Постанова Херсонський апеляційний суд № 654/1458/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м. Херсон номер справи: 654/1458/21 номер провадження № 22-ц/819/1768/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Воронцової Л.П., Пузанової Л.В., секретар Боровикова О.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області в складі судді Ширінської О.Х. від 29 червня 2021 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , про забезпечення позову, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок невиконання зобов`язань, встановив: В червні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок невиконання зобов`язань, в якому просила: - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму матеріальних збитків у розмірі 200 000 грн., 3 % річних у розмірі 16 043,84 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 37 982,97 грн. за час прострочення виконання зобов`язання, всього 254 026,81 грн.; - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.; - стягнути з ОСОБА_3 судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 27.06.2017 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 200 00 грн., що підтверджується письмовою розпискою. За змістом розписки грошові кошти були передані з метою виконання певної роботи, відповідач зобов`язався у випадку не виконання робіт по приєднанню та підключенню об`єкта повернути кошти ОСОБА_2 . Крім того, розписка містить строк виконання робіт 45 робочих днів з моменту складання даної розписки. Проте, до теперішнього часу взяті на себе зобов`язання ОСОБА_3 не виконав, кошти не повернув. Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , подала заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити заходів забезпечення позову: - шляхом накладання арешту на об`єкт нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_3 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2 . В обґрунтування вказаної заяви зазначила, що ОСОБА_3 у будь-якій спосіб намагається уникнути відповідальність за вчинене правопорушення, ухиляється від повернення отриманих коштів, якими розпоряджається на власний розсуд протягом трьох років, категорично відмовляється повертати їх добровільно. За наведеним фактом, 20.06.2019 ОСОБА_2 подав заяву про вчинення кримінального правопорушення , проте, 30.08.2019 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження, яка ухвалою слідчого судді скасована. Заявник зазначає, що недобросовісна поведінка відповідача свідчить про те, що він, з метою уникнення виконання рішення суду, може здійснити відчуження належного йому нерухомого майна на користь третіх осіб, у зв`язку з чим, необхідно накласти арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу. Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області та постановити нове судове рішення, яким забезпечити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 шляхом накладання арешту на об`єкт нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_3 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що реальна загроза невиконання рішення суду полягає в тому, що відповідач не повернув кошти у добровільному порядку, його поведінка щодо прийнятих на себе за розпискою зобов`язань є недобросовісною, він уникає перемовин та зустрічей, кримінальне провадження поновлено внаслідок ухвали слідчого судді, а отже за наведених обставин існує ризик ускладнення виконання рішення у подальшому. Додатково зазначила, що висновок суду щодо не надання доказів вартості майна є необґрунтованими та безпідставними, так як такого обов`язку не встановлено нормами діючого законодавства. Крім того, у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено попередню вартість майна на день його державної реєстрації. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення (ухвали). Заслухавши доповідача, ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов наступного висновку. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне відповідачу, впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання зобов`язання; та не виконання відповідачем договірних зобов`язань не є самостійною підставою для накладення арешту на його нерухоме майно в порядку вжиття заходів забезпечення позову.. Крім того, заява не містить обґрунтування співмірності заявленого способу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, не наведена вартість майна на яке позивач просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості перевірити співмірність виду забезпечення позову заявленим позивачем вимогам. Проте, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції не ґрунтується на обставинах справи та нормах процесуального закону виходячи з такого. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексузаходи забезпечення позову. Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам». Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання відповідачем прийнятих на себе за розпискою зобов`язань по виконанню робіт. Представником позивача зазначено, що з 2018 року відповідачем не здійснюються заходи: або по виконанню робіт, або по поверненню коштів; ОСОБА_3 уникає від перемовин та зустрічі щодо врегулювання спору, змінив номер мобільного телефону та ухиляється від добровільного повернення коштів. Матеріалами справи доведено звернення позивача у 2019 році до правоохоронних органів з повідомленням про заволодіння ОСОБА_3 шляхом довіри грошовими коштами, належними заявнику. Постанова слідчого від 30.08.2019 року про закриття кримінального провадження №12019230150000883 внесеного до ЄРДР 20.06.2019 року скасована постановою слідчого судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 травня 2021 року та зобов`язано орган досудового розслідування відновити розслідування і провести досудове розслідування. Належність відповідачу нерухомого майна, наведеного позивачем та на яке він просить накласти арешт доводилася позивачем шляхом надання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої станом на 25 травня 2021 року, відносно ОСОБА_3 . Суд першої інстанції не надав належної оцінки вищенаведеним обставинам. Враховуючи реальність спору та наявність обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про відмову у забезпечення позову. Забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову у відповідача, як у власника нерухомого майна є можливість вільно розпорядитися цим майном під час судового розгляду справи, якщо не вжити заходи забезпечення позову. А тому, враховуючи ціну позову, обґрунтованими є побоювання позивача про реальні ризики, оскільки у разі задоволення позову відповідач можуть ухилятися від виконання рішення суду, таким чином неможливо буде відновити його права щодо стягнення із відповідача грошової суми. Немає підстав вважати, що застосування таких заходів призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, зважаючи на те, що нерухоме майно залишається в його власності, а можливість відчужити це майно обмежується лише на певний час. Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04). Разом з тим, враховуючи ціну позову (304 026, 81 грн.) та об`єкти нерухомого майна, на які позивач просить накласти арешт, колегія суддів вважає необхідним дотримання співмірності застосування виду забезпечення позову заявленим вимогам, а саме: накладення арешту на частину нерухомого майна, яке належить відповідачу та яким є житловий будинок АДРЕСА_2 . Таким чином, наведені обставини щодо застосування забезпечення позову та норми процесуального закону надають підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення, яким заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково; позов підлягає забезпеченню шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_2 . На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , задовольнити частково. Ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2021 року, скасувати. Постановити нове судове рішення. Заяву про забезпечення позову задовольнити частково. Забезпечити позов шляхом: - накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_2 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.П. Воронцова Л.В. Пузанова Повний текст постанови складено 21 жовтня 2021 року. Суддя І.В. Склярська