Постанова 4852 № 160/7330/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/7330/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 р. (суддя Кадникова Г.В.) в справі № 160/7330/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2018 р. №0004851410 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн. та №0004841410 про застосування штрафних санкцій в розмірі 41 300,00 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 р. в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує на порушення контролюючим органом процедури призначення фактичної перевірки, невідповідність наказу про призначення фактичної перевірки вимогам, встановленим Податковим кодексом України, наявність в наказі виправлень. Примірник акту фактичної перевірки не вручено позивачу після її проведення та не надіслано, акт не має наскрізної нумерації сторінок, не зазначена підстава для проведення перевірки. Вважає неправильними висновки акту перевірки, адже розрахункова операція з продажу товарів на суму 8 260 грн. була відображена в касовій книзі електронної форми, позивач мав прибуткові касові ордери, відсутність записів у книзі обліку доходів та витрат за наявності прибуткового касового ордеру не є однозначним підтвердженням не оприбуткування готівки. Також вказує про незастосовність до цих правовідносин положень абз. 3 ст. 1 Указу Президента України № 436/95, що підтверджено висновками Великої Палати Верховного Суду в справі № 1340/3510/18. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 07.02.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області згідно з направленнями від 07.02.2018 року №650 та №651 відповідно до наказу №879-п проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт №59/04/36/14/РРО/ НОМЕР_1 від 15.02.2018 року. На підставі висновків зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.02.2018 року №0004851410 та №0004841410 про застосування суми штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 1,00 грн. та 41 300,00 грн. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку. Встановивши, що позивач готівкові кошти не оприбуткував у книзі обліку доходів відповідно до Податкового кодексу України, не надав належні докази ведення книги в електронній формі, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 27.02.2018 року №0004851410 та №0004841410. Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку. На підставі наказу № 879-к від 07.02.2018 р. та направлень №№ 657 та 650 від 07.02.2018 р. службовими особами відповідача проведена фактична перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складно акт від 15.02.2018 № 059/04/36/11/РРО/ НОМЕР_1 . Фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пп. 18 п. 3 розділу І, п. 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України в частині проведення розрахункової операції з продажу товарів на суму 8 260 грн. без застосування РРО та без видачі розрахункового документу; не оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку доходів та витрат № 1 в сумі 8 260 грн. на підставі товарного чеку від 01.02.2018 р., а саме відсутній запис про оприбуткування готівки в книзі обліку доходів та витрат. За результатами перевірки відповідачем 27.02.2018 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: 1) № 0004841410 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 41 300 грн. за порушення п. 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України; 2) № 0004851410 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 1 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Копією книги обліку доходів та витрат (а.с. 70-76) доводиться не оприбуткування позивачем коштів в книзі обліку доходів та витрат № 1 в сумі 8 260 грн. на підставі товарного чеку від 01.02.2018 р., а саме відсутній запис про оприбуткування готівки в книзі обліку доходів та витрат. В пояснювальній записці позивач підтверджує не створення та не видачу розрахункового документу, а також не оприбуткування готівки у книзі (а.с. 81). Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Згідно з підпунктом 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи. Форма та порядок ведення Книги обліку доходів визначена Порядком ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №579 від 19.06.2015 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 р. за №800/27245 (далі - Порядок № 579). Відповідно до пункту 2 Порядку № 579 книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або в електронному вигляді. За позицією позивача, ним проведено розрахункову операцію з продажу товарів на суму 8 260,00 грн. без застосування РРО, проте ним ведеться касова книга в електронній формі за допомогою комп`ютерних засобів, що передбачено п. 41 розділу IV Положення № 579, та використовується програмне забезпечення 1С, яке забезпечує візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги, та за формою і змістом відтворює касову книгу в паперовому вигляді. Пунктом 4 Порядку № 579 передбачено, що у разі обрання платником податку ведення Книги в електронній формі: платник податку зобов`язаний отримати в акредитованому центрі сертифікації ключів, включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді, посилені сертифікати відкритих ключів; укласти договір про визнання електронних документів з контролюючим органом за основним місцем обліку; сформувати та надіслати до такого контролюючого органу заяву про обрання способу ведення Книги в електронній формі засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, використовуючи такий електронний сервіс; контролюючий орган за основним місцем обліку реєструє заяву про обрання способу ведення Книги в електронній формі в реєстрі поданих заяв та протягом 3 робочих днів формує і надсилає платнику податку повідомлення про реєстрацію Книги із зазначенням реєстраційного номера Книги та дати її реєстрації; після отримання платником податку повідомлення про реєстрацію Книги така особа здійснює операції з її ведення згідно з цим Порядком. Внесення даних за підсумками робочого дня здійснюється щоденно, але не пізніше наступного календарного дня. Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148 та набрало чинності з 05.01.2018 р. (далі - Положення № 148). Підпунктом 18 пункту 3 розділу І Положення № 148 передбачено, що оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат. За змістом пункту 11 розділу ІІ цього Положення готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій). Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня. Відповідальність за не оприбуткування готівки на час виникнення спірних в цій справі правовідносин була встановлена абзацом 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», відповідно до якої установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Враховуючи підтвердження належними доказами факту проведення позивачем розрахункової операції з продажу товарів на суму 8 260,00 грн. без застосування РРО та без видачі розрахункового документу, а також не оприбуткування позивачем готівкових коштів в книзі обліку доходів та витрат № 1 в сумі 8 260,00 грн. на підставі товарного чеку від 01.02.2018 р., суд погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість застосування до відповідача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Судом враховується посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 р. в справі № 1340/3510/18, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02.04.2013 р., та сформулювала наступний висновок: «Оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.». Разом з тим, суд не погоджується із таким застосуванням норм права та не застосовує цю правову позицію до спірних правовідносин, враховуюче наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відповідно до статті 25 Конституційного Договору Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів. Положеннями абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. 06 липня 1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон № 265/95-ВР, у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається. Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність з цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Пунктом 11 розділу ІІ Положення № 148 передбачено, що готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій). Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР, так і норма пункту 11 розділу ІІ Положення № 148 встановлюють для суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням РРО, обов`язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів у повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 11 розділу ІІ Положення № 148 - у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій). При цьому, як уже було зазначено, абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 встановлювалась відповідальність за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Разом з тим, прийнятим 06 липня 1995 року Законом № 265/95-ВР також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V «Відповідальність за порушення вимог цього Закону». Суд вважає, що із прийняттям Закону № 265/95-ВР Указ № 436/95 продовжував застосовуватись, оскільки цим Законом, так само як і положеннями інших законів України не визначено серед правопорушень неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах та не встановлена відповідальність за таке правопорушення. Таке правозастосування відповідає правовій позиції, викладеної Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 05 листопада 2018 року у справі № 803/780/17, від 12 червня 2018 року у справі № 826/8121/16, а також правовій позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02 квітня 2013 року № 21-77а13, відповідно до якої Указом № 436/95 урегульовано питання відповідальності суб`єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки. 06 липня 1995 року було прийнято Закон № 265/95-ВР, у якому передбачено, крім іншого, відповідальність суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, а розділом V згаданого вище Закону визначено вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції. Як убачається зі змісту його положень, серед них відсутнє таке порушення як неоприбуткування у касах готівки, а отже й не встановлена відповідальність за це. Водночас зазначене питання прямо врегульоване в Указі № 436/95. Зокрема, абзацом третім статті 1 вказаного нормативно-правового акта встановлено штраф у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки. Таким чином, предмети правового регулювання Указу № 436/95 та Закону № 265/95-ВР є різними. Незважаючи на зміни, які в подальшому вносились до Указу, правове регулювання відповідальності та розмір штрафу за неоприбуткування готівки не змінилися. Колегія суддів Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини стосовно відповідальності суб`єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки не врегульовані Законом № 265/95-ВР, прийнятим у часі пізніше, ніж видано Указ № 436/95. Окрім цього, на час виникнення спірних відносин не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала такі відносини, тому застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 є обґрунтованим. Таким чином, суд не погоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається позивач, та застосовує до спірних правовідносин саме правову позицію Верховного Суду України. Посилання апелянта на недотримання контролюючим органом процедури призначення фактичної перевірки, невідповідність наказу про призначення фактичної перевірки вимогам, встановленим Податковим кодексом України, наявність в наказі виправлень суд визнає необґрунтованими, адже судом не встановлено порушень з боку контролюючого органу процедури призначення та проведення фактичної перевірки. Виправлення в наказі про призначення фактичної перевірки не призводять до недійсності такого наказу, адже виправлення мають суту технічний характер. Стосовно доводів про невручення позивачу примірнику акту фактичної перевірки та не надіслання, а також щодо відсутності наскрізної нумерації сторінок акту, не зазначення в акті підстави для проведення перевірки, суд зазначає, що по-перше, такі порушення не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, а по-друге, такі порушення не спростовують факту недотримання позивачем вимог законодавства, за які застосовані штрафні санкції оскарженими податковими повідомлення-рішеннями. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 р. в справі № 160/73370/18 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 р. в справі № 160/73370/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 19.10.2021 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 19.10.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко