінали виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на примусовому виконанні не перебувають. Згідно акту ПАТ КБ «НАДРА» до договору відступлення прав вимоги оригінали виконавчих листів, виданих на виконання рішення Вінницького міського суду від 17 березня 2014 року по справі № 127/505/14-ц, втрачені у зв`язку з проведення процедури ліквідації Банку. Ліквідація ПАТ КБ «НАДРА», припинення основної діяльності банку, зміна всього керівництва, закриття територіальних відділень банку та звільнення відповідальних за супровід судових справ працівників, вплинуло на факт втрати оригіналів виконавчих листів. Водночас, заборгованість за кредитним договором не погашена. Крім того, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився в період ліквідації банку, отже цей строк пропущено з об`єктивних причин, що не залежали від попереднього стягувача ПАТ КБ «Надра», що є підставою для його поновлення. Пославшись на викладене, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просило суд замінити стягувача у справі № 127/505/14-ц ПАТ КБ «НАДРА» на його правонаступника, видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року вказану заяву задоволено, замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у справі № 127/505/14-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Видано дублікати виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання у справі № 127/505/14-ц. Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» зазначило, що оскаржувану ухвалу вважає законною та обґрунтованою, а тому просить апеляційний суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, розгляд справи проводити за відсутності представника товариства. 19 жовтня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Вичікова Віктора Михайловича про відкладення судового засідання, призначеного на 21 жовтня 2021 року, у задоволенні якого слід відмовити, оскільки адвокатом не надано жодних доказів на підтвердження його доводів, зокрема доказів його зайнятості в іншому судовому засіданні. В судове засідання, призначене в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 не з`явилася, хоча про час, день та місце судового засідання повідомлена належним чином. 18 жовтня 2021 року на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відмовився» повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було направлене на адресу ОСОБА_2 , зазначену нею у апеляційній скарзі. 20 жовтня 2021 року секретарем судового засідання повідомлено ОСОБА_2 про те, що судове засідання у цій справі відбудеться у приміщенні Вінницького апеляційного суду 21 жовтня 2021 року о 13 год. 30 хв, про що складено телефонограму. Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України). За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 не з`явилися в судове засідання без поважних причин, апеляційний суд дійшов висновку про розгляд справи за її відсутності. Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з огляду на таке. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2014 року у цивільній справі № 127/505/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 82 253,25 грн., що становить заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 54/МК/2007/19-980 станом на 12 вересня 2013 року, в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 35 422,66 грн.; заборгованість за відсотками в розмірі 34 008,22 грн., штраф в сумі 3 471,52 грн., а також заборгованість по сплаті пені в сумі 9 350,85 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат (а. с. 49-50). Відповідно до заяви про видачу копії рішення та виконавчого листа від 09 квітня 2014 року ПАТ КБ «Надра» отримало виконавчий лист у справі № 127/505/14-ц 08 травня 2014 року (а. с. 53). 30 вересня 2017 року державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 52436815 та у ВП № 52436943, відповідно до яких виконавчі листи у справі № 127/505/14-ц, видані 08 травня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернено стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржників ліквідного майна, на яке може бути звернене стягнення (а. с. 71-72). 23 липня 2018 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, відповідно до якого виконавчий лист у справі № 127/505/14-ц, виданий 08 травня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення боргу з ОСОБА_1 повернуто без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що виконавчий документ пред`явлений не за місцем виконання рішення (а. с. 70). 04 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ДІППРОФІНАНСГРУП» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N18070_А_3, за умовами якого право вимоги до позичальників за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 54/МК/2007/19-980 від 21 грудня 2007 року, перейшло до ТОВ «ФК`ДНІПРОФІНАНСГРУП» (а. с. 12-16). Відповідно до акту ПАТ «КБ «НАДРА» про втрату виконавчих листів від 04 серпня 2020 року оригінали виконавчих листів, виданих на виконання рішення Вінницького міського суду від 17 березня 2014 року по справі № 127/505/14-ц, втрачені під час процедури ліквідації банку, у зв`язку зі зміною керівництва банку, закриттям територіальних відділень банку та звільнення усіх місцевих співробітників, що здійснювали судовий супровід кредитних справ (а. с. 24-25). 20 серпня 2020 року між ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_А102, за умовами якого право вимоги до позичальників за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 54/МК/2007/19-980 від 21 грудня 2007 року, перейшло до ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» (а. с. 17-18). 26 серпня 2020 року між ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено Договір про відступлення прав вимоги № Б/Н, за умовами якого право вимоги до позичальників за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 54/МК/2007/19-980 від 21 грудня 2007 року, перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» (а. с. 19-23). Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 25 листопада 2020 року оригінали виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на примусовому виконанні не перебувають (а. с. 27-29). У статті 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Статтею 9 Конституції Українипередбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. В доповнення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (№ 18357/91, п. 40) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяли, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті

6. Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про зміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно до положень глави 47 ЦК України. Правонаступництво у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом права його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні. Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та є можливою на будь-якій стадії цивільного процесу. За змістом ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про зміну стягувача. Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про заміну стягувача, оскільки передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (цесії) є правонаступництвом, і новий кредитор має право звертатись до суду із такою заявою, а заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржника можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження. Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду в ухвалі від 20 травня 2019 року у цивільні справі № 1003/11357/12. Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», як новий кредитор, має право на отримання дублікатів виконавчих листів у справі № 127/50/14-ц та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання з огляду на таке. На час відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчих листів діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, тоді як на час повернення виконавчих документів стягувачеві та звернення товариства до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання вже діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року. Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час видачі виконавчих листів) виконавчі документи за загальним правилом можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Разом з тим, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень чинного Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, визначає, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 05 жовтня 2016 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. За таких обставин, строк пред`явлення виконавчих листів у справі № 127/505/14-ц, виданих 08 травня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області, становить 3 роки. 30 вересня 2017 року вказані виконавчі лиси було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржників ліквідного майна, на яке може бути звернене стягнення. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 05 жовтня 2016 року у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 05 жовтня 2016 року повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12цього Закону. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 433 ЦПК України). Зі змісту цієї норми слідує, що поновлення пропущеного строку можливе у випадку, якщо стягувач обґрунтує обставинами (причинами) як такими, що характеризують поважність пропуску строку, передбаченого законом для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, та переконає суд в їх існуванні, посилаючись та надаючи відповідні докази по кожній з наведених таких обставин. При цьому, поважною причиною може бути лише перебіг у часі такого стану речей, який виникає незалежно від волі стягувача та прямим наслідковим зв`язком перешкоджає йому в реалізації свого інтересу, тобто в даному випадку, звернути стягнення боргу на свою користь за рішенням суду в примусовому порядку. Суд же при вирішенні цього питання повинен з`ясувати причини пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи не поважність, а, відтак, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема втратою виконавчих листів первісним кредитором у зв`язку з проведенням процедури його ліквідації, отримання ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після укладання договору від 26 серпня 2020 року, та звернення із заявою по суті заявлених вимог 08 грудня 2020 року, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання та поновлення цього строку. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Приписи підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ «Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження, частини першої статті 433 ЦПК України. Зазначені приписи перехідних положень ЦПК України не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання. З аналізу змісту п. 1 п. п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України видно, що підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Отже, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили. Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у цивільні справі № 2-824/2009. Разом із тим, необґрунтована відмова у видачі дублікату виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010). На підставі викладеного, оскільки видача дублікатів втрачених виконавчих листів є необхідною для завершення судового провадження у цій справі, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2014 року не виконано, заборгованість боржниками не погашена, оригінали виконавчих листів втрачені, що підтверджується актом ПАТ КБ «Надра», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про видачу дублікатів виконавчих листів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, та не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення страви, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : Т. Б. Сало М. М. Якименко Текст постанови виготовлено 21 жовтня 2021 року.