Постанова 4855 № 620/72/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/72/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : 11.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який був уточнений, до Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді як судді у відставці у розмірі 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, як судді, 4 роки 10 місяців 17 днів, за період з 29.06.1984 по 05.05.1989 на посаді слідчого прокуратури в Чернігівській області; зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді як судді у відставці у розмірі 58% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, згідно якого судді, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Позивач зазначав, що з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, тому виникли правові підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідачем при перерахування суми щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку з вказаним, протиправно було зменшило суддівський стаж з 24 років 14 днів до 19 років 1 місяць 27 днів, внаслідок чого був зменшений розмір щомісячного довічного грошового утримання з 58% на 50%. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 позовні вимоги задоволено повністю: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати позивачу до стажу роботи судді 4 роки 10 місяців 17 днів з 29.06.1984 по 05.05.1989 слідчим прокуратури в Чернігівській області; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок з 19.02.2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді як судді у відставці у розмірі 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посад; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді як судді у відставці у розмірі 58% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі відповідної довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 27.02.2020 № 03/36-769 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідач при перерахунку вказаної виплати протиправно зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача з 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, до 50%, оскільки загальний стаж роботи позивача, який дає право на отримання цієї виплати, становить 24 роки 14 днів, що підтверджено матеріалами справи. Відповідач, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що положеннями частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402 передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Отже, апелянт вважає, що перерахунок позивачу проведений відповідно до норм чинного на час проведення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці законодавства, тобто у відповідності до приписів статті 142 Закону № 1402 та постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.09.2017 у справі №742/2644/17. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні без фіксації судового процесу, за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 14.06.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та до 01.11.2020 відповідач виплачував позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.09.2017 у справі №742/2644/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, задоволено позов ОСОБА_1 , відповідно визнано неправомірними дії Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівській області щодо відмови позивачу у призначенні довічного грошового утримання у розмірі 88% грошової винагороди судді; зобов`язано Прилуцьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України Чернігівської області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з моменту його призначення 14.06.2017 року та виплату в подальшому в розмірі 88% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмежень граничного розміру довічного грошового утримання з виплатою різниці між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою, з урахуванням до спеціального стажу роботи судді календарного періоду проходження строкової служби з 12.11.1977 по 26.11.1979 та половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1980 р по 22.06.1984р (а.с.8, 12). Вказаним судовим рішенням було встановлений факт, що загальний стаж роботи позивача, який дає право позивачу на отримання довічного грошового утримання, становить понад 24 роки, що давало йому право на отримання у 2017 році грошового утримання суддів у розмірі 88% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. 25.08.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом було розглянуто іншу справу за позовом ОСОБА_1 № 620/2786/20, яким було визнано протиправним рішення пенсійного органу щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного утримання на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 27.02.2020 № 03/36-769 та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату (а.с.17). Вказане рішення набрало законної сили. 19.02.2020 відповідач у зв`язку зі зміною розміру суддівської винагороди працюючого судді, на виконання рішення суду у справі № 620/2786/20, здійснив перерахунок довічного грошового утримання позивача, проте визначив відсоток щомісячного довічного грошового утримання 58%, дійшовши висновку, що загальний стаж становить 19 роки 1 місяць 27 днів. Вказана обставина підтверджена листом Головного управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області 23.12.2020 щодо роз`яснень та відзивом відповідача на позовну заяву (а.с.6, 43). Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. В силу статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VI). За приписами ч.1 ст. 142 Закону №1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI). Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді , Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; Разом з цим, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі Закон № 2453-VI). Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI . Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11. 2019 року, було виключено зазначені вище п.п.22, 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII. Відповідно до п.24 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних» положень Закону № 1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п.25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII зі змінами. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Матеріалами справи підтверджено, що при виході у відставку позивач мав загальний стаж 24 роки 14 днів, що підтверджено вищевказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили і підлягають виконанню, та рішенням Вищої ради Правосуддя, який саме і визначив наявність у позивача необхідного стажу роботи для отримання права на відставку. Крім того, відповідно до ч.4 статті 78 КАС України обставини встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі відповідної довідки ДСА про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідач при перерахунку вказаної виплати протиправно визначив 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тим самим зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання, обрахувавши загальний стаж роботи позивача не 24 роки 14 днів, як то підтверджено судовим рішенням, а 19 роки 1 місяць 27 днів. Отже, доводи апелянта є необґрунтованими, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Щодо інших всіх доводів сторін судова колегія наголошує, що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Повний текст постанови виготовлено 20.10.2021 р. Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель М.І. Кобаль