Ухвала КЦС ВС № 624/238/21

Ухвала Іменем України 21 жовтня 2021 року м. Київ справа № 624/238/21 провадження № 61- 16564ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кегичівського районного судуХарківської області від 20 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Надія Юліанівна, про визнання протиправними і скасування наказів, скасування державної реєстрації запису про право, скасування державної реєстрації права та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом про визнання протиправними і скасування наказів, скасування державної реєстрації запису про право, скасування державної реєстрації права та зобов`язання вчинити певні дії Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 22 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без рухута надано строк для усунення недоліків. В ухвалі зазначено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840, 80грн, проте позивачем заявлено 66 немайнових вимог та зобов`язання повернути земельну ділянку в оренду. Таким чином, позивачу необхідно було сплатити судовий збір (щодо вимог немайного характеру) в розмірі 59 928, 00 грн (66 * 908, 00 грн) та 1% від ціни позову за позовну вимогу щодо повернення земельної ділянки з урахуванням вже сплаченої позивачем суми судового збору. Ухвалами Кегичівського районного суду Харківської області від 09 квітня 2021 року та 29 квітня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 залишалась без руху повторно. Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, з посилання на те, що оскільки клопотання про відстрочення сплати судового збору попередньо було розглянуте та позивачу відмовлено у його задоволенні, недоліки позовної заяви станом на 20 травня 2021 року не усунуті та строк для їх усунення закінчився, позовна заява підлягає поверненню позивачу. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки його фінансове становище є скрутним, що підтверджується відомостями з Кегичівської ДПІ ГУ ДПС у Харківській області, з яких вбачається, що з 01 кварталу 2021 року по 01 квартал 2021 року в нього відсутні доходи. Постановою Харківського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року ухвалу Кегичівського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року залишено без змін. 09 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кегичівського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року, у якій просив скасувати оскаржувані рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування зазначених судових рішень заявник вказує порушення судами норм процесуального права. В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначав, що у нього немає фінансової можливості сплатити судовий збір у розмірі та в строки, визначені в ухвалах суду першої інстанції про залишення його позову без руху. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. За приписамичастини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачеві не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно до частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю., про визнання протиправними і скасування наказів, скасування державної реєстрації запису про право, скасування державної реєстрації права та зобов`язання вчинити певні дії. Позивачем було заявлено у позові шістдесят шість вимог немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру. Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської областівід 22 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме для доплати судового збору щодо вимог немайного характеру в розмірі 59 928, 00 грн (66 * 908, 00 грн) та 1% від ціни позову за позовну вимогу щодо повернення земельної ділянки, з урахуванням вже сплаченої позивачем суми судового збору у розмірі 840, 80 грн. Позовна заява ОСОБА_1 повторно залишалась без руху ухвалами Кегичівського районного суду Харківської області від 09 квітня 2021 року та 29 квітня 2021 року. Ухвалою від 20 травня 2021 року судом першої інстанції було повернуто позивачу його позовну заяву з огляду на те, що клопотання про відстрочення сплати судового збору попередньо було розглянуте та позивачу відмовлено у його задоволенні, недоліки позовної заяви станом на 20 травня 2021 року не усунуті та строк для їх усунення закінчився. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон). Частиною першою статті 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Крім того, відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Отже, єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати, може мати місце за виключних обставин. Визначення майнового стану є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується реальний рівень майнового стану. Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за певний період). Апеляційний суд встановив, що позивачем не було надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження майнового стану позивача.Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 02 червня 2021 року, надані Кегичівською ДПІ ГУ ДПС у Харківській області, містять інформацію про доходи позивача лише за І квартал 2021 року. Між тим, такі відомості повинні містити інформацію про доходи позивача за попередній календарний рік, тобто за 2020 рік. Крім того, вказані відомості були надані вже в суді апеляційної інстанції, натомість суду першої інстанції такі відомості не надавалися та не були досліджені останнім. Встановивши, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору та про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність оскаржених рішень. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кегичівського районногосуду Харківської області від 20 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Надія Юліанівна, про визнання протиправними і скасування наказів, скасування державної реєстрації запису про право, скасування державної реєстрації права та зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко