Постанова 4824 № 369/8314/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 369/8314/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/12484/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Усатов Д.Д. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І., при секретарі - Лащевській Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-кредо» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-кредо» - Лисенко Любові Валеріївни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2021 року, встановив: у серпні 2015 року позивач ПАТ «Дельта банк» звернувся до суду з позовом, у якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2015 року позов було задоволено. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2021 року заочне рішення було скасовано, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2021 року позивача ПАТ «Дельта банк» було замінено його правонаступником ТОВ «ФК «Інвест-Кредо». Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись із рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом на стадії виконавчого провадження, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представників сторін - Лисенко Л.В, та ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з позовом позивач - ПАТ «Дельта Банк» вказував, що між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 29.07.2008 було укладено Кредитний договір №2706/0708/77-478, за яким позичальнику було надано кошти в сумі 228 000 дол. США на строк до 29.07.2028. На забезпечення виконання цього зобов`язання того ж дня між сторонами був укладений договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав іпотекодержателю: земельну ділянку площею 0,1823 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0481, та земельну ділянку загальною площею 0,1995 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0482. 25.05.2012 між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним договором. Оскільки ОСОБА_1 не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, утворилась заборгованість в сумі 3 692 751 грн. 07 коп., в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на передані в іпотеку земельні ділянки шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2015 року позовні вимоги позивача було задоволено в повному обсязі. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2021 року заочне рішення від 20 листопада 2015 року було скасовано. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2021 року було замінено позивача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо». Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2021 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту; на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Суди не наділені повноваженнями звертати стягнення шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам. Застосовуючи норми матеріального права, суд першої інстанції послався на положення Закону України «Про іпотеку», стст. 16, 328, 335, 376, 392 ЦК України. Як видно з матеріалів справи, 29.07.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2706/0708/77-478, за яким позичальнику було надано кошти в сумі 228 000 дол. США на строк до 29.07.2028. На забезпечення виконання цього зобов`язання того ж дня між сторонами був укладений договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав іпотекодержателю: земельну ділянку площею 0,1823 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0481, та земельну ділянку загальною площею 0,1995 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0482. 25.05.2012 між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним договором. Оскільки ОСОБА_1 не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, утворилась заборгованість в сумі 3 692 751 грн. 07 коп., в рахунок погашення якої позивач просив визнати за ним право власності на земельні ділянки, які були передані в іпотеку. В ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України), одним з видів якої є іпотека, що є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України). За положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частин першої, четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є вірним та відповідає зазначеним вище положенням норм матеріального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, зводяться до порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд не прийняв заяву товариства про зміну позовних вимог. 20.07.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» було укладено договір №2291/К про відступлення права вимоги, відповідно до якого банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги до позичальників, зокрема, за Кредитним договором №2706/0708/77-478 від 29.07.2008 та з договором застави №2706/0708/77-478-Z-2 від 29.07.2008. 02.12.2020 до Києво-Святошинського районного суду Київської області ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» подало заяву про заміну сторони у справі та просило замінити ПАТ «Дельта Банк» на товариство у виконанні судового рішення по даній цивільній справі. 25.02.2021 товариство подало заяву про уточнення прохальної частини заяви та просило замінити ПАТ «Дельта Банк» у виконанні судового рішення. 22.03.2021 до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2015 року. 13.04.2021 до суду надійшла заява від представника ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про залучення до участі в справі та заява про відкладення розгляду заяви про перегляд заочного рішення на іншу дату. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2015 року було скасовано ухвалою від 14 квітня 2021 року та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. 23.04.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» було повідомлено про судове засідання, призначене на 17.05.2021, направлене електронною поштою та шляхом SMS-повідомлення. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2021 року було замінено позивача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду на 02.06.2021. 25.05.2021 представник ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» направив до суду поштою клопотання про повернення у підготовче провадження та одночасно направив заяву про зміну предмету позову, в якій просив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі, в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом на стадії виконавчого провадження. В ч. 3 ст. 49 ЦПК України закріплено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової зави до закінчення підготовчого засідання. У справі, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти заявлених вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті. Таким чином, не встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції і апелянт не був позбавлений можливості подати заяву про зміну предмету позову до закінчення підготовчого засідання. Згідно з чч. 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, рішення було ухвалено судом першої інстанції при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін. Керуючись ст. 367, 368, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-кредо» - Лисенко Любові Валеріївни залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2021 року. Головуючий Судді