Постанова Черкаський апеляційний суд № 692/427/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м. Черкаси справа № 692/427/21 провадження № 22-ц/821/1704/21 категорія 307000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І. секретар: Захарченко А.Д. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача - адвокат Фай Валерій Григорович відповідач: Шрамківська сільська рада Золотоніського району Черкаської області розглянув в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фая Валерія Григоровича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 11 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,3859 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яку позивач прийняв, шляхом звернення до приватного нотаріуса Драбівського районного нотаріального округу Бірюка О.В., з відповідною заявою. Після спливу шести місяців після смерті матері позивач отримав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, однак оформити право на спадщину на житловий будинок не має можливості у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Будинок був побудований у період з 1968 року по 1975 року та на момент його побудови реєстрація нерухомості в БТІ не передбачалась. У сільській місцевості оформлення житлових будинків здійснювалось шляхом запису до погосподарських книг, тому реєстрація вказаного будинку була проведена шляхом запису у погосподарській книзі Ковалівської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Вирішити питання спадкування в позасудовому порядку на даний час позивач не має можливості, тому просить визнати право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_2 , яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 29 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не зазначив про невизнання або оспорення права власності спадкоємця на спадкове майно та не оскаржує постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк О.В. не є відповідачем у даній справі, а відповідач - Шрамківська сільська рада, не оспорювала прав позивача та не заперечувала проти задоволення позовних вимог, тому при розгляді вказаного спору дані норми судом не були прийняті до уваги. Крім того, під час розгляду вказаної справи судом не були встановлені факти, які підтверджують наявність порушень права ОСОБА_1 , єдиним способом захисту якого може бути визнання права власності на спадкове майно. Позивачем не наведено доводів та не надано доказів неможливості реалізувати своє спадкове право у нотаріальному порядку. Оскільки єдиною підставою для відмови нотаріуса у видачі йому свідоцтва про право на спадщину була відсутність правовстановлювального документа та існує можливість позасудового врегулювання шляхом державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця відповідно до п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За таких обставин суд прийшов до висновку, що мета звернення до суду із даним позовом є мінімізація витрат на оформлення спадкових прав позивача, що не відповідає завданню цивільного судочинства та не являється ефективним способом захисту. Суд першої інстанції зазначив, що позивач може реалізувати своє спадкове право шляхом отримання документу, що посвідчує його право власності в нотаріальному порядку і суд не може підміняти собою органи нотаріату. Також, суд відмовив у задоволенні позову ще й з тих підстав, що позивач прийняв спадщину за заповітом, а до суду звернувся з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Фай В.Г. просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 червня 2021 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, яке складається з: житлового будинку (А1), погріба з шийкою (Б1), прибудови (а1), літньої кухні (В1), сараю (Г1), сараю (тимчасового) (Д1), сараю (Е1), вбиральні (Ж1), ганку, огорожі (№1), воріт (№2), огорожі (№3), колодязя питного (№4), які розташовані по АДРЕСА_1 . Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суд, на свій розсуд розтлумачив роз`яснення, зазначені в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», зазначивши, що у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в суді, за умови відсутності спору про право на спадщину. Судом не враховано, що в даному випадку якраз і виник спір про право на спадщину, що спонукало позивача звернутися за захистом своїх прав до суду. Крім того, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Суд міг уточнити допущену помилку в позовній заяві в попередньому судовому засіданні та встановити, що позивач звертається з позовом про право спадкування не за законом, а за заповітом. Судом не було цього зроблено, а відтак, судове рішення підлягає до скасування. Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 21 серпня 2020 року, виданого виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Драбівського району Черкаської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ковалівка, Драбівського р-ну , Черкаської області. Згідно даних копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 30 листопада 1953 року Ковалівським сільським ЗАГС Шрамківського району, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 березня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюком О.В. вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 . Спадщина складається з земельної ділянки площею 0,3859 га (в т.ч. малоповерхова забудова 0,0066 га, рілля 0,3447 га, малоповерхова забудова 0,0346 га), призначеної для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою Черкаська області, Драбівський район, с. Ковалівка, що відповідає даним витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64167206 від 31 березня 2021 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 250706698 від 31 березня 2021 року. Відповідно даних витягу з погосподарських книг Ковалівської сільської ради від 14 квітня 2021 року № 553 за 1974-1976р., 1977-1979р., 1980-1982р., 1983-1985р., 1986-1990р., 1991-1995р., 1996-2000р., 2001-2005р., 2011-2015р. ОСОБА_2 , 1926 р.н., проживала в АДРЕСА_1 , відповідно даних за 1996-2000р., 2001-2005р., 2006-2010р. є головою домогосподарства. Згідно даних витягу з погосподарських книг Ковалівської сільської ради від 13 квітня 2021 року № 22 ОСОБА_2 проживала у власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .: книга № 3 на 2011-2015 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , голова домогосподарства, жилий будинок в приватній власності громадян; книга № 3 на 2016-2020 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , голова домогосподарства, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 жилий будинок в приватній власності громадян. Відповідно даних технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що він виготовлений 28 вересня 2020 року на замовлення ОСОБА_1 . Рік побудови будинку - 1975, рік побудови надвірних будівель та споруд - 1965-1975р.р. Згідно довідки Драбівського відділку КП «ЧООБТІ» від 16 березня 2021 року № 88 станом на 01 січня 2013 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано. Даних про перейменування АДРЕСА_1 - матеріали справи не містять. Відповідно даних спадкової справи № 259/2020, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачаться, що вона заведена на підставі заяви її сина ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом від 12 вересня 2020 року. Відомості про інших спадкоємців матеріали спадкової справи не містять. Згідно відомостей заповіту від 15 жовтня 2009 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Драбівського району Черкаської області Зуєнко Л.І. вбачається, що ОСОБА_2 зробила заповітне розпорядження, за яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 . Відповідно заяви ОСОБА_1 від 31 березня 2021 року вбачається, що він прийняв спадкове майно та просить приватного нотаріуса Драбівського районного нотаріального округу Бірюка О.В. видати Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке складається з: житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 0,3859 га (в т.ч. малоповерхова забудова 0,0066 га, рілля 0,3447 га, малоповерхова забудова 0,0346 га), призначеної для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки площею 2,3742 га (в тому числі рілля 2,3742 га) призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельної ділянки площею 0,1227 га (в тому числі сіножаті 0,1227 га) призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться за адресою Черкаська область, Драбівський район, Ковалівська сільська рада. Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюком О.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями в АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Отже із встановлених обставин справи та наявних матеріалів справи судом першої інстанції правильно було встановлено, що позивач ОСОБА_1 у визначений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 із заповітом. Із заявою про відмову від прийняття спадщини за законом до нотаріуса не звертався. Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 5 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може отримати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України). З наявних матеріалів справи вбачається, що на день смерті померлій ОСОБА_2 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, передбачено обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ. Записи в погосподарських книгах сільських рад визнаються в якості актів органів влади, що підтверджують право власності. Відповідно до п.п. «к» п. 2 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.03.1981р. № 125 «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» передбачалося прийняття в експлуатацію державними приймальними комісіями (призначеними виконкомами районних, міських або районних у містах Рад народних депутатів) жилих будинків, гуртожитків, будинків дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, незалежно від їх відомчої належності, а також усіх об`єктів житлово-цивільного призначення, які збудовані на кошти міжгосподарських підприємств (організацій) у сільському господарстві, а також колгоспів, інших кооперативних та інших господарських організацій або замовниками (забудовниками) яких є виконкоми районних, міських або районних у містах Рад народних депутатів. До даного часу такий порядок передбаченний не був. У подальшому порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва було встановлено постановою КМУ від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення». Таким чином реєстрація права власності на нерухоме майно - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , побудований у 1975 року, була проведена згідно з законодавством, яке діяло на момент завершення будівництва, а саме шляхом внесення даних до погосподарської книги. Ч. 1 ст. 46 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус, що вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Згідно п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 282/20595 із змінами і доповненнями, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України. Звертаючись до суду з позовною заявою, а в подальшому оскаржуючи рішення суду ОСОБА_1 мотивував свої доводи неможливістю отримання свідоцтва про право власності на успадковане нерухоме майно - відсутністю правовстановлюючих документів, на підтвердження чого надав копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, від 31 березня 2021 року приватного нотаріуса Драбівського районного нотаріального округу Бірюка О.В., якою ОСОБА_1 роз`яснено право звернутись з позовною заявою до Драбівського районного суду Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування та неможливістю вирішити питання спадкування в досудовому порядку. Зі змісту п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Одночасно з цим ВСУ наголосив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Судом першої інстанції правильно встановлено, ОСОБА_1 є спадкоємцем всього належного померлій ОСОБА_2 майна, до складу якого увійшло домоволодіння з господарськими спорудами, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказане домоволодіння за ОСОБА_2 не було зареєстровано, оскільки набуто нею до моменту законодавчого встановлення обов`язковості реєстрації таких прав. Відповідно п.1) ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва. Районним судом правильно було враховано, що станом на момент звернення до суду із даною позовною заявою порядок проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно регламентовано Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553). Процедура реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки визначено п. 42 Порядку, відповідно до якого для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. У разі, коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У свою чергу пунктом 66 Порядку регламентовано, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи. Таким чином, висновок суду про те, що твердження позивача про неможливість вирішення питання спадкування в позасудовому порядку не відповідають встановленим обставинам справи є правильним. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , як спадкоємцю нерухомого майна померлої ОСОБА_2 , до складу якого входить домоволодіння з господарськими спорудами, необхідно провести реєстрацію права власності за померлою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для чого необхідно подати визначені Порядком документи. Така реєстраційна дія має бути проведена державним реєстратором у строк, що не перевищує п`яти робочих днів. За умови проведення реєстрації права власності за померлою, позивач ОСОБА_1 буде мати об`єктивну можливість отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у нотаріуса. Щодо посилання на роз`яснення, зазначені в п.3.1. листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», на які посилався позивач у своїй позовній заяві та апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно абз. 1 п. 3.1 вказаного Листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Відповідно абз. 4,5,6 Листа позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК. За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку. У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину. Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не зазначає про невизнання або оспорення права власності спадкоємця на спадкове майно та не оскаржує постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу Бірюк О.В. не є відповідачем у даній справі, а відповідач - Шрамківська сільська рада не оспорювала прав позивача та не заперечувала проти задоволення позовних вимог, тому при розгляді вказаного спору дані норми судом правомірно не були прийняті до уваги. Під час розгляду вказаної справи судами першої та апеляційної не були встановлені факти, які підтверджують наявність порушень права ОСОБА_1 , єдиним способом захисту якого може бути визнання права власності на спадкове майно. ОСОБА_1 не наведено доводів та не надано доказів неможливості реалізувати своє спадкове право у нотаріальному порядку. Оскільки єдиною підставою для відмови нотаріуса у видачі йому свідоцтва про право на спадщину була відсутність правовстановлювального документа та існує можливість позасудового врегулювання шляхом державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця відповідно до п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що мета звернення до суду із даним позовом є мінімізація витрат на оформлення спадкових прав позивача, що не відповідає завданню цивільного судочинства та не являється ефективним способом захисту. Отже, враховуючи вищевикладене і те, що позивач може реалізувати своє спадкове право шляхом отримання документу, що посвідчує його право власності в нотаріальному порядку, а суд не може підміняти собою органи нотаріату, висновок суду першої інстанції про те, що позов до задоволення не підлягає є правильним. Також, суд в своєму рішенні правильно зазначив і ту обставину, що відмова в задоволенні позовних вимог мотивована тим, що позивач прийняв спадщину за заповітом, а до суду звернувся з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування постановленого судом першої інстанції рішення за наведених в апеляційній скарзі підстав. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фая Валерія Григоровича залишити без задоволення. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2021 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді О.В. Карпенко Л.І. Василенко