Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/9085/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року справа №200/9085/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А, Міронової Г.М., секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л., за участю: представника відповідача - Богданова Р.К., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 200/9085/21 (головуючий І інстанції Загацька Т.В., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що виявилася у відмові надати публічну інформацію відповідно до запиту на отримання публічної інформації № 03/02-08 від 03.02.2021 року; - зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути запит на отримання публічної інформації № 03/02-08 від 03.02.2021 року, з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2021 року позов - задоволено: - визнано протиправними дії Міністерства юстиції України у вигляді відмови позивачу в наданні в повному обсязі номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік відповідно до його запиту на отримання публічної інформації № 03/02-08 від 03.02.2021 року; - зобов`язано відповідача повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації № 03/02-08 від 03.02.2021 року, з урахуванням правової оцінки наданої судом у справі; - допущено негайне виконання рішення суду; - встановлено позивачу строк протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат (а.с. 136-139). Додатковим рішенням суду від 15 вересня 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь позивача витрати на послуги адвоката в сумі 500 грн. (а.с. 184-186). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення, прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі через неповне з`ясування обставин, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» гарантує доступ до інформації, а не до документів (матеріальних носіїв інформації); Закон не надає право запитувачу вимагати завірення документів. Помилковим є висновок суду щодо неналежного розгляду запиту позивача про надання інформації від 03.02.2021 року по суті, оскільки за змістом запит стосувався інформації про номенклатуру справ офісу протидії рейдерству (на правах Департаменту) на 2021 рік, а не її засвідченої копії. На думку апелянта відповідь на запит позивача узгоджується з нормами чинного законодавства. Суд дійшов хибного висновку про застосування до спірних відносин інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 серпня 2015 року № 1405/5, оскільки остання втратила чинність на підставі наказу Мінюсту від 07.06.2018 року № 1755/5. Закон «Про доступ до публічної інформації» не зобов`язує завіряти копію документа, яка надається у відповідь на запит, така позиція у роз`ясненнях Уповноваженого ВРУ з прав людини та узгоджується з п. 10.2 постанови Пленуму ВАСУ від 29.09.2016 року № 10 (а.с. 158а-165). Відповідачем подано апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якому просив скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні заяви про розподіл витрат з правничої допомоги. Вважає, що сума витрат є завищено, враховуючи незначну складність справи. Крім того, позивач є адвокатом та ним самостійно подано близько 25 аналогічних позовів, тому начебто звернувшись за допомогою до іншого адвоката, позивач створює штучні умови для отримання коштів. Представником позивача подано відзиви на апеляційні скарги відповідача, в яких просив відмовити у їх задоволенні. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивачем подано заяву про розгляд справи у його відсутність. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, вивчив доводи апеляційних скарг, відзивів, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного. 03.02.2021 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на отримання публічної інформації № 03/02-08 номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах Департаменту) на 2021 рік (а.с.18). Листом від 08.02.2021 року №5393/ПІ-Т-485/33.3, направленим Міністерством юстиції України за підписом заступника Міністра з питань державної реєстрації Ольги Оніщук, повідомлено про надання номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік з додатками номенклатури справ на 2021 рік (а.с.16, 38-41). Позивач вважає, що надана на його запит номенклатура справ Офісу протидії рейдерству (на правах Департаменту) на 2021 рік має бути належним чином зареєстрована та засвідчена. За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (ст. 3 Закону № 2939). Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак (ст. 4 Закону № 2939). Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст. 5 Закону № 2939). Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується (ч.3 ст.10 Закону № 2939). Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (ч.5 ст. 10 Закону № 2939). Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (ст. 12 Закону № 2939). Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939). Розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (ст. 14 Закону № 2939). Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі (ч.ч. 1-4 ст. 19 Закону № 2939). Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 2939. За ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону № 2939 рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Позивач електронною поштою направив на адресу відповідача запит № 03/02-08 від 03.02.2021 року про надання номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік. Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин Інструкцію з діловодства в Міністерстві юстиції України, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 3 серпня 2015 року №1405/5, яка втратила чинність на підставі наказу Мінюсту від 07.06.2018 року № 1755/5 «Про затвердження Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України» (далі - Інструкція № 1755/5). Згідно п. 180 Інструкції № 1755/5 номенклатура справ призначена для встановлення в Міністерстві єдиного порядку формування справ для документів, створених у електронній та паперовій формах, забезпечення їх обліку, оперативного пошуку документів за їх змістом і видом, визначення строків зберігання справ і є основою для складення описів справ постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання, а також для обліку справ тимчасового (до 10 років включно) зберігання. До номенклатури справ включаються назви справ, що формуються та відображають усі етапи роботи, яка документується в Міністерстві, зокрема справи постійних та тимчасово діючих рад, комісій, комітетів. У Міністерстві складаються та ведуться номенклатури справ структурних підрозділів і зведена номенклатура справ Міністерства (п. 181 Інструкції № 1755/5). Номенклатура справ структурного підрозділу створюється в електронній формі (додаток 6) посадовою особою, відповідальною за діловодство в підрозділі, не пізніше 15 листопада поточного року та погоджується з Департаментом комунікації, документообігу та контролю. Візуалізація номенклатури справ структурного підрозділу здійснюється за автоматично генерованою формою, визначеною Інструкцією з діловодства (п. 182 Інструкції № 1755/5). Методична допомога у складенні номенклатури справ надається сектором архівної справи Управління документального забезпечення Департаменту комунікації, документообігу та контролю (далі - сектор архівної справи) (п. 183 Інструкції № 1755/5). У СЕД Міністерства номенклатура справ представлена у формі електронної таблиці. Графи таблиці заповнюються таким чином: у графі 0 (лише для зведеної номенклатури справ) проставляється назва структурного підрозділу, до якого відносяться записи про відповідні справи; у графі 1 проставляється індекс кожної справи; у графу 2 включаються заголовки справ (тому, частини); у графі 3, яка заповнюється наприкінці календарного року, зазначається кількість справ (томів, частин); у графі 4 зазначаються строки зберігання справ, номери статей за переліком документів із строками зберігання; у графі 5 робляться позначки про перехідні справи; про справи, що ведуться в паперовій формі; про посадових осіб, відповідальних за формування справ; про передавання справ до архіву Міністерства чи інших установ для їх продовження тощо (п. 188 Інструкції № 1755/5). За п. 204 Інструкції № 1755/5 номенклатура справ - це обов`язковий для кожної установи систематизований перелік назв (заголовків) справ, що формуються в її діловодстві, із зазначенням строків зберігання відповідних справ (додатки 9 і 10). Таким чином, Інструкцією № 1755/5 передбачено форму номенклатури справ та електронної таблиці номенклатури справ структурного підрозділу. Міністерством юстиції України супровідним листом від 08.02.2021 року № 5393/ПІ-Т-485/33.3 надано позивачу відповідь щодо запитуваної інформації про надання номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік, до якого на 4 аркушах додано номенклатуру справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021, яка не містить в собі відомостей щодо посадової особи, яка її розробила, дати, необхідних погоджень, а також підпису. Крім того, суд не приймає посилання відповідача на положення ст. 4 Закону України «Про інформацію» про те, що об`єктом інформаційних відносин є інформація, оскільки положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» є спеціальними до спірних правовідносин. Враховуючи те, що відповідачем не було надано відповіді позивачу у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що це є відповіддю не по суті запиту та вважається неправомірною відмовою в наданні інформації, з чим погоджується апеляційний суд. Враховуючи викладене та вимоги ч.2 ст. 9 КАС України, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України у вигляді відмови позивачу в наданні в повному обсязі номенклатури справ Офісу протидії рейдерству (на правах департаменту) на 2021 рік відповідно запиту на отримання публічної інформації № 03/02-08 від 03.02.2021 року; зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації № 03/02-08 від 03.02.2021 року, з урахуванням правової оцінки наданої судом у справі. Щодо звернення до негайного виконання рішення суду. За ч. 1 статті 371 КАС України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу. Суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію (п. 1 ч. 1ст. 263 КАС України). Щодо оскарження додаткового рішення про розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 132 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже. на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано: договір про надання юридичних послуг від 01.07.2021 року, акт прийому-передачі робіт (а.с. 149-153). Згідно акту прийому-передачі робіт за договором про надання юридичних послуг від 01.07.2021 року виконавцем надано наступні послуги на суму 10000 грн.: - зустріч з клієнтом, вивчення документів, надання консультацій та узгодження правової позиції зі здійснення представництва інтересів клієнта у якості позивача за адміністративним позовом до Міністерства Юстиції України - (1 год.) 1000 грн; - здійснення аналізу та дослідження наданих матеріалів, вивчення нормативно-правових документів, пов`язаних з діяльністю Міністерства Юстиції України - ( 1 год.) 1000 грн; -аналіз судової практики, щодо правових позицій судів першої, апеляційної інстанцій та правових висновків судів касаційної інстанції із спірних правовідносин, у разі неправомірної відмови розпорядника інформації у наданні інформації передбаченою Законом України «Про доступ до публічної інформації», аналіз практики Європейського суду з прав людини - (2 год.) 2000 грн; - підготовка (складання) процесуальних документів - (5 год.) 5000 грн; - підготовка позовної заяви з метою направлення до адміністративного суду, копіювання, сканування, документів, що додаються до позовної заяви відповідно до кількості сторін та безпосередньо подача позовної заяви до суду - (1 год.) 1000 грн. У той же час, аналізуючи здійснені адвокатом послуги за критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 134 КАС України та на предмет неминучості - критерію, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд зазначає наступне. Виходячи з того, дана категорія справ є поширеною, та зважаючи на те, що предметом розгляду даного спору є справа незначної складності, представником позивача подано 26 аналогічних позовів до суду, апеляційний суд вважає, що підготовка позовної заяви не вимагали від адвоката значних витрат часу, застосування спеціальних професійних навичок з правових питань. Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що вартість послуг правового характеру у розмірі 10000 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, із врахуванням незначної складності справи та беручи до уваги обсяг наданих послуг, є завищеною як в частині часу їх виконання, так і в частині суми оплати за одну годину роботи. Вказані витрати не можна вважати такими, що є неминучими. Враховуючи викладене, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а також відповідає розміру ціни позову, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 500 грн. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу по суті позовних вимог, однак порушив норм матеріального права та застосував положення Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України, яка втратила чинність, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні мотивувальній частині. Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Міністерства юстиції України - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі № 200/9085/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - змінити в мотивувальній частині щодо застосування Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України, яка втратила чинність шляхом викладення положень наказу Мінюсту від 07.06.2018 року № 1755/5 «Про затвердження Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 200/9085/21 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 20 жовтня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Г.М. Міронова