Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 947/14180/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 947/14180/21 Головуючий в 1 інстанції: Луняченко В.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., при секретарі Яценюк О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 13 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) про визнання протиправної та скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності,- В С Т А Н О В И В: В травні 2021 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) (надалі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №00540 від 19.04.2021 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною постановою відповідача, як голову ОСББ «Корольова-48» безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 153 КУпАП за знищення дерева без дозвільних документів в АДРЕСА_1 , оскільки ні він, ні ОСББ «Корольова-48» не є балансоутримувачем території, на якій знаходилося вказане дерево, і відповідачем не доведено обов`язку позивача здійснювати догляд за зеленими насадженнями за вказаною адресою. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нове рішення про задоволення позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2021 року до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) із письмовою скаргою звернувся громадянин ОСОБА_2 , який повідомив про те, що саме у цей день голова ОСББ будинку АДРЕСА_1 за власним бажанням звелів спилити дерево горіху 25-річного віку біля зазначеного будинку. В цей же день, державний інспектор з охорони навколишнього середовища Південно-Західного округу Хруленко А.В. здійснив перевірку вказаного повідомлення з виїздом на місце, в ході якої склав акт обстеження від 19.04.2021 року, протокол про адміністративне правопорушення №000540 від 19.04.2021 року у відношенні голови ОСББ «Корольова-48» ОСОБА_1 (позивача) за статтею 153 КУпАП, та виніс спірну постанову про накладення адміністративного стягнення №000540 від 19.04.2021 року, якою визнав позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.153 КУпАП та наклав на позивача стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.. Відповідно до ст.153 КУпАП знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об`єктів озеленення в межах населених пунктів, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об`єктами озеленення; пошкодження дерев і чагарників за межами населених пунктів, що не віднесені до лісового фонду, або їх незаконна порубка тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб або фізичних осіб - підприємців - від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт знищення вищевказаного дерева безпосередньо позивачем є доведеним поясненнями свідків, які були присутні безпосередньо під час розгляду адміністративної справи інспектором та відомості щодо яких внесені до протоколу. Також суд першої інстанції зазначив, що «протягом достатнього часу із моменту складення протоколу 19.04.2021 року до часу розгляду справи у суді 13.07.2021 року жодних доказів спростовуючих ті докази, якими керувався інспектор під час розгляду адміністративної справи особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не надано, та щодо їх існування та неможливості надання до суду не повідомлено». З цих підстав, суд першої інстанції визнав доведеним, що саме позивач власноруч здійснив знищення дерева 19.04.2021 року, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.153 КУпАП. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Однак оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, оскільки суд першої неповно з`ясував всіх обставини, що мають значення для справи, не довів тих обставини, які визнав встановленими, та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи. Щодо неповноти встановлення судом всіх обставин, що мають значення для справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Недотримання суб`єктом владних повноважень будь-якого з цих критеріїв є підставою для визнання оспорюваних рішень, дій чи бездіяльності неправомірними. Статтею 7 КУпАП закріплено наступне: - ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; - провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. - застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; - додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Отже, дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка направлена на забезпечення своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, гарантування особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав в такій процедурі, є обставиною, яка підлягає встановленню судом, оскільки недотримання такої процедури напряму впливає на правомірність рішень, які приймаються за її результатами. Як вже було зазначено вище, отримавши 19.04.2021р. повідомлення від гр. ОСОБА_2 , державний інспектор з охорони навколишнього середовища Південно-Західного округу Хруленко А.В. в цей же день виїхав за адресою: м. Одеса, вул. Корольова, 48, де склав акт обстеження від 19.04.2021 року, протокол про адміністративне правопорушення №000540 від 19.04.2021 року та виніс спірну постанову про накладення адміністративного стягнення №00540 від 19.04.2021 року. Той факт, що спірна постанова про накладення адміністративного стягнення №00540 від 19.04.2021 була винесена на місці вчинення правопорушення, тобто по вул. Корольова, 48 в м. Одеса, підтверджується відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення №000540 від 19.04.2021 року, де в графі про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення зазначено 14 год. 00 хвил. 19.04.2021р. у приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Корольова,

48. Частиною 1 ст.246 КУпАП визначено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 05.07.2004 року №264 затверджено Інструкцію оформлення органами Державної екологічної інспекції України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення (надалі Інструкція №264) Розділ 3 якої містить наступні положення: - справи про адміністративні правопорушення розглядаються посадовими особами Мінприроди згідно зі статтею 242-1 КУпАП та за місцем його вчинення (стаття 276 КУпАП).; - справа про адміністративне правопорушення за статтями, підвідомчими для розгляду органам Держекоінспекції України, розглядається в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (стаття 277 КУпАП); - справа розглядається в присутності порушника або його законного представника; - розгляд справи при відсутності порушника може бути лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення порушника про місце і час розгляду справи (наявність отриманого порушником повідомлення про дату та місце розгляду справи, засвідченого підписом порушника чи працівника поштового відділення) і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке міститься у статті 258 Кодексу та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 Кодексу мають різний правовий зміст. Зазначене питання аналізував Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У п.2.4 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні ч.1 ст.276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, а в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП. Таким чином, на справи про адміністративні правопорушення за ст.153КУпАП не поширюються передбачені ст.258 КУпАП випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення на місці вчинення правопорушення. Тому, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.153КУпАП, одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним і призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у ст.268 КУпАП, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Саме з метою дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у ст.268 КУпАП, визначений обов`язок органу (посадової особи) яка розглядає справу про адміністративне правопорушення по завчасному повідомленню такої особи про час та місце розгляду відносно нього справи. Це повністю узгоджується з положеннями ст.278 КУпАП, якою передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. З огляду на вищевикладене, колегія суддів проходить до висновку, що винесення державним інспектором з охорони навколишнього середовища Південно-Західного округу Хруленко А.В. постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності №000540 від 19.04.2021 року одразу після складення ним відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення від 19.04.2021 року №000540 є неправомірним та має наслідком суттєве порушення прав позивача, закріплених у ст.268 КУпАП. Таке порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на думку колегії суддів, не можуть вважатися суто формальними, а є достатньою самостійною підставою для скасування спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, незалежно від факту вчинення позивачем дій, кваліфікованих відповідачем за 153 КУпАП. Крім того, колегія суддів звертає увагу на недоведеність судом першої інстанції певних обставин справи, які він визнав встановленими, а також невідповідність обставинам справи певних висновків суду першої інстанції, які були покладені в основу рішення суду першої інстанції. Зокрема, суд першої інстанції встановив, що під час виїзду на місце, державним інспектором з охорони навколишнього середовища Південно-Західного округу Хруленко А.В. була здійснено перевірка повідомлення із опитуванням свідків. Також суд першої інстанції зазначив, що на місті скоєння правопорушення інспектором, після з`ясування всіх обставин правопорушення, опитування свідків та правопорушника, який не погоджувався із наявністю в його діях складу правопорушення, відносно голови ОСББ «Корольова-48» ОСОБА_1 було винесена постанова про накладення адміністративного стягнення від 19.04.2021 року №000540 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.153 КУпАП. При цьому, стверджуючи про те, що позивач власноруч здійснив знищення дерева 19.04.2021 року, суд першої інстанції зазначив, що даний факт є доведеним поясненнями свідків, які були присутні безпосередньо під час розгляду адміністративної справи інспектором та відомості щодо яких внесені до протоколу. Колегія суддів вважає, що в рамках даного спору ні відповідач, ні суд першої інстанції не довели самого факту отримання державним інспектором з охорони навколишнього середовища Південно-Західного округу Хруленко А.В. пояснень від свідків, дані про яких внесені до протоколу про адміністративне правопорушення від 19.04.2021 року №000540, свідчення яких доводили би факт знищення позивачем дерева особисто. За загальним правилом відповідно до ст.254 КУпАП фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Отже, пояснення свідків є одним з видів доказів, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи в його вчиненні. При цьому, під поясненнями свідків розуміється виключно письмові пояснення. Надання свідком виключно усних пояснень без їх фіксації письмово, шляхом оформлення письмових пояснень с відображенням даних про свідка, змісту його пояснень та підписанням свідком своїх пояснень, не надає таким поясненням доказового значення. Як встановлено ч.1 ст.257 КУпАП та п.2.4 Інструкції №264 після складання протоколу про адміністративне правопорушення він надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. Тобто, всі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення мали бути в розпорядженні державного інспектора з охорони навколишнього середовища Південно-Західного округу Хруленко А.В. вже на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто 19.04.2021 року. В протоколі про адміністративне правопорушення від 19.04.2021 року №000540 зазначені свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Однак письмові пояснення цих осіб в матеріалах справа відсутні, і на їх існування відповідач не посилається. Ні відповідач, ні суд першої інстанції не зазначили конкретний зміст пояснень цих двох свідків, на підставі яких можливо було б суду стверджувати про наявність чи відсутність самого факту адміністративного правопорушення, відображеного в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові про накладення адміністративного стягнення від 19.04.2021 року №000540, та про винність позивача в його вчиненні. Отже, суд першої інстанції в якості доказу вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення послався на пояснення свідків, які фактично не досліджував, цих свідків в судове засідання не викликав і не допитував, а сам факт відібрання державним інспектором з охорони навколишнього середовища Південно-Західного округу Хруленко А.В. у цих свідків письмових пояснень під час розгляду ним справи про адміністративне правопорушення є недоведеним. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що поясненнями свідків підтверджується факт власноручного знищення позивачем дерева, є недоведеним. Також колегія суддів звертає увагу на зміст скарги гр. ОСОБА_2 , яка і стала підставою для проведення перевірки, за результатами якої винесена спірна постанова. В цій скарзі ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 «за власним бажанням звелів спилити дерево - горіх 25 років.» Отже, заявник вказав на те, що позивач не власноручно спилив дерево, як зазначив суд першої інстанції, а лише дав на це команду. В спірній постанові та у протоколі про адміністративне правопорушення від 19.04.2021р. №000540 об`єктивна сторона інкримінованого позивачу правопорушення викладена наступним чином: «Допустив порушення, а саме знищення зелених насаджень ….» Таким чином, відображені у скарзі ОСОБА_2 дії позивача стосовно спилу дерева суперечать змісту спірної постанови про накладення адміністративного стягнення від 19.04.2021 року №000540, протоколу про адміністративне правопорушення, а також висновку суду першої інстанції про знищення позивачем дерева власноруч. Долучена відповідачем до матеріалів справи фото фіксація не доводить факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення. Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності як посадова особа голова ОСББ «Корольова-48», про що свідчить розмір накладеного на позивача штрафу 850 грн., тобто в максимальному розмірі штрафу для посадових осіб або фізичних осіб - підприємців - п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Виходячи з цього, для перевірки правомірності покладення на позивача адміністративної відповідності, як на посадову особу, у вигляді штрафу в розмірі, які є більшим, ніж передбачений для звичайних громадян, судя першої інстанції на підставі ст.14 КУпАП необхідно було встановити чи входить до посадових (службових) обов`язків позивача збереження дерева, знищення якого інкримінується позивачу. Однак суд першої інстанції цього факту не встановив та зазначив, що «враховуючи безпосередність здійснення правопорушення, судом вважається марним з`ясування чи відноситься територія на якій знаходилось дерево до прибудинкової території, яке обслуговується ОСББ головою якого є правопорушник та чи відноситься до кола його обов`язків нагляд за утриманням зелених насаджень на даній території». Відповідач на момент винесення спірної постанови також цього факту не встановлював, оскільки в наданих суду матеріалах адміністративного провадження відсутні будь-які документи, які підтверджують те, що до службових обов`язків позивача входить догляд та збереження зелених насаджень біля багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 в конкретно визначених межах, у тому числі і вищевказаного дерева. Не надано таких доказів відповідачем і в ході розгляду судом даного спору. Отже, у випадку доведення самого факту знищення позивачем вищевказаного дерева, то дії позивача могли бути кваліфіковані за статтею 153 КУпАП, як дії звичайного громадянина, з накладенням штрафу в розмірі від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Посилання відповідача на те, що знищене дерево знаходилось на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , догляд за якою входить до компетенції очолюваного позивачем ОСББ «Корольова-48», колегія суддів вважає недостатніми для покладання на позивача, як на посадову особу, адміністративної відповідальності за статтею 153 КУпАП. Дійсно, Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» відносить до функцій об`єднання належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (ч.4 ст.4 цього закону). Сам же термін «прибудинкова територія» застосовується у цьому законі у значенні, наведеному в Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», в пункті 4 частини 1 статті 1 якого визначено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Докази визначення прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 відсутні, і відповідач на їх наявність не посилається. Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10.04.2006 року №105 затверджені «Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України», пунктом 5.5 яких встановлено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі. Таким чином, відповідальною особою за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на території, яка межує з багатоквартирним житловим будинком АДРЕСА_1 , і відноситься до земель комунальної власності є балансоутримувач. Статтею 1 закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Докази того, що очолюване позивачем ОСББ «Корольова-48» є балансоутримувачем території навколо багатоквартирного житлового будинку №48 по вул. Корольова в м. Одеса також відсутні, і відповідач цього не заперечує. Враховуючи вищенаведені законодавчі положення, лише сам факт знаходження знищеного дерева на території біля будинку №48 по вул. Корольова в м. Одеса є недостатніми для покладання на позивача, як на посадову особу, адміністративної відповідальності за статтею 153 КУпАП. Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулось з суттєвими порушення відповідачем процедури адміністративного провадження в справі про адміністративне правопорушення та прав позивача в такій процедурі, без встановлення реальної об`єктивної сторони інкримінованого позивачу правопорушення та з помилковим визначенням спеціального суб`єкта адміністративної відповідальності за статтею 153 КУпАП, що свідчить про неправомірність спірної постанови. Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Колегія суддів вважає, що виявлені під час апеляційного перегляду даної справи порушення та недоліки могли бути усунені відповідачем у випадку повернення судом справи про адміністративне правопорушення відносно позивача на новий розгляді, але, враховуючи сплив визначених статтею 38 КУпАП строків для накладення на позивача адміністративного стягнення, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю в силу вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. Таким чином, спірна постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення №00540 від 19.04.2021 року підлягає скасуванню як неправомірна, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю. За правилами ст.139 КАС України на користь позивача підлягають стягненою з відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору за подачу позову в розмірі 454,00 грн. (а.с.22), за подачу апеляційної скарги в розмірі 681,00 грн. (а.с.110), а всього 1135,00 грн.. Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За змістом частин 7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунками витрат, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі №814/698/160, від 18.10.2018 року у справі №813/4989/17. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач в ході розгляду даної справи не надав суду ні розрахунку витрат на правову допомогу, ні доказів на підтвердження факту понесення таких, то підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на юридичну допомогу відсутні. Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року - скасувати. Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати постанову Державної екологічної інспекції південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) про накладення адміністративного стягнення №00540 від 19 квітня 2021 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 153 КУпАП закрити. Стягнути з Державної екологічної інспекції південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) (код ЄДРПОУ 43879780) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1135 (тисяча сто тридцять п`ять) гривень в якості відшкодування судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.