Постанова Київський апеляційний суд № 355/832/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Апеляційне провадження № 33/824/4247/2021 Справа № 355/832/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Баришівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП та призначено йому стягнення у виді штрафу однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 , 19.06.2021 о 18:10 годині по вул. Вереснева в с. Власівка Броварського району Київської області керував транспортним засобом «Honda Dio», без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Зазначені дії особою, що склала протокол, визначено як порушення вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Баришівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на її незаконність. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що електроскутер не підпадає під категорію транспортних засобів, посилаючись на постанову Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 278/3362/15, постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2019 року у справі № 199/3585/19, відповідно до яких електроскутер не є механічним транспортним засобом. Так, різниця між транспортним засобом та механічним транспортним засобом полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишається транспортним засобом. Вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про технічні дані мопеда, зокрема марка, модель, характеристика, а також його потужність. Тому, електроскутер потужністю до 3 кВт не може визнаватись механічним транспортним засобом та не підлягає державній реєстрації, а особа, яка ним керує, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.5 ПДР може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким електроскутер не являється. Крім того, зазначає, що він не керував мопедом, а котив його, двигун був заглушений, тобто не був водієм в розумінні КУпАП. Стверджує, що котив електроскутер одного знайомого додому з гостей. Він пояснив, що цей електроскутер потужністю десь 2 кВт, але поліцейські не реагували, відео цього також видалили. Вказує, що працівники поліції не відсторонили його від керування, а відпустили котити мопед далі. Посилається на постанову Київського апеляційного суду від 12.05.2020 року у справі № 752/21146/19. Вказує, що суд першої інстанції проігнорував його доводи та фактично ухилився від повного, об`єктивного розгляду справи. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вислухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23грудня 2005року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - відмова від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху України - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 від 19 червня 2021 року, ОСОБА_1 19.06.2021 о 18:10 годині по вул. Вереснева в с. Власівка Броварського району Київської області керував транспортним засобом «Honda Dio», без номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Зазначені дії особою, що склала протокол, визначено як порушення вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Вказані обставини засвідчили в протоколі про адміністративне правопорушення свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми підписами. Від підпису та пояснень ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано у зазначеному протоколі. Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою - інспектором СРПП, відділення № 1, Броварського районного управління Головного управління національної поліції в Київській області ст. лейтенантом поліції Медвідь Б.О Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом, суд першої інстанції послався на відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на огляд водія транспортного засобу, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того, перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що мопед не є транспортним засобом, суд першої інстанції дійшов висновку, що електроскутер відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей, а ОСОБА_1 , як водій вказаного транспортного засобу, є суб`єктом адміністративного правопорушення. З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.06.2021 року, відібраних поліцейськими СРПП, відділення № 1, Броварського районного управління Головного управління національної поліції в Київській області ст. лейтенантом поліції Пікуза О.П. та ст. сержантом поліції Власюк А.Ю., вбачається, що вказані особи були зупинені працівниками поліції для надання допомоги під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та в присутності цих свідків ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі (а.с. 4; 9). Крім того, обставини відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки підтверджуються відомостями, викладеними в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що підтверджується підписами свідків, згідно зі змістом якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (а.с. 5). Відповідно до п. 1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. При цьому, транспортний засіб поділяється на види: - велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому; - механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; - мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; - мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг; - причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски; - рейковий транспортний засіб - трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими. Пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України, зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1105 від 11.11.2020 року, мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби відносяться до певної категорії. Так, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт; до категорії А - мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; до категорії В1 - квадро- і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; тощо. Таким чином, моторолер, мопед, електроскутер відносяться до транспортних засобів. Будь-яких документів на підтвердження технічних характеристик електроскутера (мопеда) та інформації щодо його власника ні до суд першої інстанції, ні до апеляційного суду ОСОБА_1 не надав. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 184064 від 19 червня 2021 року будь-яких зауважень про те, що вказаний мопед не є транспортним засобом в розумінні вимог закону, оскільки має потужність меншу за 2 кВт та те, що він не керував мопедом, а котив його, ОСОБА_1 не зазначив, а навпаки, відмовився від підпису та будь-яких пояснень. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, виражається у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто, частиною 1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує будь-яким транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. З огляду на викладене, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що електроскутер (мопед) не належить до транспортних засобів. Посилання ОСОБА_1 на судову практику, відповідно до якої електроскутер не підпадає під категорію транспортних засобів, є безпідставними, оскільки обставини у цих справах виникли, та, відповідно, постанови судом прийняті до внесення змін в пункт 2.13 ПДР України на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1105 від 11.11.2020, в якій визначено, що до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за статтею 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з ч. 3, ч 5, ч. 6 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 6 та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Відповідно до 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Враховуючи пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.06.2021 року, наявні в матеріалах справи, дії поліцейських під час фіксування факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, були правомірні, порушень вимог закону судом апеляційної інстанції не встановлено. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про не відсторонення його працівниками поліції від керування транспортним засобом також не спростовує наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Враховуючи викладене, судом першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи, на підставі яких зроблено обґрунтований висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вбачається. За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції фактично проігнорував його доводи, є безпідставними та спростовуються сукупністю наявних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку, що підтверджується змістом оскаржуваної постанови. З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні у справі докази, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності та законності постанови судді Баришівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими та бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . З урахуванням викладеного, порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Баришівського районного суду Київської області від 30 серпня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук