Постанова 4855 № 640/19911/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19911/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просив: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2020 року №0003813304, №0003853304, №0003723304, №0003733304; - визнати протиправними та скасувати рішення №491/2995821937 про виключення з реєстру платників єдиного податку; - визнати протиправними та скасувати рішення №531/2995821937 про виключення з реєстру платників єдиного податку; - визнати протиправною та скасувати вимогу від 03 серпня 2020 року №149704-56; - визнати незаконним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №25494/ФОП/10-369-56-07 від 03 серпня 2020 року; - стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період діяльності з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, за результатом якої складений акт від 27 лютого 2019 року №211/10-36-33-04/ НОМЕР_1 , проведена з порушення податкового законодавства, оскільки документи, які дають право на проведення перевірки позивачу пред`явлені не були. Також вказано, що мала місце зміна виду перевірки з виїзної на невиїзну без відповідного наказу. Крім того, у позивача було вилучено оригінали первинних бухгалтерських документів, що є неприпустимим. Висновки акту від 27 лютого 2019 року №211/10-36-33-04/ НОМЕР_1 є безпідставними та спростовуються наявними бухгалтерськими документами. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року даний адміністративний позов - залишено без задоволення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Вцілому доводи апеляційної скарги дублюють доводи адміністративного позову. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 жовтня 2021 року. 04 жовтня 2021 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначав про її безпідставність та наполягав на законності оскаржуваного рішення. Також 04 жовтня 2021 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю прибуття у судове засідання представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Дубчак Л.С. У зв`язку з необхідністю заслуховування додаткових пояснень сторін, у тому числі, позивача, суд задовольнив дане клопотання та відклав розгляд справи на 19 жовтня 2021 року. Проте, у судове засідання на вказану дату ані позивач, ані його представник не з`явилися, причини не повідомили, жодних заяв чи клопотань не надіслали. 19 жовтня 2021 року представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких зазначив про те, що позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду, що передбачений спеціальним законодавством, а саме п.56.19 статті 56 ПК України. При цьому відповідач ані у відзиві на апеляційну скаргу, ані у зазначених поясненнях не просив суд апеляційної інстанції залишити позов без розгляду. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області на підставі пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до затвердженого платну-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік та направлень на перевірку від 31 січня 2020 року №318 та №317 проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період діяльності з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, за результатом якої складений акт від 27 лютого 2019 року №211/10-36-33-04/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки). Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем: - пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України та вимоги, встановлені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, щодо перебування на спрощеній системі оподаткування в частині перевищення позивачем обсягу доходу в сумі 5 000 000,0 грн.; - пункту 292.1 статті 292, пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України в частині заниження єдиного податку на загальну суму 30 000,0 грн.; - пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року на загальну суму 9 261 886,42 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1 665 195,92 грн.; - пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 679 451,0 грн.; - пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року на загальну суму 9 261 886,42 грн, що призвело до заниження військового збору на суму 138 928,33 грн.; - пункту 2 частини 1 статті 7, статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та заниження позивачем ЄСВ на загальну суму 291 836,16 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2020 року: - №0003723304, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування за основним платежем 1 916 636,83 грн., за штрафними санкціями - 479 159,21 грн.; - №0003733304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем 159 850,24 грн., за штрафними санкціями 39 962,57 грн.; - №0003813304, яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 2 679 451,00 грн., за штрафними санкціями - 669 862,75 грн.; - №0003853304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку за основним платежем в сумі 159 779,20 грн., за штрафними санкціями - 39 944,80 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення №491/2995821937 про виключення з реєстру платників єдиного податку та рішення №531/2995821937 про виключення з реєстру платників єдиного податку. Крім того, 03 серпня 2020 року відповідачем винесено податкову вимогу №149704-56 на загальну суму 3 637860,14 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 03 серпня 2020 року. Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, рішеннями про виключення з реєстру платників єдиного податку, податковою вимогою, рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі. Згідно п. 77.1 статті 71 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім -не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року №524, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за №751/27196, затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (надалі - Порядок №524). Пунктом 1 розділу І Порядку №524 передбачено, що цей Порядок розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - план-графік). Річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс). План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування. Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку №524 план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС. Затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС. Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка). Так, відповідно до затвердженого Державною податковою службою України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік, документальну планову перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заплановано на січень 2020 року. Відповідно до п. 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Так, повідомлення від 16 січня 2020 року №52/10-36-33-04 та копія наказу Головного управління Державної податкової служби у Київській області №109 від 16 січня 2020 року направлені засобами поштового зв`язку на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 , 16 січня 2020 року (трек-номер поштового відправлення №0213700239873) та отримані 30 січня 2020 року. Як вірно зазначено судом першої інстанції, на етапі підготовки до проведення документальної планової виїзної перевірки в обов`язки контролюючого органу входить завчасне (не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки) вручення під розписку або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку її проведення. На момент початку проведення перевірки відповідач мав підтвердження того, що платнику податків вручено рекомендований лист, яким направлялися повідомлення та наказ, що дає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної планової виїзної перевірки платника. При цьому, посадові особи контролюючого органу не зобов`язані встановлювати особу, яка від імені платника отримала рекомендований лист, чи перевіряти її повноваження. Згідно п. 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки від 31 січня 2020 року №318 та №317 та відповідні службові посвідчення 31 січня 2020 року в установленому порядку, особисто під розпис було надано ОСОБА_2 - довіреній особі позивача. Так, в матеріалах справи наявна копія довіреності ОСОБА_2 від 29 січня 2020 року на представлення інтересів позивача у будь-яких установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності, в тому числі органах Міністерства доходів і зборів України, фіскальній службі України, зокрема, при вирішенні бухгалтерських питань поточної діяльності. За наведеного, суд вважає, що позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки. Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Згідно пп. 20.1.13 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу. Так, податкова адреса фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 співпадає з адресою його фактичного місця проживання. Тому працівники ГУ ДПС у Київській області не мали можливості проводити документальну планову виїзну перевірку за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Також слід зазначити, що якщо платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема, виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду в суді має бути суть виявлених порушень податкового законодавства. Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов виноску, що проведення документальної планової виїзної перевірки не за місцем знаходження позивача не свідчить про протиправність рішень, прийнятих за результатом такої перевірки. Відповідно до п. 86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Пунктом 86.8. названої статті передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Таким чином, акт контролюючого органу є висновком про результати проведеної перевірки, складання якого входить до повноважень контролюючого органу. За результатами документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складено Акт від 27 лютого 2020 року №211/10-36-33-04/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період діяльності з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року» у двох примірниках та зареєстровано у журналі реєстрації актів (довідок) перевірок у Головному управлінні Державної податкової служби у Київській області 27 лютого 2020 року під №211/10-36-33-04/ НОМЕР_1 . Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки та складення акту перевірки. Щодо суті виявлених під час проведення перевірки податкових порушень, то слід зазначити таке. Згідно акту перевірки на підставі виписок по руху коштів на банківських рахунках, інформації про отримані доходи за даними інформаційної бази ДРФО та первинних документів перевіркою встановлено, що позивач за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року під час перебування на третій групі спрощеної системи оподаткування отримав дохід в сумі, що перевищує дозволений обсяг згідно вимог п. 291.4 статті 291 Податкового кодексу України. З акту перевірки вбачається, що позивач шляхом подання заяви, самостійно, з 01 січня 2018 року перейшов на загальну систему оподаткування, задекларував суму доходу 5 139 395,76 грн. та самостійно сплатив податок. Проте, перевіркою на підставі банківських виписок встановлено надходження коштів у сумі 5 339 395,76 грн. та, відповідно, заниження позивачем доходу на суму 200 000 грн. Пояснень з даного приводу позивачем у суді першої інстанції надано не було, факт надходження коштів у вказаній сумі не заперечено. Крім того, згідно поданої заяви, позивач з 01 липня 2019 року зареєструвався платником єдиного податку третьої групи в розмірі 5 %. На підставі виписок по руху коштів на банківських рахунках за період з 01 січня 2019 року по 31 липня 2019 року під час здійснення підприємницької діяльності позивач отримав дохід в сумі 5 198 262,30 грн. Тобто, позивач з 01 жовтня 2019 року мав перейти на загальну систему оподаткування. У разі переходу фізичної особи-підприємця на спрощену систему оподаткування з початку кварталу всередині року (з 1 липня) поточного року, фізична особа-підприємець-платник єдиного податку з метою перебування на спрощеній системі оподаткування визначає сумарний дохід у поточному році з початку цього календарного року: дохід, отриманий під час перебування на загальній системі оподаткування та дохід, отриманий під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Перевіркою встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань з єдиного податку за 2017 рік у сумі 30 000 грн., за 2019 рік у сумі 129 779,20 грн. Крім того, перевіркою повноти визначення доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного в податкових деклараціях, на підставі виписок по руху коштів на банківських рахунках, інформації про отримані доходи за даними інформаційної бази ДРФО ДПС України та первинних документів встановлено заниження суми оподатковуваного доходу на 1 394 794,00 грн. Згідно виписок по рахунку обсяг доходу за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2019 року та з 01 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року становить 10 667 482,42 грн. Також перевіркою правильності визначення витрат, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено їх завищення на загальну суму 9 261 888,42 грн, в т ч. за 2018 р - 4 565 726,12 грн, за 2019 р - 4 696 162,30 грн не підтверджені відповідними первинними документами та платіжними документами. На підтвердження понесених витрат позивачем було надано фіскальні чеки від постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», інші документи, які б підтверджували придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме: видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні тощо, позивачем не надані. Колегія суддів зазначає, що в цілях підтвердження витрат, які враховуються при об`єкті оподаткування, особа має надати документи, які підтверджують господарську операцію, зокрема, ідентифікують зміст та обсяг такої, в т.ч. із зазначенням у них одиниці виміру, найменування товару, кількості, ціни, тощо. Так, згідно ч. 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п.177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п. 177.2 статті 177 ПК України). Згідно п. 177.4 статті 177 Кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається, зокрема, вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Підпунктом 177.4.5 п. 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. Отже, фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та негрошовій формі. При цьому до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням зазначеного доходу, за умови, що ці витрати пов`язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та підтверджені документально. Між тим, фіскальні чеки, надані позивачем до перевірки на підтвердження понесених ним у перевіряємомоу періоді витрат, не відповідають за своїм змістом та формою зазначеним вище вимогам та не містять таких даних, як місця складання, змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції. Інших документів в підтвердження понесених витрат на придбання товару позивачем не надано. Відтак, суд вважає, що позивачем документально не підтверджені понесені ним протягом 2018-2019 років витрати на придбання товарів у ТОВ «ЕПІЦЕНТР К». Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерелом їх походження в Україні; податковий агент. Згідно пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема, загальний річний оподатковуваний дохід до якого у т.ч. відносяться доходи, отримані фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно статті 177 Кодексу. Відповідно до пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Таким чином, обґрунтованим є висновок податкового органу щодо заниження загального оподатковуваного доходу на суму 10 656 682,42 грн та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 916 636,83 грн та військового збору на суму 159 850,24 грн. Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. Відповідно до п. 183.1, 183.2 статті 183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 Кодексу. Будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Згідно п.185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу. На підставі наданих до перевірки первинних документів встановлено, що загальна сума доходу від здійснення операцій з постачання товарів/послуг у січні 2018 року перевищила 1 000 000 грн, отже з 11 січня 2018 року у позивача виник обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість на підставі вимог п. 183.1 статті 183 Податкового кодексу України. Перевіркою визначено обсяги доходу, які мають оподатковуватись ПДВ з 11 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року у загальній сумі 13 397 256,93 грн. Відтак, доводи відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині не нарахування та не сплати ПДВ у сумі 2 679 451,00 грн. знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи. Таким чином, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2020 року №0003813304, №0003723304, №0003733304 відповідач діяв відповідно до норм Податкового кодексу України, тому позов в частині визнання протиправними та скасування вказаних ППР задоволенню не підлягає. Щодо податкового повідомлення-рішення від 31 березня 202 року №0003853304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку за основним платежем в сумі 159 779,20 грн таза штрафними санкціями в сумі 39 944,80 грн, то встановлений вище факт заниження позивачем доходу прямо вказує на правомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення. Щодо рішень №491/2995821937 та №531/2995821937 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, слід зазначити таке. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно пп. 3 п. 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 пп. 298.2.3 п. 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. Згідно п. 299.11 статті 299 Кодексу у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. З акту перевірки вбачається, що на підставі виписок по руху коштів на банківських рахунках, інформації про отримані доходи за даними інформаційної бази ДРФО та первинних документів, які засвідчують надання послуг з виготовлення (створення, ескізи, креслення) декорацій та їх окремих елементів встановлено, що позивач за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року під час здійснення підприємницької діяльності отримав дохід в сумі 5339395,76 грн. (без ПДВ). Згідно заяви №В/Ю6788/ФОП від 13 червня 2019 року, поданої позивачем до Ірпінського управління Головного управління Державної податкової служби у Київській області, про перехід на спрощену систему оподаткування (3 група платника єдиного податку за ставкою 5 відсотків з доходу у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку), позивача переведено на спрощену систему оподаткування з 01 липня 2019 року. Однак, на підставі виписок по руху коштів на банківських рахунках, інформації про отримані доходи за даними інформаційної бази ДРФО та первинних документів, які засвідчують надання послуг з виготовлення (створення, ескізи, креслення) декорацій та їх окремих елементів, встановлено, що позивач за період з 01 січня 2019 року по 31 липня 2019 року під час здійснення підприємницької діяльності отримав дохід в сумі 5198262,30 грн. (без ПДВ). Заяву про перехід на загальну систему оподаткування до органів Державної податкової служби України позивач не подавав. Реєстрація платником єдиного податку третьої групи позивача анульована з 01 жовтня 2019 року та з зазначеної дати позивач є платником інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України для фізичних осіб-підприємців. Позивача переведено на загальну систему оподаткування з 01 жовтня 2019 року відповідно до рішення Ірпінського управління Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 07 липня 2020 року №491/2995821937 про виключення з реєстру платників єдиного податку. В тексті вказаного рішення було допущено механічну помилку, а саме помилково вказано некоректну дату виключення з реєстру платників єдиного податку - 01 липня 2019 року, у зв`язку з чим рішенням №531/2995821937 внесено виправлення. В суді першої інстанції позивач протиправність рішень №491/2995821937 та №531/2995821937 обґрунтовував тим, що у таких рішеннях, на його думку, не вказано підставу для виключення з реєстру платників єдиного податку. Оскільки факт перевищення обсягу доходу не заперечується позивачем, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість зазначених рішень. Щодо визнання протиправними та скасування вимоги від 03 серпня 2020 року №149704-56 та рішення про опис майна у податкову заставу №25494/ФОП/10-369-56-07 від 03 серпня 2020 року, слід зазначити таке. Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Кодексу). Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Згідно п. 59.3 цієї статті 59 податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відповідно до п. 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Пунктом 56.16 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. Згідно пп. 56.17.3 п. 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до п. 57.3 статті 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Так, податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2020 року №0003813304, №0003853304, №0003723304, №0003733304 оскаржено позивачем в адміністративному порядку та рішенням Державної податкової служби України від 19 червня 2020 року скаргу позивача залишено без задоволення. Таким чином, безпідставними є доводи позивача про те, що зазначені податкові повідомлення-рішення станом на час прийняття оскаржуваної вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу перебували у процесі адміністративного оскарження. За змістом статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Згідно п. 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею. Судом не встановлено порушення норм Податкового кодексу при прийнятті відповідачем вимоги від 03 серпня 2020 року №149704-56 та рішення про опис майна у податкову заставу №25494/ФОП/10-369-56-07 від 03 серпня 2020 року. Щодо посилання відповідача на те, що позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду, що передбачений спеціальним законодавством, а саме п.56.19 статті 56 ПК України, то колегія суддів зауважує про те, що позивач при зверненні до суду керувався нормами процесуального законодавства, а саме ч.4 статті 122 КАС України, якою визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Так, процедура адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень закінчилася днем отримання позивачем рішення ДПС України про розгляд скарги - 19 червня 2020 року. З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва ФОП ОСОБА_1 21 серпня 2020 року, тобто, в тримісячний строк, визначений статтею 122 КАС України. Посилання відповідача на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, за якою п.56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, а тому має перевагу у податкових спорах, та який встановлює місячний строк на звернення до суду після застосування процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, в даному випадку, на переконання суду, є недоречним, оскільки така позиція була сформульована вже після звернення позивача до суду з даним позов. До того часу практика визначення строків звернення до суду після процедури адміністративного оскарження рішень податкового органу складалася шляхом застосування саме норм процесуального законодавства - статті 122 КАС України. Частинами 1, 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На переконання суду, суб`єкт владних повноважень свій обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності виконав та навів переконливі доводи щодо законності своїх рішень, в той час як скаржник підстав незаконності рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального чи процесуального права, не довів, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. З огляду на встановлені судом обставини та наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог. Отже усі наведені аргументи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І Мєзєнцев Я.М. Собків