Постанова 4809 № 396/1744/20

ПОСТАНОВА Іменем України 23 вересня 2021 року м. Кропивницький справа № 396/1744/20 провадження № 22-ц/4809/1280/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді - Дуковський О. Л., Карпенко О. Л., за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Росія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2021 року (суддя Русіна А. А.). В С Т А Н О В И В Короткий зміст позовних вимог, обгрунтування ОСОБА_1 в грудні 2020 року звернулася до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з позовом до СТОВ "Росія", яким просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 03 березня 2011 року, укладений між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «РОСІЯ», зареєстрований відділом земельних ресурсів Новоукраїнської районної державної адміністрації 19 жовтня 2011 року за № 352400004002836. В обґрунтування позову зазначила, що є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, площею 4,1583 га кадастровий номер 3524010000:02:002:0850, що підтверджується витягом з Державного реестру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 18609647, від 12.01.2017 року. ОСОБА_1 зі СТОВ «Росія» 03 березня 2011 року уклала договір оренди земельної ділянки строком дії до 15 листопада 2060 року. У 2011 році, після підписання договору оренди землі, лише один раз отримала кошти орендної плати. В період 2012-2020 років, орендну плату відповідач не виплачував. На неодноразові звернення до орендодавця, власник усно та письмово отримувала відмову у виплаті орендної плати за період з 2011 року по 2020 рік включно. 17.02.2020 року позивач звернулася з письмовою заявою, через відділення Укрпошти, до керівника СТОВ «РОСІЯ» з проханням виплатити орендну плату з врахуванням нормативно грошової оцінки землі та індексації до 17 березня 2020 року, відповіді не отримала. Відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в період з 2011-2020 роки, передбачене п. 9 договору оренди. Станом на 01.12.2020 року орендар, в рахунок погашення заборгованості за користування в 2011-2020 роках належною їй земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів. До того ж ніяких послуг в рахунок орендної плати за період 2011-2020 роки також не надавалось. Умовами розрахунків по договору оренди землі, укладеним між сторонами, було визначено виплату орендної плати в строк до кінця року. Порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою не відповідає положенням ст. 526 ЦК України, що відповідно до ст. 610, 611 ЦК України є підставою для розірвання договору оренди від 03.03.2011 року. 11.01.2021 року від представника відповідача СТОВ «Росія» подано відзив на позовну заяву ОСОБА_3 . У відзиві, заперечуючи проти звернення, мотивував слідуюче. Орендна плата по даному договору нараховується та сплачується своєчасно та в повному обсязі. За ОСОБА_1 , щорічно, починаючи з 2011 року орендну плату отримувала уповноважена особа - ОСОБА_2 . Повноваження якого на такі дії підтверджуються нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1 від 10.03.2011 року, реєстраційний №

615. За весь період дії договору оренди ( з 2011 року) - ОСОБА_1 до СТОВ «Росія» стосовно недійсності нотаріально посвідченої заяви жодного разу не зверталась, заяв та скарг стосовно повноважень особи, яка отримує орендну плату не надходило. Відповідач навів свій розрахунок про виплату орендної плати з 2011 року по 2020 рік. За яким СТОВ «Росія» у відповідності до умов договору своєчасно та в повному обсязі здійснювала нарахування та виплату орендної плати по договору оренди. Третя особа - ОСОБА_2 в поясненнях письмових повідомив суд, що фактично 10.03.2011 року ним було проавансовано виплату орендної плати по договору оренди, який Бабельнік 03.03.2011 року уклала з СТОВ «Росія» строком на 49 років, шляхом виплати орендної плати орендодавцю наперед замість СТОВ «Росія» в сумі 30 000.00 грн. Зважаючи на те, що СТОВ «Росія» не мало можливості здійснити дане довготривале авансування та враховуючи власні фінансові можливості, третьою особою було прийнято рішення про виплату авансу орендної плати на користь ОСОБА_1 в сумі 30 000,00 грн, що підтверджено текстом нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 від 10.03.2011 року, реєстраційний номер

615. ОСОБА_2 навів свої розрахунки та вважає, що станом на 12.04.2021 року залишок неповернутого авансу становить 1190,54 грн. Враховуючи те, що протягом 2011-2020 років СТОВ «Росія» сплачувало орендну плату своєчасно та в повному обсязі (яка йшла на погашення виплаченого авансу), позов є необґрунтованим та безпідставним. Судове рішення, висновки суду Рішенням Новотукраїнського районного суду Кіровоградської області позов задоволений. Розірваний договір оренди земельної ділянки від 03.03.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Росія», зареєстрований відділом земельних ресурсів Новоукраїнською районною державною адміністрацією 19.10.2011 року за №352400004002836 та зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Поляковою Наталією Василівною, номер запису про інше речове право 18609692 від 12.01.2017 року. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. Задовольняючі позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази отримання позивачем орендної плати. Правовідносини з ОСОБА_2 , отримання від нього коштів, жодним чином не підтверджують виконання зобов`язань СТОВ «Росія». Доводи апеляційного оскарження Не погоджуючись з судовим рішенням, СТОВ «Росія» оскаржила в апеляційному порядку рішення і просить про скасування та ухвалення нового про відмову в позові. В обґрунтування вказує, що судом безпідставно не взято до уваги наявні в матеріалах справи докази, а саме авансової сплати орендної плати і пояснення позивачки, яка підтвердила факт отримання авансу орендної плати в 2011 році в розмірі 30 000 грн. Не правильно здійснена оцінка доказів наданих суду, а відтак висновок не відповідає встановленому. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Рух справи в апеляційному суді Апеляційна скарга подана 18 червня 2021 року. Провадження апеляційне відкрито ухвалою суду від 30 червня 2021 року. Ухвалою від 19 липня 2021 року справу призначено до розгляду на 9 вересня 2021 року, за наслідком закінчення підготовчих дій. Справу не слухалась зазначеної дати, у зв`язку з відпусткою членів колегії складу суду. Ухвалою від 23 вересня 2021 року продовжено строк розгляду справи. Встановлені обставини судом першої інстанції Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №029920 на підставі розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації від 11.05.2002 року за №337-р ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка площею 4,16 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоукраїнської міської ради (а.с.11). Між позивачем та СТОВ «Росія» 03.03.2011 року укладено договір оренди землі, зареєстрований відділом земельних ресурсів Новоукраїнської районної державної адміністрації 19 жовтня 2011 року за № 352400004002836, за умовами якого Орендодавець надала, а СТОВ «Росія» (Орендар) прийняв у оренду земельну ділянку площею 4,16 га ріллі, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору закінчується 15.11.2060 року. Згідно з положеннями пунктів 9 договору передбачено, що орендна плата має вноситися орендарем у грошовій формі. У разі бажання Орендодавця отримати орендну плату в натуральній або відробітковій формі, вона здійснюється за згодою сторін за цінами, які діють на час розрахунку або на час надання послуги. Розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно п.11 - орендна плата вноситься Орендарем до 31 грудня щорічно. У пункті 5 Договору сторонами зазначено, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 56245 грн. Позивач зверталася в 2019 році, 2020 році до СТОВ «Росія», до Кіровоградської обласної державної адмінстрації, Новоукраїнської районної державної адміністрації (а.с.12,13,14,15,16,17) з приводу не виплати орендної плати та їй надавалися відповіді, що вона уклала договір оренди зі СТОВ «Росія» строком на 49 років та отримала аванс в розмір 30000,00 грн., суму авансу ще не використана. Нотаріально посвідчена заява від 10.03.2011 року вказує, що ОСОБА_1 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, з боку інших осіб, отримала від ОСОБА_2 орендну плату за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належну їй на підставі Державного акту серії 11-КР № 029920 площею 4,16 га виданого Новоукраїнською райдержадмінстрацією Новоукраїнського району Кіровоградської області 24.05.2002 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності землю за №434, в сумі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень і будь-яких матеріальних (фінансових) претензій до ОСОБА_2 до 10 березня 2060 вона не матиме (а.с.35). Цією ж заявою ОСОБА_1 дозволила ОСОБА_2 , до зняття мораторію на дію Закону України про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, отримувати орендну плату від СТОВ «Росія», юридична адреса якого м. Новоукраїнка, вул.40-років України, 1, Новоукраїнського району Кіровоградської області. В разі зняття мораторію на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, по першій вимозі ОСОБА_2 зобов`язалася переоформити вказану земельну ділянку на нього або на вказану ним особу. Всі платежі, які виникнуть в процесі переоформлення вказаної земельної ділянки у приватну власність, сплачує ОСОБА_2 . Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М.. Відповідно до довідок від 11.01.2021 року за № 07, 08, 09,10,11,12,13, 14, 15,16 виданих ОСОБА_1 (а.с. 36,37,38,39,40,41,42,43,44,45), в тому, що за договором оренди від 03.03.2011 року за земельну ділянку площею 4,16 га нараховано за 2011 рік орендна плата в розмірі 1500 грн та виплачена на руки з відрахуванням прибуткового податку та військово збору 1275,00 грн у листопаді 2011 році; за 2012 рік нарахована у розмірі 2822,82 грн. виплачено на руки 2195,56 грн. у грудні 2012 року; нарахована за 2013 рік орендна плата в розмірі 2822,82 грн та виплачено на руки 2399,40 грн. у січні 2014 року; нарахована за 2015 рік в сумі 3525,70 грн та виплачено на руки 2943,96 грн у травні 2015 року; нараховано орендна плата в розмірі 4230,84 грн. та виплачена на руки 3405,83 грн у березні 2017 року; нарахована орендна плата за 2017 рік в розмірі 4230, 84 грн та виплачено на руки 3405,83 грн у липні 2017 року; нараховано орендну плату за 2018 рік в розмірі 4976,18 грн. виплачено на руки 3405,83 грн в беерзні 2018 році та 600 грн у квітні 2019 році; нарахована орендна плата за 2019 рік в розмірі 4210,37 грн та виплачено на руки 3389,35 грн у липні 2019 році; нарахована орендна плата за 2020 рік в розмірі 4210,37 грн та виплачена на руки 3389,30 грн в жовтні 2020 року. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на задоволенні. Представник позивача, адвокат Гольфіндер С.К. заперечував щодо мотивів оскарження. Третя особа, яка належним чином була повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася (а.с.124). Неявка сторони, належним чином повідомлена про судове слухання, не першкоджає судовому розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі». Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі. Відповідно до положень статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) здійснений висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначила, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)». Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18). Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). Належними доказами сплати коштів за оренду є певні документи: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, тощо. Вирішуючи позов, судом першої інстанції встановлено, що відповідач подав довідки про виплату орендної плати, за період з 2011 року по 2020 роки. Однак, вказану орендну плату відповідач не виплачував ОСОБА_1 , як вказано в довідках, так як у зв`язку з нотаріально посвідченою заявою від 10.03.2011 року позивач отримала в рахунок авансу, тобто наперед від ОСОБА_2 30 000,00 грн та зобов`язала останнього отримувати замість неї орендну плату. Згідно із частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють заінтересована особа. Повноваження, якими позивач уповноважила ОСОБА_2 отримувати замість неї орендну плату за договором оренди від 03.03.2011 року, укладеного з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «РОСІЯ», відсутні. З поданої представником відповідача нотаріально посвідченої заява (а.с.35), не є довіреністю в розумінні Глави 17 ЦК України та Розділу 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, від 3 березня 2004 року за N 283/8882 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), а за своєю юридичною природою є заявою, якою нотаріус 10.03.2011 року посвідчив справжність підпису ОСОБА_1 , яка підписала заяву, а не є посвідчення нотаріусом довіреності на здійснення дій, зокрема отримувати кошти за договором оренди. Крім того, у вищезазначеній заяві від 10.03.2011 року не зазначено за яким договором оренди ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 30 000,00 грн та за яким договором оренди землі ОСОБА_2 має отримувати орендну плату в майбутньому. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказана заява свідчать про існування зобов`язань, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і їх зміст не підтверджує правомірність сплати орендної плати СТОВ «Росія» Галенок Д.О. замість ОСОБА_1 . З позиції ОСОБА_1 виходить, що вона дійсно отримала в 2011 році аванс орендної плати в сумі 30 000,00 грн від ОСОБА_2 як від представника СТОВ «Росія», який є засновником Товариства (а.с.22), однак не доручала отримувати замість неї орендну плату, тому й зверталася усно та й письмово до СТОВ «Росія» для виплати орендної плати з урахуванням індексації. Інших виплат з 2012 по 2020 рік за оренду землі, вона не отримувала. В суді апеляційної інстанції з цього приводу уточняв обставини, викладені в позові, адвокат позивача. За якими саме від орендаря коштів орендодавець не отримувала. В позові адвокатом викладені доводи які він первісно зрозумів зі слів позивача, а в подальшому в суді було уточнено, що 30 000 виплатив ОСОБА_2 , як фізична особа, який ніяких договорів з відповідачем не укладав на предмет авансування виплат власнику землі. Крім того, договором оренди укладеного 03.03.2011 року між ОСОБА_1 та СТОВ «РОСІЯ» також не передбачалося отримання авансу позивачем від третьої особи та не передбачалося, що третя особа буде отримувати замість позивача орендну плату. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач - орендар СТОВ «РОСІЯ» систематично, а саме, за період з 2012 по 2020 рік, не сплачував орендну плату орендодавцю ОСОБА_1 , що є порушенням істотних умов договору оренди землі, доказів на спростування несплати суду не надано, вимога позивача про дострокове розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству. Тому, суд правильно в порядку статті 32 Закону України «Про оренду землі» і статті 141 ЗК України розірвав договір оренди, який був укладений 03.03.2011 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Росія» Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого суду, дійсно відповідач належними, допустимими та достатніми доказами не довів виконання ним умов договору оренди земельної ділянки, укладеного 03.03.2011 року між ОСОБА_1 та СТОВ «РОСІЯ» щодо сплати орендної плати у спосіб передбачений договором. Відповідно до ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV у разі дострокового розірвання договору оренди землі, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги рішення суду (в межах оскарження) не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія», - залишити без задоволення, а рішенняНовоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2021 року , - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Дуковський О. Л. Карпенко