Постанова 4803 № 216/1009/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6502/21 Справа № 216/1009/18 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 216/1009/18 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудомайн», Публічне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудомайн», Публічного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року, яке ухвалено суддею Бутенко М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 07 травня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудомайн» (надалі ТОВ «Рудомайн»), треті особи Публічне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» (надалі ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»), ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2017 року, о 14 годині 10 хвилин, по вулиці Марійській у напрямку вул. Світлогірської у м. Кривому Розі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «HYNDAI GETZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «ГАЗ 2705-226», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить ТОВ «Рудомайн». Внаслідок пригоди був пошкоджений автомобіль «HYNDAI GETZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачці на праві власності. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.05.2017 року, справа № 214/2566/17, винною особою у ДТП визнано ОСОБА_2 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Автомобіль «ГАЗ 2705-226», який належить ТОВ «Рудомайн» був застрахований в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», поліс № АЕ/9866764 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.07.2016 року, строк дії якого з 20.07.2016 року по 19.07.2017 рік. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну складає 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн. Відповідно до Висновку автотоварознавчого дослідження № Д10/07/17 від 10.07.2017 року судового експерта Чивчиш О.П., вартість матеріальних збитків позивачці становить 25 591, 52 грн. Вартість відновлюваного ремонту автомобіля «HYNDAI GETZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 39 553,07 грн. відповідно до Акту виконаних робіт від 28.08.2017 року, ремонтною калькуляцією № 001365 від 29.06.2017 року, рахунком № 001365 від 29.06.2017 року та квитанцією серії ТРГ № 007990 від 28.08.2017 року, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» виплатило позивачці страхове відшкодування у розмірі 20 326,27 грн. на відшкодування матеріального збитку з вирахуванням суми франшизи у розмірі 1000,00 грн. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з ТОВ «Рудомайн» різницю між вартістю виконаних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля і сумою страхового відшкодування у розмірі 19 226,80 грн., а також завдану моральну шкоду, яку вона оцінила у 20 000,00 грн., а також судові витрати. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року, у складі судді Сидорака В.В., відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Рудомайн», треті особи ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та призначено справу до слухання у підготовчому судовому засіданні на 13 червня 2018 року. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2018 року, у складі судді Бутенко М.В., справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Рудомайн», треті особи ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, прийнято до провадження та призначено справу до слухання у підготовчому судовому засіданні на 13 грудня 2018 року. 16 січня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», виключивши його зі складу третіх осіб, та надала уточнений позов, в якому просила суд: стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» 19 226,80 грн. у рахунок відшкодування матеріальних збитків та з ТОВ «Рудомайн» судові витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 000,00 грн., франшизу у розмірі 1 000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. Крім того, просила розподілити судові витрати у справі. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 19 226 грн 80 коп. у рахунок відшкодування матеріального збитку, а також судовий збір у розмірі 609 грн 67 коп. Стягнуто з ТОВ «Рудомайн» на користь ОСОБА_1 1000,00 грн. у рахунок відшкодування франшизи, 8 000,00 грн. за спричинену моральну шкоду, судові витрати у розмірі 2000,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, а також судовий збір у розмірі 1857 грн 13 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Рудомайн» просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що шкода, завдана пошкодженням транспортного засобу позивачки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, має бути відшкодована ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в межах ліміту відповідальності, й свій обов`язок страховик виконав у повному обсязі, сплативши суму відшкодування у розмірі 20 326,27 грн. Акт виконаних робіт від 28.08.2017 року на суму 39 553,07 грн. відповідач вважає неналежним доказом, оскільки суду не було надано квитанцій на придбання запасних частин, які було замінено на пошкодженому транспортному засобі, у зв`язку з чим вважає, що на ТОВ «Рудомайн» може бути покладено виключно обов`язок із відшкодування франшизи. Не погоджується ТОВ «Рудомайн» й з висновком суду щодо стягнення моральної шкоди, оскільки матеріалами справи не встановлено недбальства щодо зберігання та користування транспортним засобом, а згідно з положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода може бути відшкодована особою, яка її завдала. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Рудомайн», до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» приймало участь у справі у якості третьої особи, про що було зазначено навіть у судовій повістці про виклик до суду на останнє судове засідання, призначене на 12.03.2021 року. Про залучення його до участі у справі у якості співвідповідача дізнався лише 05.07.2021 року, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду. Зазначає, що жодної заяви про зміну предмету позову він не отримував та суд не мав правових підстав для прийняття цієї позовної заяви до розгляду, оскільки вона була подана з порушенням вимог статті 49 ЦПК України щодо направлення її копії учасникам справи. Також вказує й на те, що страхова виплата була здійснена у повному обсязі у розмірі лімітів страхового відшкодування та за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу, податку на додану вартість та франшизи. Таким чином, різниця між завданими збитками та страховим відшкодуванням підлягає стягненню з ТОВ «Рудомайн». При цьому, вказує й на те, що ФОП ОСОБА_3 не є платником податку на додану вартість та вартість відновлювального ремонту, визначеного ФОП ОСОБА_3 , не є оціненою шкодою, у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Рудомайн», за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено, що 24 квітня 2017 року, о 14 годині 10 хвилин, по вулиці Марійській у напрямку вул. Світлогірської у м. Кривому Розі Дніпропетровської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «HYNDAI GETZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «ГАЗ 2705-226», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить ТОВ «Рудомайн». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «HYNDAI GETZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачці ОСОБА_1 на праві власності. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.05.2017 року, справа № 214/2566/17, винною особою у ДТП визнано ОСОБА_2 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Рудомайн», якому належить автомобіль «ГАЗ 2705-226», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», поліс № АЕ/9866764 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.07.2016 року, строк дії якого з 20.07.2016 року по 19.07.2017 рік. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну складає 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн. Відповідно до Висновку автотоварознавчого дослідження № Д10/07/17 від 10.07.2017 року судового експерта Чивчиш О.П., вартість матеріальних збитків, завданих пошкодженням автомобіля «HYNDAI GETZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 25 591, 52 грн., вартість відновлюваного ремонту автомобіля становить 35 378,93 грн. Вартість відновлюваного ремонту автомобіля «HYNDAI GETZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 39 553,07 грн., відповідно до Акту виконаних робіт від 28.08.2017 року, ремонтної калькуляцієї № 001365 від 29.06.2017 року, рахунку № 001365 від 29.06.2017 року та квитанції серії ТРГ № 007990 від 28.08.2017 року, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 . Розрахунок страхового відшкодування був зроблений на підставі ремонтної калькуляції № 001365 від 29.06.2017 року, згідно з якою вартість відновлювального ремонту склала 39 553,07 грн. Вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 0,51 %) склала 25 591,52 грн. Згідно зі страховим полісом АЕ/9866764, ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» виплатило позивачці страхове відшкодування у розмірі 20 326,27 грн. на відшкодування матеріального збитку з вирахуванням суми франшизи у розмірі 1000,00 грн. та повідомило у листі № 1215-у від 29.10.2017 року, що розрахунок матеріальних збитків ПрАТ «Українська страхова компанія» проведено у повному обсязі. Ухвалюючи рішення в частині стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, спричиненої в результаті настання дорожньо-транспортної події. в сумі 19 226,80 грн., із покладенням на ТОВ «Рудомайн» обов`язку з відшкодування франшизи у розмірі 1 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» повинно відповідати за завдання шкоди внаслідок ДТП, яке сталося за участю водія ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Рудомайн», та призвело до пошкодження автомобіля позивачки, оскільки судовим рішенням встановлена вина ОСОБА_2 у настанні ДТП, а, отже, цей випадок є страховим. Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року (далі Постанова № 4 від 01.03.2013 року) роз`яснено, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.05.2017 року, справа № 214/2566/17, встановлено, що 24 квітня 2017 року, о 14 годині 10 хвилин, по вулиці Марійській у напрямку вул. Світлогірської у м. Кривому Розі Дніпропетровської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «HYNDAI GETZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «ГАЗ 2705-226», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить ТОВ «Рудомайн». Винною у ДТП особою визнано ОСОБА_2 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_2 є особою винною у пошкодженні транспортного засобу позивачки ОСОБА_1 , що сторонами не оспорюється. Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. Таким чином, оскільки ОСОБА_2 перебував з ТОВ «Рудомайн» у трудових відносинах та в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, виконував свої трудові обов`язки, суд першої інстанцїі дійшов вірного висновку про те, що завдані збитки мають відшкодовуватися згідно зі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, роботодавцем, тобто ТОВ «Рудомайн», що не оспорюється в апеляційній інстанції. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV). Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV). Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону N 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не оспорюється у суді апеляційної інстанції, цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземних транспортних засобів власника транспортного засобу «ГАЗ 2705-226», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія». Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до частини першої якої, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну. Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17 виклав позицію у якій вказав, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є висновок експерта про розмір збитків, у тому числі з урахуванням коефіцієнту зносу, заподіяних внаслідок пошкодження автомобіля Мазда, є неправильними, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року у справі № 910/22886/16 зазначив, що суд відхиляє доводи скаржника про те, що в даному випадку для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки звіт суб`єкта оцінювання, складений згідно з Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону, на які посилається скаржник, проведення оцінки майна є обов`язковими у разі визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. Скаржником не наведено норми Закону, яка б передбачала обов`язковість проведення оцінки для визначення збитків або розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди. З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про те, що ФОП ОСОБА_3 не є платником податку на додану вартість та вартість відновлювального ремонту, визначеного ФОП ОСОБА_3 , не є оціненою шкодою, у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, необхідно зазначити, що, відповідно до Акту виконаних робіт від 28.08.2017 року, ремонтної калькуляції № 001365 від 29.06.2017 року, рахунку № 001365 від 29.06.2017 року, останні не містять відомостей щодо включення у вартість відновлювального ремонту податку на додану вартість. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «HYNDAI GETZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до Акту виконаних робіт від 28.08.2017 року, ремонтної калькуляції № 001365 від 29.06.2017 року, рахунку № 001365 від 29.06.2017 року та квитанції серії ТРГ № 007990 від 28.08.2017 року, наданих фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 , склала 39 553,07 грн., що не перевищує ліміту відповідальності страховика, а тому має бути відшкодована ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» у повному обсязі, за вирахуванням франшизи, у розмірі 1 000,00 грн., у зв`язку з чим колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційних скарг відповідачів щодо недоведеності та необгрунтованості цих позовних вимог. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1167, 1187, 1188 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_2 , який є винним у завданні шкоди, належному позивачці майну (пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди), перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Рудомайн», а тому останній повинен нести відповідальність за заподіяну з вини його працівника моральну шкоду позивачці, розмір якої суд визначив у 8 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Так, статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що внаслідок протиправної поведінки праціника відповідача порушено право володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 належним їй автомобілем, порушився звичний життєвий уклад, вона через пошкодження автомобіля вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, внаслідок чого переносила душевні та моральні страждання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача ТОВ «Рудомайн» обов`язку з відшкодування позивачці завданої моральної шкоди у розмірі 8 000, 00 грн., який визначено судом з урахуванням принципів розумності і справедливості, і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, при прийнятті до провадження уточненої позовної заяви, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, однак, дане порушення не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не може бути підставою для скасування або зміни рішення суду (ч. 2 ст. 376 ЦПК України). Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та без порушення норм процесуального законодавства, яке призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудомайн», Публічного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» - залишити без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 20 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: