Постанова 4824 № 367/2064/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року місто Київ. Справа 367/2064/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12878/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В. суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. при секретарі Міщенко Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року (ухвалене в складі судді Сіромашенко Н.В., інформація щодо дати складання повного тексту рішення відсутня) в справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,- В С Т А Н О В И В: 22.03.2021 ОСОБА_3 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області, заінтересована особа: ОСОБА_2 із заявою про видачу обмежувального припису. В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що із заінтересованою особою ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 16.01.1982. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.11.2019 шлюб між ними розірвано. З самого початку розлучення та до цього часу ОСОБА_2 чинить психічне та фізичне насильство відносно нього, його дружини - ОСОБА_4 та матері - ОСОБА_5 . Він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, проживати там не може, оскільки колишня дружина чинить йому перешкоди. Домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 є єдиним можливим місцем його проживання та його матері - ОСОБА_5 . Однак, навіть за вказаною адресою проживати безпечно та спокійно неможливо, у зв`язку з постійними погрозами його життю та здоров`ю з боку ОСОБА_2 . За захистом своїх прав заявник звернувся до суду з цією заявою та просив суд, видатиобмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) строком на 6 (шість) місяців, яким заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) перебувати в місці проживання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_4 та в будь-якому іншому місці, де б не проживав останній. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року заяву ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задоволено. Виданообмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) строком на 6 (шість) місяців, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження: заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) перебувати в місці проживання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_4 та в будь-якому іншому місці, де б не проживав останній. Не погодившись з таким рішенням суду 18.06.2021 року відповідно до поштової відмітки ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви. Вказує, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, абсолютно невмотивованим, ухваленим на підставі неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, неналежної оцінки доказів, з порушенням вимог ст. 265 ЦПК щодо змісту судового рішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом не надано належної правової оцінки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.04.21 р., згідно якої за адресою: АДРЕСА_2 , об`єкт нерухомого майна значиться як «база відпочинку сімейного типу, об`єкт житлової нерухомості: Ні.» Оскільки, вищевказаний об`єкт не є житловим приміщенням суд не мав права вчиняти обмеження ОСОБА_2 в доступі до такого приміщення. Також скарга містить доводи, щозаборона ОСОБА_2 перебувати в будь якому іншому місці де б не проживав ОСОБА_3 - не може бути виконана. Судом проігноровано те, що ОСОБА_3 зареєстрований АДРЕСА_1 . Будь яких перешкод зі сторони ОСОБА_2 щодо проживання ОСОБА_3 за місцем його реєстрації не існує і доказів протилежного заявником не надано. Таким чином, заявником не підтверджено належними та допустимими доказами вчинення будь якого насилля відносно нього зі сторони ОСОБА_2 , а судом упереджено здійснено розгляд справи в порушення норм процесуального права . 26 серпня 2021 року від ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та оцінені докази об`єктивно та в сукупності , крім того апелянтом не наведено підстав для скасування даного рішення. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, що викладені в ній. Представник заявника ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Задовольняючи заяву про вчинення обмежувального припису, суд вважав встанволеними такі обставини. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.01.1982. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.11.2020 було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , шлюб між сторонами розірвано. Постановою Київською апеляційного суду від 16.03.2021 рішення суду 1-ї інстанції залишено без змін. З тексту постанови Київською апеляційного суду від 16.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 заперечувала проти розірвання шлюбу. При цьому посилалася на те, що позов ОСОБА_3 не підписував і не подавав до суду. Разом з тим, судом було зазначено, що ОСОБА_3 приймав безпосередню участь у судових засіданнях, підтримував позовні вимоги та висловлював бажання розірвати шлюб, що свідчить про безпідставність доводів відповідача. Також між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наявний спір про поділ майна подружжя, який розглядається в Ірпінському міському суді Київської області (справа №367/754/20). Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2020 у справі №367/754/20 було накладено арешт на рухоме майно та заборонено, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_9 вчиняти будь-які дії щодо його відчуження або переміщення з місць перебування. Заявник зазначає, що рухоме майно (меблі, картини та інше), яке знаходилося під арештом, було викрадено, місцезнаходження майна невідоме. За даним фактом ВП №1 Бучанським РУП ГУНП в Київській області внесені відомості до ЄРДР за № 12021111050000162 від 27.02.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України. У вчиненні даного кримінального правопорушення заявник підозрює ОСОБА_2 . Крім того, по вищевказаним епізодам, що стосуються поділу майна подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відкрито та проводяться досудові розслідування в кримінальних провадженнях: №1202011504000198 від 29.07.2020 за ч.1 ст.356 КК України, №120201110040001316 зв ч.1 ст.383 КК України, що підтверджується листом Ірпінського відділу поліції Київської області за №10793/109/1007/01-2020 від 29.10.2020 про надання інформації та не заперечувалося сторонами. По всім вищевказаним кримінальним провадженням ОСОБА_3 визнано потерпілим. ОСОБА_3 посилається на те, що весь цей час з самого початку судового процесу про розірвання шлюбу і по сьогодні ОСОБА_2 чинить психічне та фізичне насильство відносно нього та його родичів. ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, він стверджує, що проживати у цій квартирі неможливо, оскільки ОСОБА_2 та їх спільний син, ОСОБА_10 , чинять перешкоди та не допускають його у квартиру. У зв`язку з цим, за захистом своїх прав ОСОБА_3 вимушений був звертатися до суду. Так, в провадженні Шевченківського районного суду м. Києві знаходилась справа №761/12144/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення до квартири АДРЕСА_5 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/12144/20 від 18.01.2021 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково та постановлено усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням та вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_5 ; зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 передати комплект ключів від даної квартири ОСОБА_3 . Станом на день розгляду справи рішення суду відповідачами не виконане, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку №13663 про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення (додається), в якому зазначено про факт невиконання зазначеного рішення суду. ОСОБА_3 подав до Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві заяву про злочин про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, скоєного ОСОБА_2 , за фактом чого відкрито кримінальне провадження. Дані обставини підтверджуються талоном-повідомленням від 04.03.2021 року та витягом з ЄРДР №12021100100001345 від 06.04.2021 року. ОСОБА_3 має на праві власності об`єкт нерухомості АДРЕСА_2 , та фактично проживає за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про фактичне місце проживання та актом депутата Бучанської міської ради ОСОБА_13 від 19.04.2021. Разом з тим, за вказаною адресою знаходиться охорона, яка за розпорядженням ОСОБА_2 позбавляє ОСОБА_3 можливості потрапити всередину. За вказаними фактами ОСОБА_3 викликав наряди поліції, що підтверджується рапортами працівників поліції, поясненнями, складеними ОСОБА_3 , відносно даного факту у поліції, а також поясненнями охоронців. Доказів щодо зворотного надано не було. ОСОБА_2 використовувала даний об`єкт нерухомості, до складу якого входить кілька будинків, з метою отримання прибутку, а саме: для передачі в оренду, організації і проведення різного роду розважальних заходів, доказом чого є роздруківки оголошень в мережі інтернет щодо проведення розважальних заходів за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому місце проживання ОСОБА_2 є зареєстрованим у житловому будинку по АДРЕСА_2 . Конфлікти заявника та заінтересованої особи стали предметом розгляду у кількох інших кримінальних провадженнях. У Шевченківському районному управлінні поліції ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №120020100100006354 від 15.09.2020 року за ч.5 ст.185 КК України. Кримінальне провадження було зареєстроване за заявою ОСОБА_3 , якого було визнано потерпілим. Як вбачається з даної заяви, заявник просить притягнути до кримінальної відповідальності за скоєння даного кримінального правопорушення, в тому числі ОСОБА_2 . За фактичним місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , знаходилися особисті речі останнього. 11.02.2021 року в ході проведення слідчими Шевченківським управлінням поліції ГУ НП в м. Києві огляду за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено крадіжку речей, про що повідомлено органи поліції та зареєстровано кримінальне провадження №12021116420000023 від 12.02.2021 року за кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України. В ході проведення огляду з рук ОСОБА_2 поліцейським була вилучена рушниця, яка була направлена в сторону ОСОБА_3 та поліцейських, доказом чого є акт службового розслідування від 15.02.2021 та протокол слідчої дії від 11.02.2021. Також в ході проведення огляду ОСОБА_2 застосувала до ОСОБА_3 спеціальний засіб - електрошокер, внаслідок чого ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста від 29.03.2021 року, довідкою щодо огляду сімейного лікаря від 26.03.2021 року, витягом з ЄРДР №12021116420000232 за ч.1 ст. 125 КК України. Крім того, 22.03.2021 до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві надійшла від ОСОБА_3 заява про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої він просив внести відомості до ЄРДР за фактом вчинення ОСОБА_2 умисного систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства щодо нього, що призводить до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості його життя, а саме: за ознаками вчинення останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126-1 КК України. З даної заяви також слідує, що у вересні 2019 року ОСОБА_2 намагалася отруїти його. Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зверталася до СБУ з заявою від 06.02.2021 про викрадення ОСОБА_3 . Як з`ясовано правоохоронним органом, за вказаним фактом було здійснено перевірку та встановлено, що підстави для внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.146 КК України, відсутні, оскільки ОСОБА_3 знаходиться за місцем проживання. Судом досліджено той факт, що на сторінці ОСОБА_2 в Facebook.com у мережі інтернет вказано, що її чоловік, тобто ОСОБА_3 , помер у 2020 році, що не заперечувалося останньою. 24.04.2021 до ЄРДР були внесені відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, що підтверджується витягом, з якого вбачається, що 23.04.2021 до ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві надійшла ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з приводу невнесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_3 з приводу того, що на протязі тривалого часу колишня дружина ОСОБА_2 вчиняє відносно останнього фізичне та психічне насильство. За інформацією ОСОБА_2 особисті речі ОСОБА_3 надіслано поштою на адресу реєстрації ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), до якої ОСОБА_3 , як встановлено вище, доступу немає та позбавлений можливості проживати за вказаною адресою. За вказаним фактом також розпочато кримінальне провадження №12020115040000198 за ст. 356 КК України, що підтверджується витягом. В мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, розміщено інтерв`ю ОСОБА_2 в якому вона розповідає про майновий спір з ОСОБА_3 з приводу поділу майна, також про групу осіб, серед яких теперішня жінка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , які нібито, за її висловлюваннями, «підсадили на наркотики» ОСОБА_3 та намагаються заволодіти їхнім спільним майном. Поміж іншого, в даній статті міститься негативна інформація відносно ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_2 здійснює психологічне насильство відносно ОСОБА_3 та членів його родини. Її дії полягають у повідомленні завідомо неправдивих відомостей про кримінальні правопорушення, які вчиняються ОСОБА_3 та членами його сім`ї, а саме його дружиною ОСОБА_4 . У зв`язку з цим, заявник звернувся з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення до органів поліції, що додатково підтверджується відповідями на адвокатські запити. Крім того, ОСОБА_2 особисто, а також знайомі особи з її сторони викликають наряди поліції за завідомо неправдивими повідомленнями про кримінальні правопорушення, з яких не було підтверджено жодне повідомлення. На підтвердження вищевказаного заявником надано талон-повідомлення з єдиного обліку №15076 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_3 від 06.06.2020 щодо погроз від колишньої дружини ОСОБА_2 . Доказів щодо зворотного надано не було. ОСОБА_2 звернулась до правоохоронних органів з заявою про вчинення дружиною ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (дівоче - ОСОБА_4 ) злочину, доказом чого є заява про злочин та витяг з ЄРДР за №12020110040001316. Одночасно в мережі інтернет опубліковано негативну інформацію про ОСОБА_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є в загальному доступі, у зв`язку з чим дружина ОСОБА_3 зазнає моральних і психологічних страждань внаслідок психологічного тиску. Проте, кримінальне провадження № 12020110040000796 відносно ОСОБА_12 , відкрите за заявою ОСОБА_2 , було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, натомість, було відкрите кримінальне провадження № 12002110040001316 по факту скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.383 КК України, відносно ОСОБА_2 за завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Доказів щодо зворотного надано не було. При цьому ОСОБА_3 до матеріалів справи додано копію сертифікатів про проходження ним профілактичного наркологічного огляду від 30.06.2020, строк дії якого до 29.06.2022, копію сертифікатів про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 17.07.2020, що є доказом того, що заявник не страждає на психіатричні розлади, не має наркотичної залежності, протипоказання до виконання роботи на посаді державного службовця з допуском до державної таємниці відсутні. Крім того, ОСОБА_3 входить до складу Ради експертів з питань енергетичної безпеки, як директор Інституту проблем екології та енергозбереження. Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, суд вважав встановленим, що наведені заявником фактичні та правові підстави в сукупності з доданими до заяви доказами дозволяють суду дійти висновку про обґрунтованість вимог заявника, про необхідність вжиття відповідних заходів шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, зокрема, встановлених ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає зазначеним нормам процесуального закону. У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань. Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства. У разі, якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Згідно з ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: зокрема, п. 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». У ст. 350-3 ЦПК України визначено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції. Згідно ст. 350-4 ЦПК України в заяві про видачу обмежувального припису мають бути зазначені, зокрема, п. 3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Згідно ст.350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Як визначено п.3, 6, 7, 8 та 14 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Враховуючи викладені вище обставини справи, а також зазначені положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених в КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб,на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою. Приписами частин 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Згідно ч.1, ч.2 ст.350-6 ЦПК України суд, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців. Матеріалами справи підверджено факт проявів вчинення фізичного, економічного та психологічного насильства, а також необхідність вчинення обмежувального припису з метою попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, уникнення більш суттєвих наслідків. Так матеріалами справи, а саме : актом службового розслідування від 15.02.2021 та протокол слідчої дії від 11.02.2021. (а.с. 57-69 , 116-117 т.1) підтверджено, що поліцейським була вилучена рушниця, яка була направлена ОСОБА_2 в сторону ОСОБА_3 та поліцейських, підтверджено застосування електрошокеру щодо заявника, внаслідок чого спричинено шкоду здоров`ю, що окрім вищенаведених протоколу та акту підтверджується консультаційним висновком спеціаліста від 29.03.2021 року, довідкою щодо огляду сімейного лікаря від 26.03.2021 року, витягом з ЄРДР №12021116420000232 за ч.1 ст. 125 КК України. Доказом факту прояву економічного насильства є обставини, які свідчать про вчинення перешкод у доступі до місця проживання особи, вилученння майна заявника з одного місця проживання та направлення його поштою за іншою адресою, що не заперечується та визнається ОСОБА_2 та інші факти встановлені судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги з приводу недоведеності вищенаведених фактів, повністю спростовуються доказами наданими суду першої інстанції, яким надана належна правова оцінка. Матеріалами справи також підтверджено існування між колишнім подружжям численних спорів з приводу майна, вчинення перешкод щодо його користування, безліч повідомлень про вчинення злочинів, як з боку заявника так і з боку ОСОБА_2 , наявні порушені кримінальні провадження, що свідчить про існування конфлікту між подружжям, який останні не можуть вирішити в цивілізований спосіб без застосування образ, спричинення один одному як фізичних так і психологічних травм. Колегія суддів вважає, що даних фактів цілком достатньо, для висновку про необхідність вчинення обмежувального припису, оскільки на даний час конфлікт між подружжям з приводу розлучення, поділу майна набув такого обсягу, що не вчинення обмеження може призвести до наслідків , які можуть бути непоправними, як для заявника так і для самої ОСОБА_2 . Суд також враховує, що обмеження на 6 місяців дасть можливість сторонам , які перебувають у фазі активного конфлікту заспокоїтись, змінити своє ставлення один до одного . Тимчасове обмеження, на думку колегії, не призведе до порушення прав ОСОБА_2 , так як обмеження вчинено лише, щодо місця фактичного проживання заявника. При цьому вчинення тимчасового обмеження надасть змогу приглушити конфлікт, та надасть змогу особі, щодо якої вчинено обмеження переглянути свою поведінку та в цивілізований спосіб вирішити наявні майнові спори. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд вчинив обмеження не до житлового приміщення, а до бази відпочинку, яка не є житлом, колегія суддів відхиляє, оскільки суду була надана довідка на а.с. 166 про фактичне місце проживання заявника за адресою : АДРЕСА_2 , там знаходяться його особисті речі і приміщення бази відпочинку є цілком придатними для проживання фізичних осіб з огляду на їх цільове призначення. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно виходив з того, що з метою дотримання балансу між запобіганням ризикам повторного вчинення насильства відносно ОСОБА_3 та дотриманням конституційних прав заінтересованої особи, дійшов правильного висновку про видачу обмежувального припису. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В частині наявності підстав для вчинення обмежувального припису у виді заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) перебувати в місці проживання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_4 , судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б привезли до неправильного вирішення заяви, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в цій частині та задоволення апеляційної скарги. Разом з тим заслуговують на увагу доводи, щодо неможливості вчинення обмежувального припису в частині заборони ОСОБА_2 перебувати в будь-якому іншому місці, де б не проживав останній, оскільки таке обмеження не можливо виконати та передбачити, оскільки на час ухвалення рішення ні особі щодо якої вчиняється обмеження ні суду невідомо, яке місце проживання обере ОСОБА_3 на протязі 6 місяців, а тому ОСОБА_2 не може виконати таке обмеження, оскільки не може знати де і в якому місці їй заборонено перебувати, а суд не може ухвалювати рішення, яке завідомо буде невиконуваним, оскільки воно не призведе до захисту порушеного права особи. З огляду на викладене та керуючись ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення в цій частині, виключивши з резолютивної частини рішення встановлення заходу тимчасового обмеження, щодо заборони ОСОБА_2 перебувати в будь-якому іншому місці, де б не проживав останній. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задвольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року змінити виключивши з резолютивної частини рішення встановлення заходу тимчасового обмеження, щодо заборони ОСОБА_2 перебувати в будь-якому іншому місці, де б не проживав останній. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду з підстав визначених ч.2 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 20 жовтня 2021 року. Головуючий: О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.Ф. Мазурик