Постанова 4819 № 766/5570/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи 766/5570/20 Головуючий у 1-й інстанції Майдан С.І. Номер провадження 22-ц/819/1449/21 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Полікарпової О.М. суддів: Воронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. Секретар Савицька А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу Блонського Дениса Миколайовича , який діє від імені Комунального підприємства «Херсонська енергосервісна компанія» на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 09 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Херсонська енергосервісна компанія» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки заробітної плати, ВСТАНОВИВ У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 14.06.2019 року вона працювала в КП «Херсонська енергосервісна компанія» на посаді головного бухгалтера. 25.11.2019 року її було звільнено з підприємства за угодою сторін за ст. 36 КЗпП України на підставі наказу №17-К від 25.11.2019 року. На день звільнення підприємство мало перед нею заборгованість по заробітній платі, яка, з урахуванням податків та зборів, становила 23 666,46 гривень і яку позивачка просила стягнути на свою користь. 22.02.2021 року позивачка збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача, крім заборгованості із заробітної плати в сумі 23 666,46 гривень, також і середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.12.2019 року по 28.01.2021 року у розмірі 150 953,41 гривень. Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з КП «Херсонська енергосервісна компанія» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 21 066,77 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2019 року по 28.02.2021 року включно, у сумі 142 254,51 гривень, без урахування податків і обов`язкових платежів. Стягнуто з КП «Херсонська енергосервісна компанія» на користь держави судовий збір в сумі 1422,54 гривень. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Комунальне підприємство «Херсонська енергосервісна компанія» в особі адвоката Блонського Дениса Миколайовича подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку в сумі 142 254,51 гривень та постановити нове рішення, яким у задоволенні зазначеної позовної вимоги відмовити. Представник апелянта в апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції постановлено рішення в оскаржуваній частині без урахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц щодо співмірності порушення трудових прав з боку роботодавця із застосованими судом наслідками. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки вважає неправильною оцінку апелянтом природи компенсації, яка підлягає стягненню з роботодавця за затримку розрахунку. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 14.06.2019 року по 25.11.2019 року працювала у КП «Херсонська енергосервісна компанія» на посаді головного бухгалтера. 25.11.2019 року її звільнено з підприємства за угодою сторін за ст.36 КЗпП України, про що зроблений відповідний запис в трудовій книжці. За період роботи у відповідача позивачці нарахована заробітна плата на загальну суму 56 556,16 гривень, до сплати з урахуванням податків відповідач мав би сплатити 44 043,65 гривень, що підтверджується довідкою за формою ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Однак за весь період роботи відповідачем сплачено лише 22 976,88 гривень, що підтверджується виписками за картковим рахунком клієнта за період з 11.07.2019 по 30.09.2019 року, з 01.10.2019 по 31.12.2019 року, з 01.01.2020 по 31.03.2020 року. Таким чином, заборгованість із заробітної плати позивачки складає 21 066,77 гривень. Згідно зі ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується на передодні. За положеннями ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. З урахуванням тієї обставини, що роботодавець не виплатив у повному обсязі позивачці при звільнені заробітну плату, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, який суд визначив у розмірі 142 254,51 гривень, виходячи з періоду прострочення, який складає 311 днів та середньоденної заробітної плати, яка визначена у сумі 457, 41 грн. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, що відповідає вимогам ст.117 КЗпП України, і з розрахунком суми, яка підлягає виплаті позивачці колегія суддів погоджується. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника. інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, відступивши від судової практики, яка існувала раніше. В даному випадку розмір середнього заробітку, який позивач просить стягнути за час затримки розрахунку при звільненні складає 142 254, 51 гривень, що набагато перевищує розмір заборгованості із невиплаченої позивачці при звільненні заробітної плати (21 066, 77 грн.), і є очевидно непропорційним наслідком правопорушення та несправедливим щодо роботодавця. З огляду на викладене, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи й критеріям, визначеним Великою Палатою Верховного Суду визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним виплати належних при звільненні позивачу коштів в сумі 21 066, 77 грн., що відповідає розміру заборгованої заробітної плати. За таких обставин рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні шляхом зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Керуючись ст.ст.374,375,382 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Блонського Дениса Миколайовича , який діє від імені Комунального підприємства «Херсонська енергосервісна компанія» задовольнити частково. Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 березня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, зменшити розмір суми середнього заробітку з 142 254, 51 грн. до 21 066, 77 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко Повний текст постанови складено 20 жовтня 2021 року Суддя О.М. Полікарпова