Постанова 4874 № 903/302/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 19 жовтня 2021 року Справа № 903/302/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Приступлюк Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2021 (ухвалене о 15:31 год. у м. Луцьк, повний текст складено 28.07.2021) у справі № 903/302/21 (суддя Шум М.С.) за позовом фізичної особи-підприємця Дрозда Андрія Васильовича до відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області про стягнення 328 476 грн за участю представників сторін: від позивача - Косендюк Я.А.; від відповідача - Добродій А.Р. ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Дрозд Андрій Васильович звернувся до Господарського суду Волинської області від 27.07.2021 з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про стягнення з Державного бюджету України шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій та протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції у Волинській області в розмірі 328 476 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує неправомірне затримання та вилучення автомобіля, протиправну бездіяльність щодо негайного повернення автомобіля, що призвело до неможливості надання позивачем, як перевізником, послуг перевезення, що заподіяло останньому збитки у вигляді недоотриманих доходів від здійснення підприємницької діяльності. Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі № 903/302/21 позов фізичної особи-підприємця Дрозда Андрія Васильовича до Головного управління Національної поліції у Волинській області про стягнення 328 476 грн задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця Дрозда Андрія Васильовича шкоду у формі упущеної вигоди внаслідок неправомірних діянь Головного управління Національної поліції у Волинській області в розмірі 328 476 грн та 4 927 грн 14 коп. судового збору. При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 10.02.2021 на автомобільній дорозі "М07" сполученням "Київ-Ковель-Ягодин" зупинено автомобіль марки "VOLVO" НОМЕР_1 із причіпом НОМЕР_2 , який був навантажений колодами деревини пород сосна і ялина, а в ході проведення огляду місця події 10.02.2021 вилучено відповідний автомобіль і навантажені на нього колоди деревини пород сосна та ялина згідно ТТН серії РВГ №704031 від 10.02.2021 загальною кубомасою 39, 731 куб. м. В подальшому, ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 №164/227/21 відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Камінь - Каширського РВП ГУНП у Волинській області Засєкіна Б.В. про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення огляду місця події 10 лютого 2021 року на 382 км + 400 м автодороги "Київ-Ковель-Ягодин" (М07), а саме: автомобіля "VOLVO FМ 430", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом ""KRONE", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , які належать Дрозду Андрію Васильовичу , лісопродукції породи сосна та ялина, загальною кубомасою 39.731 куб. м., що знаходиться на напівпричепі "KRONE", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . Також, постановлено: негайно повернути Дрозду А. В. вилучені 10.02.2021 під час проведення огляду місця події автомобіль "Volvo FМ 430", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом ""KRONE", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ; негайно повернути ТОВ "Верба-ВВ" вилучену 10.02.2021 під час проведення огляду місця події лісопродукцію породи сосна та ялина, загальною кубомасою 39.731 куб. м. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01.03.2021 ухвалу слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 №164/227/21 залишено без змін. Суд встановив, що 16.03.2021 належні Дрозду А. В. на праві власності автомобіль та причіп були повернуті йому на виконання вимог ухвали слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 №164/227/21. Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновків, що: за конкретних обставин справи дії працівників поліції щодо вилучення автомобіля та напівпричепа, що належать на праві приватної власності позивачу були неправомірними, як елемент складу цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення шкоди; відповідачем не виконаний обов`язок негайно повернути майно на виконання ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 №164/227/21; затримання та неповернення автомобіля зумовило неможливість надати ФОП Дроздом А. В. взяті на себе зобов`язання по перевезенню лісопродукції та відповідно отримати доходи від такої діяльності; позивачем підтверджено реальність понесення збитків у формі упущеної вигоди. Враховуючи, що позивачем доведено всі елементи цивільного правопорушення, судом ухвалене рішення про задоволення позовних вимог. Розглядаючи спірні правовідносини, місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 41, 56 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст. ст. 169, 170, 237 КПК України. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у Волинській області звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі № 903/302/21 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Судом першої інстанції неправильно застосовано та не взято до уваги норми матеріального права та неповно вивчено докази у справі. Обов`язок по відшкодуванню майнової шкоди виникає лише за умови, що збитки настали внаслідок незаконних дій працівників поліції або прокуратури. Незаконними визнаються дії, що порушують встановлений законом або іншим нормативно-правовим актом порядок і умови здійснення даним органом владних функцій або виходять за межі його повноважень. Дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції у Волинській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки. Твердження щодо неправомірного затримання та вилучення автомобіля є безпідставними та не доведеними, оскільки слідчої дії, проведеної з порушенням вимог закону (КПК України), в результаті якої порушено його конституційні права не було. Звертає увагу суду на те, що додатковою угодою до договору від 01.07.2020 позивач та ТОВ "Верба ВВ" обумовили вартість послуг перевезення у якій зазначено, що вартість перевезень за 1 куб. м. становить 3 грн 10 коп. Розрахунок: метри кубічні множаться на кілометри в результаті чого отримуються кубокілометри; вартість перевезення за 1 тонно-кілометр становить 5 грн. Якщо взяти до уваги товаро-транспортну накладну серії РВЕ №704031 від 04.02.2021 у якій зазначено, що деревини порід сосна та ялина повинно бути загальною масою 39,7 куб. м., однак, в ході огляду даної деревини слідчим встановлено, що загальна кубомаса становить 37,978 куб. м. На підтвердження реальності понесення збитків у формі упущеної вигоди, а також реальності підстав розраховувати на одержання доходу від надання послуг перевезення та реальності стягуваної суми, позивачем долучено до матеріалі справи акти надання послуг №4 від 28.02.2021, №9 від 31.03.2021 та звіт до нього, що підписані між ТОВ "Верба-ВВ" та іншим перевізником - ФОП Мочичуком П. М., проте така сума не є достовірною, враховуючи невірності у розрахунках. Слідчий з метою виконання ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 у справі №164/227/21 надіслав лист від 04.03.2021 вих.№423/53/02-2021 гр. Дрозду Андрію Васильовичу , у якому вказано, що останній у будь-який зручний час (крім вихідних днів) прибув до ВП №1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області з метою повернення Дрозду А.В. зазначене в ухвалі суду майно. За наведеного відповідач вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а таке рішення відповідно до вимог ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню. Від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких ФОП Дрозда А.В. не згідний з доводами апеляційної скарги та вважає їх не обґрунтованими з огляду на таке. Працівниками головного управління Національної поліції v Волинській області були здійсненні незаконні дії, які полягають не лише у безпідставному вилученні майна позивача, а й у невиконанні рішення суду у вигляді ухвали слідчого судді, яка набрала законної сили та зобов`язувала відповідача негайно повернути тимчасово вилучене майно. Таким чином, з аналізу практики Верховного Суду та правових позицій ЄСПЛ вбачається те, що працівники Головного управління Національної поліції у Волинській області не виконали удалу слідчого судді у строки, які визначені нею та не здійснили негайного повернення безпідставно вилученого майна, чим перешкоджено позивачу в здійсненні ним господарської діяльності та можливості отримати прибуток. Відповідачем не спростовано встановлені судом обставини, що свідчить про правомірність висновків суду першої інстанції про завдання відповідачем збитків (недоотриманого доходу) за період з 10.02.2021 по 16.03.2021 у розмірі 328 476 грн. Також не заслуговують на увагу суду і доводи відповідача про лист від 04.03.2021 виx.№423/53/02-2021, оскільки відповідачем вищезгаданий лист не надавався в суді першої інстанції та не був предметом оцінки суну. Відповідач в апеляційній скарзі не зазначає, що стало перешкодою для подання вищезазначеного листа до суду першої інстанції, а тому такий лист не може бути об`єктом оцінки. Окрім того, відсутні будь-які докази направлення такого листа позивачу, а в матеріалах справи відсутні докази, які могли б свідчити про те. що Дрозд А. В. був повідомлений про можливість повернення вилученого у нього майна. Причинний зв`язок полягає в тому, що працівниками головного управління Національної поліції у Волинській області були здійсненні незаконні дії, які полягають не лише у безпідставному вилученні майна позивача, а й у невиконанні рішення суду у вигляді ухвали слідчого судді, яка набрала законної сили та зобов`язувала відповідача негайно повернути тимчасово вилучене майно. Поняття збитки передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Вимога про стягнення упущеної вигоди має чітке документальне обґрунтування, яке надане стороною позивача до позову, а тому вважає, що вимога про стягнення 328 476 грн є ділком обґрунтованою. За наведеного позивач просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі № 903/302/21 без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області без задоволення. 18.10.2021 та 19.10.2021 в судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду представники скаржника підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухвалені оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Вказали, що: позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності у позивача інших транспортних засобів; не залучено Державну казначейську службу України або її територіального органу та органу прокуратури. З огляду на вказане, вважають, що рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі № 903/302/21 слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Представник позивача в судових засіданнях вказав, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Зауважив, що транспортний засіб повернули 16.03.2021, про його повернення повідомленого засобами телефонного зв`язку. Зазначив про відсутність підстав для зупинки і затримання транспортного засобу. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване скасувати в частині стягнення 107 508 грн шкоди у формі упущеної вигоди внаслідок неправомірних діянь Головного управління Національної поліції у Волинській області та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, виходячи з такого. Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 10.02.2021 на автомобільній дорозі "М07" сполученням "Київ-Ковель-Ягодин" зупинено автомобіль марки "VOLVO" НОМЕР_1 із причіпом НОМЕР_2 , який був навантажений колодами деревини пород сосна і ялина, а ході проведення огляду місця події 10.02.2021 вилучено відповідний автомобіль і навантажені на нього колоди деревини пород сосна та ялина згідно ТТН серії РВГ №704031 від 10.02.2021 загальною кубомасою 39,731 куб. м. (а. с. 19-20). 11.02.2021 до ЄРДР внесено відомості №1202103054000000055 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 246 КК України (а. с. 18). Постановою старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Засєкіна Б. вилучені в ході огляду місця події від 10.02.2021 автомобіль марки "VOLVO" НОМЕР_1 з причепом марки "KRONE" НОМЕР_2 , навантажений лісопродукцією породи сосна та ялина, загальною кубомасою орієнтовно 39,731 куб. м. визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №1202103054000000055 (а. с. 20-21). Ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 №164/227/21 відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Камінь - Каширського РВП ГУНП у Волинській області Засєкіна Б.В. про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення огляду місця події 10 лютого 2021 року на 382 км + 400 м автодороги "Київ-Ковель-Ягодин" (М07), а саме: автомобіля "VOLVO FМ 430", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом ""KRONE", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , які належать Дрозду Андрію Васильовичу , лісопродукції породи сосна та ялина, загальною кубомасою 39,731 куб. м., що знаходиться на напівпричепі "KRONE", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . Постановлено: негайно повернути Дрозду А. В. вилучені 10.02.2021 під час проведення огляду місця події автомобіль "Volvo FМ 430", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом ""KRONE", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ; негайно повернути ТОВ "Верба-ВВ" вилучену 10.02.2021 під час проведення огляду місця події лісопродукцію породи сосна та ялина, загальною кубомасою 39,731 куб. м. (а. с. 24-25) Вказана ухвала мотивована тим, що слідчим та прокурором не надано доказів того, що вилучені речі є об`єктом кримінально-протиправних дій чи набуті кримінально-протиправним шляхом. Окрім того, слідчим не доведено, що дане майно відповідає критеріям, вказаним в ст.98 КПК України. 23.02.2021 до відділення поліції подано заяву про виконання ухвали слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області у справі №164/227/21 щодо негайного повернення майна їх володільцям (а. с. 26). Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01.03.2021 ухвалу слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 №164/227/21 залишено без змін (а. с. 29-30). Сторонами не заперечується, що 16.03.2021 належні Дрозду А. В. на праві власності автомобіль та причіп були повернуті йому на виконання вимог ухвали слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 №164/227/21 Враховуючи, що у суду відсутні підстави вважати таку обставину недостовірною або визнаною у зв`язку з примусом, то така обставина в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню. Також, 01.07.2020 між ФОП Дроздом А. В. (перевізник) та ТОВ "Верба-ВВ" (замовник) було укладено договір перевезення вантажів №1/01/07/20 (а. с. 14), згідно з яким перевізник зобов`язався доставити довірений йому вантаж до пункту призначення визначеного ТТН та видати його вантажоотримувачу, замовник зобов`язався надавати для перевезення вантажі та сплатити за перевезення вантажу встановлену плату у строки та на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 2.2.2. Договору перевезення вантажів №1/01/07/20 перевізник зобов`язався забезпечити своєчасне подання автомобільного рухомого складу до всіх пунктів навантаження, зазначені в узгодженому сторонами графіку. Графік узгоджується в письмовій або усній формі. Ціна послуг з перевезення вантажу визначається сторонами у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.1. Договору перевезення вантажів №1/01/07/20). Згідно із п. 5.1. Договору перевезення вантажів №1/01/07/20 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині невиконаних зобов`язань, прийнятих на себе сторонами за цим Договором до їх повного та належного виконання. Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 01.07.2020 до Договору перевезення вантажів №1/01/07/20 сторони обумовили вартість послуг перевезення, а саме вартість перевезення за 1 кубокілометр - 3 грн 10 коп., а за 1 тонно-кілометр - 5 грн (а. с. 15). 01.02.2021 між ФОП Дроздом А. В. та ТОВ "Верба-ВВ" підписано план-замовлення на перевезення лісопродукції транспортним засобом VOLVO НОМЕР_1 , причіп KRONE НОМЕР_2 із зазначенням дати, місця відправки, пункту навантаження, вантажоодержувача, пункту розвантаження, відстані та кількості куб. м. лісопродукції. Сторони узгодили перевезення лісопродукції в період з 01.02.2021 по 30.03.2021 (а. с. 16-17). Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до змісту частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України). У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. За змістом частин 1 - 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Суд зазначає, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Відповідно до частини першої статті 1166 цього Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із статями 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та осіб. На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 цього Кодексу допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18. Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. При цьому причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду. За таких обставин саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, зокрема, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку статті 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності. Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена . Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 914/1221/17. Дії (бездіяльність) ГУНП у Волинській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки. Пунктами 1, 5 статті 237 КПК України визначено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування. Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Як встановлено судом апеляційної інстанції вище, 10.02.2021 автомобіль "Volvo" НОМЕР_1 з напівпричепом "KRONE" НОМЕР_2 , які належать Дрозду А. В. , лісопродукція породи сосна та ялина загальною кубомасою 37,978 куб. м. знаходяться на 382 км. + 550 м. автодороги Київ-Ковель-Ягодин. 10.02.2021 старшим слідчим СВ відділення поліції №1 Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Засєкіним Б. В. в ході проведення огляду місця події було вилучено зазначений автомобіль, напівпричіп та лісопродукцію. Огляд колод дерев породи сосна та ялина 10.02.2021 проводився вибірково, кубомаса деревини не перевірялася. Детальний огляд деревини слідчим було проведено лише 17.02.2021. Клопотання про накладення арешту на майно направлено в суд 11.02.2021. 11.02.2021 відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за №1202103054000000055 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 246 КК України. Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 №164/227/21 встановлено, що в ході розгляду клопотання про арешт майна незаконність лісодеревини не встановлено. Слідчий суддя зазначив, що будь-яких належних доказів у підтвердження того, що лісопродукція породи сосна та ялина була отримана внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи набута ТОВ "Верба-ВВ" внаслідок вчинення злочину не надано. Наявні докази в підтвердження законного походження вилученої деревини. Жодній особі не повідомлено підозри у кримінальному провадженні №1202103054000000055. Вказаною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Камінь - Каширського РВП ГУНП у Волинській області Засєкіна Б.В. про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення огляду місця події 10.02.2021 на 382 км + 400 м автодороги Київ-Ковель-Ягодин (М07), а саме: автомобіля "Volvo FМ 430", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом ""KRONE", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , які належать Дрозду Андрію Васильовичу , лісопродукції породи сосна та ялина, загальною кубомасою 39,731 куб. м., що знаходиться на напівпричепі "KRONE", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . Постановлено: негайно повернути Дрозду А. В. вилучені 10.02.2021 під час проведення огляду місця події автомобіль "Volvo FМ 430", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "KRONE", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ; негайно повернути ТОВ "Верба ВВ" вилучену 10.02.2021 під час проведення огляду місця події лісопродукцію породи сосна та ялина, загальною кубомасою 39,731 куб. м. Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна (ч. 3 ст. 173 КПК України). Отже, негайне повернення тимчасово вилученого майна у випадку відмови у задоволенні клопотання про арешт майна прямо передбачений чинним законодавством. Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01.03.2021 ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 №164/227/21 залишено без змін. Верховний Суд у справі №813/3644/16 від 20.05.219 зазначив, що термін "негайно" означає невідкладно, без будь-яких зволікань. В свою чергу, ЄСПЛ у своїх правових позиціях керується жорстким стандартом щодо тлумачення терміну "негайно". Часовий проміжок, що розуміється під терміном "негайно" є більш коротким, ніж часовий проміжок "без зволікань" та "упродовж розумного строку". 23.02.2021 до відділення поліції подано заяву про виконання ухвали слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області у справі №164/227/21 щодо негайного повернення в тому числі автомобіля. Однак, як встановлено судом та не заперечується сторонами, автомобіль "VOLVO" НОМЕР_1 з напівпричепом "KRONE" НОМЕР_2 повернуті позивачу 16.03.2021. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. За приписами статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Суд першої інстанції правомірно вказав, що за конкретних обставин справи дії працівників поліції щодо вилучення автомобіля та напівпричепа, що належать на праві приватної власності позивачу були неправомірними як елемент складу цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення шкоди. В той же час, в супереч викладеному, обов`язок негайно повернути майно на виконання ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 №164/227/21 не виконаний, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків. Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Позивач просить суд стягнути з Державного бюджету упущену вигоду в сумі 328 476 грн, яка становить вартість послуг по перевезенню лісопродукції згідно з договором перевезення від 01.07.2020 №1/01/07/20, що укладений між ФОП Дроздом А. В. та ТОВ "Верба-ВВ". Вартість перевезень на 1 кубокілометр та 1 тоннокілометр встановлений сторонами у додаткові угоді до договору від 01.07.2021. Дата, відправник, пункт навантаження, вантажоодержувач, пункт розвантаження, відстань та кількість лісопродукції узгоджена сторонами шляхом підписання 01.02.2021 замовлення на перевезення лісопродукції. Суд бере до уваги, що автомобіль на причіп були вилучені працівниками поліції під час перевезення позивачем лісопродукції сторони зазначеного договору - ТОВ "Верба-ВВ", що підтверджує реальність надання послуг перевезення між сторонами. Також, на підтвердження реальності та дійсності надання послуг перевезень відповідно до договору від 01.07.2020 №1/01/07/20 позивачем долучено до матеріалів справи акти надання послуг до договору від 28.02.2021 №2 на суму 151 996 грн 43 коп., звіт про надання послуг до цього акту, згідно з яким вбачається, що ФОП Дрозд А. В. в період з 01.02.2021 по 09.02.2021 (переддень затримання автомобіля з лісопродукцією) здійснював перевезення у чіткій відповідності згідно з зазначеним вище замовленням на перевезення лісопродукції. До матеріалів справи також долучено платіжне доручення про оплату ТОВ "Верба-ВВ" позивачу наданих згідно з актом №2 від 28.02.2021 послуг (а. с. 62-63). Відповідно до розрахунків позивача в період з 10.02.2021 (незаконне затримання автомобіля, період неповернення автомобіля та причіпа за ухвалою суду) по 16.03.2021 (фактичне повернення автомобіля позивачу) ФОП Дрозд А. В. взяв на себе зобов`язання щодо надання послуг по перевезенню лісопродукції на суму 328 476 грн. 00 коп. з розрахунку за нездійснених 18 рейсів, вартості перевезення за 1 куб. - 3 грн. 10 коп.: кубокілометри помножені на вартість перевезення за 1 кубокілометр. На підтвердження реальності понесення збитків у формі упущеної вигоди, а також реальності підстав розраховувати на одержання доходу від надання послуг перевезення та реальності стягуваної суми, позивачем долучено до матеріалі справи акти надання послуг №4 від 28.02.2021, №9 від 31.03.2021 та звіт до нього, що підписані між ТОВ "Верба-ВВ" та іншим перевізником - ФОП Мочичуком П. М. (а. с. 66-69). З відповідного звіту вбачається, що ФОП Мочичук П. М. надав ТОВ "Верба-ВВ" ті послуги перевезення в період з 10.02.2021 по 16.03.2021, які зобов`язався згідно із замовленням на перевезення до договору №1/01/07/20 від 01.07.2020 надати позивач у справі. При цьому, суд бере до уваги, що вартість надана таким перевізником послуг більша, ніж заявлена позивачем до стягнення. На підтвердження надання іншим перевізником послуг, які б мав надати позивач за умови належного та правомірного виконання працівниками поліції своїх обов`язків, стороною позивача долучено до матеріалі справи товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини з яких також вбачається перевезення лісопродукції, яку зобов`язався згідно із замовленням на перевезення до договору №1/01/07/20 від 01.07.2020 надати позивач у справі (а. с. 70-96). Суд зазначає, що з метою повернення автомобіля, представниками ФОП Дрозда А. В. та ТОВ "Верба-ВВ" вчинялися дії з метою якнайшвидшого повернення автомобіля, причіпа та лісопродукції, однак, як встановлено вище, лише 16.03.2021 автомобіль та лісопродукцію повернуто власникам. Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність трьох елементів цивільного правопорушення, а саме: 1) неправомірні дії відповідача полягали у зволіканні щодо виконання ухвали слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області у справі №164/227/21 від 19.02.2021 та невиконанні вимог вказаної ухвали щодо повернення майна, в тому числі позивача; 2) наявність збитків (упущеної вигоди) - позивач не надав взяті на себе зобов`язання по перевезенню лісопродукції та відповідно не отримав доходи від такої діяльності; 3) причинний зв`яозк між неправомірними діями і заподіяними збитками полягає в тому, що неповернення автомобіля зумовило неможливість надати ФОП Дроздом А. В. взяті на себе зобов`язання по перевезенню лісопродукції та відповідно отримати доходи від такої діяльності. Як вказано вище, з моменту постановлення такої ухвали у Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області виник обв`язок з негайного повернення відповідного майна його власникам. Доводи представників відповідача про те, що Камінь-Каширський РВП ГУНП у Волинській області не міг повернути вказане майно без погодження з органами прокуратури не беруться судом до уваги, оскільки таке майно вилучалося саме посадовими особами Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, що підтверджується протоколом огляду місця події від 10.02.2021. Окрім того із вказаного протоколу чітко вбачається, що транспортний засіб, причіп та розміщений на ньому вантаж поміщені на територію відділення № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, що за адресою вулю Комарова, 29, смт. Маневичі, Волинської області. Щодо поданого, на стадії апеляційного провадження, листа № 423/53/02-2021 від 04.03.2021, суд зазначає таке. У вказаному листі старший слідчий СВ відділення поліції №1 Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції повідомляє позивача про те, що з метою виконання рішення суду, щодо відмови у накладенні арешту на майно, пропонує позивачу прибути до ВП №1 (сел.Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, який знаходиться за адресою: вулиця Комарова, 29, смт. Маневичі Волинської області, де буде повернуто зазначене в ухвалі суду майно. Суд звертає увагу, що адреса такого відділку, зазначена в листі збігається із адресою, зазначеною в протоколі огляду місця події, як місце куди було поміщено транспортний засіб, причіп та вантаж. Однак, такий лист подано відповідачем лише в суд апеляційної інстанції, а скаржник не зазначає причин неподання такого доказу до суду першої інстанції, з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тому, суд апеляційної не приймає такий доказ, а відповідно і не надає йому оцінку (ст. 269 ГПК України). Щодо розміру збитків, завданих позивачу, суд бере до уваги, що в ухвалі слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 19.02.2021 №164/227/21 не встановлено неправомірність дій відповідача щодо зупинки транспортного засобу, вилучення автомобіля, причепу та вантажу. При цьому, обов`язок з повернення майна у Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області виник з моменту постановлення вказаної вище ухвали. Зазначене узгоджується із імперативними приписами ч. 3 ст. 173 КПК України щодо негайного повернення майна особі у випадку відмови в задоволенні клопотання про арешт майна. За загальним правилом перебігу строків, встановлено в ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому, початком перебігу строку для виконання відповідачем обов`язку з повернення майна позивачу є 20.02.2021, і саме з цієї дати слід обраховувати понесені позивачем збитку у формі упущеної вигоди. Відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку за період з 23.02.2021 по 16.03.2021 позивачем понесені збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 220 968 грн, а отже, з врахуванням всього вищевикладеного в сукупності саме така сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, а в стягненні 107 508 грн слід відмовити. Одночасно, доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі щодо помилок в такому розрахунку не підтверджуються, а також відповідачем не надано власний контррозрахунок. Доводи представника позивача щодо незаконності зупинки транспортного засобу, його вилучення не підтверджуються матеріалами справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції. В свою чергу, доводи представників відповідача наведені в судових засіданнях щодо незалучення Державної казначейської служби України або її територіального органу, органу прокуратури, а також, що позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності у позивача інших транспортних засобів не зазначалися в апеляційні скарзі. В той же час, за нормою ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Тому, таким доводами представників відповідача не надається оцінка судом апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково підтверджуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи. В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України). Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Житомирської міської ради, скасування рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі № 903/302/21 в частині стягнення 107 508 грн шкоди у формі упущеної вигоди внаслідок неправомірних діянь Головного управління Національної поліції у Волинській області та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі № 903/302/21 скасувати в частині стягнення 107 508 грн шкоди у формі упущеної вигоди внаслідок неправомірних діянь Головного управління Національної поліції у Волинській області та 1 612 грн 65 коп. судового збору. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові в частині стягнення 107 508 грн шкоди у формі упущеної вигоди внаслідок неправомірних діянь Головного управління Національної поліції у Волинській області. В решті рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2021 у справі №903/302/21 залишити без змін.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дрозда Андрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Винниченка, будинок 11, код 40108604) - 2 418 грн 98 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови.

5. Справу № 903/302/21 надіслати Господарському суду Волинської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "21" жовтня 2021 р. Головуючий суддя Петухов М.Г. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л.