Ухвала КАС ВС № 804/8109/16

УХВАЛА 20 жовтня 2021 року м. Київ справа № 804/8109/16 адміністративне провадження № К/9901/36779/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 804/8109/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпро Міжрегіонального ГУ ДФС України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, установив: Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність відповідачів по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за грудень 2014 року у розмірі 87877 грн., за січень 2015 року у розмірі 1685 054 грн, за лютий 2015 року у розмірі 639118 гри, за березень 2015 року у розмірі 1566826 грн, за квітень 2015 року у розмірі 4248701 грн, за травень 2015 року у розмірі 43137741 грн, за червень 2015 року у розмірі 26236597 грн, на загальну суму 77601914 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін; - зобов`язати відповідачів збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на величину від`ємного значення за грудень 2014 року у розмірі 87 877 грн, за січень 2015 року у розмірі 1685054 грн, за лютий 2015 року у розмірі 639118 грн, за березень 2015 року у розмірі 1566826 грн, за квітень 2015 року у розмірі 4248701 грн, за травень 2015 року у розмірі 43137741 грн, за червень 2015 року у розмірі 26236597 грн, на загальну суму 77601914 грн, та відобразити відповідне збільшення у системі електронного адміністрування ПДВ. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року позов в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на які позивач має право реєструвати податкові накладні та розрахунки в ЄРПН на величину від' ємного значення на підставі поданих уточнюючих розрахунків, поданих з 22 липня 2015 року по 17 березня 2016 року залишено без розгляду. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДФС України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, на величину від`ємного значення за грудень 2014 року в розмірі 87877 грн., за січень 2015 року в розмірі 10525 грн., за лютий 2015 року в розмірі 639118 грн., за березень 2015 року в розмірі 1566526 грн., за квітень 2015 року в розмірі 4248701 грн., за травень 2015 року в розмірі 43137741 грн., за червень 2015 року, в розмірі 26236597 грн. Зобов`язано ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, на величину від ємного значення за грудень 2014 року в розмірі 87877 грн., за січень 2015 року в розмірі 10525 грн., за лютий 2015 року в розмірі 639118 грн., за березень 2015 року в розмірі 1566526 грн.., за квітень 2015 року в розмірі 4248701 грн., за травень 2015 року в розмірі 43137741 грн., за червень 2015 року в розмірі 26236597 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 802/860/16-а. Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Водночас Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Верховний Суд також зауважує, що формальне посилання на витяги з постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не повністю дослідили доказову базу у цій справі. Ураховуючи те, що касаційна скарга містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо неповної оцінки доказів не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, - ухвалив: Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 804/8109/16 - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя О.О. Шишов